Навігація
Головна
Зведений облік витрат і калькулювання собівартості продукціїОблік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукціїМетоди калькулювання продукціїПринципи організації обліку витрат на виробництво і калькулювання...Методи калькулювання собівартості одиниці продукціїНормативний метод калькулювання собівартостіСобівартість продукції та методи її калькулюванняАУДИТ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА, ЗВЕРНЕННЯ І калькулювання собівартості...Аудит калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) і...Облік витрат і собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг
 
Головна arrow Аудит та Бухоблік arrow Бухгалтерський фінансовий облік
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції

Попроцессний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Попроцессний метод обліку витрат на виробництво застосовується в організаціях з наступними ознаками виробничого процесу:

- Масовий характер виробництва одного або декількох видів продукції;

- Короткий період технологічного процесу;

- Відсутність або незакінченість незавершеного виробництва.

До таких організацій слід віднести організації видобувних галузей промисловості (вугледобувної, нафтовидобувній та ін.), Промисловості будівельних матеріалів, електро- і теплостанції та ін. Широко застосовується попроцессний метод в енергетичних господарствах допоміжних виробництв.

При попроцессном методі витрати враховуються за встановленими статтями калькуляції по всьому виробничому процесу або, крім того, по окремих стадіях процесу виробництва. Після закінчення звітного періоду сукупні витрати по виробничому процесу ділять на кількість одиниць випущеної продукції і обчислюють фактичну собівартість однієї калькуляційної одиниці.

Залежно від кількості найменувань продукції, що випускається і наявності незавершеного виробництва розрізняють три варіанти обчислення собівартості одиниці продукції.

Перший варіант (найпростіший) застосовується в основному виробництві тих організацій, де виробляється один вид продукції і відсутня незавершене виробництво, - організаціях вугільної та гірничорудної промисловості, при виробництві будівельних матеріалів, а також в енергетичних господарствах допоміжних виробництв. Собівартість одиниці продукції в зазначених виробництвах визначають діленням суми витрат по виробничому процесу на кількість одиниць випущеної продукції.

У вугільній промисловості, наприклад, витрати з видобутку та продажу вугілля, враховані по всіх стадіях технологічного процесу (підготовча виробка, виїмка вугілля, завантаження у вагони, транспортування, порододоработка, сортування і збагачення вугілля), ділять на кількість тонн видобутого вугілля і визначають собівартість 1 т. У електросиловими господарстві допоміжних виробництв витрати по ньому ділять на кількість виробленої електроенергії і визначають собівартість 1-го кВт / ч.

Другий варіант застосовують у тих виробництвах, де виробляється кілька видів продукції і відсутня незавершене виробництво, - в електростанціях, де одночасно виробляється електро- і теплова енергія, організаціях нафтовидобувної промисловості (добуваються нафта і газ) та ін.

При одночасній виробці або видобутку різних видів продукції витрати, що відносяться до певного виду продукції, враховують по цих видах продукції. Загальні для всіх видів продукції витрати розподіляють між видами продукції встановленими в організації способами. Наприклад, при видобутку нафти і газу витрати по амортизації свердловин, на поточний ремонт підземного обладнання, на збільшення віддачі пластів, деемульсію, перекачку і зберігання нафти, вартість спожитої електроенергії відносять на нафту, а витрати на збір і транспортування газу - на газ. Всі інші витрати з видобутку нафти і газу розподіляють між ними пропорційно масі валового видобутку нафти і газу.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Третій варіант обчислення собівартості одиниці продукції застосовується у виробництвах з досить тривалим періодом процесу виробництва і мають незавершене виробництво на кінець звітного періоду - організаціях лісозаготівельної, торф'яної промисловості тощо

Залишки незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду оцінюють встановленим в організації способом (як правило, за нормативною собівартістю). Потім витрати звітного періоду коригують на вартість незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду і скориговану суму витрат ділять на кількість одиниць виробленої продукції.

У деяких організаціях незавершене виробництво перераховують за встановленими коефіцієнтами в готову продукцію. Собівартість одиниці продукції в цьому випадку визначають суми витрат звітного місяця на кількість наведених одиниць.

Попередільний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції застосовують у виробництвах з комплексним використанням сировини, а також в галузях промисловості з масовим і крупносерійним виробництвом, де обробляється сировину і матеріали проходять послідовно кілька фаз обробки (переділів). Під переділом розуміють сукупність технологічних операцій з вироблення проміжного продукту (напівфабрикату) або готової продукції (на останньому переділі).

У чорній металургії переділами є виплавка чавуну (доменний цех), виплавка сталі (сталеплавильний цех), прокат (прокатний цех); в текстильній промисловості - вироблення пряжі, виготовлення тканини та її фарбування.

Попередільний метод, крім того, широко застосовують у деревообробної, хімічної, целюлозно-паперової та ряді інших галузей промисловості.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

При Попередільний методі витрати на виробництво враховують не тільки за видами продукції та статтями калькуляції, а й переділів.

При комплексному використанні сировини або напівфабрикатів вироблювану продукцію різних сортів і марок переводять в умовний сорт за допомогою системи коефіцієнтів. При виготовленні з одного і того ж виду сировини декількох продуктів виділяють основний продукт. Решта розглядають як попутні і оцінюють їх за встановленими цінами. Вартість оціненої попутної продукції віднімають із загальної суми витрат на виробництво, а решта витрати відносять на собівартість основного продукту.

Розрізняють бесполуфабрікатний і напівфабрикатний варіанти попередільного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

При першому варіанті обмежуються урахуванням витрат по кожному переділу. У бухгалтерських записах рух напівфабрикатів не відбивається. Їх рух від одного переділу до іншого бухгалтерія контролює за даними оперативного обліку руху напівфабрикатів у натуральному вираженні. Згідно з таким порядком обліку витрат собівартість напівфабрикатів після кожного переділу не визначають, а обчислюють лише собівартість готового продукту.

При другому варіанті рух напівфабрикатів з цеху в цех оформлюють бухгалтерськими записами і калькулюють собівартість напівфабрикатів після кожного переділу, що дозволяє виявляти собівартість напівфабрикатів на різних стадіях його обробки і тим самим забезпечувати більш дієвий контроль над собівартістю продукції.

При Попередільний методі використовують найважливіші елементи нормативного методу - систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм (планової собівартості) і облік змін цих норм. У первинній документації та оперативної звітності фактичні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, енергії та інших необхідно зіставляти з нормативним. Використання елементів нормативного методу дозволяє щодня здійснювати контроль за витратами на виробництво, розкривати причини відхилень від норм, виявляти резерви зниження собівартості продукції.

Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції використовується в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах (будівництві, виробництві турбін, літаків і т.п.). Крім того, він широко застосовується у допоміжних виробництвах, особливо на ремонтних роботах.

При позамовному методі об'єктом обліку і калькулювання є окремий виробничий замовлення. Під замовленням розуміють виріб, дрібні серії однакових виробів або ремонтні, монтажні та експериментальні роботи. При виготовленні великих виробів і при тривалому процесі виробництва замовлення видають не на виріб у цілому, а на його агрегати, вузли, представляють закінчені конструкції.

Замовлення відкривають в плановому відділі на підставі договорів з замовниками або за заявками структурних підрозділів організації. У замовленні вказують, які вироби чи роботи підлягають виконанню, їх обсяг, терміни виконання, виконавців і планову собівартість. Кожному замовленню присвоюється порядковий номер (шифр замовлення).

Для обліку витрат на кожне замовлення відкривають окремий аналітичний рахунок із зазначенням шифру замовлення. Облік прямих витрат за окремими замовленнями ведуть на підставі первинних документів з обліку виробітку, витраті матеріалів та ін., В яких обов'язково вказують відповідний шифр замовлення. Непрямі витрати розподіляють між окремими замовленнями умовно за прийнятими в даному виробництві або даної галузі способам.

При цьому методі обліку витрат і калькулювання собівартості продукції всі витрати вважаються незавершеним виробництвом аж до закінчення замовлення. Звітну калькуляцію складають тільки після виконання замовлення. Час складання звітної калькуляції не збігається з часом складання періодичної звітності.

При частковому виконанні замовлень і здачі їх замовникам частковий випуск оцінюють по планової собівартості даного замовлення або за фактичною собівартістю раніше виконаних замовлень з урахуванням змін в їх конструкції, технології, умовах виробництва. В обох випадках допускається умовність оцінки часткового випуску замовлення і незавершеного виробництва.

Закінчені роботи за замовленням оформляють документами на приймання виробленої продукції або виконаних робіт (актами, відомостями та ін.).

В індивідуальних виробництвах собівартість виробленої продукції визначають підсумовуванням витрат за статтями калькуляції. У дрібносерійному виробництві фактичну собівартість одиниці продукції обчислюють діленням загальної суми витрат на кількість вироблених виробів.

По закінченні замовлення фактичні витрати по кожній статті калькуляції порівнюють з плановими, виявляють відхилення по них, з'ясовують причини і винуватців відхилень для прийняття рішень щодо зниження собівартості продукції (робіт, послуг) на майбутні періоди.

Подальший (після виконання замовлення) контроль над витратами при позамовному методі не завжди дає належний ефект. Тому головним завданням при позамовному методі є підвищення оперативності контролю над прямими витратами, що можливо при впровадженні основних елементів нормативного методу обліку витрат (обліку витрат за нормами і відхилень від норм) по всіх операціях і роботам здійснюваних замовлень.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Зведений облік витрат і калькулювання собівартості продукції
Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
Методи калькулювання продукції
Принципи організації обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
Методи калькулювання собівартості одиниці продукції
Нормативний метод калькулювання собівартості
Собівартість продукції та методи її калькулювання
АУДИТ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА, ЗВЕРНЕННЯ І калькулювання собівартості продукції (РОБІТ, ПОСЛУГ)
Аудит калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) і розрахунку незавершеного виробництва
Облік витрат і собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг
 
Дисципліни
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук