Навігація
Головна
Оцінка бізнесу. Підходи і методиОсновні поняття оцінки вартості підприємства (бізнесу)Які методи витратного підходу до оцінки бізнесу?Підсумкові коригування в оцінці бізнесуМетодичні підходи та методи оцінки вартості підприємства (бізнесу)Вибір підходів і методів в оцінці бізнесу та його обгрунтуванняМетоди оцінки ділової репутації (гудвілу)Класифікація та огляд методів оцінки бізнесуВитратний підхід до оцінки бізнесуСутність, види й методи фінансово-економічного аналізу в оцінці...
 
Головна arrow Економіка arrow Комплексний економічний аналіз господарської діяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методи оцінки бізнесу

При оцінці бізнесу використовують три підходи: дохідний, порівняльний і витратний.

При першому підході дохід виступає основним чинником, що визначає величину вартості об'єкта. Чим більший дохід, принесений об'єктом оцінки, тим більше величина його ринкової вартості за інших рівних умов. Особливе значення мають тривалість періоду отримання доходу, ступінь і вид ризиків, супроводжуючих даний процес.

Дохідний підхід - це обчислення поточної вартості майбутніх доходів, які можуть виникнути в результаті використання власності і можливої подальшої її продажу. Відповідно до цього підходу використовуються методи: капіталізації доходів і дисконтування грошових потоків (рис. 13.1).

Методи дохідного підходу в оцінці бізнесу

Рис. 13.1. Методи дохідного підходу в оцінці бізнесу

Метод капіталізації доходів в оцінці бізнесу діючого підприємства заснований на тому, що вартість частки власності в підприємстві дорівнює поточної вартості майбутніх доходів, які принесе ця власність.

Відповідно до даного методу ринкова вартість бізнесу визначається за формулою

де й - чистий дохід бізнесу за рік; Я - ставка капіталізації.

Застосування методу капіталізації доходів передбачає здійснення наступних основних етапів:

1. Аналіз фінансової звітності підприємства. Основними документами для її аналізу є бухгалтерський баланс і звіт про прибутки і збитки за останніх три роки. На даному етапі необхідно провести їх нормалізацію, тобто зробити поправки на різні надзвичайні і одноразові статті. Кормі того, потрібно провести трансформацію звітності, під якою розуміється її переклад на загальноприйняті стандарти бухгалтерського обліку.

2. Вибір величини прибутку, яка буде капіталізована. Тут здійснюється вибір періоду поточної похідною діяльності, результати якої будуть капіталізовані. На практиці як капитализируемой величини вибирається прибуток останнього звітного року.

3. Розрахунок адекватної ставки капіталізації підприємства. Вона зазвичай виводиться шляхом вирахування із ставки дисконту очікуваних середньорічних темпів зростання прибутку або грошового потоку. При відомої ставці дисконту ставка капіталізації визначається але формулою

де (I - ставка дисконту;

g - довгострокові темпи зростання прибутку або грошового потоку.

4. Визначення попередньої величини вартості. Вона розраховується але формулою (13.1).

5. Проведення поправок на наявність нефункціонуючих активів. Це оцінка їх ринкової вартості відповідно до прийнятих методами для конкретного виду активів (машини та обладнання, нерухомість).

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

6. Проведення поправок на контрольний і неконтрольний характер оцінюваної частки, а також брак ліквідності.

Метод дисконтування грошових потоків (ДДП) базується на прогнозуванні цих потоків від даного бізнесу, які потім дисконтуються але відповідною ставкою дисконту.

Основні етапи оцінки підприємства методом дисконтування грошових потоків.

1. Вибір моделі грошового потоку. При оцінці бізнесу можна застосовувати одну з двох моделей грошового потоку (ДП) - для власного капіталу або для всього інвестованого капіталу. У таблиці 13.2 наведена процедура визначення грошового потоку для власного капіталу.

Таблиця 13.2. Визначення грошового потоку для власного капіталу

Чистий прибуток після сплати податків

плюс

Амортизаційні відрахування

плюс мінус)

Зменшення (приріст) власного оборотного каптала

плюс мінус)

Зменшення (приріст) інвестицій в основні засоби

плюс мінус)

Приріст (зменшення) довгострокової заборгованості

Одно

Грошовий потік

Застосування моделі грошового потоку для всього інвестованого капіталу передбачає його умовний поділ на власний і позиковий.

2. Визначення тривалості прогнозного періоду. Згідно з методом ДДП вартість підприємства грунтується на майбутніх, а не на минулих грошових потоках. Тому на даному етапі головним завданням є вироблення прогнозу грошового потоку на майбутній часовий період, починаючи з поточного року.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

3. Ретроспективний аналіз і прогноз виручки від реалізації. На аналіз виручки і її прогноз впливають такі чинники:

■ номенклатура своєї продукції;

■ ретроспективні темні зростання підприємства;

■ попит на продукцію;

■ темпи інфляції;

■ наявні виробничі потужності;

■ частка оцінюваного підприємства на ринку та ін.

Темпи інфляції вимірюються за допомогою індексів цін, що характеризують середня зміна рівня цін за певний період. Для цього використовується наступна формула:

де Ip - індекс інфляції;

Pi - ціни аналізованого періоду;

G - кількість товарів, реалізованих в аналізованому періоді; Pq - ціни базового періоду.

4. Аналіз і прогноз витрат. На даному етапі необхідно врахувати ретроспективні взаємозв'язку і тенденції; вивчити структуру витрат, особливо співвідношення постійних і змінних витрат.

5. Аналіз і прогноз інвестицій. Він включає три основні компоненти: оцінку власних оборотних коштів, активів, довгострокових кредитів і акцій.

6. Розрахунок величини грошового потоку для кожного року прогнозного періоду. Існують два основні методи розрахунку величини потоку грошових коштів: непрямий і прямий. Перший аналізує потік грошових коштів за напрямками діяльності; другий заснований на аналізі руху грошових коштів за статтями приходу і витрати, тобто по бухгалтерських рахунках.

7. Визначення ставки дисконту. Існують різні методики визначення ставки дисконту:

а) для грошового потоку власного капіталу:

■ модель оцінки капітальних активів,

■ метод кумулятивного побудови;

б) для грошового потоку всього інвестованого капіталу:

■ модель середньозваженої вартості капіталу.

Для грошового потоку всього інвестованого капіталу застосовується ставка дисконту, що дорівнює сумі зважених ставок віддачі на власний капітал позикових коштів, де в якості вагових значень виступають частки позикових і власних коштів у структурі капіталу. Така ставка дисконту називається середньозваженою вартістю капіталу (Weighted Average Cost of Capital - WACC). Вона розраховується за формулою

де до ^ - вартість залучення позикового капіталу;

Ья - ставка податку на прибуток;

1 & е ~ частка позикового капіталу в структурі капіталу підприємства;

кр - вартість залучення акціонерного капіталу (привілейовані акції);

тр - частка привілейованих акції в структурі капіталу підприємства;

кя - вартість залучення акціонерного капіталу (звичайні акції);

ю $ - частка звичайних акцій у структурі капіталу підприємства.

У відповідності з моделлю оцінки капітальних активів ставка дисконту знаходиться за формулою

де Rf - безризикова ставка доходу;

р - показник міри систематичного ризику; Ят - загальна прибутковість ринку в цілому; 5 | - премія для малих підприємств;

$ 2 ~ премія за ризик, характерний для окремої компанії; З - ризик країни.

Модель оцінки капітальних актинії заснована на аналізі масивів даних фондового ринку, конкретно - на вивченні змін прибутковості вільно обертаються акцій.

В якості безризикової ставки доходу зазвичай в світовій практиці використовується ставка доходу але довгостроковим державним борговим зобов'язанням (облігаціях і векселями) або вкладенням, характеризующимся найменшим рівнем ризику (ставка по валютних депозитах в Ощадбанку Росії).

(З-Коефіцієнт являє собою міру систематичного ризику. Він розраховується виходячи з амплітуди коливань загальної прибутковості акцій конкретної компанії в порівнянні із загальною прибутковістю фондового ринку в цілому. Загальна прибутковість розраховується за формулою

Загальна прибутковість акцій компанії за період = Ринкова ціна акції на кінець періоду - Ринкова ціна акції на початок періоду + Виплачені за період дивіденди / Ринкова ціна на початок періоду.

8. Розрахунок вартості проекту в постпрогнозний період. Він заснований на передумові про те, що бізнес здатний приносити дохід і після закінчення прогнозного періоду.

Залежно від перспективи розвитку бізнесу в постпрогнозний період використовують той чи інший спосіб розрахунку ставки дисконту:

■ метод розрахунку за ліквідаційною вартістю. Він застосовується в тому випадку, якщо в послепрогнозний період очікується банкрутство компанії з наступним продажем наявних активів. При розрахунку ліквідаційної вартості необхідно взяти до уваги витрати, пов'язані з ліквідацією, і знижку на терміновість;

■ метод розрахунку за вартістю чистих активів;

■ метод передбачуваного продажу, що складається в перерахунку грошового потоку в показники вартості за допомогою спеціальних коефіцієнтів, отриманих з аналізу ретроспективних даних по продажах зіставних компаній;

■ розрахунок кінцевої вартості за моделлю Гордона, згідно з якою річний дохід послепрогнозного періоду капіталізується в показники вартості за допомогою коефіцієнта капіталізації, розрахованого як різниця між ставкою дисконту і довгостроковими темпами зростання:

де У1егт - вартість в постпрогпозний період;

С / ^ - ц) - грошовий потік доходів за перший рік постпрогнозного періоду; К - ставка дисконту;

g - довгострокові темпи зростання грошового потоку.

9. Розрахунок поточної вартості майбутніх грошових потоків з урахуванням вартості проекту в постпрогнозний період будується на підсумовуванні поточної вартості періодичних грошових потоків і поточної вартості проекту в постпрогнозний період, очікуваної в майбутньому.

10. Внесення підсумкових поправок. Перша поправка грунтується на тому, що при розрахунку вартості враховуються активи підприємства, які беруть участь у виробництві. Але у будь-якого підприємства в кожен момент часу можуть бути активи, не зайняті безпосередньо у виробництві. Тому необхідно визначити ринкову вартість таких активів і підсумовувати її з вартістю, отриманої при дисконтуванні грошового потоку. Друга поправка - це облік фактичної величини власного оборотного капіталу. У модель дисконтованого грошового потоку включається необхідна величина власного оборотного капіталу, прив'язана до прогнозному рівню реалізації.

Другий підхід (порівняльний) ефективний при наявності активного ринку порівнянних об'єктів власності. Точність оцінки тут залежить від якості зібраних даних, відомостей про недавні продажі зіставних об'єктів. Оцінювач повинен зібрати достовірну інформацію, в яку входять економетричні характеристики, відомості про час продажу, місцезнаходження, умови продажу та фінансування. Дієвість оцінки знижується, якщо угод було мало, а час їх вчинення і момент оцінки розділяє тривалий період часу.

Порівняльний підхід в оцінці бізнесу пропонує використання таких методів: ринку капіталу, операцій і галузевих коефіцієнтів (рис. 13.2).

Метод ринку капіталу заснований на використанні ринкових цін акцій аналогічних компаній. Інвестор, діючи але принципом заміщення, може здійснювати інвестування або в ці компанії, або в оцінювану. Тому дані про компанію, акції якої знаходяться у вільному продажу, при відповідних корегувань повинні послужити орієнтиром для розрахунку ціни компанії. Цей метод використовується для оцінки неконтрольних пакетів акцій.

Методи порівняльного підходу в оцінці бізнесу

Рис. 13.2. Методи порівняльного підходу в оцінці бізнесу

При методі угод аналізуються ціни придбання контрольних пакетів акцій подібних компаній.

Метод галузевих коефіцієнтів дозволяє розрахувати орієнтовну вартість бізнесу за формулами, виведеним на базі галузевої статистики.

Суть порівняльного підходу при визначенні вартості підприємства полягає в наступному. Вибирається фірма, аналогічна оцінюваної, яка була нещодавно продана. Потім розраховується співвідношення між ціною продажу і яким-небудь фінансовим показником але підприємству-аналогу. Це співвідношення називається мультиплікатором. Помноживши величину мультиплікатора на той же базовий фінансовий показник оцінюваної компанії, одержимо її вартість.

Процес оцінки підприємства методами компанії-аналога і операцій включає наступні основні етапи.

1. Збір необхідної інформації. Порівняльний підхід до оцінки бізнесу заснований на використанні двох типів інформації:

■ ринкової, яка представляє собою дані про фактичні ціни купівлі-продажу акцій, аналогічних з акціями оцінюваної компанії. Якість і доступність такої інформації залежать від рівня фондового ринку;

■ фінансової, яка зазвичай представлена бухгалтерської та фінансовою звітністю, а також додатковими відомостями, що дозволяють визначити схожість компаній і провести необхідні коректування, що забезпечують необхідну порівнянність.

2. Зіставлення зі списком аналогічних підприємств. Включення підприємств в цей список засновано на ретельному аналізі офіційної звітності і додатково отриманої інформації. Основними критеріями відбору є галузеве подібність, розмір, перспективи зростання, можливість фінансового ризику, якість менеджменту та ін.

3. Фінансовий аналіз, який здійснює оцінювач за допомогою всіх традиційних прийомів і способів.

4. Розрахунок оціночних мультиплікаторів. Для розрахунку мультиплікатора необхідно:

■ визначити ціну акції по всіх компаніях, обраним в якості аналога (чисельник);

■ обчислити фінансову базу (прибуток, виручку від реалізації, вартість чистих активів) за певний період (знаменник).

Існує два типи мультиплікаторів: інтервальні і моментні:

а) до інтервальним мультиплікаторів відносяться:

■ ціна / прибуток,

■ ціна / грошовий потік,

■ ціна / дивідендні виплати,

■ ціна / виручка від реалізації;

б) до моментним мультиплікаторів відносяться:

■ ціна / вартість активів,

■ ціна / чиста вартість активів.

5. Вибір величини мультиплікатора. Процес формування підсумкової величини вартості складається з трьох основних етапів:

1) вибору величини мультиплікатора;

2) зважування проміжних результатів;

3) внесення підсумкових поправок.

Вибір величини мультиплікатора є складною процедурою, що вимагає особливо ретельного обгрунтування, зафіксованого в звіті. Вона полягає в відсіканні екстремальних величин і розрахунку середнього значення мультиплікатора по групі аналогів. Потім проводиться фінансовий аналіз, причому для вибору конкретного мультиплікатора використовуються фінансові коефіцієнти і показники, найбільш тісно пов'язані з даним мультиплікатором. За величиною фінансового коефіцієнта визначається положення (ранг) оцінюваної компанії в загальному списку. Отримані результати накладаються на ряд мультиплікаторів, і досить точно визначається величина, яка може бути використана для розрахунку вартості оцінюваної компанії.

Третій підхід (витратний) найбільше застосовується для оцінки підприємств, що мають різнорідні активи, у тому числі фінансові, а також коли бізнес не приносить стійкий дохід. Методи витратного підходу доцільно використовувати і при оцінці спеціальних видів бізнесу. Зібрана інформація включає дані про оцінюваних активах (ціни на землю, будівельні специфікації та ін.), Про рівень заробітної плати, про вартість матеріалів, витрати на обладнання, прибутку і накладних витратах будівельників на місцевому ринку і т.д. Необхідна інформація залежить від специфіки оцінюваного об'єкта. Витратний підхід складно застосовувати при оцінці унікальних об'єктів, що володіють історичною цінністю.

При витратному підході оцінку бізнесу здійснюють за допомогою методу чистих активів і методу ліквідаційної вартості (рис. 13.3).

Методи витратного підходу в оцінці бізнесу

Рис. 13.3. Методи витратного підходу в оцінці бізнесу

Визначення ринкової вартості бізнесу методом чистих активів представляється як різниця між сумою ринкової вартості всіх активів підприємства і величиною його зобов'язань. Розрахунок за допомогою цього методу включає кілька етапів:

а) оцінка нерухомого майна підприємства але обгрунтованої ринкової вартості;

б) визначення обґрунтованої ринкової вартості машин і устаткування.

В якості прикладу розрахуємо відновну вартість основних засобів на дату оцінки за допомогою середніх коефіцієнтів подорожчання вартості нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту для організації із застосуванням коефіцієнтів індексації. Визначимо знос в процентному і грошовому вираженні, ринкову вартість як різницю між відновною вартістю і величиною зносу (табл. 13.3).

1. Виявляються і оцінюються нематеріальні активи.

2. Товарно-матеріальні запаси переводяться в поточну вартість.

Таблиця 13.3. Розрахунок ринкової вартості основних засобів

Розрахунок ринкової вартості основних засобів

3. Оцінюється дебіторська заборгованість.

4. Визначається вартість власного капіталу шляхом вирахування з обґрунтованої ринкової вартості суми активів поточної вартості всіх зобов'язань.

Метод ліквідаційної вартості підприємства означає розрахунок цієї вартості, представлений різницею між сумарною вартістю активів підприємства і витратами на його ліквідацію.

Розрахунок ліквідаційної вартості підприємства будується у такій послідовності:

1. На основі останнього балансового звіту (квартального) розробляється календарний графік ліквідації активів, оскільки продаж різних видів активів підприємства вимагає різних часових періодів.

2. Визначається виручка від ліквідації активів.

3. Оціночна вартість активів зменшується на величину прямих витрат.

4. Ліквідаційна вартість активів зменшується на витрати, пов'язані з володінням активами до їх продажу, включаючи витрати на збереження запасів, готової продукції і незавершеного виробництва. Термін дисконтування відповідних витрат визначається за календарним графіком продажу активів підприємства.

5. Додається або віднімається операційний прибуток (збитки) ліквідаційного періоду.

6. Віднімаються переважні права на вихідні допомоги і виплати працівникам підприємства, вимоги кредиторів але зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна ліквідованого підприємства.

7. Ліквідаційна вартість підприємства розраховується шляхом вирахування із скоригованої вартості всіх активів балансу суми поточних витрат, пов'язаних з ліквідацією підприємства, а також величини всіх зобов'язань (табл. 13.4 і 13.5).

Таблиця 13.4. Поправки при розрахунку ліквідаційної вартості для будівель, машин і устаткування

Оціночна вартість

Мінус прямі витрати

РV-фактор (з урахуванням календарного графіка ліквідаційної вартості)

Поточна вартість чистої виручки

Таблиця 13.5. Поправки при розрахунку витрат, пов'язаних з володінням активами до їх продажу

Витрати на володіння

Величина витрат на місяць

Термін несення витрат до ліквідації, міс.

PV-фактор

Поточна вартість витрат

Товарно-матеріальні запаси

Обладнання та машини

Нерухомість

Три підходи пов'язані між собою. Кожен з них передбачає використання різних видів інформації, одержуваної на ринку.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Оцінка бізнесу. Підходи і методи
Основні поняття оцінки вартості підприємства (бізнесу)
Які методи витратного підходу до оцінки бізнесу?
Підсумкові коригування в оцінці бізнесу
Методичні підходи та методи оцінки вартості підприємства (бізнесу)
Вибір підходів і методів в оцінці бізнесу та його обгрунтування
Методи оцінки ділової репутації (гудвілу)
Класифікація та огляд методів оцінки бізнесу
Витратний підхід до оцінки бізнесу
Сутність, види й методи фінансово-економічного аналізу в оцінці бізнесу
 
Дисципліни
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук