Навігація
Головна
Принципова схема системи інноваційного проектуДержавна підтримка інноваційної діяльності. Національні інноваційні...ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІПоняття і сутність інноваційного менеджментуОсновні поняття інноваційного менеджментуПоняття інноваційної діяльності та її основні завданняОсновні поняття про інноваційний проектІнноваційні технології в роздрібній торгівліПоняття і зміст інноваційного партнерстваІнформаційно-аналітичні системи для підтримки інноваційної діяльності
 
Головна arrow Економіка arrow Інноваційне підприємництво
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Поняття інноваційної системи та її задами

Ефективне функціонування інноваційного підприємництва вимагає створення інституційної інноваційної системи. Інституційна система регулювання інноваційного процесу для ефективного виконання поставлених перед нею завдань повинна:

• орієнтуватися не на підтримку окремих суб'єктів, а на вироблення норм, правил (насамперед, на встановлення та забезпечення взаємних прав, зобов'язань і механізмів захисту інтелектуальної власності, необхідних комерціалізацією її об'єктів при введенні їх в господарський оборот);

• забезпечити комплексну ефективність середовища: інтеграцію та взаємообмін дослідженнями, поширення знань, передачу технологій і обладнання. Окремі нововведення не роблять систему конкурентоспроможною, вона стає такою лише при наявності сприятливої для підприємців середовища. Поширенню технологічних знань та інноваційного досвіду сприяє сукупність правил, установ і методів, що характеризують нову інноваційну систему;

• сприяти розвитку дослідницької діяльності не тільки в кількісному відношенні, але й у відповідності із запитами виробничників, дати можливість поширювати нововведення серед різних підприємств, благоприятствовать інтернаціоналізації підприємств, без чого неможливо включення в потік технологічної інформації.

Національна інноваційна система (НІС) - це сукупність суб'єктів і об'єктів інноваційної діяльності, взаємодіючих у процесі створення та реалізації інноваційної продукції та здійснюють свою діяльність у рамках проведеної державної інноваційної політики відповідно до потреб економіки та суспільства.

Ідеологія НІС набула широкого поширення в більшості країн - членів ЄС, США, Японії. Але до теперішнього часу немає єдиного визначення поняття НІС. Єдина методологія формування НІС також не розроблена. До того ж перед НІС різних країн можуть ставитися і різні цілі. Так, у Франції мета НІС бачать у створенні додаткових робочих місць, в Німеччині - у розвитку прогресивних технологій.

У кожному конкретному випадку стратегія розвитку НІС визначається проведеної державної макроекономічною політикою, нормативним правовим забезпеченням, формами прямого і непрямого державного регулювання, станом науково-технологічного та промислового потенціалів, внутрішніх товарних ринків, ринків праці, а також історичними та культурними традиціями й особливостями.

Незважаючи на це, структури реальних НІС високорозвинених країн мають спільне і в складі елементів НІС, їх функціональної класифікації та схемах взаємодії.

До базисним сферам національної економіки, що створює фундамент НІС, відносяться:

• генерації знань (наука і її сегменти в інших секторах);

• розповсюдження і застосування знань (дослідження і розробки, виробництво товарів і послуг);

• комерціалізації нововведень (ринок науково-технічної продукції, ринкові інститути);

• освіти та професійної підготовки кадрів;

• інноваційної інфраструктури, включаючи фінансове забезпечення;

• управління і регулювання (правова база, державна макроекономічна та інноваційна політика, корпоративне управління, ринкові механізми).

Організації та підприємства цих сфер в залежності від ступеня їх інноваційності та креативності повністю або частково входять до НІС, утворюючи її підсистеми, сегменти і їх взаємозв'язку, тобто структуру НІС.

На рис. 9.1 представлена умовна структура як узагальнення характерних рис моделей НІС різних країн.

Найбільш проста модель, що описує взаємодію зазначених елементів, показує, що роль приватного (підприємницького) сектора полягає у створенні технологій на основі власних досліджень і розробок в наукових центрах великих корпорацій і малих наукомістких фірм і в ринковому освоєнні інновацій; роль держави - у сприянні виробництву фундаментального знання (в університетах) і комплексу високих технологій, а також у створенні інфраструктури та сприятливого інституційного клімату для інноваційної діяльності.

Структура національної інноваційної системи

Рис. 9.1. Структура національної інноваційної системи

У рамках цієї загальної моделі формуються національні особливості НІС. Вони проявляються в більшій чи меншій ролі держави і приватного сектора у виконанні названих функцій, ролі великого і дрібного бізнесу, у співвідношенні фундаментальних, прикладних досліджень і розробок, в динаміці розвитку, галузевої та регіональної структурах інноваційної діяльності.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Cхожі теми

Принципова схема системи інноваційного проекту
Державна підтримка інноваційної діяльності. Національні інноваційні системи
ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Поняття і сутність інноваційного менеджменту
Основні поняття інноваційного менеджменту
Поняття інноваційної діяльності та її основні завдання
Основні поняття про інноваційний проект
Інноваційні технології в роздрібній торгівлі
Поняття і зміст інноваційного партнерства
Інформаційно-аналітичні системи для підтримки інноваційної діяльності
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук