Навігація
Головна
ТРУДОВІ РЕСУРСИТрудові ресурси підприємстваТрудові ресурси і персонал підприємствТрудові ресурси підприємстваПоняття "трудові ресурси" і "трудовий потенціал працівника"
ПРАЦЯ В СИСТЕМІ ГРОМАДСЬКОГО ВІДТВОРЕННЯПРОЦЕСИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ В СУЧАСНОМУ СВІТІ
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка організації (підприємства)
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

Ринок праці

Ринок праці - це система соціально-економічних відносин між найманими працівниками і роботодавцями (в особі державних організацій і підприємців) з приводу умов праці, величини його оплати, рівня кваліфікації працівників, обсягу, інтенсивності, ступеня відповідальності з приводу виконуваної роботи. Цей ринок виконує функцію розподілу і перерозподілу трудових ресурсів за сферами і галузями економіки відповідно до діями закону попиту і пропозиції на основі вартісних принципів узгодження інтересів між суб'єктами ринку праці - найманими працівниками та роботодавцями. Торг відбувається але приводу покупки тільки одного виду праці, який здатний виконувати працівник.

Ринок праці включає наступні елементи: попит на робочу силу; пропозицію робочої сили; ціну робочої сили.

Попит на робочу силу - це потреба економіки в певній кількості працівників на конкретний момент часу. Загальний попит дорівнює чисельності зайнятих плюс кількість наявних вакансій.

Пропозиція робочої сили - це потреба працездатного населення в отриманні роботи за наймом. Кількісно воно дорівнює числу осіб, які виходять па ринок праці і звертаються з питань найму на підприємства, в організації та служби зайнятості.

Ціна на робочу силу встановлюється в результаті постійної боротьби між договірними сторонами. Виникає конкурентна боротьба між працівниками за право зайняти вільне робоче місце. Відбір відбувається з економічних (забезпечити роботодавцю отримання прибутку) і психологічними критеріями. Основу висновків юридичного трудового договору становить збереження особистої свободи найманого працівника.

Рівновага на ринку праці визначається рівністю попиту та пропозиції робочої сили. Якщо пропозиція праці менше, ніж попит на нього, то виникає дефіцит кадрів. Під безробіттям розуміється така ситуація на ринку праці, коли пропозиція праці перевищує попит на нього. Економісти розглядають безробіття як природну і невід'ємну частину ринкової економіки. Відбувається безперервне звільнення найманих працівників і масове переміщення з одних робочих місць підприємств і галузей на інші. У ході такого переміщення виникають перерви різної тривалості в роботі найманих працівників. З'являється незайнята частина працівників (безробітні). Коли безробіття досягає критичної маси, вона може дестабілізувати політичну обстановку, що загрожує соціальними потрясіннями.

Структуру ринку праці визначають:

- Держава і союз підприємців - роботодавців, що пред'являють попит на робочу силу;

- Профспілки, організації найманих робітників за професійною ознакою, покликані відстоювати їхні інтереси на ринку праці;

- Біржі праці, за допомогою яких держава виступає в якості посередника між підприємцями і працівниками.

Сучасна ситуація в Україні характеризується диспропорцією у структурі зайнятості, ставок заробітної плати на ринку купа, деформацією мотиваційного механізму трудової діяльності. Значне число запитах працівників стикаються з невиплатами і затримками заробітної плати. Серед недоліків, притаманних сучасному ринку праці, - наявність прописки (реєстрації), слабо розвинені ринок житла і географічна мобільність населення. Проблема безробіття та інших диспропорцій на ринку праці .може бути пом'якшена тільки за допомогою комбінацій різних засобів: стимулювання економічного зростання в країні, скорочення робочого тижня, створення ефективної системи перепідготовки кадрів.

Можна виділити основні напрямки державного регулювання ринку праці:

1) програми стимулювання зростання зайнятості та збільшення числа робочих місць;

2) програми, спрямовані на підготовку та перепідготовку робочої сили;

3) програми сприяння найму робочої сили;

4) програми по соціальному страхуванню безробіття, коли уряд виділяє кошти на допомогу безробітним.

Поряд з перерахованими напрямками існує комплекс заходів непрямого регулювання ринку праці: податкова, грошово-кредитна, амортизаційна політика уряду, законодавство в галузі соціального забезпечення трудових відносин, громадянських прав. Особливе місце в регулюванні ринку праці займають біржі праці (служба зайнятості, працевлаштування). Це спеціальні установи, що здійснюють посередницькі функції на ринку праці. У більшості країн біржі праці є державними і здійснюють свою діяльність під керівництвом міністерства праці, по також функціонують і приватні посередницькі фірми. Основні напрямки дії бірж праці:

1) реєстрація безробітних;

2) реєстрація вакантних місць;

3) працевлаштування осіб, які бажають отримати роботу;

4) вивчення кон'юнктури ринку праці та надання інформації про неї;

5) тестування осіб, які бажають отримати роботу;

6) професійна орієнтація і професійна перепідготовка безробітних;

7) виплата допомог.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Cхожі теми

ТРУДОВІ РЕСУРСИ
Трудові ресурси підприємства
Трудові ресурси і персонал підприємств
Трудові ресурси підприємства
Поняття "трудові ресурси" і "трудовий потенціал працівника"
ПРАЦЯ В СИСТЕМІ ГРОМАДСЬКОГО ВІДТВОРЕННЯ
ПРОЦЕСИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ В СУЧАСНОМУ СВІТІ
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук