Навігація
Головна
Аналіз ліквідності та платоспроможностіАналіз ліквідності та платоспроможностіАналіз платоспроможності підприємстваОцінка платоспроможності страхових організацій в країнах ЄСАналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
Аналіз ймовірності погіршення фінансового стану та можливості...Методи прогнозування банкрутства підприємстваЗарубіжні моделі прогнозування банкрутства підприємствРосійські моделі прогнозування банкрутства підприємствФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ В ОЦІНЦІ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА
 
Головна arrow Економіка arrow Комплексний економічний аналіз господарської діяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Внутрішній аналіз платоспроможності

При аналізі, крім фінансової звітності, для визначення фінансового стану організації для своїх цілей необхідно залучати додаткову аналітичну інформацію, тобто журнали-ордери, відомості тощо, щоб детально вивчити якісний стан активів і поточної заборгованості. Для цього доцільно згрупувати всі оборотні активи але категоріям ризику,

Таблиця 11.5. Фінансові коефіцієнти, застосовувані для оцінки ліквідності підприємства

Фінансові коефіцієнти, застосовувані для оцінки ліквідності підприємства

тому що чим більше коштів вкладено в активи високого ризику, тим нижче фінансова стійкість підприємства. Динаміку стану поточних активів на підприємстві та їх класифікації ризику розглянемо на прикладі даних, представлених в табл. 11.6.

Таблиця 11.6. Аналіз оборотних активів за категоріями ризику,%

Ступінь

ризику

Група поточних активів

Частка груп

Відхилення

початок року

кінець року

Мінімальна

Готівка і цінні папери

10,1

5,3

-4,8

Мала

Дебіторська заборгованість (підприємств з нормальним фінансовим становищем), запаси товарно-матеріальних цінностей (виключаючи залежані, неліквіди, товари, які не користуються попитом)

80,0

85,2

5,2

Середня

Незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, продукція виробничо-технічного призначення

0,3

0,3

Висока

Дебіторська заборгованість підприємств з важким фінансовим становищем, готова продукція, що не користується попитом, матеріали-неліквіди

9,6

9,2

-0,4

На основі табл. 11.6 можна визначити якість активів і їх питома вага в загальному обсязі активів і динаміку за звітний період. Як показує табл. 11.6, велику частку поточних активів становлять активи з мінімальною і малої ступенем ризику, за звітний період їх частка зросла на 0,4%. Значну частку в складі поточних активів займають активи з малим ступенем ризику, причому за звітний період їх частина зросла до 85,2%.

Підприємство для задоволення поточних потреб використовує кредиторську заборгованість, яка вважається найбільш вигідним способом формування позикового капіталу і чинником, що знижує ліквідність. Для оцінки якості кредиторської заборгованості складемо табл. 11.7.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Таблиця 11.7. Аналіз короткострокових зобов'язань

Аналіз короткострокових зобов'язань

Таким чином, з табл. 11.7 видно, що за звітний період значно погіршилася структура короткострокової заборгованості, яку умовно прийнято ділити на строкову (заборгованість бюджету, банкам, по відрахуваннях у позабюджетні фонди) і спокійну (аванси від покупців). Прострочена заборгованість за період зросла на 1400 тис. Руб., Що свідчить про фінансові ускладнення підприємства. Крім того, можна розрахувати середній період надання кредиту (або середній період погашення боргів підприємством) наступним чином:

Середня сума заборгованості х Кількість днів у періоді: Сума обороту, де сума обороту - це величина дебетового обороту за відповідними рахунками.

На підставі даних аналізу можна зробити висновки але якістю поточних зобов'язань, що використовуються в розрахункових формулах ліквідності.

Аналіз та прогнозування банкрутства підприємства

Однією з цілей аналізу платоспроможності є своєчасне виявлення ознак неплатоспроможності (банкрутства). Відповідно до чинного в Росії законодавства підставою для визнання підприємства банкрутом є невиконання ним зобов'язань але оплаті товарів, робіт, послуг або але сплаті обов'язкових платежів до бюджету і позабюджетні фонди після закінчення трьох місяців з дня терміну оплати.

Для прогнозування ймовірності банкрутства використовується методика визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним за рівнем значень коефіцієнта покриття і коефіцієнта забезпеченості власними коштами.

Структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, якщо при аналізі:

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

1) коефіцієнт покриття має значення менше 2;

2) коефіцієнт забезпеченості власними коштами менше 0,1.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами розраховується але формулою

Якщо значення хоча б одного з коефіцієнтів нижче нормативного, структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним.

При незадовільною структурі балансу для перевірки реальної можливості підприємства відновити свою платоспроможність розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності строком на 6 місяців за формулою

де Ктлк, КТЛ || - фактичне значення коефіцієнта покриття на початок і кінець звітного періоду відповідно; 6 - період відновлення платоспроможності, міс .; Т - звітний період, міс;

2 - нормативне значення коефіцієнта покриття.

Якщо отриманий коефіцієнт відновлення менше 1, то у підприємства в найближчі 6 місяців немає реальної можливості відновити платоспроможність, і навпаки, якщо його значення більше 1, то у підприємства існує можливість відновити у Гаяне позиції.

При задовільною структурі балансу підприємства для перевірки стійкості його фінансового становища розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності на термін 3 місяці за формулою

де 3 - період втрати платоспроможності, міс.

Значення коефіцієнта втрати більше 1 свідчить про те, що підприємство найближчим часом збереже платоспроможність, якщо менше 1, то в найближчі 3 місяці підприємство, можливо, стане неплатоспроможним. У ході практичного застосування цих критеріїв був виявлений основний недолік запропонованої системи, що полягає в тому, що застосовуються виключно показники ліквідності комерційних організацій. Інші показники фінансової діяльності підприємств (рентабельність, оборотність, структура капіталу та ін.) Не враховуються.

Згідно з офіційною Методикою проведення Федеральною податковою службою обліку та аналізу фінансового стану і платоспроможності стратегічних підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінекономрозвитку Росії від 21.04.2006 № 104, групування об'єктів обліку у відповідності зі ступенем загрози банкрутства здійснюється на підставі розрахунків наступних показників.

1. Ступінь платоспроможності за поточними зобов'язаннями визначається як відношення розраховуються але формі "Бухгалтерський баланс" поточних зобов'язань (короткострокових зобов'язань, за винятком доходів майбутніх періодів та резервів майбутніх витрат) до середньомісячної виручки, що розраховується за формою "Звіт про прибутки і збитки" бухгалтерської звітності як відношення виручки, отриманої підприємством (організацією) за звітний період, до кількості місяців у звітному періоді.

2. Коефіцієнт поточної ліквідності визначається але формі "Бухгалтерський баланс" як відношення ліквідних активів у вигляді суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень, товарів відвантажених, готової продукції і товарів для перепродажу, короткострокової дебіторської заборгованості, інших оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства, що включає в себе суму позик і кредитів, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати, кредиторської заборгованості, заборгованості учасника (засновникам) по виплаті доходів та інших короткострокових зобов'язань.

Якщо ступінь платоспроможності але поточними зобов'язаннями менше або дорівнює 6 місяцях і (чи) коефіцієнт поточної ліквідності більше або дорівнює 1, то даний об'єкт обліку відноситься до групи 1. Якщо ступінь платоспроможності за поточними зобов'язаннями більше 6 місяців і одночасно коефіцієнт поточної ліквідності менше 1, то даний об'єкт обліку відноситься до групи 2. Угруповання по групах 3-5 здійснюється на підставі відомостей про події й обставини об'єктів обліку, які збільшують ризик неспроможності.

На підставі результатів аналізу фінансового стану об'єктів обліку, а також відомостей про події й обставини їх господарської діяльності проводиться угруповання у відповідності зі ступенем загрози банкрутства шляхом віднесення об'єктів обліку до наступних груп:

■ група 1 - платоспроможні об'єкти обліку, які мають можливість у встановлений термін і в повному обсязі розрахуватися але своїми поточними зобов'язаннями за рахунок поточної господарської діяльності або за рахунок свого ліквідного майна;

■ група 2 - об'єкти обліку, що не мають достатніх фінансових ресурсів для забезпечення своєї платоспроможності;

■ група 3 - об'єкти обліку, що мають ознаки банкрутства, встановлені Федеральним законом від 26.10.2002 № 127-ФЗ "Про неспроможність (банкрутство)";

■ група 4 - об'єкти обліку, у яких є безпосередня загроза порушення справи про банкрутство;

■ група 5 - об'єкти обліку, щодо яких арбітражним судом прийнято до розгляду заяву про визнання такого об'єкта обліку банкрутом.

У шестіфакторной математичної моделі О.П. Зайцевої пропонується використовувати такі приватні коефіцієнти:

Куп - коефіцієнт збитковості підприємства, що характеризується ставленням чистого збитку до власного капіталу;

■ К3 - співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості;

■ Кс - показник співвідношення короткострокових зобов'язань і найбільш ліквідних активів. Цей коефіцієнт є зворотною величиною показника основний ліквідності;

■ Кур - збитковість реалізації продукції, що характеризується ставленням чистого збитку до обсягу реалізації цієї продукції;

■ КФР - співвідношення позикового і власного капіталу;

■ КЛ!, Г - коефіцієнт завантаження активів. Є величиною, зворотною коефіцієнту оборотності активів.

Комплексний коефіцієнт банкрутства розраховується за формулою з наступними ваговими значеннями:

Вагове значення приватних показників для комерційних організацій було визначено експертним шляхом, а фактичний комплексний коефіцієнт банкрутства слід порівняти з нормативним, розрахованим па основі рекомендованих мінімальних значень приватних показників:

де К (аг дорівнює значенню К., аг у попередньому періоді.

Якщо фактичний комплексний коефіцієнт більше нормативного, то ймовірність банкрутства велика, а якщо менше - то вона мала.

Однак моделі Зайцевої притаманні і недоліки. Зокрема, визначення вагових коефіцієнтів не зовсім обгрунтовано, тому що вони в цій моделі були розраховані без урахування поправки на відносну величину приватних коефіцієнтів.

На наш погляд, не було необхідності використовувати в даній моделі показники, які є зворотними величинами (або величинами із зворотним знаком) таких добре відомих коефіцієнтів, як рентабельність власного капіталу, рентабельність реалізації продукції, коефіцієнт абсолютної ліквідності і коефіцієнт оборотності активів.

Р. С. Сайфулін і Г. Г. Кадиків запропонували використовувати для оцінки фінансового стану підприємств рейтингове число:

де К "- коефіцієнт забезпеченості власними коштами; КТЛ - коефіцієнт поточної ліквідності; Кі - коефіцієнт оборотності активів;

К "- комерційна маржа (рентабельність реалізації продукції); КЩ> - рентабельність власного капіталу.

При повній відповідності фінансових коефіцієнтів їх мінімальним нормативним рівням рейтингове число буде дорівнює одиниці. Це означає, що стан економіки на підприємстві задовільний. Фінансовий стан підприємств з рейтинговим числом менш одиниці характеризується як незадовільний.

Всі системи прогнозування банкрутства, розроблені зарубіжними і російськими вченими, включають декілька (від двох до семи) ключових показників, що характеризують фінансовий стан комерційної організації. На їх основі в більшості з названих методик розраховується комплексний показник ймовірності банкрутства з ваговими коефіцієнтами у індикаторів.

У міжнародній практиці для прогнозування ймовірності банкрутства та кредитоспроможності підприємств широко використовуються дискримінантні факторні моделі відомих західних економістів Е. Альтмана, Ліса, Таффлера, Тішоу та ін., Розроблені за допомогою багатомірного дискримінантного аналізу. Зокрема, застосовується індекс кредитоспроможності Е. Альтмана. Вперше в 1968 р професор Нью-Йоркського університету Е. Альтман досліджував 22 фінансових коефіцієнта і вибрав з них 5 для включення в остаточну модель визначення кредитоспроможності суб'єктів господарювання.

Індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У загальному вигляді індекс кредитоспроможності (2-рахунок) для прогнозування можливого банкрутства має наступний вигляд:

де К] - відношення прибутку до виплати відсотків і податків до загальної суми активів;

Кг - відношення виручки від продажів до загальної суми активів;

Кз - відношення ринкової вартості звичайних і привілейованих акцій до загальної суми позикового капіталу підприємства; - Відношення реінвестованого (нерозподіленого) прибутку до загальної суми активів;

К5 - відношення величини власних оборотних коштів до загальної суми активів.

Ступінь ймовірності банкрутства за критерієм Z-рахунку відображена в табл. 11.8.

Таблиця 11.8. Ступінь ймовірності банкрутства за критерієм індексу кредитоспроможності

Значення Z-рахунку

Вірогідність банкрутства

1,80 і менш

Дуже висока

1,81-2,70

Висока

2,71-2,90

Низька

3,00 і вище

Дуже низька

Критичне значення 2 становить 2,675. З даною величиною зіставляється розрахункове значення індексу кредитоспроможності для конкретного підприємства. Це дозволяє зробити висновки про можливе в недалекому майбутньому (2-3 роки) банкрутство (2 <2,675) або досить стійкому фінансовому становищі (2.> 2,675). Прогноз на один рік робиться з точністю 90%, на 2 роки - з точністю 70%, на 3 роки -з точністю 50%.

Різні темпи інфляції, різні системи оподаткування та інші відмінності вимагають уточнення лінійної моделі Альтмана стосовно до умов російської економіки. Це насамперед відноситься до четвертого елементу моделі, так як через нерозвиненість вторинного ринку цінних паперів визначити ринкову вартість акцій (звичайних і привілейованих) для переважної більшості російських підприємств практично неможливо.

О.В. Єфімова пропонує для визначення ринкової вартості акцій використовувати наступну формулу:

Ринкова вартість акцій = Сума дивіденду: Середній рівень позичкового відсотка.

Цей метод може бути застосовний до підприємств, які стабільно виплачують дивіденди але звичайним і привілейованим акціям.

У 1983 році Е. Альтман запропонував модифікований варіант формули для компаній, акції яких не котирувалися на біржі:

де Кз - відношення балансової вартості власного капіталу до позикового капіталу.

У 1972 році Лис розробив наступну формулу прогнозування банкрутства для підприємств Великобританії:

де Х - відношення оборотного капіталу до суми активів; хч - відношення прибутку від продажів до суми активів; Лз - відношення нерозподіленого прибутку до суми активів; Х4 - відношення власного капіталу до позикового.

Граничним числом в даній моделі є 0,037. Якщо величина 2-ечета більше 0,037, то ймовірність банкрутства невелика, якщо менше 0,037, то банкрутство досить ймовірно.

Британський вчений Таффлер в 1977 р запропонував четирехфакторную прогнозну модель, при розробці якої використовував наступний підхід.

За допомогою комп'ютерної техніки на першій стадії аналізу обчислюються 80 відносин за даними збанкрутілих та платоспроможних компаній. Потім, використовуючи статистичний метод, відомий як аналіз багатовимірного дискримінанту, будуються модель платоспроможності на основі визначення приватних співвідношень, які найкращим чином виділяють дві групи компаній та їх коефіцієнти. Такий вибірковий підрахунок співвідношень є типовим для визначення деяких ключових показників діяльності корпорації, таких як прибутковість, достатність оборотного капіталу, фінансовий ризик і ліквідність. На основі їх об'єднання отримують модель платоспроможності, яка відображає точну картину фінансового становища компанії. Типова модель для аналізу компаній, акції яких котируються на біржах, приймає форму

де Х - відношення прибутку від продажів до суми поточних зобов'язань;

Х-1 - відношення поточних активів до загальної суми зобов'язань;

Х $ - відношення поточних зобов'язань до загальної суми активів;

Х - відношення виручки від продажу до суми активів.

При Z> 0,3 у організації непогані довгострокові перспективи, при 2 <0,2 висока ймовірність банкрутства.

У зарубіжній практиці при оцінці ймовірності банкрутства іноді використовують модель Честера:

де Х - грошові кошти в сумі з довгостроковими вкладеннями; Х% - відношення виручки від продажів до Х

Х% - відношення прибутку до виплати відсотків і податків до суми всіх активів;

Х ^ - відношення суми довгострокової та короткострокової заборгованості до загальної суми активів; Х $ - відношення оборотного капіталу до суми чистих активів; Х $ - відношення оборотного капіталу до виручки від продажів.

Чим вище значення У, тим вище ймовірність банкрутства. Цей показник порівнюють у динаміці та дають оцінку його зміни.

У вітчизняній практиці також зроблені спроби розробки моделей прогнозування банкрутства з їх адаптацією до російських умов функціонування економіки. Модель показника ризику банкрутства, отримана іркутськими вченими, має наступний вигляд:

де К] - відношення оборотного капіталу до активів;

Кг - відношення чистого прибутку до власного капіталу; Кд - відношення виручки від продажів до активів;

К * - відношення чистого прибутку (непокритого збитку, взятого з негативним знаком) до витрат.

Для оцінки значень Я використовується шкала з п'яти інтервалів (табл. 11.9).

Таблиця 11.9. Шкала значень імовірності банкрутства

Шкала значень імовірності банкрутства

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Аналіз ліквідності та платоспроможності
Аналіз ліквідності та платоспроможності
Аналіз платоспроможності підприємства
Оцінка платоспроможності страхових організацій в країнах ЄС
Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
Аналіз ймовірності погіршення фінансового стану та можливості банкрутства
Методи прогнозування банкрутства підприємства
Зарубіжні моделі прогнозування банкрутства підприємств
Російські моделі прогнозування банкрутства підприємств
ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ В ОЦІНЦІ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА
 
Дисципліни
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук