Навігація
Головна
Процентна ставка та інвестиціїСтруктура процентних ставокЗмінні процентні ставкиВплив інвестицій в оборотний капітал на економічні показники роботи...Еквівалентність процентних ставокВплив інвестицій в основний капітал на економічні показники...Капітал і процентний дохід. Позичковий відсоток і визначення його...Вартість позикового капіталу і процентна ставка - різні поняттяСистема процентних ставокДиференціація ставок заробітної плати і її причини. Інвестиції в...
 
Головна arrow Економіка arrow Економічна політика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Джерела інвестицій. Вплив на процентну ставку і ціну капіталу

До джерел фінансування інвестицій відносять (табл. 4.1):

• власні кошти, які включають амортизаційні відрахування, частина прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств і організацій та акціонерний капітал;

• залучені кошти, різні форми позикових коштів, що включають кредити банків, кошти, отримані від емісії цінних паперів, кошти населення, іноземні інвестиції, основні фонди та обладнання, отримані за лізингом.

Істотні зміни зазнала за останні роки структура фінансування капітальних вкладень. В останні роки частка власних коштів підприємств у фінансуванні інвестицій в основний капітал зросла з 41% в 2010 р до 44,5% в 2012 р Основним джерелом фінансування власних коштів підприємств є, насамперед, амортизаційні фонди. Питома вага позикових і залучених коштів зріс з 51 до 55,5% в 2012 р

Роль власних коштів підприємств зросла незначно, в той же час відбулося різке зниження фінансування капітальних вкладень з бюджетів усіх рівнів. Хоча Мінекономрозвитку запропонувало щорічно розміщувати на 10-12 років в обсязі 100 млрд руб. па депозити Зовнішекономбанку під 5,25% річних кошти Фонду національного добробуту для довгих кредитів малому і середньому бізнесу.

Таблиця 4.1. Структура джерел фінансування інвестицій в основний капітал,%

Джерела фінансування

2000

2005

2010

2011

2012

Власні кошти

44,5

11.0

41,9

44,5

Залучені кошти,

.-, 5,5

59,0

58,1

55,5

з них кредити банків

2,9

8,1

9,0

8,6

8,4

Важливу роль у фінансуванні інвестицій відіграють комерційні байки. Говорячи про роль банків у фінансуванні інвестицій, треба виходити з того, що в даний час із загального обсягу фінансування комерційні банки вкладають у довгострокові інвестиції в основний капітал 8,4%. Підвищення доступності банківського кредитування інвестицій в основний капітал можливо за рахунок зниження ставки кредитування, яка не повинна перевищувати середню норму рентабельності в економіці. У Росії рентабельність активів в середньому по економіці нижче ставки але кредитами навіть на один рік (рис. 4.3).

Співвідношення рентабельності активів нефінансових підприємств і процентних ставок фінансового ринку в 2000-2012 рр .:

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Рис. 4.3. Співвідношення рентабельності активів нефінансових підприємств і процентних ставок фінансового ринку в 2000-2012 рр .:

Дорогі кредити і розрив між параметрами інвестиційних проектів підприємств та термінами наданих кредитів відбилися на зниженні корпоративного кредитування. В умовах уповільнення темпів корпоративного кредитування в першому півріччі 2013 порівняно з 2012 р (з 22,7 до 15,3%) багато фінустанов зосередилися на споживчому кредитуванні, розмір якого досяг на 1 вересня 2013 9 трлн руб.

Важливу роль передавального механізму грошових імпульсів, що впливають на інвестиційні процеси та процеси накопичення капіталу, відіграє норма відсотка. Держава за допомогою грошово-кредитної та фінансової політики може впливати на зміну співвідношення між інвестиційним попитом і пропозицією, а отже, на величину норми доходу, отримуваного від різних капітальних і фінансових активів. Воно визначає стратегію поведінки інвесторів на ринку інвестиційних товарів і, як наслідок, структуру самих інвестицій. Обсяг інвестицій безпосередньо залежить від рівня доходу, реальної норми відсотка, бажання підприємців інвестувати, оподаткування, економічних очікувань, зміни в технології виробництва. Підприємці здобувають засоби виробництва тільки тоді, коли очікується, що подібні закупівлі будуть прибутковими. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку відсотка, то інвестування буде прибутковим.

Для обгрунтування прийнятих інвестиційних рішень та визначення фінансових витрат у фінансовому аналізі і при оцінці бізнесу використовують ціну капіталу. Її зазвичай порівнюють з віддачею від капіталу, або рентабельністю, яка повинна бути вище ціни капіталу, інакше його використання втрачає сенс.

Ціна капіталу - це плата за використання власного або позикового джерела фінансування підприємства, яка характеризує відносний рівень загальної суми витрат по забезпеченню кожного джерела фінансування. Кожен з цих джерел має свою ціну, яка виражається у відсотках до величини використовуваного капіталу. По відношенню до власного капіталу ціна - це дивіденди акціонерам, витрати, пов'язані з емісією акцій, і т.п. По відношенню до позикового капіталу - це вартість залучених джерел, або ставка по кредитах. Ціна капіталу показує мінімально допустимий рівень прибутковості операцій господарюючого суб'єкта. Ціна капіталу залежить від багатьох факторів: попит та пропозиція па ринку капіталу, рівень конкуренції на фінансових ринках, ступінь розвитку фінансових ринків, рівень ризику фінансових активів та ін.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Ставка рефінансування не сприяє підвищенню конкурентоспроможності російських підприємств, які не мають можливості отримати ні для погашення, ні для поповнення оборотні кошти. Між кредитними ставками і ставкою рефінансування ЦБ зберігається розрив, дуже суттєвий для економіки. На ринку кредитування складається суперечлива ситуація. З одного боку, підприємства, які відчувають брак кредитних коштів, не готові платити по необхідної банками процентній ставці. З іншого боку, банки готові інвестувати надлишкові ресурси в менш дохідні по порівнянні з кредитами, але більш ліквідні фінансові інструменти. Середня процентна ставка за кредитами в Росії перевищує рівень інфляції мінімум на 6-7%, а в останні півтора роки випереджає інфляцію і депозитна ставка.

Спостерігається зростання реальних процентних ставок. На грошовому ринку розвинених у фінансовому відношенні країн ставка рефінансування довго утримується на рівні, суттєво меншому, ніж інфляція, а реальна ставка по кредитах з 2009 р знизилася до рівня 1,2% річних. Висока процентна ставка але кредитами пов'язана з дефіцитом і подорожчанням ліквідності для банків, остання у свою чергу викликана уповільненням темпів зростання грошової маси.

Рівноважний стан економіки багато в чому визначається співвідношенням і взаємодією заощаджень та інвестицій. Хоч і існують обставини, які зближують і розділяють ці процеси, економісти розглядають заощадження є основою інвестицій. Дистанціює їх те, що рівень заощаджень і рівень інвестицій визначається різними обставинами.

Взаємодія інвестицій (Г) і заощаджень (5) можна зобразити таким малюнком (рис. 4.4).

Взаємодія інвестицій і заощаджень

Рис. 4.4. Взаємодія інвестицій і заощаджень

Коментуючи даний малюнок, слід зазначити:

1) перетин кривих, що позначають заощадження і плановані інвестиції, відображає стан рівноваги (£);

2) область, яка знаходиться зліва від точки рівноваги (£), означає, що плани інвестування перевищують заощадження. Область праворуч від точки рівноваги (Е) позначає, що обсяги заощадження перевищують інвестиції.

У Росії за період проведення ринкових реформ утворився істотний розрив меду показниками норми валового заощадження і валового нагромадження. У 1970 1980 рр. зростання норми валового заощадження сприяв зростанню нагромадження основного капіталу. Накопичення слідувало за заощадженням, проте потім утворився розрив. У 2010-2012 рр. норма національних заощаджень становила 26-28% до ВВП, а норма накопичень зросла лише з 22 до 26%. У нашій країні норма накопичення протягом 2000-2012 рр. була невисокою, коливаючись між 18,7% ВВП в 2000 р і 26,0% ВВП в 2012 р Норма накопичення навіть 26,0% є явно недостатньою, оскільки в умовах деіндустріалізації і деградації народного господарства країни вона повинна бути мінімум 35- 40% ВВП. Наприклад, у Китаї в 2008 р вона становила 42,8% ВВП. Відставання інвестицій від заощаджень ще існує, хоча і скорочується: якщо в 2005 р заощадження перевищували інвестиції на 14% ВВП, то в 2012 р вже на 8%. Висока схильність до заощадження з боку населення дає негативний ефект для мультиплікатора інвестицій. Дана ситуація склалася в нашій країні через невисокого рівня довіри з боку більшості людей до комерційним і державним структурам, за допомогою яких можна здійснювати інвестиції, крім того, багато людей не впевнені у своєму майбутньому і воліють відкладати гроші "на чорний день". Спочатку в останні роки радянської влади наростаючий дефіцит споживчих товарів і послуг формували примусові заощадження, а потім цьому сприяли побоювання інфляції і зниження рівня соціальної підтримки.

Порівняння обсягів інвестицій і ВВП показує, що інвестиції в Росії відновлюються набагато повільніше, ніж ВВП. Незважаючи на активізацію кредитування реального сектора економіки, основна частина інвестицій як і раніше здійснюється за рахунок власних коштів підприємств, що говорить про автономність фінансового та реального секторів економіки. Кейнсіанська модель трансформацій валових заощаджень у виробничі інвестиції в російській економіці слабо працює, що не дозволяє робити висновки про ефективність її функціонування. Про це свідчать і невисокі основні показники банківського сектора (табл. 4.2).

Таблиця 4.2. Основні показники банківського сектора Росії,%

Показник

2004

2005

2010

2011

2012

Актинії банків до ВВП,%

13.1

15.9

7.4.0

71.9

80.1

Частка кредитів економіці в ВВП,%

22,8

25,2

41,5

44,5

48,1

Частка кредитів економіці в активах банків,%

54,7

56,3

56,9

59,4

60,0

Тільки за рахунок повного використання утворюються в економіці заощаджень можна в півтора рази збільшити обсяг виробничих інвестицій. Хоча загалом у світі обсяг заощаджень близький до обсягу інвестицій, у розвинених країнах ситуація трохи інша. Потенціалом для зростання інвестицій є внутрішні заощадження.

Переважна частина заощаджень населення, накопичень підприємств, банків направляється у фінансово і торгово-посередницьку діяльність, але не інвестується у виробничий сектор економіки. Різниця є систематичну витік капіталу за межі нашої фінансової системи у вигляді відтоку капіталу. Чистий відтік капіталу за дев'ять місяців 2013 склав 48200000000 дол. США, в 2012 р - 56,8 млрд дол., 2011 р - 80,5 млрд дол., 2010 г. - 34400000000 дол ., 2009 г. -56100000000 дол., а в 2008 р - 133700000000 дол. США. Виручка від експорту використовується в основному для придбання іноземних активів. Вивіз капіталу не дозволяє використовувати кошти на внутрішні інвестиції, які, по суті, більш стійкі, ніж іноземний спекулятивний капітал. Хоча частина капіталу, яка законними і незаконними способами вивозиться з Росії, найчастіше в офшорні зони, отримує там прописку і громадянство, потім повертається знову до Росії під виглядом іноземних інвестицій. За деякими оцінками, 65-70% де-юре іноземних інвестицій у Росію де-факто мають російське походження.

Відсутність глибокого розуміння процесу вивезення капіталу і факторів, що обумовлюють його, а в цьому зв'язку - дієвої політики боротьби зі стрімким виведенням капіталу з країни підсилює загрози не тільки стабільному розвитку економіки та фінансової сфери, а й загалом національній безпеці країни.

Цей процес обумовлений як зовнішніми (несприятливий інвестиційний клімат, боргові проблеми в Європі, реінвестування в країну капіталу під виглядом іноземних інвестицій через офшорні території), так і внутрішніми факторами (високий ступінь диференціації доходів, відсутність мотивів конвертації валютної виручки в умовах високої волатильності рубля, нерозвинена інфраструктура, низька норма рентабельності обробних галузей порівняно з добувними).

Відтік капіталу означає, що підприємці, не зацікавлені у веденні бізнесу всередині країни, вільно вивозять капітал, а зростання зовнішнього боргу пов'язаний з бажанням бізнесу розвиватися всередині країни, але вимушеного кредитуватися за кордоном. Незважаючи на це, можливості для зростання обсягів інвестицій у держави є. Країна до початку 2013 р розташовувала золотовалютними резервами в обсязі 537 600 000 000 дол. США. Однак в останні роки складається парадоксальна ситуація. З одного боку, продовжується нарощування золотовалютних резервів, тобто кредитування інших, як правило розвинених, країн. З іншого боку, ростуть зовнішні позики.

Сукупний зовнішній борг російської економіки на 1 липня 2013 виріс до 703 800 000 000 дол. США, а зовнішній борг корпоративного сектора досяг 628400000000 дол. США. Згідно з оцінками ряду експертів, на одних тільки ножицях відсотків, що відображають різницю між прибутковістю резервів від розміщення в іноземних активах і тих відсотках з іноземних позик, які привертають вітчизняні компанії, Росія щорічно втрачає 35-40 млрд дол. США. Низька інвестиційна активність не може бути вирішена в повній мірі навіть за рахунок активізації державних вливань в економіку. Держава стимулює сукупний попит, але обмежує інвестиції в інфраструктуру, побоюючись високого рівня корупції, який є результатом монополізації політичної влади для досягнення макроекономічної та соціальної стабільності.

Інвестиції в основний капітал визначають економічну структуру, задають основні параметри її конкурентоспроможності. Обсяг інвестицій в основний капітал в Росії все ще низький. У країні накопичився критичний потенціал зношених основних фондів, встановився несприятливий інвестиційний клімат, вивіз капіталу прийняв загрозливі масштаби (табл. 4.3).

Таблиця 4.3. Основні макроекономічні показники

Показник

2000

2005

2010

2011

2012

ВВП, млрд руб.

7305,6

21609,8

46308,5

55799,6

62599,1

Валове заощадження,% до ВВП

33,8

30,6

26,4

29,6

28,6

Валове нагромадження,% до ВВП

18,7

20,0

22,6

25,4

26.0

Інвестиції в основний капітал,% до ВВП

15,9

16,7

19,8

19,8

20,1

Інвестиції в основний капітал,% до попереднього року

17,4

10,2

6,3

10,8

6,6

Ступінь зносу основних фондів (на кінець року),%

39,3

15,2

17.1

47,9

и 7.7

Основний зміст сучасного етапу економічних перетворень полягає в структурній перебудові національного господарства та поновлення економічного зростання. Необхідною умовою відновлення економічного зростання в Росії має стати пожвавлення інвестиційної діяльності, забезпечення технічного, технологічного та організаційно-економічного оновлення виробництва. Головним пріоритетом економічного розвитку була обрана модернізація. Основною проблемою на шляху модернізації є нестача фінансування підприємств і висока ставка кредитування, яка обумовлює слабку інвестиційну активність і низький рівень оновлення основного капіталу, знос якого в економіці вже становить 47,7%. В обробних виробництвах - 42,2%, у тому числі будівель і споруд - 29,1%, машин та устаткування - 50,3%. Відсутність можливостей своєчасної заміни основних фондів веде до продовження терміну експлуатації неефективного обладнання. При цьому чіткої відповіді на питання, за чий рахунок буде проводитися модернізація, поки немає. Витрати на НДДКР у держмонополій становлять від 0,1 до 0,4% їхнього бюджету. Інвестиції в основний капітал в 2010 р виросли на 6,3%, в 2012 р темпи зростання інвестицій зменшились майже вдвічі з 10,8% в 2011 р до 6,6%. З початку 2013 зниження інвестиційної активності по основному капіталу склало 1,9% в порівнянні з 2012 р.1 Через 20 років переходу до ринкових відносин річне інвестування в основний капітал досягло 60% дореформеного рівня, що забезпечує 1% річного вибуття основних фондів замість 10-15% '.

Інвестиційні можливості держави і доступ приватного сектора до позикових коштів скорочуються внаслідок обраного курсу грошово-кредитної політики, спрямованого на стиснення грошової маси з метою боротьби з інфляцією.

У той час як провідні країни світу за останні посткризові роки з метою підтримки економіки збільшили обсяг грошової емісії, Банк Росії продовжує проводити жорстку грошово-кредитну політику. Тому, на відміну від інших країн, в Росії ростуть процентні ставки і слабко розвинене довгострокове кредитування. Проведена грошово-кредитна політика пригнічує розвиток економіки і зумовлює се неконкурентоспроможність внаслідок відсутності доступного кредиту для інвестицій у модернізацію та розвиток виробничої діяльності. А інвестування в точки росту нового технологічного укладу може дати вибухове зростання перспективних конкурентоспроможних виробництв, який виведе російську економіку на нову хвилю розвитку світової економіки. Для цього потрібно гнучке поєднання механізмів ринкової самоорганізації та державного управління.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Процентна ставка та інвестиції
Структура процентних ставок
Змінні процентні ставки
Вплив інвестицій в оборотний капітал на економічні показники роботи підприємства
Еквівалентність процентних ставок
Вплив інвестицій в основний капітал на економічні показники підприємства
Капітал і процентний дохід. Позичковий відсоток і визначення його ставки. Номінальна і реальна ставка відсотка. Формула складних відсотків і формула дисконтування
Вартість позикового капіталу і процентна ставка - різні поняття
Система процентних ставок
Диференціація ставок заробітної плати і її причини. Інвестиції в людський капітал. Тарифна система
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук