Навігація
Головна
Термін обігу цінних паперівВипуск та обіг емісійних цінних паперівІнформація про випуск цінних паперів, розкривана емітентомВипуск банком власних цінних паперівВипуск банками власних цінних паперів
Інформація про випуск цінних паперів, розкривана емітентомПервинний і вторинний ринок цінних паперів: розміщення та обіг цінних...Первинний і вторинний ринок цінних паперів: розміщення та обіг цінних...Форма випуску цінних паперівПравила розміщення цінних паперів
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківська справа. Організація діяльності комерційного банку
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПОСЕРЕДНИЦТВО БАНКІВ ПРИ випуску та обігу цінних ПАПЕРІВ

У результаті вивчення глави 7 бакалавр повинен:

знати

• що таке андеррайтинг, в чому його значення для розвитку фінансового ринку;

• які етапи включає в себе андеррайтинг;

• як формується емісійний синдикат і які функції виконують його учасники;

• в чому особливості організації дилерської та брокерської діяльності банків на вторинному ринку;

вміти

• оцінювати умови проведення андеррайтингу, пропоновані різними банками;

• проводити внутрішній облік дилерських і брокерських операцій в банках;

• проводити облік депозитарних операцій у банках;

володіти

• навичками надання дилерських, брокерських і депозитарних послуг клієнтам банку.

Банки як організатори випуску і первинного розміщення цінних паперів підприємств (андеррайтери)

Послуги з організації випуску та розміщення цінних паперів різних емітентів прийнято називати андеррайтингом (underwriting). Функція андеррайтера полягає в організації та гарантуванні випуску цінних паперів. Виконуючи її, банк сприяє отриманню фінансових ресурсів тими корпораціями, федеральними та місцевими органами влади, які їх потребують.

У вузькому (вихідному) сенсі під андеррайтингом розуміється прийняття банком зобов'язання (або видача гарантій) викупити увесь випуск або його нереалізовану частину за узгодженою з емітентом ціною [1]. У сучасній практиці андеррайтинг трактується в більш широкому сенсі: як процедура виведення цінних паперів емітента інвестиційним банком на ринок.[1]

У Стандарті діяльності але андеррайтингу та надання інших послуг, пов'язаних з розміщенням емісійних цінних паперів [2], який є частиною проекту саморегулівних організацій Національної фондової асоціації (СРО ΗΦΛ) і реалізується Клубом андеррайтерів НФА, андеррайтингом випуску цінних паперів визнається "діяльність по здійсненню цивільно правових угод з розміщення цінних паперів професійним учасником від імені та за рахунок емітента або від свого імені та за рахунок емітента, а також діяльність з прийняття та виконання професійним учасником зобов'язань по викупу на своє ім'я і за свій рахунок размещаемого випуску цінних паперів (у межах, встановлених законодавством) або з виставлення заявок від свого імені і за свій рахунок на покупку розміщених цінних паперів па узгоджених з емітентом умовах (у тому числі за кількістю та ціною придбаних цінних паперів, місцю (організатору торгівлі) та часу виставлення заявок, їх адресного або безадресного характером, іншими параметрами заявок) ".

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Згідно з визначенням Федеральної комісії з ринку цінних паперів (ФКЦБ Росії) [3] андеррайтер - его особа, яка прийняла на себе обов'язок розмістити цінні папери від імені емітента або від свого імені, але за рахунок і за дорученням емітента, тобто ФКЦБ Росії (нині - Федеральна служба з фінансових ринків - ФСФР Росії) визначає андеррайтера як продавця цінних паперів емітента. Гроші від розміщення андеррайтер переводить на рахунок емітента.

Андеррайтер в значенні, прийнятому на фондовому ринку, - це фінансовий посередник, обслуговуючий і гарантує первинне розміщення цінних паперів, що здійснює їх купівлю для перепродажу приватним інвесторам і стягують за це певну плату. У цій якості він приймає на себе ризики, пов'язані з нерозміщенням цінних паперів [4]. Андеррайтерами можуть бути тільки професійні учасники ринку цінних паперів, які мають відповідні ліцензії на здійснення брокерської діяльності.[4]

Андеррайтинг реалізується в різних формах залежно від багатьох параметрів. Основними з них є [5]:[5]

• андеррайтинг на основі твердих (фіксованих) зобов'язань;

• андеррайтинг на базі кращих зусиль.

Поряд з основними існують також й інші форми андеррайтингу:

• андеррайтинг очікування;

• андеррайтинг на принципі "все або нічого".

Андеррайтинг на основі твердих зобов'язань (firm commitment underwriting) припускає таку угоду з емітентом, за умовами якого андеррайтер несе тверді зобов'язання по викупу всього або частини випуску цінних паперів за фіксованими цінами. Таким чином, він приймає на себе ризик нерозміщення цінних паперів, оскільки якщо випуск або його частину виявляться незатребуваними первинними інвесторами, то андеррайтер зобов'язаний придбати нерозміщені цінні папери. Наприклад, якщо в договорі сторони прописали, що банк залучить гроші під 10% річних і при цьому нікого не зацікавив цією ставкою, то він як андеррайтер зобов'язується сам викупити весь випуск.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

У період становлення російського ринку корпоративних облігацій (1999 г.) основне число угод відбувалося саме на основі твердих зобов'язань. Це були дебютні випуски для компаній-емітентів, які вперше стали використовувати облігації як спосіб залучення капіталу замість традиційного банківського кредиту. Відсутність досвіду у емітентів, а також конкуренція серед інвестиційних банків у цій сфері і зумовили популярність андеррайтингу на основі твердих зобов'язань.

Андеррайтинг на базі кращих зусиль (best efforts underwriting) не передбачає гарантування розміщення, в угоді лише закріплюється зобов'язання андеррайтера докласти всіх зусиль для найбільш повного розміщення випуску цінних паперів. Таким чином, фінансові ризики, пов'язані з нерозміщенням цінних паперів, несе емітент. Зазвичай банки беруться за розміщення на цих умовах цінних паперів невеликих компаній. Дана форма андеррайтингу, яка характеризує, з одного боку, довіра емітента до андеррайтеру як професіоналу, а з іншого - свідчить про становлення емітента як повноцінного учасника ринку цінних паперів, все частіше використовується в міру розвитку вітчизняного фондового ринку.

Андеррайтинг очікування (standby underwriting) передбачає, що андеррайтер бере на себе зобов'язання викупити частину випуску, що залишилася невикупленою акціонерами - власниками підписних прав, які дають переваги акціонерам на покупку акцій нового випуску пропорційно їх частці у статутному капіталі. Зазвичай переважне право купівлі забезпечує можливість придбати акції за ціною нижче ринкової і діє протягом певного часу. Даний вид андеррайтингу дозволяє компанії бути впевненою в тому, що акції, нс викуплені акціонерами, будуть викуплені андеррайтером і потім можливо реалізовані на вторинному ринку.

Андеррайтинг на принципі "все або нічого" ("all or попі") передбачає, що дія угоди з андеррайтингу припиняється, якщо андеррайтеру не вдається розподілити всю емісію.

Одна з особливостей андеррайтингу полягає в тому, що практично ніколи банк, з яким компанія-емітент домовляється про продаж своїх цінних паперів, не працює в поодинці. Як правило, утворюється синдикат андеррайтерів (емісійний синдикат), в якому існує головний андеррайтер - банк, з яким емітент домовляється про умови випуску, або провідний менеджер. Відносини всередині синдикату регулюються дво- або багатосторонніми договорами, укладеними провідним менеджером з іншими членами синдикату. У такому договорі головним моментом є встановлення часткою випуску, за які несуть відповідальність члени синдикату, і розміри їх винагороди.

Раніше у світовій практиці формувалися синдикати андеррайтерів, число членів яких по окремих випусків могло досягати кілька сотень. Останнім часом у міру укрупнення інвестиційних банків спостерігається тенденція до скорочення кількості співменеджерів, при цьому значно зросла кількість проектів за участю одного інвестиційного банку. Це характерно і для російської практики, враховуючи скорочення кількості гравців ринку після кризи ліквідності 2008 і поглинання незалежних інвестиційних банків державними банками.

В даний час кількість членів емісійного синдикату складає в середньому близько п'яти, але в підсумку ця цифра залежить від размещаемого обсягу цінних паперів.

Як показує практика функціонування ринків, великі емітенти досить рідко змінюють організатора випуску своїх цінних паперів, тобто між великими емітентами та провідними інвестиційними банками існують сталі зв'язки. Наприклад, у США існує група з 8-10 провідних інвестиційних банків, які забезпечують близько 80% всіх інвестиційно-банківських послуг. Вони обслуговують корпорації, регулярно виходять на ринок зі своїми позиками. Провідні менеджери, є організаторами випуску, в свою чергу можуть залучати в якості співменеджерів залежно від реалізованого проекту більш дрібні інвестиційні банки.

Вибір андеррайтера може проводитися на конкурсній основі (тендерним способом) або шляхом прямого узгодження умов з банком (договірний андеррайтинг).

При тендерному способі (competitive bid basis) підготовку емісії й визначення параметрів випуску здійснюють кілька андеррайтерів, кожен з яких формує свої цінові умови, емісійні синдикати і т.д. Інвестиційні банки ведуть конкурентну боротьбу з метою отримання мандата на організацію випуску. Емітент вибирає андеррайтера за конкурсом заявок, зазвичай орієнтуючись на кращі цеповой умови.

При договірному андеррайтинг (negotiated basis) цінові умови емісії (ціпа викупу цінних паперів у емітента, різниця між вказаною ціною і ціною андеррайтера) встановлюються на основі переговорів між емітентом і провідним менеджером синдикату.

Обраний емітентом організатор бере на себе повну відповідальність не тільки за успіх розміщення цінних паперів, включаючи формування синдикату андеррайтерів, але і за створення ліквідного вторинного ринку, роботу з інвесторами і т.д. Будучи професійним учасником ринку, організатор здатний оцінити можливості всіх потенційних учасників синдикату і сформувати його в оптимальному для розміщення випуску складі. При цьому остаточне рішення про склад синдикату приймається емітентом на підставі рекомендацій організатора, який бере на себе роль посередника між емітентом і ринком [6].[6]

З одного боку, банк-організатор як учасник синдикату професійно представляє інтереси свого клієнта-емі- тенту перед іншими членами синдикату андеррайтерів. З іншого боку, він несе відповідальність за якість і надійність цінних паперів перед інвесторами, тому відстоює їхні інтереси перед емітентом. У результаті виходить збалансована структура, що дозволяє емітенту здійснити випуск цінних паперів, що найбільшою мірою відповідає його потребам і ринковим умовам, а інвесторам бути впевненими в якості цього випуску і надалі дотриманні їхніх інтересів.

Для емітента переваги випуску цінних паперів синдикатом полягають в наступному:

• гарантується швидке розміщення випуску. Його успіх визначається числом каналів продажів паперів. Синдикат андеррайтерів має можливість забезпечити поширення інформації про емітента та його цінні папери серед максимально широкого кола інвесторів, істотно збільшуючи таким чином число потенційних і реальних покупців;

• знижується вартість запозичень та інвестицій для емітента. Чим ширше коло інвесторів, тим вище ліквідність і відповідно вище привабливість цінних паперів для інвесторів, що, в кінцевому рахунку, і забезпечує зниження вартості.

• скорочуються витрати емітентів з обслуговування випуску. Цьому сприяє робота синдикату з підтримки і розвитку вторинного ринку акцій і облігацій, яка забезпечує підвищення їх привабливості для інвесторів.

В даний час досить поширеним варіантом є емісійний синдикат, що має трирівневу структуру. Перший рівень - це організатор випуску (генеральний агент, провідний менеджер, провідний організатор), другий рівень - з- організатори, третій (нижній) рівень - соандеррайтери розміщення (Співменеджери) - члени емісійного синдикату.

Слід зазначити, що можливих найменувань учасників синдикату безліч, але стійких термінів не склалося. При цьому змістовне відмінність між такими термінами (і їх модифікаціями), як "генеральний агент", "провідний менеджер" [7], "ведучий організатор випуску" мінімально. Формально цих термінів (крім андеррайтера) взагалі немає в законодавстві.

До первинного розміщення можуть також залучатися й інші, більш дрібні, інвестиційні банки і компанії, які можна об'єднати в так звану групу продажу. При цьому вони можуть мати певну частку у випуску (невелику), не володіючи статусом в синдикаті, тобто формально в нього вони не входять.

У структуру банку, що спеціалізується на інвестиційні послуги, обов'язково входить аналітичний підрозділ, яке відстежує економічну ситуацію в країні та світі, аналізує показники фінансового ринку та його окремих сегментів і складає прогнози їх розвитку. До укладення договору андеррайтингу фахівці підрозділу інвестіціоно- банківських послуг запитують інформацію у аналітичного підрозділу про стан галузі, в якій працює емітент, його положенні в ній, а також про динаміку попиту на аналогічні інструменти і з урахуванням перспектив розміщення передбачуваних до випуску цінних паперів укладають угоду з емітентом або подають заявку на участі в конкурсі андеррайтерів.

Процес андеррайтингу включає три основних етапи.

I. Підготовчий етан.

II. Первинне розміщення.

III. Вторинне звернення.

  • [1] Керівництво з організації емісії та обігу корпоративних облігацій / Я. М. Міркін, С. В. Лосєв, Б. Б. Рубцов та ін. М .: Альпіна Бізнес Букс, 2004. С. 41.
  • [2] Стандарт діяльності з андеррайтингу та надання інших послуг, пов'язаних з розміщенням емісійних цінних паперів. М .: Изд. СРО НФА, 2004. С. 6.
  • [3] Постанова ФКЦБ Росії від 11 листопада 1998 № 47 "Про внесення змін і доповнень до стандарти емісії акцій при установі акціонерних товариств, додаткових акцій, облігацій та їх проспектів емісії, затверджені Постановою Федеральної комісії з ринку цінних паперів від 17 вересня 1996 року № 19 "(втратила чинність у зв'язку з виданням постанови ФКЦБ Росії від 13 серпня 2003 № 03-35 / пс).
  • [4] Миркин Я. М. Цінні папери і фондовий ринок: підручник / за ред. Г. Н. Бєлової. М .: Перспектива, 1995. С. 371.
  • [5] Стандарт діяльності з андеррайтингу. С. 6.
  • [6] Гурін П "Патрахін Н. Практика організації випусків корпоративних облігацій: синдикат андеррайтерів // Індикатор. 2002. № 4. С. 12.
  • [7] У літературі можна також зустріти термін "лід-менеджер", який менш поширений в російській практиці.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Термін обігу цінних паперів
Випуск та обіг емісійних цінних паперів
Інформація про випуск цінних паперів, розкривана емітентом
Випуск банком власних цінних паперів
Випуск банками власних цінних паперів
Інформація про випуск цінних паперів, розкривана емітентом
Первинний і вторинний ринок цінних паперів: розміщення та обіг цінних паперів
Первинний і вторинний ринок цінних паперів: розміщення та обіг цінних паперів
Форма випуску цінних паперів
Правила розміщення цінних паперів
 
Дисципліни
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук