Навігація
Головна
Психологічні механізми та методи створення і просування брендуСтворення персонального брендуОсновні етапи створення бренду
Диференціація продукції та послугКогнітивні підстави міжкультурної диференціаціїПРОБЛЕМИ ЄДНОСТІ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ...
Короткі висновкиКороткі висновкиКороткі висновки
 
Головна arrow Економіка arrow Економічна політика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Створення некомерційних брендів і диференціація культури

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

У культурі, особливо за останні десять років, що характеризуються відносною бюджетної стабільністю, активно йде процес створення нових сильних брендів і активного зміцнення старих.

Брендинг як вид діяльності існує вже дуже давно (широке застосування методів брендингу має місце останні 150 років), проте активно в некомерційній сфері бренди стали розвиватися відносно недавно. Тому є кілька причин, і головні з них перераховані нижче.

• Зниження державного фінансування у сфері культури. Наприклад, у США в 1980-і рр., За часів правління Р. Рейгана, некомерційна сфера переживала фінансову кризу у зв'язку зі скороченням бюджетного фінансування па соціально-культурні цілі. Аналогічна ситуація мала місце у Великобританії за часів правління М. Тетчер.

• Зростання значущості некомерційного сектора (так званого третього сектора) в економіці США і країн Євросоюзу.

• Величезна кількість комерційних звернень, пов'язаних з просування послуг організацій культури. Бренд спрощує процедуру вибору товару споживачем і вибору некомерційної організації донором. Бренд ідентифікує організацію культури та її послуги (товари) серед товарів конкурентів. У зв'язку з високою віддачею і очевидною вигідністю програм вкладень в культуру виникає проблема вибору споживачем необхідних благ, яку і вирішує розвиток брендів.

• "Цінова премія". Бренд дозволяє отримувати додатковий прибуток. У разі підприємств культури цінова премія реалізується Трояк: іноді підвищенням ціни па квиток, але набагато частіше збільшенням кількості відвідувачів і зростанням фінансових потоків (як державних, так і залучених).

• Бренд дає певні переваги при реалізації благодійних програм: він може сприяти створенню партнерств і асоціацій, створювати громадську думку, покращувати позиції володіє ним установи культури при пошуку джерел фінансування і стратегічних партнерів і т.д.

З точки зору маркетингу, бренд - те, за що споживач готовий заплатити більше, ніж за звичайний товар (і що приносить економічний прибуток), визначені (як правило - високі) очікування від продукту, наявність даного товару (послуги) в "списку вибору" . Благодійний бренд передбачає очікування добрих справ. Культурні бренди приваблюють споживачів унікальними цінностями і переживаннями.

Створення і розвиток брендів призводить до сильної диференціації організацій культури (до речі, це відноситься і до конкретних працівникам культури).

Диференціація культури

Друга тенденція розвитку культури в Росії - це її сильна диференціація. Природно, заклади культури завжди мали різний статус, розрізнялися за популярності, затребуваності і фінансуванню, але на початку XXI ст. дані процеси посилилися, причому держава намагається активно фінансувати ті з установ культури, які мають сильний бренд і активно впроваджують моделі залучення грошових коштів.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Дана тенденція стосується і самих працівників культури. За останні 15 років у середовищі творчих працівників відбулася різка диференціація па привілейовану еліту і Напівзлиденний масу інших діячів культури. Тому аналіз статистичних даних часто показує не реальний стан, а тільки "середню температуру по лікарні".

Отже, можна стверджувати, що всі організації культури в залежності від ступеня популярності і можливостей залучення коштів умовно можна розділити на наступні групи.

• Перша група ("зірки", що мають бренди глобального рівня). До них відносяться установи культури, що мають стійкі некомерційні бренди глобального рівня і в якійсь мірі асоційовані з Росією. Сюди відносяться такі музеї, як Державний Ермітаж, Третьяковська галерея; такі музеї-заповідники, як Пушкін і Петергоф; такі театри, як Маріїнський і т.д. Перспективи розвитку даних організацій культури райдужні: до них йдуть активні фінансові потоки з боку держави (часто фінансуються окремим рядком у бюджеті) і донорів, вони збирають значні кошти за рахунок власних джерел фінансування. У таких структурах реалізуються успішні західні напрацювання в галузі менеджменту некомерційних організацій, фандрейзингові проекти. Наприклад, Державний Ермітаж активно використовує методи територіального фандрейзингу за рахунок відкриття трьох виставкових центрів: "Ермітаж - Казань", "Ермітаж - Гуггенхайм" в Лас-Вегасі (США) (в результаті співпраці між Державним Ермітажем та Фондом Соломона Р. Гуггенхайма) і " Ермітаж - Амстердам ". Це дозволяє музею ефективно вести свою діяльність на віддалених (від Петербурга) майданчиках і вельми ефективно залучати кошти.

• Друга група (національні бренди). Сюди відносяться досить успішні (за мірками Росії) організації культури, не обділені увагою ні держави, ні суспільства. До даної групи відносяться Російський музей, музей імені Пушкіна в Москві, Російська національна бібліотека (РНБ), Володимиро-Суздальський музей-заповідник, музей-заповідник "Кижи" та ін. Як правило, подібні організації володіють високим авторитетом і орієнтовані на надання цілого комплексу різноманітних послуг. Так, Російський музей є не тільки музеєм, а й реставраційним центром, науково-дослідним інститутом, великим центром культурно-просвітницької роботи, а також реалізує себе як науково-методичний центр (для художніх музеїв Російської Федерації). У музеї функціонують наукова бібліотека і дисертаційна рада. Державна підтримка такого роду організацій вельми значна, однак, за рідкісними винятками, обсяг залучених коштів явно недостатній для організацій такого рівня.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

• Третя група (організації регіонального рівня). Такого роду організації досить активно підтримуються регіональною владою. Іноді й самі проводять відносно успішні проекти про залучення коштів, що носять, правда, одиничний характер. Деякі з цих організацій утворять досить стійкі регіональні бренди (наприклад, такі музеї-заповідники, як Архангельське, Івангород; такі театри, як Театр юного глядача (ТЮГ, Санкт-Петербург) і т.д.), які користуються заслуженим увагою відвідувачів і мають великий потенціал для розвитку. На жаль, дана група дуже неоднорідна, і значна частина таких організацій має значні труднощі (почасти пов'язані з поганим станом регіональних бюджетів).

• Четверта група. Сюди відносяться музеї, театри, бібліотеки, будинку дитячої творчості, клуби, лекторії та ін. Можна стверджувати, що тенденції розвитку даної групи закладів культури (в основному) негативні. Фінансування такого роду організацій культури з боку держави ведеться за залишковим принципом, приміщення, які займають ці організації, є "ласим шматочком" для різноманітних підприємців та інвесторів. Якщо деяка частина таких організацій може існувати і самостійно (за рахунок інтенсивної підприємницької діяльності), то перспективи більшості вельми сумні.

Отже, саме суб'єкти сфери культури з сильними брендами можуть активно залучати фінансові потоки від організацій сфери бізнесу, що дозволяє їм знизити залежність від державного фінансування. На даний момент одним з найефективніших механізмів фінансування в некомерційному секторі є корпоративні соціальні інвестиції, які дозволяють компанії істотно знижувати кошти, які йдуть на просування її товарів. Але для цього необхідно вкладення цих інвестицій у досить розкручений бренд.

Тому можна з упевненістю стверджувати, що установи сфери культури з сильними брендами зможуть компенсувати недоотримані від держави кошти.

Отже, можна вважати, що сфера культури має вплив па фактори виробництва або безпосередньо пов'язані з ними сфери людської діяльності. Сфера культури створює робочі місця і потоки податкових надходжень, приваблює туристів, стимулює розвиток оточуючих бізнесів (не тільки самі художники або виготовлювачі підрамників і пензликів, але і величезна кількість інших: будівельники, виробники і продавці різноманітної техніки, управлінці і прибиральниці), аспект якості життя , "зв'язок поколінь" через спадщина і мистецтво.

Сфера культури в сучасних умовах може працювати як локомотив виходу з кризи на локальному рівні. Часто організаціям культури насправді потрібні нс стільки гроші, скільки інституційне середовище: опрацювання законодавства (пересування, використання власності та (або) отриманих у розпорядження активів і т.д.). Існує досить багато прикладів перетворення міст з закривається містоутворюючим підприємством в культурні центри тяжіння (локальні і міжнародні). Бренд дозволяє почати процес відродження міст, стати основою стратегії їх розвитку, використовувати пустощі і оживляти громадські простору. Сюди відноситься і підтримка сіл і селищ, у тому числі створення там робочих місць, відволікання, досуговая альтернатива алкоголю.

Брендові міста приваблюють не тільки туристів, але й підприємців різних галузей, яким хочеться жити цікаво, в цікавому місці і мати доступ до сучасних благ, унікальним об'єктам і вражень. Бренд дасть якусь "родзинку", яку можна просувати, яка дозволяє залучати найбільш кваліфіковані кадри, тому що, крім заробітної плати та соціального пакету, місце роботи і задоволення від неї дуже важливі.

Короткі висновки

У найзагальнішому вигляді державна політика регулювання соціально-культурної сфери (СКС) спрямована на регулювання найважливішого блоку національної економіки, діяльність якого спрямована безпосередньо на людину, її гармонійне і всебічний розвиток. Соціально-культурна сфера створює нематеріальні послуги, які споживаються всіма членами суспільства. У свою чергу рівень споживання визначається різноманітними факторами, і насамперед економічними можливостями тієї чи іншої країни, які реалізуються в сферах соціального забезпечення, охорони здоров'я, освіти, культури.

Можна говорити про існування певного гарантованого мінімуму соціальних і культурних благ, доступних для всіх громадян тієї чи іншої держави, які й визначають якість життя. Причому в міру вдосконалення громадянського суспільства та посилення економічної потужності держави все більше культурних благ включається в цей мінімум.

Культура займає важливе місце в житті суспільства. Розвинена соціокультурна сфера справляє позитивний вплив і на інвестиційну привабливість регіону, оскільки дозволяє створити середовище, яке сприятиме гармонійним економічним відносинам всіх суб'єктів ринку. Тим самим конкурентоспроможність регіональних установ соціокультурної сфери і сила їх бренду безпосередньо впливає на конкурентоспроможність регіону як таковою.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Психологічні механізми та методи створення і просування бренду
Створення персонального бренду
Основні етапи створення бренду
Диференціація продукції та послуг
Когнітивні підстави міжкультурної диференціації
ПРОБЛЕМИ ЄДНОСТІ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ
Короткі висновки
Короткі висновки
Короткі висновки
 
Дисципліни
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук