Навігація
Головна
ВИДИ І РІЗНОВИДИ СЛУЖБОВИХ ТА ДІЛОВИХ ЛИСТІВЛисти-відповідіЛисти, пов'язані із зверненнями з приводу тих чи інших дійЛисти, пов'язані з вираженням уваги та участіЯким має бути юридична лист: вступні зауваження
ВИДИ І РІЗНОВИДИ СЛУЖБОВИХ ТА ДІЛОВИХ ЛИСТІВЛисти-відповідіЛисти, пов'язані із зверненнями з приводу тих чи інших дійЛисти, пов'язані з вираженням уваги та участіЯким має бути юридична лист: вступні зауваження
 
Головна arrow Документознавство arrow Мистецтво юридичного письма
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Що таке юридичний лист

Юридична лист: причини наших проблем

Спонтанно складаються в даний час в нашій країні правила юридичного письма по суті не мають в минулому традиції. Це значною мірою пояснює складнощі, з якими стикаються сучасні російські юристи, освоюючи навички писемного юридичної мови. Більш-менш сформувалися в Росії до початку XX ст. традиції юридичного письма були в значній мірі загублені після жовтня 1917 р

У Радянському Союзі традиційне юридична освіта не включало спеціального курсу з розвитку навичок письмовій промови юриста. Студентам юридичних вищих навчальних закладів не прищеплювали культуру юридичного письма. Майбутніх юристів не вчили писати просто, логічно, аргументовано і стилістично грамотно. Мабуть, передбачалося, що необхідні лінгвістичні знання були отримані в школі на уроках російської мови і літератури. На жаль, цього не завжди виявлялося достатньо. Можливо, комусь пощастило - тим, у кого були хороші вчителі в школі, або тим, кого навичкам письмової мови навчили батьки. Деякі знайшли їх, спілкуючись з науковим керівником при підготовці дипломної роботи; щось можна було осягнути самим. Однак більшість випускників не володіло систематичними, узагальненими знаннями в цій області.

Не існує спеціального курсу з техніки або розвитку навичок юридичного письма в більшості російських юридичних вузів і в даний час [1]. Відповідно, відсутні навички юридичного письма і у більшості сучасних випускників - початківців юристів.[1]

За радянських часів письмовій промови юриста не приділялося спеціальної уваги, що не дивно. У цьому не було потреби. Мова права у нас традиційно трактувався як мова закону або мовою нормативних актів. Якщо в програмі юридичної освіти (зазвичай в курсі теорії держави і права) приділялася увага юридичній мові, то мова йшла тільки про законодавчої техніці. Під юридичною технікою, як правило, розумілася сукупність правил і прийомів, що відносяться до законотворчої діяльності [2]. Цій темі приділялася зазвичай не більше двох сторінок в параграфі про правотворчості.[2]

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Мова радянських законів ... майже не вивчається в юридичних навчальних закладах. Про нього вельми побіжно говориться в загальній теорії права і в деяких галузевих навчальних дисциплінах. Студенти-юристи не отримують необхідних знань про мову права.

А. А. Ушаков.

Нариси радянської законодавчої стилістики

При цьому питання юридичної мови аналізувалися переважно через призму кримінально-правової проблематики. При такому підході не доводилося говорити про специфіку юридичного письма в ширшому ракурсі, що охоплюватиме аспекти цивільного чи, тим більше, приватного права, а, отже, про особливості підготовки юридичних висновків, меморандумів, листів клієнтам - того, що складає значний обсяг роботи сучасного практикуючого юриста. Та й не було, по суті, подібного роду паперів в Радянському Союзі. Нагадаю, що в СРСР приватне підприємництво було кримінально-караним, а розподіл права на приватне і публічне офіційно не визнавалося.

Радянський період - це, крім того, період розквіту канцелярського стилю, який починали прищеплювати ще зі школи.

Канцелярський стиль проникав "і в художню літературу, і в побут, в усне мовлення. Навіть в дитячу. З офіційних матеріалів, з газет, від радіо і телебачення канцелярський мову переходить в повсякденну практику. Багато років так читали лекції, так писали підручники і навіть букварі. Вигодувані мовної лободою і половою, вчителі в свій черга живили (ють) тієї ж сухомятку черствих і мертвих словес все нові покоління ні в чому не винних дітлахів "[3].[3]

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Канцелярський стиль не є породженням радянської епохи. Він існував і раніше. Згадаймо, як висміювали російські письменники стиль казенних паперів: "Справа про втрату невідомо куди будинку волосного правління і про Погризені плану оного мишами" (А. И. Герцен); "Справа про влетеніі і розбитті стекол ворон ..." (А. Ф. Писемський); "Оголосити вдові Вороніної, що в непрілепленіі нею шестікопеечной марки ..." (А. П. Чехов).

Однак саме в радянський час канцелярський стиль розцвів особливо бурхливо. К "механіці" цього стилю у нас пристрастилися в післяреволюційні роки, що характеризуються "гіпертрофією іменників і безглагольнимі" [4]. Пропозиція: "У разі відсутності допомоги послідує з'їдання насіннєвих запасів." - Має дуже поширену в ті роки конструкцію. Відомий російський лінгвіст і літературознавець Г. О. Винокур називає канцелярський мову рудиментом культури мови, першою спробою людини "опанувати мовної стихією, підпорядкувати собі всі ці неслухняні частки, сполучники, займенники, які ніяк не вкладаються в стрункий, плавний період" [5]. Показовими є наступні два приклади:[4][5]

Визнати, що дача доручень адміністративно-технічним співробітникам, що вимагають знаходження співробітників в службовий час поза стінами установи, може проводитися тільки ...

З метою уникнення розбиття стекол від невмілого підняття і опускання рам пасажирами у вагоні, за підняттям і опусканням рам належить звертатися до провідника вагону [6].[6]

У радянський час використання канцелярського стилю по суті перетворилося на норму письмової мови, особливо у сфері ділового спілкування. Поширенню і процвітанню "канцеляриту", як образно назвав канцелярський стиль К. І. Чуковський [7], сприяло, зокрема, те, що довгі, важкі, часто нестравний фрази надавали тексту наукоподібність, створювали видимість значущості тексту і культурності його автора. Багатослівність і ваговитість тексту, нібито додають йому важливість, насправді часто приховували повну відсутність сенсу. Це чудово передає пародія М. Жванецького:

Постанова по подальшому поглибленню розширення конструктивних заходів, прийнятих в результаті консолідації щодо поліпшення стану всебічного взаємодії всіх структур консервації й забезпечення ще більшої активізації наказа трудящих всіх мас на основі ротаційного пріоритету майбутньої нормалізації відносин тих же трудящих за їхніми ж наказу [8].[8]

Крім того, прагнення написати багато і при цьому не сказати нічого бувало продиктовано міркуваннями обережності: необережно сказане слово могло коштувати його автору життя в буквальному сенсі слова.

Друк канцеляризму, звичайно, лежала і на юридичних роботах, будь то наукові статті, процесуальні паперу або інші юридичні документи. Тому, характеризуючи сучасний стан юридичного письма в Росії, можна привести оцінку стилістичних особливостей письмової мови кінця XIX ст., Дану І. Ф. Анненський більше 100 років тому: "У нас є окремі манери писати ... але для стильності мови російській сознанью бракує ще багато чого "," ні у нас зразків мови, немає і її літературних схем "[9] - того, що могло бути названо" узаконеної манерою вираження "[10]. Та "узаконена манера вираження", яку ми могли успадкувати від радянського періоду, на жаль, представляла собою штампований бюрократичний мову, від якої ми тільки зараз починаємо звільнятися.[10]

В даний час ми зіткнулися з тим, що багато з нас змушені освоювати мистецтво юридичного письма самостійно, з більшим чи меншим успіхом. На жаль, часто - з меншим успіхом, і про це наочно свідчать дисертації, що представляються на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, - вид юридичного письма, який відкриває найбільші можливості для розкриття творчого потенціалу і прояви авторської індивідуальності і який, здавалося б, повинен був бути в найменшій мірі зачеплений канцелярським стилем. Трапляється, однак що положення, висунуті на захист, беззмістовні, і "в них немає нічого, крім стали традиційними для нашої країни ще з ... радянських часів гасел типу" розширити "," поглибити "," посилити "," забезпечити ", "підвищити" і т.д. "[11]. Наведена нижче витяг з автореферату дисертації, захищеної в 2006 р за спеціальністю 12.00.03 "громадянське право і; сімейне право; міжнародне приватне право", підтверджує цю тезу:[11]

Стверджується доцільність більш широкого залучення природних ресурсів у сферу економічного обороту шляхом переважання цивільно-правових механізмів у регулюванні обігу даних об'єктів над адміністративно-правовими при забезпеченні дієвого державного та громадського контролю [12].[12]

Можливо, хтось може заперечити, що наше юридичну освіту традиційно носить більш академічний, ніж прикладний характер, і що навчання навичкам юридичного письма ближче до прикладної юриспруденції. Може бути також відмічено (і не без підстав), що в цьому проявляється одна з основних відмінностей між юридичною освітою в країнах континентального права і загального права, а також що це розходження в освіті відображає відмінності в правових системах, правових культурах і в ментальності юристів, вихованих у різних правових традиціях.

Дійсно, нас вчили теорії, аналітичного підходу до вивчення правової проблеми - що саме по собі цінно. Однак, як правило, без уваги залишався прагматікоправовой підхід - аналіз правової проблеми з точки зору її практичного дозволу і викладу в інтересах певної фізичної або юридичної особи. Тому багато хто з нас, приступивши до роботи після закінчення юридичного вузу, не знали, яким чином придбані глибокі теоретичні знання прикласти до конкретної правової ситуації. Разом з тим, як справедливо зазначив С. С. Алексєєв, юридична наука має "по своїй споконвічній природі практичну, прикладну спрямованість" [13].[13]

Ще в 60-х рр. XIX ст. відомий російський цивіліст, професор Казанського університету Д. І. Мейєр зазначав, що особливо важливо при вивченні догматики права знайомити студентів з практичним застосуванням законів [14]. Йому належить ідея створення при університеті "юридичної клініки", в якій студенти юридичного факультету могли б отримувати практичні навички роботи з клієнтом і підготовки юридичних документів.[14]

Особливо загадкова наша мовна політика, і з дуже простої причини: ми то вже зовсім не звикли до того, щоб піклуватися про виправлення недоліків нашого лінгвістичного побуту. Іноді скривилася, іноді посміємося над "безграмотністю", і тим справа кінчається. Ідея суспільного лінгвістичного виховання нам чужа. Тим часом таке виховання конче необхідно [15].[15]

Ці слова були написані ще в 1929 р

  • [1] Що фахівці називають "абсолютно ненормальним" (Баранов В. М. Есе Головного редактора // Юридична техніка. 2007. № 1. С. 5).
  • [2] Принципових змін не відбулося і в наш час. Незважаючи на підвищення інтересу до даної проблематики, як і раніше "найбільш поширеною є точка зору, згідно якої юридична техніка ... зводиться головним чином до законодавчої техніці" (Денисов Г. І. Юридична техніка: теорія і практика // Журнал російського права. 2005. № 8. С. 89). Автори переважно "пишуть не про юридичної техніці, а про техніку законодавчої" (Поляков А. В. Vir excellens scientia iuris civilis // Рудольф фон Ієрінга. Юридична техніка / сост. А. В. Поляков. М.: Статут, 2008. З . 5.). Так, "юридична техніка" як і раніше визначається як "сукупність правил, засобів і прийомів розробки, оформлення і систематизації нормативних актів з метою їх ясності, зрозумілості та ефективності" (Теорія держави і права: підручник для вузів. 3-е изд., перераб. і доп. / під ред. В. Д. Перевалова. - М .: НОРМА, 2008. С. 204). С. С. Алексєєв розширює поняття юридичної техніки; він визначає її як "сукупність засобів і прийомів, використовуваних у відповідності з прийнятими правилами при створенні та систематизації правових (нормативних) актів для забезпечення їх досконалості" і виділяє два види юридичної техніки - за видами правових актів: законодавчу (правотворчу) і техніку індивідуальних актів (правозастосовних актів, договорів та ін.) (Алексєєв С. С. Загальна теорія права: підручник, 2-е изд., Перераб. і доп. М .: ТК Велбі; Проспект, 2008. С. 482, 486 і 500) .
  • [3] Галь Н. Слово живе і мертве. М .: Час, 2007. С. 29-30.
  • [4] Винокур Г. О. Культура мови. М.: Лабіринт, 2006 (вид-е 1929). С. 105.
  • [5] Там же. С. 103-105.
  • [6] Приводяться в кн .: Винокур Г. О. Указ. соч. С. 58.
  • [7] Чуковський К. І. Живий як життя: про російською мовою. М.: КДУ, 2004. С. 123.
  • [8] Наводиться за: Голуб І. Б. Стилістика російської мови. М.: Айріс- прес, 2007. С. 76.
  • [9] Анненський І. Ф. Книги відображень. М .: Наука, 1979. С. 96.
  • [10] Грановська Л. М. Російська літературна мова в кінці XIX і XX ст .: нариси. М .: ТОВ "Видавництво Елпіс", 2005. С. 72.
  • [11] Бєлов В. А. Типові недоліки дисертацій по цивільному праву // Вісник цивільного права. 2007. № 1 (том 7). С. 306.
  • [12] Наводиться за: Бєлов В. А. Там же. С. 305.
  • [13] Алексєєв С. С. Право: Азбука. Теорія. Філософія: досвід комплексного дослідження. М .: Статут, 1999. С. 60.
  • [14] Шершеневич Г. Ф. Наука цивільного права в Росії (Класика російської цивілістики). М .: Статут, 2003. С. 98.
  • [15] Винокур Г. О. Культура мови. Указ. соч. С. 106.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

ВИДИ І РІЗНОВИДИ СЛУЖБОВИХ ТА ДІЛОВИХ ЛИСТІВ
Листи-відповіді
Листи, пов'язані із зверненнями з приводу тих чи інших дій
Листи, пов'язані з вираженням уваги та участі
Яким має бути юридична лист: вступні зауваження
ВИДИ І РІЗНОВИДИ СЛУЖБОВИХ ТА ДІЛОВИХ ЛИСТІВ
Листи-відповіді
Листи, пов'язані із зверненнями з приводу тих чи інших дій
Листи, пов'язані з вираженням уваги та участі
Яким має бути юридична лист: вступні зауваження
 
Дисципліни
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук