Навігація
Головна
Управління внутрішнім аудитамПроцедури і методи внутрішнього аудитуЗагальний план та організаційно - методичні підходи до розробки...Управління внутрішніми аудитами систем менеджменту якостіВнутрішній аудит Банку РосіїСлужба внутрішнього контролю та Служба внутрішнього аудитуВивчення та оцінка систем бухгалтерського обліку та внутрішнього...Організація служби внутрішнього аудитуПоняття внутрішнього аудиту та його рольОрганізаційний статус відділу внутрішнього аудиту
 
Головна arrow Аудит та Бухоблік arrow Внутрішній аудит
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Класифікація методів внутрішнього аудиту

Розвиток внутрішнього аудиту нерозривно пов'язане зі створенням методології, необхідної для застосування у практичній діяльності. Актуальним є правильне визначення самого методу.

Метод внутрішнього аудиту визначається як сукупність методологічних прийомів, які застосовуються за допомогою спеціальних процедур при дослідженні фактів господарської діяльності, відображених у бухгалтерському та податковому обліку. Метод характеризує способи підходу до вивчення предмета внутрішнього аудиту та є інструментом для вирішення завдань, що стоять перед господарюючим суб'єктом.

Пропоновані наукою методи для здійснення цілеспрямованої і ефективної діяльності внутрішніх аудиторів застосовуються впорядкування) і системно з урахуванням їх підпорядкованості і поєднання.

Систематизація методів може проводитися за різними класифікаційними ознаками. В основі класифікації методів внутрішнього аудиту - класифікація відповідних галузей знань: теорії бухгалтерського обліку, фінансового, управлінського та податкового обліку в розрізі галузевої належності, економічного аналізу, аудиту, контролю і правових наук.

Огляд економічної літератури та дослідження автора дозволяють виділити наступні класифікаційні групи методів, що застосовуються внутрішніми аудиторами (табл. 6.3)

Таблиця 6.3 Класифікація методів внутрішнього аудиту

Класифікація методів внутрішнього аудиту

З позиції правового регулювання ФХД, відображених в облікових регістрах і на рахунках бухгалтерського обліку, у фінансовій звітності, методологія внутрішнього аудиту заснована на загальнонаукових філософських і конкретних науково-практичних прийомах дослідження об'єктів.

Філософські методи абстрагуються від конкретного змісту процесу пізнання, а науково-практичні - покликані відбивати його специфіку в певній предметній області. До загальнонаукових методів прийнято відносити аналіз, синтез, порівняння, індукцію, дедукцію, абстрагування, формалізацію, узагальнення, аналогію, моделювання, конкретизацію та ін.

Аналіз являє собою прийом дослідження, що включає вивчення об'єкта за допомогою уявного або практичного розкладання його на складові елементи, кожен з яких аналізується окремо, але в межах єдиного цілого об'єкта. Так, величину отриманого непокритого збитку необхідно досліджувати в розрізі видів і сегментів діяльності, асортименту своєї продукції, ФГД, пов'язаних з вибуттям об'єктів бухгалтерського обліку з різних причин.

Синтез - це прийом, зворотний аналізу. Даний прийом у внутрішньому аудиті застосовується для вивчення об'єкта в його цілісності, єдності і взаємного зв'язку всіх його складових елементів.

Застосування прийомів індукції дозволяє внутрішньому аудитору зробити відповідні висновки на основі вивчення окремих складових об'єкта дослідження. Так, дослідження величини отриманого доходу необхідно розглядати в розрізі видів і сегментів статутної діяльності. Це дозволить виявити незаконні види діяльності.

При застосуванні прийому дедукції досліджується об'єкт в цілому, проте висновки внутрішнього аудитора повинні бути підтверджені відповідними розрахунками, вибірковими перевірками складових об'єкта дослідження.

Аналогія - прийом наукового дослідження, за допомогою якого пізнання одних об'єктів досягається на основі подібності з іншими. Даний прийом базується на схожості деяких сторін різних об'єктів і є основою моделювання.

Прийом моделювання грунтується на заміні об'єкта, явищ на аналог. Модель може бути представлена у вигляді стандарту, що включає наступні елементи:

o об'єкти дослідження;

o джерела інформації;

o методичні прийоми дослідження;

o узагальнення та реалізацію результатів внутрішнього аудиту.

За допомогою прийому абстрагуванні можна в процесі дослідження переходити від конкретних об'єктів до загальних понять і законам розвитку. Наприклад, результати внутрішньої перевірки прийому товарів в декількох контейнерах можна поширити на всю партію товарів, доставлених власним транспортом.

Застосування прийому конкретизації дозволяє досліджувати стан об'єкта у відповідності з певними умовами його існування та історичного розвитку. Внутрішнім аудитом встановлюються конкретні матеріально відповідальні особи та сума заподіяних ними матеріальних збитків.

Системний аналіз являє собою вивчення об'єкта внутрішнього аудиту як сукупності елементів, які утворюють систему. Він використовується для оцінки поведінки об'єктів системи з усіма факторами, які впливають на його функціонування. Цей прийом в окремих випадках знаходить застосування, так як він дозволяє використовувати системний підхід для встановлення причинних зв'язків (збиток організації або окремим громадянам, допущений особами, які перебувають у виробничих відносинах).

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Застосування прийому функціонально-вартісного аналізу спрямовано на вивчення об'єктів на стадії планування внутрішнього аудиту в разі інженерної підготовки виробництва, включаючи проектування і функціонування складних систем з оцінкою їх вартісних вимірників. Наприклад, встановлення службою внутрішнього контролю аудиту вартості виробничого браку конкретного виду продукції, визначення збитку від неякісного проектування та виконання будівельно-монтажних робіт. За допомогою даного методичного прийому можна встановити загальну суму збитку і визначити конкретних осіб, відповідальних за заподіяну шкоду.

Порівняння - це спосіб зіставлення та логічного аналізу даних бухгалтерського обліку, спрямований на виявлення протиріч, відхилень і порушень в бухгалтерських записах при дослідженні справ про недостачі, розкрадання та інших зловживаннях, виявлених внутрішніми аудиторами в процесі проведення перевірок бізнес-процесів.

Залежно від спрямованості і мети перевірки порівняння може виступати в якості простого або складного аналітичного прийому. Так, за допомогою простого аналітичного прийому внутрішній аудитор виявляє явні відмінності в документах і бухгалтерських записах (наприклад, відсутність необхідних реквізитів, дати, підпису). Такий прийом, як аналітичний, являє собою складний розумовий процес, що дозволяє встановити невідповідності і відхилення в бухгалтерському обліку. Досягається це шляхом зіставлення змісту бухгалтерських документів до вимог положень та інструкцій з бухгалтерського обліку і звітності з метою встановлення їх відповідності або невідповідності.

Конкретні (науково-практичні) методи, які можуть застосовуватися в процесі внутрішнього аудиту, також різноманітні. До них можна віднести:

1) економічний аналіз - являє собою систему прийомів, використовуваних внутрішнім аудитом для розкриття причинних зв'язків, що зумовили конфліктні ситуації при здійсненні фактів господарської діяльності і бізнес-процесів, які стали об'єктами перевірки внутрішнього аудиту. Так, за допомогою економічного аналізу внутрішні аудитори визначають, хто і в якому розмірі повинен нести матеріальну відповідальність за завдану шкоду:

2) статистичні розрахунки - являють собою сукупність прийомів, за допомогою яких внутрішній аудитор визначає кількісні та якісні характеристики досліджуваних фактів господарської діяльності і бізнес-процесів, нс містяться безпосередньо у вихідній економічної інформації (бухгалтерському балансі, розрахункових відомостях на заробітну плату та ін.). Застосовуються вони при необхідності провести уточнення наближених величин, перейти від одних величин до інших характеристик кількісних зв'язків і відносин. За допомогою статистичних розрахунків в процесі проведення внутрішніх перевірок визначаються, наприклад, різні коефіцієнти (трудової участі членів бригади у виробництві продукції, використання обладнання і виробничих потужностей, гранично можливого обсягу випуску продукції, ритмічності поставок продукції покупцям згідно із складеними договорами);

3) економіко-математичні методи - застосовуються внутрішніми аудиторами при встановленні факторів, що впливають на результати звичайної та іншої діяльності, з тим щоб врахувати їх на стадії дослідження як загальних результатів роботи організації та її структурних підрозділів, так і в цілях можливої оптимізації господарювання. Використовуються ці методичні прийоми у випадках, коли іншими способами визначити ступінь взаємозв'язку факторів неможливо. Наприклад, ці методи можна застосувати для визначення оптимальних маршрутів перевезення вантажів і виявлення приписок відстані перевезень, для обчислення перевитрати сировини при виробництві продукції, розрубі шкіряної сировини в шкіряній промисловості та в ряді інших випадків.

Для визначення матеріальної відповідальності конкретних осіб, якими заподіяно шкоду організації, що підлягає відшкодуванню, можуть бути використані й інші методи. Застосовують їх за умови, що виник збиток від здійснюваних фактів господарської діяльності і бізнес-процесів, які відображені в первинній документації, регістрах бухгалтерського обліку і звітності та стали об'єктами перевірки внутрішнього аудиту. У складі таких конкретних методів - інформаційне моделювання, тематичні спеціальні перевірки, процедури нормативно-правового регулювання, дослідження облікових документів.

Інформаційне моделювання являє собою сукупність даних про об'єкт внутрішньої перевірки зафіксованих на певному носії інформації (первинні облікові документи, гнучкі і жорсткі диски, відеограми, облікові регістри і звітність). При створенні інформаційної моделі внутрішній аудитор виходить з необхідності найбільш зручного сприйняття характеристики об'єкта дослідження і його поведінки в динамічній системі господарської діяльності. Метою інформаційного моделювання є систематизація нормативно-правової, планової, бухгалтерської та іншої інформації про об'єкт перевірки для вивчення його стану, участі у бізнес-процесах господарської діяльності, виявлення відхилень і конфліктних збурень, що стали предметом внутрішнього аудиту. Наприклад, інформаційна модель такого об'єкта внутрішньої перевірки, як відвантаження і продаж продукції, може включати дані про обсяг продукції, про відповідність се стандартам, собівартості, прибутку, відображення в облікових документах.

Тематичні (спеціальні) перевірки проводяться службою внутрішнього аудиту в тих випадках, коли здійснені факти господарської діяльності та бізнес-процеси знайшли пряме або непряме відображення в системі бухгалтерського або податкового обліку (брак продукції, невідповідність стандартам, недостачі пли надлишки). До таких перевірок можна віднести достовірність оприбуткування матеріалів, що надійшли від постачальників, правильність обчислення різних видів податків та ін.

Процедури нормативно-правового регулювання - це дослідження відповідності діяльності об'єкта перевірки щодо правил, передбачених чинним законодавством, нормативними документами (інструкції, положення, правила внутрішнього розпорядку та експлуатації обладнання, розподілу обов'язків).

У процесі проведення внутрішнього аудиту можуть застосовуватися і специфічні методи, що прийнято поділяти на прийоми загальної та приватної методики.

Особливість прийомів загальної методики внутрішнього аудиту полягає в тому, що вони застосовуються незалежно від характеристики об'єктів, що перевіряються. До числа загальних методів і способів прийнято відносити формальну перевірку, арифметичну перевірку, нормативну перевірку, зустрічну перевірку, взаємний контроль, контрольне звірення, динамічний аналіз.

Прийоми приватної методики носять специфічний характер і застосовуються при тематичних перевірках. До таких прийомів можна віднести відновлення кількісно-сумового обліку; аналіз щорічного руху матеріальних активів і грошових коштів з визначенням залишку на відповідні дати; зіставлення грошових документів з іншими; взаимоувязки балансових показників і податкових декларацій та ін.

При проведенні внутрішнього аудиту можуть застосовуватися методи фактичної та документальної перевірки.

До методів фактичної перевірки відносяться огляд, обстеження, інвентаризація, обмір виконаних робіт, контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво (експеримент), аналіз сировини, матеріалів і продукції, отримання пояснень і довідок.

Об'єктами огляду можуть бути територія, виробничі приміщення, обладнання, склади, продукція, приміщення, де зберігаються документи, і т.п. При огляді внутрішній аудитор з'ясовує умови експлуатації обладнання, графин ремонтів, умови зберігання матеріальних активів та грошових коштів і т.д.

У зміст обстеження входить не лише огляд необхідних об'єктів, а й ознайомлення з документами, отримання пояснень від відповідних осіб та інші дії. Огляд і обстеження дають можливість внутрішньому аудитору отримати загальне уявлення про об'єкти перевірки. При виявленні зловживанні та інших порушень, наприклад поганої організації складського господарства, контрольно-пропускної системи, аудитором складається акт і пропонується керівнику служби внутрішнього аудиту.

Інвентаризація - це перевірка і реєстрація наявності матеріальних та грошових коштів на місці їх зберігання (на складі, в цеху, в касі і т.д.) з подальшим звіренням залишків з обліковими даними. Інвентаризація може бути повною, що охоплює всі види активів і зобов'язань організації, і часткової, що зачіпає їх окремі види. Вона повинна проводитися комісією у складі внутрішнього аудитора, матеріально відповідальної особи та інших осіб раптово або в плановому порядку. Інвентаризація виступає основним методом перевірки достовірності бухгалтерського обліку та приведення його у відповідність з діяльністю на основі Методичних вказівок по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань, затверджених наказом Мінфіну Росії від 13 червня 1995 № 49 (в ред. Від 8 листопада 2010 р.)

Обмір виконаних робіт являє собою прийом перевірки відповідності виконаних робіт їх документального відображенню.

Прийом контрольного запуску сировини і матеріалів у виробництві застосовується для перевірки достовірності використовуваних норм витрат сировини і матеріалів, кількості відходів виходу готової продукції, перевірки технологічного процесу продуктивності устаткування і т.п.

Аналіз сировини, матеріалів і продукції (лабораторний аналіз) здійснюється для перевірки якості продукції, що випускається, виявлення фактів використання неповноцінного сировини, заміни одних матеріалів іншими, більш дешевими, недовкладання якихось компонентів і т.п.

Отримання пояснень і довідок від будь-яких осіб, які мають відомостями, що відносяться до об'єкта перевірки, внутрішній аудитор здійснює паралельно під час оглядів і обстежень.

До методів документальної перевірки відносяться:

o формальна перевірка:

o арифметична (лічильна) перевірка:

o нормативна перевірка документів;

o перевірка відповідності операцій, відображених у документах, встановленими правилами;

o зустрічна перевірка документів;

o зіставлення облікових записів, що відображають ту саму господарську опцію а двох різних організаціях;

o зіставлення розпорядчих і виконавчих документів;

o зіставлення первинних і похідних документів (регістрів);

o зіставлення документів, що відображають взаємопов'язані операції;

o відновлення кількісного обліку матеріальних активів;

o контрольно-вибіркове звірення залишків товару (контрольне звірення);

o зіставлення даних про рух товару з даними про рух тари;

o підтвердження;

o аналітичні тести;

o сканування;

o зіставлення даних бухгалтерського та оперативного обліку;

o зіставлення записів у книзі касира-операціоніста з даними лічильників касового апарату, журналів реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів;

o перевірка підстав для витратних грошових документів;

o аналіз щоденного руху матеріальних активів і грошових коштів з визначенням залишку після кожної операції.

Формальна перевірка (огляд документів) - це спосіб, за допомогою якого внутрішній аудитор встановлює наявність і правильність заповнення необхідних реквізитів. Вона дасть можливість виявити нс тільки порушення, але і приховувані за ними зловживання. Форма документа передбачає зазвичай всі необхідні реквізити, що характеризують якісні та кількісні особливості здійсненої операції. Це досягається шляхом заповнення всіх реквізитів документа. Формальна перевірка документа як спосіб включає такі прийоми: візуальний огляд документа і його аналіз. Огляд документів повинен поєднуватися з перевіркою дотримання правил їх складання та оформлення. Так, при огляді документів можна виявити сліди підклеювання, підчищень і інших змін цифрових та інших записів. Особливу увагу слід звертати на відбитки штампів і печаток.

За допомогою аналізу, як наукового прийому можна виявити, чи є порушення формальних вимог чи ні. Нс відповідають формальним вимогам документи можуть вказувати на зв'язок їх з протиправними діями посадових осіб. Наприклад, касова книга повинна заповнюватися відповідно до Положення про введення касових операцій.

Застосування внутрішнім аудитором формальної перевірки у процесі дослідження документів забезпечує виявлення різного роду відхилень від правил оформлення господарських операцій.

Арифметична (рахункова) перевірка - може включати як складні розрахунки, так і прості. Ця перевірка виявляє підробки в первинних документах. Наприклад, завищення підсумків їх сум в платіжних відомостях, заниження сум нарахованих і утриманих податків, обчислення відсотків і т.д.

Нормативна перевірка документів - встановлює відповідність змісту документів правилам, які зафіксовані в нормативних правових актах, тобто виявляються незаконні за змістом, але правильні за формою документи. Наприклад, списання природного убутку за актом; видача підзвітної суми за авансами не відзвітували раніше особам; правильність застосування цін і розцінок; норма витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції.

Одним із способів проведення внутрішнього аудиту є вибіркове тестування. Перевагою цього методу є:

o єдино можливий спосіб при великих розмірах перевіреній сукупності документів;

o він різко скорочує витрати на проведення внутрішніх перевірок;

o дозволяє помітно зменшити терміни проведення внутрішнього аудиту.

Однак застосування даного способу має недолік. Він полягає в тому, що вибірковий контроль пов'язаний з деякими похибками в одержуваних результатах, так як при вибірковому спостереженні отримують не точні значення необхідних параметрів для тестованої сукупності, а їх оцінки. Помилки вибірки в певних умовах мають об'єктивне вимірювання, і їх можна коригувати, зв'язавши їх з прийнятними рівнями ймовірностей.

Оскільки в ході перевірки внутрішній аудитор в основному має справу з вартісними характеристиками об'єктів, що перевіряються, то в залежності від їх специфіки він використовує:

o стандартні вибіркові методи;

o спеціальні методи вибіркового контролю.

Стандартні методи за способом відбору інформації об'єднані У дві групи:

o репрезентативна вибірка (представницька);

o нерепрезентативна вибірка.

Вибірка (відібрані документи) є репрезентативною в тому випадку, коли вона отримана при дотриманні певних умов, основним з яких є рівна ймовірність для кожної одиниці перевіреній сукупності документів потрапити до вибірки. У цьому випадку отримана в ході вибіркового тестування інформація може бути поширена без великих похибок на всю проверяемую сукупність документів.

Спеціальним методом репрезентативного відбору є монетарна вибірка, застосовувана тільки в аудиті. Суть її полягає в тому, що аудитор направляє свою увагу на перевірку документів з більш високими вартісними характеристиками. Чим більше вибірка, тим вища ймовірність для цього документа потрапити в ніс. У міжнародній практиці цей метод відбору позначають як PPS (probability proportional to size). При цьому методі зменшується ризик пропустити значну похибку у вартісному вимірі. Крім того, монетарна вибірка збільшує охоплення за вартістю тестованої сукупності без збільшення її розміру.

Нерепрезентативне відбір проводиться на основі суб'єктивної суджень внутрішнього аудитора. Підставою для відбору можуть служити:

o інтуїція аудитора стосовно "підозрілості" документів або їх джерел;

o практичний досвід проведення внутрішніх перевірок;

o додаткова інформація з боку;

o припущення внутрішнього аудитора про те, що відібрані документи найбільш характерні для перевіреній сукупності;

o орієнтованість внутрішнього аудитора на перевірки найбільш великих за вартістю документів.

Отримані результати стосуються тільки заздалегідь сформованої аудитором сукупності документів, яка перевіряється повністю. У практичній діяльності нерепрезентативне відбір називають спрямованим. Проте внутрішній аудитор, який здійснив спрямований відбір, нс має підстав для поширення отриманих результатів на об'єкти поза ним.

Якщо при застосуванні нерепрезентативною вибірки встановлені негативні факти, то такі дані внутрішній аудитор повинен відобразити в ув'язненні і повідомити керівника служби внутрішнього аудиту.

Однак якщо спрямований добір був застосований при невеликих обсягах вибірки і не виявив фактів невідповідності, то отриманий результат неефективний.

У вітчизняній практиці внутрішнього аудиту в основному застосовують метод спрямованого відбору, так як він простий при його реалізації, а понятійний апарат не виходить за рамки бухгалтерського обліку. Однак результатом його застосування є отримання обмеженої інформації, яку неможливо поширити на перевіряється сукупність документів в цілому. Крім того, для здійснення таких вибірок аудитор повинен бути знайомий з низкою статистичних розрахунків і методів вибіркового контролю. Застосування репрезентативного вибіркового методу ефективно при перевірці великих обсягів інформації.

При оцінці кредитного ризику можна застосувати метод зовнішнього або внутрішнього рейтингу.

Якщо застосований базовий або ускладнений метод внутрішнього рейтингування, то служба внутрішнього аудиту зобов'язана перевірити виконання всіх встановлених мінімальних вимог, звернувши особливу увагу на:

o надійність методу рейтингу і аналіз його результатів;

o процедуру оцінювання параметрів, що характеризують дефолт позичальників:

o ймовірність дефолту;

o ймовірність дефолту за зобов'язаннями позичальника протягом найближчого року;

o втрати від дефолту;

o очікувані середні відносні розміри втрат банку при дефолті;

o величину прийнятого ризику та ін.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Cхожі теми

Управління внутрішнім аудитам
Процедури і методи внутрішнього аудиту
Загальний план та організаційно - методичні підходи до розробки програми внутрішнього аудиту
Управління внутрішніми аудитами систем менеджменту якості
Внутрішній аудит Банку Росії
Служба внутрішнього контролю та Служба внутрішнього аудиту
Вивчення та оцінка систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю в ході аудиту
Організація служби внутрішнього аудиту
Поняття внутрішнього аудиту та його роль
Організаційний статус відділу внутрішнього аудиту
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук