Навігація
Головна
Самокритика світ-системного підходуСистемний підхід і бюджетування капіталуПолітична економія як відображення формування капіталістичної...Визначення та основні принципи системного підходуСутність системного підходу до дослідженняСистемний підхід до лідерства як засобу забезпечення інноваційного...Науковий, системний і ситуаційний підходиСистемний підхід до управління людськими ресурсами
 
Головна arrow Географія arrow Соціально-економічна географія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Світ-системний підхід

Світ-системний підхід є одним із підходів до періодизації історії людства поряд з формаційним, цивілізаційним, модернізаційним і неоеволюционізм.

Формаційний підхід передбачає, що людство у міру розвитку проходить кілька послідовних стадій (формацій) - первісно-общинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і комуністичну.

Цивілізаційний підхід, розроблений Д. Віко, М. Я. Данилевським,

О. Шпенглером, А. Тойнбі, розглядає історичний процес як систему умовно виділяються цивілізацій, що проходять однакові фази від народження до загибелі. Згідно з однією з найпоширеніших класифікацій цивілізації виділяють: 1) локальні цивілізації, кожна з яких має свою сукупність взаємопов'язаних соціальних інститутів, включаючи державу (давньоєгипетська, шумерська, індська, Егейського та ін.); 2) особливі цивілізації (індійська, китайська, західноєвропейська, східноєвропейська, ісламська та ін.) З відповідними типами держав; 3) сучасну цивілізацію з се державністю, яка в даний час тільки складається і для якої характерно спільне існування традиційних і сучасних соціально-політичних структур. А. Тойнбі виділяв 21 цивілізацію - єгипетську, китайську, західну, православну, арабську, мексиканську, іранську, сирійську, православну християнську в Росії та ін.

Модернізаційний підхід досліджує внутрішні чинники розвитку будь-якої конкретної країни виходячи з установки, що "традиційні" країни можуть бути залучені до розвитку таким же чином, як і більш розвинені.

У. Ростоу при виділенні фаз розвитку суспільства по способам виробництва запропонував враховувати наступні економічні критерії - технічні та технологічні інновації, темпи економічного зростання, трансформацію структури виробництва і т.д. Відповідно до цього У. Ростоу виділяє п'ять стадій розвитку суспільства:

1) традиційне суспільство - це аграрні суспільства з недосконалою технікою і простими технологіями, наявністю станів і владою великих земелевладельцев;

2) перехідне суспільство - на цьому етапі зароджується підприємницька діяльність, підвищується національну самосвідомість, формуються централізовані держави;

3) стадія "зрушення", супроводжувана промисловими революціями і, як наслідок, великими політичними, соціальними та економічними змінами;

4) стадія "зрілості", що виникла в результаті розвитку науково-технічного прогресу, швидкого зростання міст;

5) ера "високого масового споживання", що характеризується істотним зростанням сфери послуг, перетворенням виробництва товарів споживання в головну галузь економіки.

Світ-системний підхід був розроблений в 1970-і рр. А. Г. Франком, І. Валлерстайн, С. Аміном, Дж. Аррігі і Т. дос Сантас та ін. В якості найважливішого попередника світ-системного підходу зазвичай розглядається Ф. Бродель. Він ввів поняття світу-економіки (l'economiemonde). Як зазначав Ф. Бродель, на відміну від світової економіки, яка але визначенню збігається з усім світом, світ-економіка являє собою самодостатнє економічну освіту, яке є тільки частиною світу, що прагне поширитися на весь простір.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

На відміну від попередніх соціологічних підходів, в рамках яких теорії соціальної еволюції розглядали розвиток насамперед окремих товариств, світ-системний підхід полягає в дослідженні соціальної еволюції всього суспільства. Мир-системний підхід на відміну від цивілізаційного розглядає не тільки еволюцію окремих соціальних систем однієї цивілізації, але й системи, що включають всі цивілізації світу.

Найбільш поширена версія світ-системного аналізу розроблено І. Валлерстайн (рис. 8.11). Його головний внесок у розвиток соціальних наук полягає в розробці оригінальної теорії світових систем. Розроблена ним мир-системна теорія синтезує соціологічний, історичний, економічний і геополітичний підходи до суспільної еволюції. Валлерстайн аналізує еволюцію капіталістичної світ-економіки в XIX-XX ст. і навіть робить прогнози на XXI ст. Відповідно світ-системним підходом рівень розвитку кожної країни є результатом загальних процесів розвитку всієї світ-системи.

Мир-системний підхід І. Валлерстайна

Рис. 8.11. Мир-системний підхід І. Валлерстайна

Світ-система (world-system) - це глобальна соціальна система зі своїми кордонами, структурами, елементами, правилами легітимації і ієрархічністю; вона володіє певною тривалістю "життя", протягом якої деякі її властивості змінюються, а інші залишаються стабільними. Процеси функціонування світ-системи як матеріально-економічної освіти є самопідтримуючу на підставі широкого функціонального і географічного поділу праці, культурного різноманіття і т.д., а динаміка її розвитку має переважно внутрішньосистемний характер.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Глобальна світ-система є відносно самостійною цілісністю з просторово-часовими межами. За І. Валлерстайн, в процесі історичного розвитку існувало три типи систем:

1) міні-системи, характерні для первісно-общинного ладу, відповідають поняттям роду або племені. Вони недовговічні - період життя всього декількох поколінь людей - локальні елементи світ-системи більше не існують;

2) світ-імперії (world-empire), складаються з декількох локальних культур, приєднаних шляхом завоювання (наприклад, Стародавній Єгипет, Стародавній Рим, Росія епохи кріпосного права або Османська імперія). Мир-імперії характеризуються переважанням сільськогосподарського виробництва, наявністю розвиненого військово-бюрократичного правлячого класу, перерозподільним способом виробництва;

3) світ-економіки (world-economy) - це частина світу або весь світ, які є єдиним економічним цілим, де саме економіка стає головною сферою громадської діяльності. Вона представлена незалежними державами-націями з капіталістичним способом виробництва - Європа від Нового часу до наших днів, США, Японія та ін.

Власне світ-системами є світ-імперії і світ-економіки. До XVI в. найбільш стійкими і довговічними були мир-імперії, які об'єднували в єдині політичні системи величезні території на різних континентах. На зміну світ-імперіям з Європи прийшла капіталістична світ-економіка, яка охопила в XIX ст. всю земну кулю, що поглинула всі інші системи і образовавшая сучасну світ-систему.

Валлерстайн виділяв також мир-соціалізм, який представляє теоретичну систему, ніколи і ніде не здійснену.

Мир-економіка має трирівневу структуру (рис. 8.12). У її центрі, або ядрі (core), знаходяться високорозвинені держави, домінуючі в економічних відносинах, извлекающие додаткові прибутки з Світовій поділу праці, що визначають світову політику (в сучасному світі - це високорозвинені країни). Ядро світ-системи складається з декількох держав, тобто фактично соціоісторіческіх організмів. Але вони не рівноправні. Одне з них є гегемоном. Історія ядра - історія боротьби за гегемонію між декількома претендентами, перемоги одного з них, його панування над мир-економікою і подальшого його занепаду. Але головне - відносини ядра і периферії. Суть їх полягає в тому, що держави ядра безоплатно привласнюють надлишок, створений в країнах периферії. Периферію (periphery) світ-економіки становлять країни, які постачають сировину країнам ядра і тому економічно і політично залежні від останніх. Полуперіферійпие (semipenphery) країни світ-економіки займають проміжне положення між державами ядра і периферії (держави Центральної, Східної Європи, швидко розвиваються Південно-Східної Азії, Росія).

І. Валлерстайн виділяв три етапи розвитку світ-економіки. На першому етапі (XV-XVI ст.) Відбулося виникнення світ-економіки з мир- імперій в результаті географічних відкриттів і колоніальної експансії європейських країн. Держави, що становлять ядро системи (Португалія, Іспанія, Нідерланди, Великобританія, Франція та ін.), Отримали доступ до дешевої робочої сили і багатим природними ресурсами периферійним областям, які увійшли до складу мир-економіки. Це сприяло початкового нагромадженню капіталу і розвитку світ-економіки на другому етапі (XVI - перша третина XVII ст.). Для кожного рівня частини цієї системи притаманний свій характер праці. У країнах ядра діє вільний ринок праці, в полуперіферійнимі зоні переважає неекономічний, примусовий характер праці при меншому рівні кваліфікації трудових ресурсів, в периферійних районах представлений рабська праця.

На третьому етапі розвитку світ-економіки зростає роль політичних процесів. Це проявляється у збільшенні ролі держави в регулюванні економічної діяльності. При розвитку економіки відбувається зміцнення державних структур за рахунок підготовки великої кількості чиновників, формуються постійні національні армії, які служать для підтримки внутрішньої стабільності держав. Зміцнення держав і посилення їх ролі в економіці викликає зростання конкуренції між ними на міжнародній арені, сходження одних і падіння інших.

Подальший розвиток світ-системний підхід отримав в 1990-х рр. в працях Андре Г. Франка, Баррі гіллс і їх послідовників, які розробили новий варіант теорії світової системи. Однак деякі її положення частково заперечують ранню теорію світ-системи І. Валлерстайна та його учнів.

Структура світ-економіки

Рис. 8.12. Структура світ-економіки:

- Ядро; - напівпериферія; - периферія

Нова теорія світової системи грунтується на наступних положеннях.

1. Світова система - це сукупність регіонів, об'єднаних між собою торговими зв'язками. Особливості її функціонування проявляються через взаємодію центру з периферією, цикли накопичення та розподілу капіталу, співвідношення гегемонії і конкуренції.

2. Світова система розпочата формуватися 5 тис. Років тому в Західній Азії і Північній Африці (Месопотамія, Єгипет), потім поширилася на більшу частину Євразії та Африки; в XV столітті стала включати в себе Північну і Південну Америку, а у XVIII ст. - Австралію й Океанію. Тому світова система - це єдина структура, в рамках якої може бути зрозуміла більша частина історії людства за останні 5 тис. Років.

3. Периферійні країни в цій світовій системі перетворюються на елементи механізму розподілу надлишку створеної вартості в центр, а тому їх розвиток підпорядковане вимогам країн, які її утворюють.

4. Неможливо зрозуміти розвиток окремих частин світової економіки поза їх взаємовідносин між собою і з рештою світу. Світова економіка може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на периферійні країни. Це означає, що країни розвиваються в рамках певної глобальної структури, коли глобальна торгівля, переміщення фінансів, робочої сили і технологій мають величезний вплив на внутрішній розвиток.

5. Помилково вважати існуючу світову систему "капіталістичної" і чекати її зміну більш хорошою "соціалістичної" альтернативою.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Самокритика світ-системного підходу
Системний підхід і бюджетування капіталу
Політична економія як відображення формування капіталістичної світ-системи
Визначення та основні принципи системного підходу
Сутність системного підходу до дослідження
Системний підхід до лідерства як засобу забезпечення інноваційного розвитку в сучасному світі
Науковий, системний і ситуаційний підходи
Системний підхід до управління людськими ресурсами
 
Дисципліни
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук