Навігація
Головна
Дослідження нормування праціМетоди нормування праціПринципи і методи нормування праціМетоди нормування використання виробничих ресурсівОРГАНІЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Розрахунок потреби в персоналіМетодичні підходи до визначення потреби в оборотному капіталі в...Ваучер з визначенням потреби (A Means-Tested Voucher)Мотивація і стимулювання персоналуВизначення потреби підприємства
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка організації (підприємства)
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методи нормування праці

Методи нормування праці - це способи дослідження і проектування трудового процесу для встановлення норм витрат праці. У нормуванні праці застосовують дослідно-статистично ¡i, аналітичний і експериментальний методи.

При дослідно-статистичному методі нормування праці за базу для встановлення норм приймається склалося на підприємстві положення в попередні періоди, що встановлюється на основі досвіду нормувальника і статистичних даних про виконання аналогічних робіт. При дослідно-статистичному методі нормування норма часу встановлюється в цілому на операцію без аналізу виконання се окремих елементів (трудових рухів, прийомів). Виробничі можливості на даному робочому місці не аналізуються, не виявляються резерви скорочення витрат часу на виконання окремих елементів операції. У результаті не забезпечується наукова обгрунтованість і прогресивність встановлюваних норм часу. У дослідно-статистичні норми закладаються недоліки організації праці та рівень техніки, технології виробництва, властиві минулому періоду, тому вони фактично не стимулюють зростання продуктивності праці.

Аналітичний метод базується па попередньому аналізі виробничих можливостей робочого місця і здійснюється в наступному порядку:

- Дослідження трудового процесу, поділ його на складові елементи;

- Визначення всіх факторів, що впливають на тривалість кожного елемента;

- Проектування раціонального складу трудової операції і послідовності виконання її елементів;

- Розробка заходів але поліпшенню обслуговування робочого місця;

- Розрахунок витрат часу на кожен запроектований елемент і визначення норми часу на операцію в цілому;

- Запровадження норми у виробництво.

Аналітичний метод має два різновиди: аналітично-розрахунковий і аналітично-дослідницький метод.

Аналітично-розрахунковий метод передбачає використання заздалегідь розроблених науково обгрунтованих галузевих нормативів при розрахунку норм витрат часу.

Застосування аналітично-дослідницького методу передбачає розрахунок витрат часу на елемент операції і операцію в цілому на підставі безпосередніх вимірювань цих затрат па робочих місцях. При встановленні норм аналітично-дослідним методом основна частина вихідної інформації виходить в результаті вивчення трудового процесу. Для цього застосовуються хронометраж (фіксується тривалість досліджуваних елементів оперативного часу по конкретному виду продукції), фотографії робочого дня (встановлюються витрати часу на всі види робіт і перерви, які спостерігалися протягом певного часу), фотохронометраж (для одночасного визначення структури витрат часу і тривалості окремих елементів виробничої операції).

Експериментальний, або досвідчений, метод розробки норм праці полягає у визначенні витрат праці за даними спеціальних наукових чи експериментальних досліджень, що проводяться у виробничих умовах.

Визначення потреби в персоналі

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Потреба в персоналі планується окремо по групах і категоріях працюючих. До основних методів визначення кількісної потреби в персоналі належать розрахунки за трудомісткістю робіт, нормами виробітку, нормами обслуговування, робочим місцям.

1. Норматив чисельності основних робітників-відрядників по трудомісткості виконуваних робіт або нормам часу обчислюється за формулою

де ТІ = В • Н - трудомісткість виробничої програми, нормо-год; Вм | - планований обсяг виробництва продукції; Н - норма часу на випуск одиниці продукції; Т - тривалість робочої зміни, год; 5 - число робочих змін у добі; Оп - число діб роботи підприємства в плановому періоді; Квн - плановий коефіцієнт виконання норм часу.

Середньоспискову чисельність робітників (Ч £ сп) можна розрахувати за коефіцієнтом середньооблікового складу, який враховує всі невиходи на роботу:

де к.п = Фн / £ - коефіцієнт середньооблікового складу; Фі - поминальний фонд робочого часу (число календарних робочих днів); I - дійсний фонд часу роботи одного робітника (плановане число робочих днів).

Явочное число основних робітників у зміну (Чяв) має дорівнювати нормативної чисельності робітників (Нч) для виконання змінного виробничого завдання з випуску продукції (Чів = Нч).

Розрізняють календарний, номінальний, режимний і ефективний (плановий) фонди робочого часу.

Календарний фонд часу дорівнює числу днів у плановому періоді.

Номінальний фонд часу (число календарних робочих днів) дорівнює різниці між календарним фондом часу і вихідними та святковими днями: Фн = Дк - Дп.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Режимний фонд часу (Ф) роботи залежить від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу і визначається

де Дк - число календарних днів у планованому періоді; Дп - число вихідних і святкових днів в планованому періоді; £ м - тривалість робочої зміни, год; йп, - число передсвяткових днів із скороченою тривалістю робочої зміни; I - час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові дні, год; в - режим змінності роботи підприємства. Ефективний (плановий) фонд часу роботи:

де Ьш - витрати часу, плановані підприємством на профілактичні, ремонтні роботи, наладку і переналагодження обладнання; втрати робочого часу, пов'язані з черговими відпустками, додатковими відпустками за законодавством, по хворобах робітників і за сімейними обставинами.

2. Чисельність робітників за нормами виробітку визначається за формулою

де НЦ - нормативна чисельність робітників для виконання змінного виробничого завдання з випуску продукції; ВМ1 | - плановий обсяг продукції у встановлених одиницях виміру; H - планова норма виробітку, тобто

вир ґ

кількість одиниць продукції, які можуть бути виготовлені за одиницю часу, в тих же одиницях виміру; t - планований фонд часу роботи одного робітника за той же період; Квм - плановий коефіцієнт виконання норм виробітку.

Середньооблікова чисельність робітників: Ч = H ■ К.

1 * Ср.С'І Ч СП

3. Визначення чисельності за нормами обслуговування зводиться до розрахунку загальної кількості об'єктів обслуговування з урахуванням змінності робіт

де Чс см - середньооблікова чисельність персоналу, зайнятого обслуговуванням устаткування; п - кількість встановлених в даному виробництві машин, верстатів, апаратів, агрегатів, які підлягають обслуговуванню робочими даної спеціальності; НЦБ - змінна норма обслуговування (число одиниць устаткування на одного робітника).

4. По робочих місць визначається чисельність працівників, для яких не можуть бути встановлені ні обсяги робіт, ні норми обслуговування

де т число робочих місць допоміжних робітників.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Дослідження нормування праці
Методи нормування праці
Принципи і методи нормування праці
Методи нормування використання виробничих ресурсів
ОРГАНІЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Розрахунок потреби в персоналі
Методичні підходи до визначення потреби в оборотному капіталі в проблемній організації
Ваучер з визначенням потреби (A Means-Tested Voucher)
Мотивація і стимулювання персоналу
Визначення потреби підприємства
 
Дисципліни
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук