Навігація
Головна
Конкурентна перевага підприємстваКонкурентна перевагаКОРПОРАТИВНА СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І конкурентні переваги...Теорія конкурентних переваг ПортераСеред проявів корпоративної соціальної відповідальності і...Виявлення внеску окремих видів ресурсів і можливостей у створення...Матриця конкурентних перевагКластери та конкурентні перевагиПомилкові і символічні конкурентні перевагиТеорія конкурентних переваг М. Портера
 
Головна arrow Економіка arrow Інноваційне підприємництво
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сучасне визначення конкурентних переваг

Сучасний індекс, складання якого базується на оцінці цілого комплексу чинників конкурентоспроможності, що включають 12 факторів, найбільш повно охоплюють природу детермінанта продуктивності націй, називається індексом глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index). Всі 12 факторів згруповані в три субіндекси, на основі яких визначається рівень конкурентоспроможності, займаний кожною країною у відповідності зі стадією її розвитку. Крім того, всі економіки світу, включені в дослідження, розподіляються по п'яти стадій розвитку конкурентних переваг: переваги, засновані на факторах виробництва, ефективності та інноваціях, а також змішаного типу.

У розподілі за стадіями розвитку конкурентоспроможності всіх включених у дослідження країн провідну роль відіграють рівень доходу економіки і структура експорту. Залежно від рівня ВВП на душу населення і частки сировинного експорту в загальному експорті всі країни розміщуються за п'ятьма групами. Країна належить до стадії розвитку на основі факторів (перша стадія), якщо її ВВП на душу населення нижче 2 тис. Дол. Або частка її сировинного експорту близько 70% (до цієї категорії, але розрахунками ВЕФ, можна віднести найбільшу кількість країн - 43 в останньому дослідженні). Країна з рівнем ВВП на душу населення від 3 тис. До 9 тис. Дол. І в експорті якої не більше 70% сировини, належить до другої стадії (таких країн, за оцінкою Фонду, 27). Країна з більш ніж 17 тис. На душу населення і менше 70% сировини в експорті - третя стадія (країн - 33).

Крім трьох основних груп, експерти виділяють дві перехідні групи. Проте країни, в них потрапляють при визначенні вагових коефіцієнтів, прирівнюються до країнам, що знаходяться на більш високій стадії розвитку. Так, країни з ВВП на душу населення від 2 тис. До 3 тис. Перебувають у процесі переходу від першої стадії до другої (17 країн) і країни з ВВП на душу населення 9-17 тис. Дол. США вважаються перехідними від другої до третьої стадії (таких країн всього 15). До речі, Росія в даному дослідженні якраз віднесена до перехідній стадії - від другої - за рахунок ефективності до третьої - за рахунок інновацій.

Найбільш важливе в інтерпретації стадій розвитку конкурентних переваг різних країн полягає в тому, що досягають успіху в конкурентній боротьбі на міжнародному ринку компанії тих країн, а відповідно і ті країни, які найбільш повно використовують конкурентні переваги своєї стадії. Наприклад, в країні, що розвивається на основі стадії, званої стадією розвитку за рахунок факторів виробництва, фірми головним чином змагаються в ціні. Такий тип конкуренції дозволяє реалізувати переваги наявності дешевих факторів (наприклад, низькі витрати на робочу силу або дешеві природні ресурси). У цій фазі фірми виробляють товари і прості продукти, винайдені й розроблені в інших країнах. Щоб бути конкурентоспроможною на цій стадії, економіка повинна задовольняти деяким основним вимогам. Головними серед цих вимог залишаються гарна якість інститутів, досить розвинена інфраструктура, задовільний стан базового людського капіталу, макроекономічна стабільність і гарантії особистої безпеки.

Важливий момент полягає в тому, що успіх на даній стадії може призвести до втрати конкурентоспроможності, якщо країна не прагне перейти на наступну стадію. Причина такого явища криється в наступному: високі темпи зростання успішних економік призводять до зростання заробітної плати, але для країни, джерелом конкурентоспроможності якій, наприклад, служить низька вартість праці, зростання заробітної плати означає зниження конкурентоспроможності. До країн на цій стадії відносяться такі країни, як В'єтнам, Індонезія, Єгипет, Індія і переважна більшість африканських країн (див. Табл. 11.4).

На другій стадії, яку ВЕФ назвав рухом за рахунок ефективності, виробнича ефективність стає головним джерелом конкурентоспроможності. Якість товарів (а не тільки ціни) в такій економці і ефективність виробничого процесу визначають продуктивність фірм на цій стадії. Щоб її досягти, нація потребує поліпшення ефективності національних ринків товарів, послуг, праці, а також фінансового ринку. Крім того, стають необхідними поліпшення системи освіти та виробничого навчання і, звичайно, доступ до кращих технологіям (навіть якщо мова йде про їх імпорті з-за кордону). Тому конкурентоспроможність на даному рівні заснована на ефективності, а доступ до більш великим ринкам дозволяє бізнесу використовувати економію масштабу. Прикладами країн на цій стадії розвитку є Аргентина, Мексика, Бразилія, Малайзія, Болгарія, Румунія, Чорногорія.

І нарешті, на третій стадії, яка цікавить нас більш інших і яку ВЕФ називає інноваційної, успішна економіка не може більше конкурувати тільки за рахунок ціни або якості, тому що її власний успіх підвищує ціни і витрати (особливо заробітну плату) настільки сильно, що вона не може більше конкурувати у виробництві простих товарів. Настає необхідність виробляти набагато складніші, значно відрізняються товари, інноваційні продукти і на практиці використовувати найбільш просунуті методи організації виробництва. На цій фазі бізнес потребує підвищення складності організацій в кластерах і віддає перевагу більш складні процеси. Фірми такої економіки конкурують за допомогою унікальних стратегій. Інститути та стимули, що підтримують інновації, стають центральною частиною економічної конкурентоспроможності. До цієї стадії були віднесені практично всі розвинені країни і ряд країн з високим рівнем доходу на душу населення.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Безумовно, розподіл країн за стадіями тільки по одному основному ознакою (ВВП на душу населення) з незначними коригуваннями на інший ознака (частка сировинного експорту) володіє певними недоліками, найбільш істотний з яких - дуже швидка міграція деяких країн між групами в разі різкого зростання їхнього доходу , особливо у випадку країн, що використовують перший тип конкурентних переваг. Сильніше цей недолік проявився під час нещодавнього різкого зростання цін на нафту, що викликав швидке переміщення країн - експортерів енергоресурсів до групи країн з більш досконалими конкурентними перевагами, в тому числі в "інноваційну групу". Одночасно спостерігався і зворотний процес: деякі країни аналітики ВЕФ перемістили назад в групи країн з менш розвиненими конкурентними перевагами, що стало результатом роботи по внесенню коригувань у методи розподілу по стадіях.

В результаті, якщо порівняти доповіді за 2008-2009 рр. і 2006- 2007 рр., то можна помітити зазначені зміни і країни-мігранти. Так, у доповіді за 2006-2007 рр. перелік країн- "інноваторів" включать 31 країну, останній - 33 країни. Це говорить про те, що за 2 роки дві країни як мінімум перейшли на інноваційну стадію. Однак при детальному вивченні ми бачимо, що в списку з'явилося чотири нових країни: Чехія, Корея, Мальта, які були на перехідній до третьої стадії розвитку, і Пуерто-Ріко, якої не було в попередньому дослідженні.

Одночасно з цим з розглянутої групи дві країни, що відносяться до провідних світових експортерам енергоресурсів - Катар і Кувейт, були переміщені на нижчі стадії розвитку конкурентоспроможності. Катар був переміщений на перехідну від другої до третьої стадії, а Кувейт був переміщений далеко назад - на перехідну від першої до другої стадії, що, безумовно, пояснюється швидким зростанням цін на енергоносії і потім коригуванням методики розподілу по країнах з урахуванням цього зростання.

Росія за аналізований період перемістилася на півступеня вгору - з другої стадії розвитку за рахунок ефективності на перехідну до інноваційної. Взагалі, за кілька років близько 10 країн були підвищені до групи, перехідною до інноваційної, що також пояснюється швидкими темпами зростання доходів цих країн. Крім Росії (і Катару, стадія якого була знижена) це Латвія, Литва, Польща, Словацька Республіка, Туреччина, Хорватія, Чилі - всі вони були на другій стадії конкурентних переваг. Разом з тим, оскільки розподіл за стадіями залежить в основному від рівня доходу економіки, ступінь розвитку і використання переваг інноваційного розвитку в цих країнах настільки швидка зміна стадії, мабуть, не відображає, як не відображає впливу цього чинника на конкурентоспроможність розглянутих країн.

Коли ВЕФ формує зведений індекс конкурентоспроможності, він проводить кількісну оцінку кожного з 12 факторів, що визначають рівень конкурентоспроможності країни по 180 показниками виходячи зі статистичних даних і даних опитувань. Фактор 12 - інновації - останній чинник конкурентоспроможності за списком, але далеко не останній за значимістю. При цьому важливо що, при підвищенні стадії розвитку конкурентних переваг країни вага цього чинника в розрахунку рівня конкурентоспроможності зростає (табл. 11.5).

Таким чином, для інноваційних економік розрахунок зведеного індексу конкурентоспроможності набуває наступний вигляд: 0,2 × базові вимоги + 0,5 × розвиток ефективності + 0,3 × інноваційний фактор.

Таблиця 11.5

Ваги за трьома субіндексами для кожної стадії розвитку,%

Стадія

Інноваційний

фактор

Базові

вимоги

Розвиток ефективності

Факторів

5

60

35

Ефективності

10

40

50

Інновацій

30

20

50

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Cхожі теми

Конкурентна перевага підприємства
Конкурентна перевага
КОРПОРАТИВНА СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І конкурентні переваги ОРГАНІЗАЦІЇ
Теорія конкурентних переваг Портера
Серед проявів корпоративної соціальної відповідальності і взаємозв'язок конкурентних переваг
Виявлення внеску окремих видів ресурсів і можливостей у створення стійкої конкурентної переваги
Матриця конкурентних переваг
Кластери та конкурентні переваги
Помилкові і символічні конкурентні переваги
Теорія конкурентних переваг М. Портера
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук