Навігація
Головна
Методичні підходи до визначення потреби в оборотному капіталі в...Визначення потреби в оборотному капіталі компаніїЯк узагальнити дані для комплексного аналізу ефективності...Визначення потреби підприємства в оборотних коштахУправління оборотним капіталом при фінансових ускладненняхПотреба підприємства в оборотному капіталіРозрахунок потреби в оборотному капіталіОборотний капітал і прогнозування поточних фінансових потребВизначення потреби підприємства в оборотних коштахОборотний капітал енергетичних компаній
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка організації
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Визначення потреби в оборотному капіталі

Потреба в оборотному капіталі передбачає визначення необхідного натурально-речового змісту оборотного капіталу, тобто розміру оборотних фондів, і розрахунок їх грошового вираження - необхідної величини оборотних коштів.

В основі визначення натурально-речового змісту оборотного капіталу лежить нормування. Норми і нормативи обумовлюються різними факторами: технікою, технологією процесу, юридичними, кліматичними та іншими.

Норма витрати включає в себе три складові: корисний (чистий) витрата матеріалу, технологічні відходи і безповоротні втрати в умовах виробництва та реалізації товару в даному періоді. Норми встановлюються або на один виріб або товар (індивідуальні), або на типових представників (групові). Визначаються норми різними методами.

Аналітично-розрахунковий метод зводиться до того, що норми витрати матеріалів розраховуються на підставі вивчення, аналізу та узагальнення технологічних, організаційних, конструкційних умов споживання даного ресурсу. Корисний витрата матеріалів визначається за допомогою технічних розрахунків за кресленнями, технологічними картами, паспортами устаткування і т.д. Величина технологічних відходів встановлюється шляхом критичного аналізу застосовуваної технології, рівня організації виробництва.

Дослідно-лабораторний метод застосовується, як правило, для нормування допоміжних матеріалів (мастильних, обтиральних). За цим методом норма встановлюється на основі спостережень, дослідів і лабораторних досліджень.

Статистичний метод заснований на аналізі сформованої практики.

Встановлені норми витрат ресурсів і планований обсяг продукції дозволяють визначити потребу підприємства в матеріалах, організувати матеріально-технічне постачання, сформувати практику продажів і т.д. І на цій основі визначити грошовий еквівалент натурально-речового складу оборотного капіталу - розмір оборотних коштів.

Для цього необхідно обчислити, яка величина оборотних коштів і протягом якого часу буде зосереджена на кожній стадії кругообігу оборотного капіталу (див. Рис. 3.2). Виходячи з цього, потреба в оборотному капіталі можна визначити за формулою

де ОПЗ - потреба в оборотних коштах для створення виробничих запасів; Онзп - потреба в оборотних коштах у незавершеному виробництві; ОРБПе - витрати майбутніх періодів; ОГП - потреба в оборотних коштах готової продукції; Ото - потреба в оборотних коштах для товарів відвантажених, але не оплачених; Одз - потреба в оборотних коштах для дебіторської заборгованості; Од - потреба у вільних коштах.

Конструкція формули розрахунку потреби в оборотних коштах (грошового вираження оборотного капіталу) на кожній стадії являє собою твір грошового вираження капіталу, що знаходиться на тій чи іншій стадії кругообігу, на час його перебування на цій стадії.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Виробничі запаси, крім малоцінних і швидкозношуваних предметів, оцінюються за вартістю, що визначається виходячи з фактичних витрат на їх виготовлення або придбання. Протягом періоду обороту можуть мінятися ціни на ресурси. У разі якщо ціна на виробничі запаси протягом року знизилась, або вони морально застаріли або частково втратили свої первісні властивості, підприємство повинно проводити уцінку запасів на 31 грудня кожного року.

Для оцінки вартості товарів і матеріалів, включених у виробничі (товарні) запаси, в умовах змінюються цін зазвичай застосовується один з чотирьох способів.

1. Оцінка запасів. Виробляється за собівартістю кожної одиниці товару або матеріалу. Цей спосіб використовується в особливому порядку для запасів, які не можуть у звичайному порядку заміняти один одного (дорогоцінні метали, каміння тощо).

2. Оцінка матеріалів. Виконується за середньою вартістю запасів на початок року і матеріалів, придбаних протягом року.

3. FIFO - по початкових буквах англійських слів "first in - first out" - "першим прийшов, першим вийшов". Матеріали надходять у виробництво в порядку їх придбання. Запаси, першими надійшли у виробництво, оцінюються за цінами запасів, що значаться на початок місяця. При цьому оцінка запасів, що знаходяться на складі на кінець місяця, проводиться за фактичною собівартістю останніх за часом придбання, а в собівартості продукції враховується собівартість ранніх за часом придбань.

4. LIFO - по початкових буквах англійських слів "last in - first out" - "останнім прийшов, першим вийшов". Ресурси, першими надійшли у виробництво, повинні бути оцінені по собівартості останніх у послідовності придбання. Оцінка запасів, що знаходяться на складі на кінець місяця, проводиться за фактичною собівартістю ранніх за часом придбання, а в собівартості продукції враховується собівартість останніх за часом придбання.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Застосований метод оцінки повинен бути єдиним для групи запасів і діяти протягом усього фінансового року.

Незавершене виробництво оцінюється за фактичною або нормативної (планової) виробничої собівартості; за прямими статтями витрат; за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів.

Витрати майбутніх періодів оцінюються за фактичними витратами. Проте, щоб уникнути різких стрибків собівартості підлягають списанню в порядку, встановленому організацією, рівномірно, пропорційно обсягу продукції протягом періоду, до якого вони належать.

Готова продукція на складі оцінюється за фактичною або нормативної (планової) виробничої собівартості, що включає в себе витрати, пов'язані з використанням у процесі виробництва сировини, матеріалів, палива, трудових ресурсів та ін.

Відвантажені товари, здані роботи і надані послуги оцінюються за фактичними або нормативним (плановим) витратам і включають в себе, поряд з виробничою собівартістю, витрати, пов'язані з реалізацією продукції, що відшкодовуються договірної (контрактної) ціною.

Розрахунок потреби в оборотних коштах проводиться за наступними формулами.

Потреба в оборотних коштах для створення виробничих запасів (ОПЗ) розраховується як добуток середньодобового витрати матеріалу (Рднi) у грошовому виразі на час перебування товарів у запасі (норму запасу в днях (ТПЗ));

де п - номенклатура і асортимент запасів.

Час перебування товарів у запасі складається з поточного, технологічного (підготовчого) і страхового запасів:

де Зт - поточний запас, обумовлений інтервалом між поставками; Зтех - технологічний запас, обумовлений часом, необхідним для підготовки до виробництва матеріалу, що надійшов або товару; Зстр- страховий запас, який створюється на випадок порушення термінів і планових обсягів поставок або споживання.

Поточний запас сировини і матеріалів повинен бути достатнім для забезпечення безперебійного (нормального) ходу виробничого процесу. На величину поточного запасу впливають періодичність або інтервал між поставками, обсяги кожної поставки і календарний графік передачі матеріалів зі складу у виробництво.

У виробництві, для якого характерно рівномірне за часом споживання матеріалів, поточний запас матеріалів буде змінюватися від максимальної його величини до рівною нулю за період інтервалу постачання. Отже, середня величина запасу в цьому випадку буде становити 0,5, або 50% максимального рівня. Ця величина - коефіцієнт затримки на складі, який залежить від технологічних особливостей виробництва. Якщо ж відпуск матеріалів зі складу здійснюється нерівномірно, то необхідно визначити коефіцієнт затримки матеріалів у запасі, який матиме відмінне від 0,5 значення.

Нехай передача матеріалів у виробництво буде здійснюватися рівними частками. На величину інтервалу постачання безпосередній вплив надає величина партії закуповуваних матеріалів. Збільшення партій закуповується сировини збільшує інтервал між поставками і призводить до зростання витрат по складуванню (втрати по зберіганню, орендна плата, витрати щодо утримання складських приміщень і т.д.). Але збільшення партії скорочує кількість закупівель сировини і веде до зниження витрат по обслуговуванню закупівель (витрати на розміщення замовлення, приймання матеріалів та ін.). Ці витрати в розрахунку на одну партію закупівлі, як правило, однакові. Очевидно, що оптимальною буде така величина закуповується партії (і відповідно кількість закупівель), коли сумарні витрати по складуванню й обслуговуванню закупівель будуть мінімальними. Розрахунок проводиться або прямим рахунком, або за допомогою формули, що отримала назву формули Вільсона

де т - річний обсяг закуповуваного сировини в кілограмах, штуках інших натуральних показниках; про - витрати по обслуговуванню закупівлі однієї партії; k - змінні витрати на одиницю продукції; r - витрати по складуванню,% середньорічного поточного запасу (виражаються у вигляді десяткового дробу, наприклад 20% = 0,20).

Технологічний (підготовчий) запас утворюється в тих випадках, коли потрібна попередня обробка матеріалів до запуску їх у виробництво (приймання, розвантаження, сортування, комплектування партій і т.д.).

Страховий запас виникає через порушення термінів поставки матеріалів постачальниками. Розмір страхового запасу варіюється в широких межах - від декількох годин (у разі використання системи "точно в строк") до 100% поточного запасу (коли підприємство розташоване далеко від шляхів або використовує нестандартні, унікальні матеріали). Як правило, розмір страхового запасу визначається як 1/2 поточного.

Наявні на початку виробничого процесу запаси сировини і матеріалів надходять у виробництво, і до їх вартості додаються витрати на оплату праці, палива, витрат електроенергії, води, пари і т.д.

У результаті витрати у незавершеному виробництві складаються з вартості незакінченої продукції, напівфабрикатів власного виготовлення, а також готових товарів, не прийнятих службою технічного контролю. Потреба в оборотних коштах у незавершеному виробництві

де ВПсеб - середньодобовий випуск продукції (за виробничою собівартістю), руб .; Тц - тривалість технологічного циклу, дні; k н.з - коефіцієнт наростання витрат.

Необхідність останнього коефіцієнта полягає в тому, що для забезпечення безперервності протікання виробничого процесу необов'язково мати гроші в розмірі незавершеного виробництва. Усі витрати в процесі виробництва підрозділяються на одноразові, тобто витрати, здійснювані на початку виробничого циклу (сировину, основні матеріали та ін.), і наростаючі (амортизація, заробітна плата, пар, вода, енергія і т.д.). Наростання витрат у процесі виробництва здійснюється рівномірно і нерівномірно. При рівномірному наростанні витрат всі витрати будуть включені в половинному обсязі. При нерівномірному включенні витрат коефіцієнт наростання витрат визначається виходячи з повного обсягу одноразових витрат і 1/2 наростаючих. Якщо позначити буквою А частку одноразових витрат у відсотках, то величину коефіцієнта наростання витрат (kн.з) можна розрахувати за формулою

Потреба в оборотних коштах готової продукції визначається за формулою

де ДП - середньодобовий випуск готової продукції (за виробничою собівартістю); ТГП - час необхідний на підготовку, оформлення та відвантаження продукції, дні.

Наявність запасу готової продукції на складі, а у зв'язку з цим і потреба в оборотному капіталі на ці цілі обумовлені проведенням робіт з добірці, сортуванню виробів по замовленнях, пакування та маркування продукції, накопиченням продукції до розміру партії відвантаження і т.п. По можливості на підприємстві всі перераховані операції поєднуються.

Найскладнішим у розрахунку є визначення часу знаходження готової продукції на складі. Якщо виробляти товар великим числом дрібних серій, то, природно, товар не буде пролежувати на складі та витрати по складуванню будуть мінімальні. Зате зростають так звані витрати з підготовки виробництва (на переналагодження обладнання, його запуск і т.п.), які, як правило, складають приблизно однакову величину на кожну серію.

Потреба в оборотних коштах у витратах майбутніх періодів визначається прямим рахунком.

Потреба в оборотних коштах для товарів відвантажених, але не оплачених, розраховується за формулою

де ГПЦ - відвантажена, але не сплачена продукція (за ціною), руб .; Гдост - час доставки готової продукції до споживача, дні.

У складі товарів відвантажених можна виділити три групи товарів: перша - товари відвантажені, термін оплати яких не настав; другий - товари відвантажені, не сплачені в строк покупцем; третій - товари на відповідальному зберіганні покупця. Наявність першої групи товарів є нормальним, воно швидкоплинний. Після закінчення цих термінів товар оплачується і кошти зараховуються на розрахунковий рахунок постачальника. Останні дві групи свідчать про відсутність коштів у покупця або про відмову останнього від оплати, що призводить до простроченої заборгованості покупців постачальникам і відволікання коштів з обороту, уповільнення їх оборотності у постачальника.

Потреба в оборотних коштах для дебіторської заборгованості (або кредитування клієнтів) обчислюється таким чином:

де РП - продукція, реалізована без передоплати і на умовах товарного кредиту, руб .; ТДЗ - нормальна дебіторська заборгованість, дні.

Грошові кошти обов'язково повинні бути присутніми в певному розмірі у складі оборотних коштів. Вони являють собою грошові кошти на розрахунковому рахунку підприємства, а також у невеликих сумах, що знаходяться в касі підприємства. Потреба в цьому виді оборотних коштів пов'язана з необхідністю здійснення поточних платежів (наприклад, оплата відрядження, зазор між платежами та надходженнями, розмінні грошові знаки). Крім того, потреба у вільних коштах виникає з причин, не пов'язаних з виробничою діяльністю (зокрема, перевитрати по преміальних фондам і резервам, недостачі від втрати і псування майна та інші подібні витрати). Розмір грошової готівки зумовлений видом бізнесу.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Методичні підходи до визначення потреби в оборотному капіталі в проблемній організації
Визначення потреби в оборотному капіталі компанії
Як узагальнити дані для комплексного аналізу ефективності використання оборотного капіталу?
Визначення потреби підприємства в оборотних коштах
Управління оборотним капіталом при фінансових ускладненнях
Потреба підприємства в оборотному капіталі
Розрахунок потреби в оборотному капіталі
Оборотний капітал і прогнозування поточних фінансових потреб
Визначення потреби підприємства в оборотних коштах
Оборотний капітал енергетичних компаній
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук