Навігація
Головна
Основні підходи до оцінки економіко-і політико-географічного положенняВзаємозв'язок глобальних і регіональних географічних прогнозівГЕОГРАФІЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ У РОСІЇСОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯВЧЕННЯ ПРО ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯРизиковані прогнози розвитку світової економікиМетодологія економіко-географічних дослідженьМетоди економіко-географічного прогнозуванняГлобальні демографічні прогнозиСклад, особливості економіко-географічного положення, місце в...
 
Головна arrow Географія arrow Соціально-економічна географія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Система і зміст економіко-географічних прогнозів

Система економіко-географічних прогнозів включає сукупність приватних прогнозів, спрямованих на дослідження окремих аспектів територіальної організації суспільства та перспектив розвитку окремих галузей матеріального виробництва та невиробничої сфери. Економіко-географічний прогноз носить системний характер, так як його об'єкт - складні територіальні системи, які складаються з безлічі функціональних підсистем і структурних утворень. Вони володіють певною свободою функціонування і розвитку, яка повинна враховуватися при розробці прогнозу.

Приватні економіко-географічні прогнози найбільш поширені в сучасних географічних, економічних і соціальних дослідженнях, оскільки поряд з чисто науковим значенням вони відіграють велику практичну роль в передбаченні багатьох сторін територіальної організації господарства і населення. Вони сприяють глибшому вивченню сучасного стану соціально-економічних об'єктів і процесів та обгрунтуванню їх перспективного розвитку.

До приватних економіко-географічним відносяться наступні прогнози: використання природних ресурсів; науково-технічного прогресу; розвитку окремих галузей народного господарства (промисловості, сільського господарства, транспорту і т.д.) і міжгалузевих комплексів; розвитку територіальних соціально-економічних систем різного рангу; демографічний; господарського освоєння території; рекреаційні; функціонування і розвитку виробничої та соціальної інфраструктури; природоохоронні; розвитку внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних зв'язків та ін.

Важливе місце в системі приватних економіко-географічних прогнозів займають прогнози використання природних ресурсів. Вони мають на меті визначення основних напрямів розвитку і використання природно-ресурсного потенціалу територіальних соціально-економічних систем різного ієрархічного рівня. При цьому необхідно враховувати можливість залучення нових видів природних ресурсів у результаті геологічних відкриттів, вдосконалення технічних і технологічних основ видобутку і переробки мінеральних ресурсів, комплексного використання сировини і палива.

Значення цих прогнозів визначається, по-перше, істотним впливом природних ресурсів на розвиток і ефективність виробництва, його спеціалізацію, розміри, структуру, величину транспортних витрат; по-друге, необхідністю використання ресурсів більш низької якості і розташованих у важкодоступних районах; по-третє, зміною ступеня залежності суспільного виробництва від наявності природних ресурсів.

Початковий етап прогнозування використання природних ресурсів - їх економічна оцінка. Змістом економічної оцінки природних ресурсів є закономірні територіальні відмінності в природних властивостях цих ресурсів та їх джерел на продуктивність суспільної праці, а також відмінності в обсязі ресурсів. Критерієм оцінки служить порівняльна економічна ефективність використання даного джерела ресурсів або їх територіального поєднання. Головні показники економічної оцінки - економічні показники виробництва первинних продуктів, одержуваних у результаті використання оцінюваних ресурсів.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

На наступному етапі аналізується динаміка використання різних видів природних ресурсів, виявляються сучасні та перспективні умови експлуатації природних ресурсів і визначаються потреби окремих галузей народного господарства в конкретних ресурсах: території, паливі, сировина, воді та ін. Для цього найчастіше застосовується балансовий метод, що дозволяє зіставити наявність ресурсів та їх споживання.

З прогнозами використання природних ресурсів пов'язані прогнози господарського освоєння території. Їх значення обумовлене помітним зменшенням запасів, погіршенням якості природних ресурсів у старопромислових районах і непоновлювані багатьох з них. Тому для забезпечення сучасних і перспективних потреб країни в тих чи інших видах ресурсів необхідні прогнози господарського освоєння нових територій, включаючи і важкодоступні райони. Ці прогнози спираються на якісну і кількісну оцінку природно-ресурсного потенціалу території та передбачають етапність, типи, траси і бази освоєння, а також варіанти подальшого соціально-економічного розвитку освоюваної території.

Рекреаційні прогнози спрямовані на обгрунтування розвитку рекреації і туризму та відповідної інфраструктури. Складність рекреаційного прогнозування полягає в необхідності комплексного обліку багатокомпонентної структури рекреаційних об'єктів, яка включає природні, економічні, соціальні елементи. При прогнозуванні розвитку цих об'єктів необхідно враховувати динаміку антропогенної зміни природного середовища, рекреаційну "ємність" території, доступність об'єктів і ступінь задоволеності відпочинком.

Природоохоронні прогнози спираються на результати прогнозів розвитку і розміщення окремих галузей народного господарства, розселення населення, розвитку природних комплексів. Вони засновані на оцінці динаміки забруднення земельних і водних ресурсів, атмосфери виробничими відходами, обліку еластичності і ємності ландшафтів, їх стійкості і здатності до самоочищення і самовідновлення. У цих прогнозах знаходить вираз система позитивних і негативних впливів на навколишнє середовище в певний момент часу. Результатом прогнозів охорони природного середовища є обгрунтування способів зменшення забруднення шляхом оптимізації розміщення промислових підприємств, впровадження маловідходних технологій і очисних споруд.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Науково-технічні прогнози. Прогнозування розвитку науки і техніки відіграє важливу роль для обгрунтування розвитку народного господарства країни. Від прискорення темпів науково-технічного прогресу залежать підвищення ефективності суспільного виробництва, раціональність територіальної організації господарства, оптимальність використання природних ресурсів та охорона навколишнього середовища. Існує три напрямки прогнозів НТП в сучасних географічних, економічних і соціальних дослідженнях. Перше - це прогнози розвитку науки як найважливішої сфери людської діяльності, основних фундаментальних і прикладних досліджень, найбільш прогресивних на перспективу. Друге - прогнози розвитку і впровадження досягнень НТП у галузі народного господарства. Третє - прогнозування соціальних наслідків НТП в різних галузях суспільного життя.

Прогнози територіальної організації продуктивних сил економічних районів широко поширені в сучасних економіко-географічних дослідженнях. Традиційно розгляд економічних районів різного ієрархічного рангу завершується обґрунтуванням перспектив розвитку досліджуваних об'єктів і процесів. Головна мета цього виду прогнозів - обгрунтування оптимальної територіальної організації районної економіки, при якій би досягалася максимальна економічна ефективність виробництва. Розробка даного економіко-географічного прогнозу починається з аналізу природного і виробничого потенціалу району, виявлення диспропорцій в розміщенні окремих підприємств. Для обгрунтування перспектив розвитку економіки району необхідно вивчення її стану і динаміки (темпів зростання, структурних змін і зрушень, відтворювальних процесів, обсягу і структури інвестицій та ін.). Передбачається можливість підвищення ефективності виробництва за рахунок впровадження нової техніки і новітніх технологій, інших досягнень науково-технічного прогресу, процесів концентрації, кооперації, комбінування, інтенсифікації виробництва. Предметом прогнозу є вдосконалення територіальних пропорцій на основі врахування масштабів зростання підприємств, промислових вузлів, центрів і ТПК, які базуються на визначенні черговості освоєння нових родовищ корисних копалин, територіальних зрушень в розміщенні продуктивних сил і ув'язки з іншими видами прогнозів.

З даним видом прогнозу пов'язаний прогноз розвитку ТПК. Його головна мета - розкриття імовірнісних варіантів розвитку ТПК і формування територіальних зв'язків і відносин між елементами, структурними утвореннями, функціональними підсистемами комплексу на певних часових відрізках. Одне з головних завдань прогнозування розвитку ТПК полягає в обгрунтуванні цілі їх функціонування, виявленні шляхів і засобів досягнення мети. Мета складається не тільки з економічної, а й з соціальної та екологічної складових. Достовірний прогноз розвитку ТПК повинен спиратися на дослідження тенденцій розвитку економіки всієї країни і враховувати можливості вдосконалення територіальних пропорцій та економічних зв'язків між регіонами.

Одним з видів приватного економіко-географічного прогнозування можна назвати прогнозування розвитку міжгалузевих комплексів та окремих галузей народного господарства. Цей вид прогнозування спрямований на перспективне обгрунтування пропорцій і взаємозв'язків між внутрішніми стадіями послідовної переробки сировини і палива в готову продукцію, між головними, допоміжними і обслуговуючими галузями. Результатом прогнозу є визначення найкращих варіантів розвитку галузей економіки району на основі комплексності використання сировини, ступеня утилізації виробничих відходів, економічної ефективності виробництва за рахунок взаємопов'язаного і взаємообумовленого розміщення підприємств.

Прогнозування розміщення окремих галузей народного господарства здійснюється в наступній послідовності: 1) вибір критерію оптимальності або цільової функції; 2) визначення системи показників, необхідних для прогнозу; 3) формулювання умов і обмежень відповідно до потреб і наявними ресурсами.

В якості критерію оптимальності найчастіше використовують або показник мінімуму витрат, або максимуму ефекту. Розробка варіантів розвитку галузей і окремих підприємств включає безліч аспектів: зміна виробничої потужності, спеціалізації, організації праці та виробництва; зміна технологічних процесів; комбінування і кооперування; положення по відношенню до джерел сировини, палива і енергії; способи використання природних, матеріальних і трудових ресурсів; проведення реконструкції та ін.

Прогнози чисельності населення і динаміки трудових ресурсів спираються на демографічні показники, що характеризують віково-статеву, соціальну, професійну структуру населення, природний та механічний рух населення. Прогнозування трудових ресурсів засноване на аналізі їх відтворення і руху, ступеня зайнятості населення, рівня кваліфікації та професійної підготовки, розподілу по галузях народного господарства, напрямку та інтенсивності міграційних потоків. За допомогою балансового методу зіставляються наявність і потреби в трудових ресурсах як в цілому по країні, так і по окремих регіонах.

Прогнозування систем розселення направлено на оптимізацію їх територіальної організації. При цьому враховується можливість цілеспрямовано регулювати цей процес відповідно з поставленим завданням. Оптимальне розселення має сприяти гармонійному поєднанню населених пунктів різної величини і функціональних типів, згладжування відмінностей між великими і малими містами. Важливий аспект прогнозування - розкриття взаємин між населенням і системами розселення з іншими компонентами територіальних систем: природними, виробничими, інфраструктурними, екологічними, рекреаційними та ін., Що дозволить домогтися певної ефективності розвитку господарства і населення. Прогнозування повинне враховувати природні та економічні передумови розвитку систем розселення: ємність території для промислового і цивільного будівництва, запаси корисних копалин, водозабезпеченість, наявну матеріально-технічну базу, пропускну спроможність транспортних шляхів та ін.

Соціальні прогнози розвитку районів пов'язані з дослідженням соціального середовища життя людей. Вони спрямовані на вдосконалення пропорцій між регіональним громадським споживанням і виробництвом, визначення науково обґрунтованих норм потреб населення, виявлення тенденцій зміни умов і рівня життя територіальних спільнот людей. Соціальні прогнози спираються на наявний матеріал, соціальний і культурний потенціал і вказують шляхи активізації його використання. Вони на виявленні тенденцій і пророкуванні зміни соціальної структури, умов та якості життя людей і повинні бути ув'язані з іншими видами приватних прогнозів: демографічними, економічними, інвестиційними, природноресурсних, рекреаційними та ін.

Прогнози розвитку сфери обслуговування та соціальної інфраструктури засновані переважно на нормативних методах прогнозування. Вони враховують темпи зростання різних видів послуг, накопичений соціально-інфраструктурний потенціал, сучасну забезпеченість населення предметами культурно-побутового призначення, варіанти функціонування і розвитку торгівлі, громадського транспорту, житлово-комунального господарства, підприємств народної освіти, науки, культури тощо

Результати приватних економіко-географічних прогнозів мають самостійне значення для вдосконалення територіальної організації суспільства, у практиці територіального управління та проектування. Крім того, вони є важливою основою для розробки комплексного (інтегрального) економіко-географічного прогнозу. Останній є не просто сумою приватних прогнозів, а їх інтеграцією (синтезом) з отриманням якісно нового прогнозу. Процес інтеграції приватних прогнозів здійснюється за допомогою узгодження їх масштабів, термінів попередження і результатів для вироблення стратегічних напрямків розвитку територіальних систем населення і господарства різного ієрархічного рівня. При цьому виходять з положення, що можуть бути синтезовані прогнози тільки одного масштабу і сумісні, тобто ті, об'єкти яких мають спільну природу. Комплексний прогноз спрямований на вивчення і передбачення розвитку територіальних соціально-економічних систем як цілісних, функціонально і структурно взаємопов'язаних утворень.

Інтегральні прогнози є інформаційною основою розробки комплексних цільових програм розвитку регіонів, економічних районів і ТПК. Вони містять дані про обсяги капітальних вкладень, про потреби у фінансових і трудових ресурсах. У сучасних умовах комплексні програми територіального розвитку включають чітке обгрунтування будівництва об'єктів галузей ринкової спеціалізації, створення систем транспорту та зв'язку, енергопостачання, розвитку системи розселення, заходів з охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування.

В даний час Урядом Російської Федерації розглядаються схеми розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів країни і показники соціально-економічного розвитку по кожному суб'єкту Федерації. Територіальні комплексні програми включають цільовий, зведений, галузевий, територіальний, організаційний розділи і складаються з наступних підпрограм: освоєння нових територій, перетворення економіки сформованих районів, формування і розвиток ТПК, вирішення окремих питань на даній території (економічних, соціальних, розвитку інфраструктури та ін. ). Важливою складовою цих програм є прогнозування суспільного відтворення, яке на регіональному рівні включає відновлення і розширення виробничих фондів, матеріальне відтворення в резерві локальних міжгалузевих комплексів, відтворення населення і трудових ресурсів, відтворення матеріальних, соціальних, культурних благ і послуг і т.п.

Важливою частиною розробки цільових комплексних програм розвитку регіонів є система економіко-математичних моделей, які відображають багатоваріантність реалізації окремих етапів програми, в результаті чого можуть бути визначені оптимальні варіанти. Ці моделі умовно підрозділяються на зовнішні, внутрішні і комбіновані. Зовнішні моделі орієнтовані на національні темпи зміни виробництва і продуктивності праці, постачання енергії, сировини і матеріалів централізованим шляхом. Внутрішні моделі враховують природні та трудові ресурси, основні виробничі фонди та обсяг капіталовкладень. Комбіновані моделі враховують як зовнішні, так і внутрішні чинники розвитку виробництва.

Результати довгострокового соціально-економічного прогнозування знаходять відображення в складанні цільових комплексних програм розвитку регіонів, економічних районів і ТПК. Розробка цих програм здійснюється в кілька етапів.

1. Аналіз територіальної організації продуктивних сил і регіональних соціально-економічних проблем. На цьому етапі визначаються народно-господарські функції регіонів, кон'юнктура внутрішнього і зовнішнього ринків, аналізуються проблемні ситуації, що виникають в економічних районах і регіонах.

2. Визначення цілей розвитку економічних районів і ТПК, що випливають з протиріч внутрішнього розвитку і ключових народногосподарських проблем. Це передбачає побудову дерева цілей програми, тобто визначення кінцевої мети і цілі першого, другого, третього порядку і т.д.

3. Дослідження територіальної та функціональної структури регіону, аналіз демографічного, соціально-економічного, природно-ресурсного, науково-технічного та інших потенціалів території. На цьому етапі проводиться якісна і кількісна оцінка природного і виробничого потенціалу території і досліджуються горизонтальні економічні зв'язки регіону, а також структурні особливості його економіки.

4. Розробка варіантів програми. Визначаються засоби досягнення цілей кожного порядку відповідно до матеріально-технічними, трудовими, природними ресурсами. Складаються альтернативні варіанти програм, які відрізняються за коштами реалізації, витрачання ресурсів, рівнем інтенсивності та ефективності виробництва. Для цих цілей найчастіше застосовуються методи економіко-математичного моделювання, засновані на використанні балансових і структурних моделей.

5. Оцінка і вибір конкретного, оптимального варіанту соціально-економічного розвитку регіону. Здійснюється вибір найбільш кращого варіанту розвитку регіону, виходячи з таких критеріїв, як час реалізації програми, зниження собівартості продукції, підвищення прибутковості виробництва та якості продукції, зростання продуктивності праці та ін.

6. Коригування вибраного варіанту. На цьому етапі обраний варіант співвідноситься з "ємністю" внутрішнього і зовнішнього ринків, з діяльністю об'єктів ринкової інфраструктури. Уточнюються етапи, виконавці, конкретні терміни заходів, підпрограм, розробляються мережеві графіки реалізації програми.

7. Оформлення цільової комплексної програми соціально-економічного розвитку регіону у вигляді цілісного документа.

У структурному відношенні програми розвитку регіону зазвичай включають наступні розділи:

• районна вузлова народно-господарська проблема;

• структура програми: дерево цілей, дерево ресурсів, дерево засобів, приведення ресурсів у дію;

• вихідний рівень соціально-економічного розвитку регіону;

• аналіз альтернативних варіантів: обраний базовий варіант, запасні варіанти;

• склад і структура варіантів розвитку регіону: техніко-економічні та кон'юнктурні показники варіантів, економічна, соціальна та екологічна ефективність варіантів, мережеві графіки виконання заходів;

• реалізація програми.

Таким чином, економіко-географічне прогнозування є важливим напрямком соціальної та економічної географії. Воно має велике світоглядне, теоретико-методологічне та практичне значення, оскільки дозволяє виявити закономірності та особливості розвитку територіальної організації суспільства та їх складової частини - територіальних соціально-економічних систем.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Основні підходи до оцінки економіко-і політико-географічного положення
Взаємозв'язок глобальних і регіональних географічних прогнозів
ГЕОГРАФІЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ У РОСІЇ
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ
ВЧЕННЯ ПРО ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ
Ризиковані прогнози розвитку світової економіки
Методологія економіко-географічних досліджень
Методи економіко-географічного прогнозування
Глобальні демографічні прогнози
Склад, особливості економіко-географічного положення, місце в економіці країни
 
Дисципліни
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук