Навігація
Головна
Системи, форми, види оплати праці, порядок нарахування заробітної...Акордна система оплати праціФорми і системи оплати праці. Види оплати праціАналіз мотивацій оплати праціПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ
 
Головна arrow Аудит та Бухоблік arrow Бухгалтерський фінансовий облік
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Системи оплати праці

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Трудовий кодекс (ст. 143) регулює тільки тарифну систему оплати праці, яка найбільш часто застосовується на практиці. Тарифна система являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких регулюється рівень заробітної плати різних груп і кваліфікацій працівників залежно від складності виконуваних робіт; умов, характеру та інтенсивності праці; кваліфікації працівників; умов (у тому числі і природно-кліматичних) виконання робіт; виду виробництва.

Тарифна система оплати праці включає наступні елементи:

- Тарифно-кваліфікаційні довідники;

- Тарифні сітки;

- Тарифні ставки;

- Тарифні коефіцієнти.

Тарифно-кваліфікаційний довідник містить докладні характеристики основних видів робіт із зазначенням вимог, що висуваються до кваліфікації виконавця, і розробляється для окремих виробництв. Кваліфікація, необхідна при виконанні тієї чи іншої роботи, розрізняється розрядом в залежності від складності, точності. Кваліфікація робітника визначається сукупністю ознак, яким він повинен опанувати для виконання тієї чи іншої роботи: знаннями, умінням, навичками, досвідом роботи.

На підставі тарифно-кваліфікаційного довідника робітникові встановлюється тарифний розряд. Чим вища кваліфікація, тим вище розряд, а вищий розряд передбачає, за інших рівних умов, і більш високу оплату праці.

Тарифна сітка - це таблиця з погодинними або денними тарифними ставками, починаючи з першого, нижчого розряду. Вони служать для встановлення співвідношень в оплаті праці між розрядами робіт і робітників, в залежності від складності виконуваних робіт та кваліфікації. В даний час в основному застосовуються шестіразрядних тарифні сітки, в яких перший розряд відповідає нижчого заробітку, а шостий - вищого. У кожній сітці передбачаються тарифні ставки для оплати робіт відрядників і погодинників.

Тарифна ставка - це розмір оплати за працю певної складності, вироблена в одиницю часу (годину, день, місяць - це залежить від конкретного типу виконуваної роботи, так як не завжди за годину або день можна оцінити кінцевий результат). Вона завжди виражається в грошовій формі, і її розмір зростає в міру збільшення розряду.

Співвідношення оплати будь-якого найбільш високого розряду і першого є тарифний коефіцієнт. Тарифна ставка будь-якого розряду є ставка першого розряду, помножена на тарифні коефіцієнти розрядів даної сітки. Співвідношення тарифних коефіцієнтів першого і останнього розрядів називають діапазоном тарифної сітки.

Тарифна ставка 1-го розряду визначає розмір оплати праці за одиницю часу робітника, що має найменшу кваліфікацію. Тарифний коефіцієнт 1-го розряду дорівнює одиниці. Розмір тарифної місячної ставки 1-го розряду не може бути нижче МРОТ, встановленого законодавством. Починаючи з 2-го розряду тарифний коефіцієнт зростає і досягає своєї максимальний величини для найвищого розряду, передбаченого тарифною сіткою.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

У колективному договорі може бути встановлена бестарифная оплата праці. Бестарифную (розподільний) варіант виступає на противагу тарифного варіанту організації оплати праці.

Безтарифна система оплати праці ставить заробіток працівника на повну залежність від кінцевих результатів роботи колективу і являє собою його частку в зароблений усім колективом фонді оплати праці. При цій системі не встановлюється твердого окладу або тарифної ставки, а, як правило, ця частка визначається на основі присвоєного працівнику коефіцієнта, який визначає рівень його трудової участі.

Застосовується два варіанти безтарифної системи оплати праці.

Перший варіант заснований на застосуванні двох коефіцієнтів - коефіцієнта кваліфікаційного рівня (ККУ) і коефіцієнта трудової участі (КТУ).

ККУ відображає рівень складності праці, яка виконується працівником, його приналежність до тієї чи іншої кваліфікаційно-посадовий групі. Наприклад, некваліфікованим працівникам встановлюється коефіцієнт 1,0; фахівцям III категорії і кваліфікованим робітникам - 1,4 і т.д.

КТУ - це показник особистого внеску працівника в загальні результати праці, що представляє собою узагальнену кількісну оцінку трудового внеску кожного члена бригади залежно від індивідуальної продуктивності праці, якості роботи і часу роботи. Шкала з конкретними розмірами КТУ встановлюється керівником виробничого підрозділу за узгодженням з комітетом профспілки.

Другий варіант безтарифної системи використовує зведений коефіцієнт розподілу замість двох. При його розрахунку враховуються як фактори кваліфікаційного рівня працівника, так і фактори результативності його роботи і ставлення до праці.

Показники, що враховуються при визначенні КТУ, можуть збільшувати або зменшувати фактичний заробіток працівника. Так, показниками, що підвищують розмір КТУ, можуть бути: участь у виконанні більш складних і відповідальних робіт, перевиконання встановленого виробничого завдання, економія матеріальних ресурсів, суміщення професій, збільшення зон обслуговування та підміна відсутнього робітника, допомогу в роботі іншим членам бригади, дотримання трудової і виробничої дисципліни тощо До показників, знижуючим значення КТУ, належать порушення трудової дисципліни, недотримання техніки безпеки, невиконання вказівок майстра, бригадира, перевитрата матеріальних ресурсів, затримка термінів будівництва і т.д.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

До числа безтарифної систем оплати праці слід віднести і контрактну систему оплати, коли роботодавець, наймаючи працівника, домовляється з ним про конкретну суму оплати за певну роботу.

Крім тарифних і безтарифної систем, в якості нових форм можна виділити змішані системи оплати праці, що отримали свою назву за рахунок того, що мають ознаки одночасно тарифних і безтарифні форм оплати праці.

До них насамперед слід віднести наступні системи оплати праці:

- Система плаваючих окладів;

- Комісійна система оплати праці;

- Дилерська діяльність.

Система плаваючих окладів передбачає, що в кінці кожного місяця при завершенні роботи і оплаті праці кожного працівника формуються нові посадові оклади на наступний місяць. Розмір окладу підвищується (або знижується) за кожен відсоток зростання (або зниження) продуктивності праці на обслуговуваній даними фахівцем ділянці роботи за умови виконання завдання щодо випуску продукції. Така система оплати праці покликана стимулювати щомісячне підвищення продуктивності праці і гарна якість, так як при погіршенні цих показників буде знижений оклад на наступний місяць.

Комісійна форма передбачає оплату дій працівника за висновком якої-небудь угоди (договору) від імені підприємства в комісійних відсотках від сумарного розміру цієї угоди. Такий метод застосовується, наприклад, для працівників підрозділів збуту, зовнішньоекономічної служби, рекламних агентів і т.п.

Система оплати праці, що базується на комісійній основі, - це форма оплати праці за кінцевим результатом. Розмір зарплати встановлюється у вигляді фіксованого відсотка від доходу, отримуваного підприємством від реалізації продукції (робіт, послуг). Відсоток від виручки, який виплачується працівникові, визначає і затверджує своїм наказом керівник організації відповідно до положення про оплату праці. Вартість проданої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається без урахування ПДВ. Працівникові може бути встановлений фіксований розмір оплати праці, який виплачується в тому випадку, якщо розмір заробітної плати, розрахований у відсотках від виручки, виявиться нижче цієї величини.

Комісійні можуть встановлюватися у вигляді фіксованого відсотка:

- Від доходу, отриманого від реалізації продукції, виробленої працівником;

- Суми реалізованого працівником обсягу продукції;

- Кількості реалізованого працівником певного виду продукції;

- Суми платежів, перерахованих клієнтами за надані працівником послуги з ремонту, технічному, консультаційному та іншим видам обслуговування тощо

Дилерський механізм передбачає закупівлю працівником частини продукції підприємства за свій рахунок з наступною її реалізацією власними силами. Дилер (від англ. Dealer - продавець, торговець) - особа або фірма, яка виступає посередником у торгових угодах купівлі-продажу товарів, цінних паперів і валюти.

У цьому випадку дилер - підприємець, який торгує в роздріб продукцією, яку він закупив оптом, і отримує винагороду за рахунок різниці у вартості товарів. Цей механізм можна представити як виплату заробітної плати авансом у вигляді натури з наступним перерахунком.

За угодою між підприємством та працівником товар може бути переданий на умовах попередньої оплати, а остаточний розрахунок проводиться після реалізації продукції за заздалегідь передбаченої ціною.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Системи, форми, види оплати праці, порядок нарахування заробітної плати
Акордна система оплати праці
Форми і системи оплати праці. Види оплати праці
Аналіз мотивацій оплати праці
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук