Навігація
Головна
Внутрішня звітність сегментів як джерело інформації при проведенні...Управління внутрішнім аудитамПідготовка до проведення внутрішнього аудитуУправління внутрішніми аудитами систем менеджменту якостіОСНОВИ аудиту та аудиторської діяльності
Законодавчі вимоги та обмеження при здійсненні банківської діяльностіПравові заходи охорони навколишнього середовища при здійсненні...Правовий режим угод, у здійсненні яких є зацікавленістьМісія організаціїЕкологічні вимоги при здійсненні містобудівної діяльності
 
Головна arrow Аудит та Бухоблік arrow Внутрішній аудит
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Внутрішній аудит сегментів діяльності

Місія організації в здійсненні статутної діяльності

Вивчаючи види діяльності, здійснювані організацією, внутрішні аудитори повинні встановити їх відповідність тим видам діяльності, які зафіксовані в її статуті. Необхідно з'ясувати, чи займається аудіруемое особа видами діяльності, що підлягають ліцензуванню, або необхідне членство в саморегулівних організаціях. Мри наявності таких видів діяльності аудитору слід визначити фактичну наявність у організації ліцензій або членство організації у відповідній виду діяльності саморегулівної організації. Відсутність того чи іншого є грубим порушенням вимог законодавства та може спричинити серйозні негативні наслідки для аудируемого особи.

Згідно ст. 49 ЦК України юридична особа може мати цивільні права, відповідні цілям діяльності, передбаченим у його установчих документах, і нести пов'язані з цією діяльністю обов'язки.

Комерційні організації, за винятком унітарних підприємств та інших видів організацій, передбачених законом, можуть мати цивільні права і нести цивільні обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, нс заборонених законом.

Активізація і розширення діяльності будь-якого комерційного підприємства безпосередньо пов'язані із створенням таких структур, які б представляли і захищали його інтереси поза основним його місцезнаходження. Ці завдання виконують відокремлені структурні підрозділи: представництва або філії.

Організація бухгалтерського обліку в господарюючих суб'єктах, що мають філії або інші відокремлені підрозділи, повинна забезпечувати можливість здійснення контролю всіх фінансових операцій в кожному окремому філії і в цілому по організації. Як у головної організації, так і у філіях бухгалтерський облік ведеться відповідно до єдиної облікової політикою організації, яка затверджується в установленому порядку наказом керівника. В обліковій політиці головної організації має бути визначено порядок ведення бухгалтерського обліку у філіях, терміни подачі ними документів і звітів в головну організацію.

Коли компанія створить філію або представництво, вона як юридична особа повинна визначити, виділити його на самостійний баланс. Філії, провідні самостійну фінансово-господарську діяльність, зазвичай виділяються на самостійний баланс.

Філії, виділені на окремий баланс, повинні бути відображені в обліковій політиці головної організації, її установчих документах і положенні про філію.

При наявності філій організація зобов'язана подавати заяву про взяття на облік в податковому органі за місцем знаходження кожного відокремленого підрозділу. Організація зобов'язана подати заяву про взяття на облік протягом одного місяця з дня створення відокремленого підрозділу.

Відкриття філій може збільшити ризик помилок і нецільових витрат компанії. У зв'язку з цим необхідно здійснення постійного контролю за діяльністю філій та інших відокремлених підрозділів з боку головної організації.

Завдання формування ефективної системи внутрішнього контролю є однією з головних частин бізнес-стратегії головної організації. Систему внутрішнього контролю для багатофіліальних організацій можна представити як сукупність організаційної структури управління, методик і процедур, прийнятих і постійно здійснюваних головною організацією, керівниками філій, службою внутрішнього аудиту та співробітниками компанії. Ця система повинна бути спрямована на;

o вдосконалення фінансово-господарської діяльності компанії та се філій і забезпечення се результативності;

o збереження майна та інших активів;

o запобігання або зниження ступеня внутрішніх і зовнішніх ризиків;

o забезпечення повноти та достовірності всіх видів звітності;

o дотримання вимог російського законодавства і внутрішніх регламентів компанії;

o результат ефективності та економічності управління бізнес-процесами.

Система внутрішнього контролю повинна забезпечувати не тільки збір інформації про всі аспекти діяльності як головної організації, так і філій, а й прийняття ефективних управлінських рішень на основі се аналізу, а також зворотний зв'язок.

Інформація про виконання поставлених цілей і планів відіграє основну роль у прийнятті управлінських рішень. У зв'язку з цим внутрішні аудитори перевіряють обґрунтованість процесу планування та його основних частин, їх відповідність цілям і завданням організації.

Програмами є основні напрямки діяльності, які організація вирішила здійснювати для реалізації своєї стратегії на кілька років вперед. У прибутково орієнтованих організаціях кожен основний продукт або виробнича лінія - це програма. Аудиторам необхідно з'ясувати, чи здійснюються перегляд і координація поточних програм, чи розглядаються пропозиції за новими програмами. Навіть у стабільних виробництвах необхідно систематично переглядати вже існуючі програми, так як навколишнє економічне середовище, смаки і запити споживачів, умови конкуренції, виробничі технології постійно змінюються.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

В організаціях, як правило, розробляються бюджети терміном на один рік, які являють собою ключовий інструмент системи управлінського контролю. Практично всі організації, за винятком самих дрібних, складають бюджети, в яких відображають на певний період плановану величину доходу або витрат.

Тому аудиторам важливо з'ясувати, як виконуються функції бюджету, тобто чи використовуються бюджети як засіб для підготовки та координації планів, доведення цих планів до відповідальних 311 їх виконання осіб, стимулювання менеджерів на всіх рівнях організації, в якості засобу контролю поточної діяльності, а також в якості нормативної бази для подальшого порівняння з фактичними показниками з метою контролю витрат та управління ними.

Бюджет являє собою звіт про бажані результати на момент його формування і найкращий стандарт. З ним внутрішні аудитори порівнюють дійсно досягнуті результати, тому що він включає оцінку ефекту всіх змінних, які прогнозувалися під час його розробки. Порівняння фактичних даних з бюджетними вказує на тс області, куди слід звернути увагу і необхідні дії, виявити нові можливості, нс передбачені в процесі розробки бюджету.

Найбільшу увагу при цьому аудитори повинні приділяти загальному бюджету, який представляє собою скоординований за всіма підрозділами і функціями план роботи для організації в цілому. Він складається з двох основних бюджетів - оперативного (бюджет продажів, комерційних витрат, виробничий, закупівлі, трудових витрат та ін.), Який планує окремі операції організації, а також фінансового (бюджет капітальних витрат, прогнозний звіт про прибутки і збитки, прогнозний звіт про фінансовий положенні), що передбачає джерела фінансових коштів та напрями їх використання.

При перевірці бюджетів аудиторам слід враховувати, що відправною точкою підготовки загального бюджету служить бюджет продажів. Велика частина інших бюджетів базується на інформації, зафіксованої в цьому бюджеті. Складання бюджету продажів є досить складним етапом, тому що він схильний до впливу різних неконтрольованих факторів. 11оетому аудитору доцільно з'ясувати, як при оцінці обсягу продажів враховано вплив основних факторів (діяльність конкурентів, стабільність постачальників і покупців, циклічні, сезонні та інші випадкові коливання, політика ціноутворення, рентабельність продукту та ін.).

Разом з тим один з найбільш важливих аспектів операційного циклу організації - рух грошових коштів. Кошторис (бюджет) грошових коштів (прогноз грошових потоків) являє собою план надходження грошових коштів і платежів на майбутній період. У ньому підсумовані всі потоки коштів як результат планованих операцій на всіх фазах формування загального бюджету. Загалом кошторис (бюджет) показує очікуваний сальдо на рахунку грошових коштів і фінансове становище для кожного місяця. Тому, аналізуючи дану кошторис, аудитор бере до уваги, що велика сальдо на рахунку грошових коштів говорить про використання коштів з найбільш можливою ефективністю. Низький рівень може вказувати на те, що організація не в змозі розплатитися за своїми поточними зобов'язаннями. Допомогою кошторису (бюджету) в організації показується кінцеве сальдо на рахунку грошових коштів, необхідний для завершення прогнозного бухгалтерського балансу; виявляються періоди надлишку фінансових ресурсів або їх брак.

При перевірці кошторису (бюджету) грошових коштів аудитору необхідно концентрувати увагу на часу фактичних надходжень або платежів засобів, а не на часі виконання господарських операцій. Тенденція скорочення частки грошових коштів у складі активів підприємства при зростаючому обсязі його поточних зобов'язань свідчить про фінансові ускладнення. У кожній організації на підставі минулого досвіду і суджень керівництва про поточну ситуацію визначають очікуваний порядок (у процентному відношенні) надходження грошових коштів від продажу в кредит, можливе ненадходження грошей, створення резерву по сумнівних боргах. Також необхідно враховувати політику платежів і виплат самої організації з придбання матеріальних цінностей, оплаті витрат праці, здійсненню різних видів витрат тощо У зв'язку з цим аудитори повинні аналізувати співвідношення грошових коштів і найбільш термінових зобов'язань, визначати тривалість періоду обороту грошей.

Слід оцінити синхронність надходження і витрачання грошових коштів, проаналізувати напрямки їхньої притоки і відтоку (поточна, інвестиційна, фінансова діяльність) і пов'язати величину планованого фінансового результату зі станом грошових коштів. Це дозволить аудиторам виявити джерела отримання та напрями використання грошових коштів; встановити, чи здатна організація в результаті своєму поточної діяльності забезпечити перевищення надходжень грошових коштів над платежами; чи достатньо власних коштів господарюючого суб'єкта для інвестиційної діяльності; пояснити розбіжність величини прибутку і наявності грошових коштів.

Внутрішнім аудиторам необхідно оцінити процедури прийняття рішень, правильність вибору альтернативних варіантів (оптимальних курсів дій), що відповідають найбільшою мірою цілям організації. Цикл прийняття рішень в організації повинен включати: визначення цілей і завдань; пошук альтернативних варіантів дій; вибір оптимального варіанта (курсу дій); здійснення обраного варіанту; порівняння отриманих і планованих результатів. Оптимальним варіантом є той, який забезпечує максимальне надходження грошових коштів. Перевіряючим доцільно порівняти фактичні і плановані результати, з'ясувати, чи оцінюються організацією отримані результати і чи вживаються коригувальні дії, спрямовані на приведення у відповідність планових і фактичних показників. При неможливості виконання заплановані плани повинні уточнюватися.

Важливий момент внутрішнього аудиту - з'ясування, в якому обсязі забезпечується виконання запланованої виробничої програми. Для цього внутрішні аудитори використовують поточний (ретроспективний) економічний аналіз на основі підсумкових результатів роботи організації по найважливіших звітних періодів. Поточний аналіз - це всебічне вивчення результатів господарської діяльності для об'єктивної оцінки виконання бізнес-планів і досягнутої ефективності виробництва, комплексного виявлення внутрішньовиробничих резервів, мобілізації їх для підвищення ефективності господарювання в наступні періоди. Поточний аналіз - невід'ємний елемент аудиторської перевірки, який вирішує три принципово важливі завдання:

o аналіз і оцінку напруженості та обгрунтованості бізнес-плану (планових завдань);

o виявлення внутрішніх факторів господарської діяльності і кількісну оцінку їх впливу на узагальнюючі показники:

o об'єктивну опеньку роботи організації та се підрозділі.

Оцінка напруженості та обгрунтованості бізнес-плану дозволяє визначити ступінь використання виробничих ресурсів, інтенсивність здійснених витрат. Тому внутрішнім аудиторам при перевірці необхідно враховувати і запобігати можливі помилки в бізнес-плануванні. Кожен бізнес-проект для максимального досягнення запланованих результатів повинен передбачати дотримання встановлених термінів, фіксованих витрат і певних вимог до якості. Проте організації не завжди дотримуються цих правил: недостатньо враховують існуючий стан при обгрунтуванні вимог до проекту; нечітко обґрунтовують і документують мети проекту. Тому аудитору слід перевірити, на яких даних базується визначення мети, до якого рівня планування відносяться цілі, яку користь принесе досягнення мети, які терміни і витрати виявлені. При оцінці проекту виходять з того, що цілі повинні мати чітке зміст і сенс, результати повинні бути вимірні і задані параметри - здійсненні.

Необхідно встановити, чи проводився при складанні бізнес-плану об'єктивний пошук альтернативних варіантів і рішень, заснований на результатах маркетингових досліджень, а також аналізуються Чи здійснені в минулому проекти.

Внутрішні аудитори звертають увагу на чіткість і узгодженість розподілу в бізнес-плані відповідальності між персоналом (підпорядкованість і кваліфікації фахівців, терміни виконання завдань, форма звітності).

Важливо визначити альтернативність, необхідність і допустимість змін, внесених у бізнес-план, особливо впливають на результати, терміни і витрати. Кожен проект повинен містити ризик щодо результату, термінів, витрат та інших. Тому аудитору доцільно з'ясувати, як виявляється, визначається і оцінюється ризик, що зроблено для його зменшення, як застосовуються відрахування в резервний фонд і хто ними розпоряджається.

Для вивчення бізнес-планів внутрішні аудитори використовують різні методи аналізу, коефіцієнтний метод оцінки напруженості плану за темпами зростання до попереднього періоду; метод оцінки напруженості плану з погляду нормативного використання виробничих ресурсів; метод застосування апостеріорного статистичного критерію якості планування; методи і факторного аналізу. Найважливішим моментом аудиту вважається використання цих методів для аналізу та оцінки відхилень від плану, нормативу, підсумку попереднього року, а також виявлення не тільки самого факту відхилення, але й встановлення його причин. Особливу роль відіграє дослідження впливу факторів на зміну обсягу виробництва продукції. До них слід віднести якість і структуру продукції, виробничий брак, кооперацію виробництва, кількість відпрацьованого робочого часу, середньогодинну продуктивність праці робітників.

При перевірці виробничої програми аудитори можуть становити аналітичні таблиці: розрахунок виробничої програми, витрати матеріалів і трудових витрат по кожному найменуванню виробів і на весь випуск за період, що перевірявся; аналіз виконання виробничої програми за періодами і наростаючим підсумком, що містить порівняльні відомості про планове п фактичному випуску продукції, а також розрахунок планованої і фактичної вартості товарної продукції, витрати матеріалів і трудових витрат.

Аудиторам доцільно провести аналіз та оцінку відхилень у виробничій програмі з погляду наслідків їх впливу на процес виробництва, кінцевий результат господарської діяльності та діяльність конкретних працівників. За впливом на випуск продукції відхилення підрозділяються на втрати або додатковий ефект у зміні якості продукції (погіршення, поліпшення, незмінність якості):

o обсягу виробництва;

o номенклатури (конкретної номенклатури продукції).

Виявлення відхилень аудиторами служить основою для визначення та класифікації резервів ефективності господарської діяльності. Під резервами розуміють невикористані можливості зниження поточних і авансованих витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів при даному рівні продуктивних сил і виробничих відносин. Усунення всякого роду втрат і нераціональних витрат - один із шляхів використання резервів. Інший шлях пов'язаний з великими можливостями прискорення науково-технічного прогресу як головного важеля підвищення інтенсифікації та ефективності виробництва.

Внутрішні аудитори забезпечують пошук і мобілізацію резервів. Вони виходять з того, що резерви за кінцевими результатами впливу на потенціал підприємства можна класифікувати на резерви підвищення обсягу продукції, вдосконалення структури та асортименту виробів, поліпшення якості, зниження собівартості продукції за елементами витрат, або за статтями витрат, або за центрами відповідальності; резерви підвищення прибутковості продукції, зміцнення фінансового становища і підвищення рівня рентабельності.

Для раціональної організації пошуку резервів необхідно їх групувати за стадіями бізнес-процесів, а також за стадіями створення та експлуатації виробів. У механізмі пошуку резервів аудиторами важливо визначити умови їх виявлення, до яких можна віднести:

o встановлення провідної ланки в підвищенні ефективності виробництв.!, тобто виявлення витрат, що становлять основну частину собівартості продукції і велика економія яких можлива при мінімальних умовах;

o виділення "вузьких місць" у виробництві, що лімітують темпи зростання виробництва і зниження собівартості продукції;

o врахування типу та організаційно-правових форм виробництва;

o одночасний пошук резервів по всіх стадіях життєвого циклу об'єкта або виробу;

o визначення комплексності резервів з тим, щоб економія матеріалів, наприклад, супроводжувалася економією праці і часу використання обладнання.

Виходячи з наявних резервів, організації складають фінансові прогнози. Під прогнозної фінансової інформацією розуміється інформація про майбутнє фінансовому становищі, майбутніх фінансових результатах діяльності, майбутньому рух грошових коштів економічного суб'єкта або окремих сторони його фінансово-господарської діяльності в майбутньому, підготовлена виходячи з припущення, що певні події відбудуться і конкретні дії будуть зроблені керівництвом економічного суб'єкта .

Завдання внутрішніх аудиторів полягає в тому, щоб перевірити, наскільки прогнозна фінансова інформація достовірна і відповідає потребам користувачів, а також встановити застосовність прийнятих при се підготовці припущень, правильність се підготовки на основі прийнятих припущень, адекватність її подання. Слід враховувати, що чим більший період охоплює прогнозна фінансова інформація, тим менше застосовність припущень, прийнятих при її підготовці, і тим більша ймовірність виникнення спотворень в розрахунках.

Для виявлення можливих спотворень прогнозної інформації аудитору слід вивчити кваліфікацію осіб, відповідальних за підготовку прогнозної фінансової інформації; систему внутрішнього контролю за підготовкою прогнозної фінансової інформації; методи підготовки прогнозної фінансової інформації (математичні, комп'ютерні); методи оцінки та відбору припущень; наявність і причини відхилень фактичних даних про діяльність економічного суб'єкта від даних прогнозної фінансової інформації, підготовленої в попередні періоди.

При перевірці правильності підготовки прогнозів аудитори використовують такі процедури, як вибіркові розрахунки прогнозних показників, оцінка несуперечності даних. Внутрішні аудитори особливу увагу повинні звертати на тс показники, спотворення яких можуть суттєво вплинути на прогнозовані результати, а в необхідних випадках вимагати від керівництва організації письмові роз'яснення щодо застосовності припущень, що лежать в основі прогнозної фінансової інформації. Прогнозна інформація вважається адекватною, якщо вона викладена ясно і неупереджено, відповідає обліковій політиці організації і має пояснення.

Завдання функції контролю - кількісна та якісна оцінка та облік результатів роботи підприємства. У процесі управління контроль виступає як елемент зворотного зв'язку. За даними контролю проводиться коригування прийнятих рішень, а також норм і нормативів. Контроль повинен орієнтуватися на отримані результати, бути своєчасним і досить простим.

Вибір стратегії розвитку організації залежить від його фінансового стану і довгострокових цілей його діяльності. В результаті їх аналізу і прогнозу визначається одна з альтернативних стратегій розвитку господарюючого суб'єкта з урахуванням наступних можливих варіантів його подальшого функціонування:

o збереження сформованих тенденцій розвитку організації;

o незначні коректування виробничо-господарської діяльності без використання значних зовнішніх джерел фінансування;

o реалізація інноваційних заходів різної спрямованості.

При цьому необхідно враховувати також і прогнози розвитку зовнішнього середовища організації (регіональної, галузевої, національної, світової економіки і т.д.).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Cхожі теми

Внутрішня звітність сегментів як джерело інформації при проведенні виїзного аудиту
Управління внутрішнім аудитам
Підготовка до проведення внутрішнього аудиту
Управління внутрішніми аудитами систем менеджменту якості
ОСНОВИ аудиту та аудиторської діяльності
Законодавчі вимоги та обмеження при здійсненні банківської діяльності
Правові заходи охорони навколишнього середовища при здійсненні господарської та іншої діяльності
Правовий режим угод, у здійсненні яких є зацікавленість
Місія організації
Екологічні вимоги при здійсненні містобудівної діяльності
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук