Навігація
Головна
Проектне фінансування як форма довгострокового фінансування...Оцінка ризикованих форм фінансування інвестиційних проектівЗастосування проектного фінансування для реалізації довгострокових...Обгрунтування залучення фінансування під інвестиційний проектІнвестиційний проект: сутність, класифікація, життєвий цикл,...Які особливості інвестиційних рішень при фінансовому неблагополуччя?Техніка підстроюванняСутність техніки, особливості взаємозв'язку науки і технікиСтруктура капіталу інвестиційного проекту в Російській ФедераціїНаукові основи криміналістичної техніки
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківська справа. Організація діяльності комерційного банку
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Проектне фінансування як особлива техніка фінансового забезпечення інвестиційних проектів

Під проектним фінансуванням розуміють форму реалізації фінансово-кредитних відносин учасників з приводу організації та здійснення фінансування інвестиційного проекту з використанням різноманітних фінансових інструментів за умови, що джерелами погашення заборгованості виступають генеровані проектом грошові потоки, а забезпеченням боргу є активи учасників фінансування. Схема такого роду фінансування представлено на рис. 9.3.

Схема проектного фінансування

Рис. 9.3. Схема проектного фінансування

Даний механізм фінансування характеризується такими рисами:

• для реалізації проекту створюється спеціальна компанія, яка бере на себе організацію робіт і відповідальність за ризики проекту;

• фінансування грунтується виключно на грошовому потоці, генерованому проектом, який має забезпечити погашення позички і сплату відсотків;

• єдиною гарантією повернення є капітал проекту.

У більшості випадків об'єктом проектного фінансування є сектор соціальної та виробничої інфраструктури, який характеризується значною капіталоємністю, низькою комерційною ефективністю, але має стратегічне значення для економіки країни. Такий сектор охоплює об'єкти транспорту, енергетики, зв'язку, водопостачання та каналізації, переробки твердих відходів тощо

Схеми проектного фінансування застосовуються також при спорудженні або відновленні великих промислових об'єктів (наприклад, нафто- або газовидобутку), рекультивації значних ділянок під кар'єрами і териконами.

Реалізація цих проектів пов'язана з великими технічними, економічними та політичними ризиками, які не можуть дозволити собі навіть великі компанії, тому зобов'язання за ризиками діляться між спонсорами проектів і банками, які беруть участь в їх фінансуванні. Слід особливо підкреслити, що проектне фінансування - це не нове джерело ресурсів, а механізм інвестування, який дозволяє краще пристосувати фінансування до специфічним вимогам кожного проекту. При цій формі фінансування ресурси залучаються на національних або міжнародних фінансових ринках під державні або приватні банківські гарантії.

Сучасні форми і методи проектного фінансування включають в себе певні фінансові, комерційні та страхові операції, які дають спонсорам інвестиційних проектів можливість:

- По-перше, знизити свою відповідальність і витрати з погашення кредитів, залучених до проекту;

- По-друге, більш надійно розподілити фінансові ризики, які супроводжують проект, у тому числі пов'язані з відносинами постачальників і споживачів;

- По-третє, використовувати гарантії різних фінансово кредитних інститутів, залучених до проекту.

У російській практиці методи проектного фінансування знаходять обмежене застосування, так як сама його ідея і концепція є абсолютно новими для нашої економіки, яка характеризується слабкими зв'язками між учасниками ринку і відсутністю довіри між ними.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

У реалізації проектного фінансування беруть участь наступні організації.

1. Спонсор, або організатор, проекту - компанія, яка виступає з ініціативою розвитку проекту. Спонсором може виступати як комерційна структура або приватна компанія, так і урядова організація. Спочатку проект може ініціюватися однією компанією, потім до участі в ньому на паритетних засадах можуть бути залучені інші фірми, які також стають спонсорами даного проекту.

Спонсор виконує такі функції:

- Бере участь у заснуванні проекту, формує статутний капітал підприємства, створюваного для його реалізації, та проводить аналіз перспектив розвитку проекту;

- Координує всю поточну роботу за проектом, проводить дослідження ринку;

- Запрошує до участі в проекті інші компанії, веде переговори, аналізує комерційні пропозиції підрядників і постачальників;

- Залучає до роботи фінансових і юридичних радників.

2. Підрядник, яким є яка-небудь інженерно-будівельна фірма, залучена для проектування і будівництва об'єктів по проекту.

3. Постачальник обладнання або матеріалів, необхідних для реалізації цього проекту, а також різні філії або дочірні компанії, що підписують контракт на поставку обладнання або надання послуг.

4. Експлуатуюча організація (оператор) - експлуатуюча компанія або група, спеціально створена для управління проектом.

5. Кредитори, які надають позики для фінансування проекту і створюють фонди з урахуванням його особливостей.

6. Позичальник - компанія, яка спеціально створюється для реалізації проекту, якщо він фінансується як лімітований, при цьому позичальник не виступає одночасно в якості спонсора.

Проектне фінансування може бути реалізовано за рахунок:

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

1) власних коштів підприємства;

2) запозичених коштів (як правило, інвестиційних кредитів та емісії корпоративних облігацій);

3) залучених коштів (акціонерів, компаньйонів, пайовиків і т.п.);

4) коштів державного бюджету;

5) інших внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

Ці джерела можуть бути використані в різних поєднаннях.

Так, якщо інвестиційний проект реалізується за рахунок власних коштів підприємства, то основними джерелами його фінансування виступають амортизаційні відрахування і нерозподілений прибуток. Такий вид фінансування має назву корпоративне проектне фінансування. Зауважимо, що дуже рідко підприємство, яке вирішило реалізувати капіталомісткий інвестиційний проект, спроможна фінансувати його лише за рахунок власних коштів. Тому з метою одержання необхідних йому ресурсів дуже часто використовуються позичкові джерела фінансування, до яких відносять:

• кредити банків та інших фінансових інститутів;

• облігаційні позики;

• комерційні кредити (відстрочка платежу за контрактами, наданими постачальниками машин і обладнання та підрядниками);

• вексельні кредити;

• фінансовий лізинг, факторинг, форфейтинг та ін.

Якщо в процесі реалізації інвестиційного проекту переважним джерелом фінансування виступають банківські кредити, то мова йде про банківському проектному фінансуванні.

Кредитування інвестиційних проектів здійснюється під заставу нерухомості, обладнання, акцій, а також під гарантії або поручительства.

Окремим різновидом проектного фінансування за рахунок запозичених коштів є фінансування, засноване на використанні механізму фінансового лізингу. Перевагою цього виду фінансування в порівнянні з банківським кредитуванням є залучення інвестицій з меншим ризиком для інвестора, оскільки лізингова компанія зберігає власність на об'єкт лізингу і таким чином приймає на себе частину ризику. Тобто лізингові схеми в багатьох випадках є варіантом захисту кредитної операції.

Фінансування, яке здійснюється за рахунок залучених коштів, пов'язане з емісією та розміщенням акцій, засобів компаньйонів, пайових внесків тощо Такий механізм фінансування передбачає участь інвестора в управлінні інвестиційним проектом у разі придбання контрольного пакета акцій.

Важливу роль у проектному фінансуванні відіграє держава. На безповоротній основі кошти державного бюджету можуть надаватися підприємствам, установам і організаціям державної та приватної форм власності для реалізації інвестиційних проектів, що мають соціальне спрямування, а також інноваційних та концесійних проектів.

Розрізняють два типи проектного фінансування.

Проектне фінансування без регресу на позичальника. В даному випадку кредитор приймає на себе всі комерційні та політичні ризики, пов'язані з реалізацією проекту, оцінюючи лише грошові потоки, генеровані проектом і направляються в погашення кредитів. Такий тип фінансування в міжнародній практиці отримав назву non-recourse finance. Ця форма проектного фінансування є найбільш дорогої для позичальника, оскільки кредитор розраховує на значну компенсацію за високий ступінь ризику по проекту. У реальності ця форма проектного фінансування використовується вкрай рідко внаслідок складності організації схем подібного фінансування.

Фінансування з обмеженим правом регресу, або лімітоване фінансування (limited-recourse finance). Воно являє собою переважний у світовій практиці тип проектного фінансування. Слід зазначити, що в багатьох випадках під проектним фінансуванням подразумевают насамперед саме фінансування з обмеженим правом регресу. Його перевага полягає в помірній ціні фінансування і максимальному розподілі ризиків за проектом для позичальника. Цей тип фінансування є переважаючим, наприклад, при реалізації проектів енергетичного комплексу.

Для організації лімітованого фінансування перспективного проекту зазвичай створюють особливу компанію, мета якої - реалізація даного конкретного проекту. Значно рідше замість створення компанії оформляють спеціальний контракт, в якому відповідальність за проект закріплюють за яким -або підрозділом великої компанії. На практиці зазвичай використовується наступна схема. Спонсори проекту, тобто компанії, які бажають взяти участь у здійсненні якого-небудь великого проекту, створюють нову компанію - дочірнє підприємство, яка буде самостійно відповідати за його реалізацію. Внесок засновників обмежується участю в створенні статутного капіталу нової компанії, після чого вона починає сама залучати необхідні кошти для здійснення проекту, в тому числі у формі довгострокових кредитів. При цьому безумовної є орієнтація кредиторів на страхування великі ризиків, які супроводжують проекти, яке забезпечується шляхом використання різних кредитно-фінансових інструментів.

З точки зору самих спонсорів проекту, використання лімітованого фінансування дозволяє:

• обмежити свою відповідальність лише вкладенням частки в статутний капітал проекту, формально не беручи на себе відповідальності за зобов'язаннями нової компанії, що реалізує проект;

• залучити значні фінансові кошти, необхідні для втілення проекту, використовуючи можливості кредитно-фінансових інститутів, а також розподілити ризики по ньому;

• використовувати можливості позабалансового фінансування (off-balance sheet financing). В даному випадку переваги використання принципів проектного фінансування безпосередньо пов'язані з оцінкою співвідношення її власних і позикових коштів. Це співвідношення, характеризуючи можливості покриття поточних боргових зобов'язань власними коштами, визначає рейтинг компанії на світовому ринку при оцінці її діяльності такими провідними агентствами, як S & P (Standard & Poor's) Fitch IBCA, Moody's. Високий рейтинг компанії (такий як ААА або АА +) має на увазі можливість отримання більш дешевих кредитів для позичальника. У зв'язку з цим так зване позабалансовому фінансування дає можливість компанії-спонсору не приймати на свій баланс зобов'язань за залученими до проекту позиковими коштами, тобто погіршувати свій рейтинг, беручи участь у проекті.

У практиці організації лімітованого фінансування компанія - спонсор проекту зосереджує свою увагу на двох суттєвих проблемах: як залучити фінансові ресурси для реалізації проекту і як оцінити і розподілити ризики але даним проектом. Зазвичай ризик, супроводжуючий проект, брав на себе основний кредитор. Однак в останні кілька років ці дві функції були розділені. Ті банки, які приймають проектний ризик, а можуть не брати участь у прямому фінансуванні проекту, інвестиції можуть бути залучені шляхом випуску цінних паперів або запрошення до участі експортно-кредитних агентств. Крім того, гарантії по проектних ризиків можуть бути отримані і з боку спеціально залучених для цього фінансових інститутів.

Роль банків в організації проектного фінансування визначається обраним типом фінансування. У випадку фінансування без регресу, тобто без права зворотної вимоги до спонсорам проекту, банк приймає на себе весь технічний, економічний чи політичний ризик, але воно застосовується порівняно рідко.

При фінансуванні з обмеженим правом регресу на спонсора проекту ризик ділиться між ним і банком. В результаті останній приймає на себе певний ризик, пов'язаний з проектом, але він покривається різними зобов'язаннями спонсора по відношенню до інших категорій ризику. Основне правило полягає в тому, що кредитор бере на себе тільки ту частку ризику, яку можна точно оцінити. Одне з перших завдань банкіра при договорі про позику з обмеженим обігом полягає в тому, щоб визначити пріоритети цілей, до яких прагне спонсор проекту, і виробити пропозиції щодо найбільш оптимальним шляхах їх досягнення. Труднощі в реалізації даного завдання пов'язані з існуючими протиріччями між різними цілями. Наприклад, перенесення більшої частки проектного ризику на банки несумісний з прагненням до мінімальним фінансовим витратам; точно так само важко поєднати незбалансований режим окупності і податкові пільги (особливо при прискореної амортизації).

Для визначення структури, найбільш оптимальною для досягнення цілей позичальника та його партнерів, і забезпечення доступу до різних джерел фінансування на сприятливих умовах банки проводять глибокий юридичний, бухгалтерський та фінансовий аналіз. З цієї точки зору важливо, що банки добре знають специфічні вимоги різних джерел фінансування, до яких можна вдатися, наприклад експортні кредити, єврокредити, внутрішні позики, випуск облігацій, приватні вкладення, а також кредити, гарантії та інші форми підтримки Світового банку, Міжнародної фінансової корпорації, Європейського інвестиційного банку або інших міжнародних організацій.

Значне місце в роботі банків з проектного фінансування займає аналіз ризику, який включає підготовку банком проектів грошового потоку на базі "розумно песимістичних" технічних і комерційних припущень і власне аналіз ризику, який міг би вплинути на грошовий потік. При підготовці проектів грошового потоку банк аналізує дві групи факторів, що роблять на нього безпосередній вплив: технічні та економічні.

Оцінка технічних факторів, наприклад, у випадку підготовки фінансування проекту, пов'язаного з нафтовидобутком, включає оцінку запасів і профіль виробництва (характеристика запасів, методи і норми видобутку, потенційні проблеми певного родовища). Для цього аналізу банк використовує інженерний звіт по родовищу, зроблений незалежним консультантом або банківськими інженерами. Більше того, протягом усього терміну кредиту експерти оцінюють причини розбіжності прогнозних і фактичних показників і вплив нових подій на показники видобутку нафти. Експерти також висловлюють свою думку про обрану техніці виробництва, розмірах вкладень, часу, необхідному для завершення будівництва, і виробничих витратах.

Оцінка економічних чинників являє собою власне банківські економічні та юридичні послуги. У деяких випадках тенденція цін па продукт (наприклад, нафта) залежить від політичних чинників або широко коливається на ринку (наприклад, сировина для кольорових металів). Оскільки період, на який дається прогноз, може досягати 12-15 років (два-чотири роки для будівництва та виробничий період, коли досягається окупність проекту), то всі оцінки по руху цін дуже неточні. У зв'язку з цим банки, як правило, регулярно переглядають прогнози цін з коригуванням суми безоборотного позики, а також прагнуть досягти угоди з позичальником за можливого перегляду механізму та процедури арбітражу в разі конфлікту. В якості процентної ставки зазвичай вибирається попередньо розрахована середня норма відсотка (включаючи маржу) на оцінюваний період.

Зобов'язання, взяті на себе банками при аналізі технічних і економічних факторів, які можуть вплинути на грошовий потік, в основному більш консервативні, ніж прийняті позичальником. Зазвичай спонсор враховує найбільш сприятливі припущення, а банкір найменш сприятливі, але які не можна виключити, що і виражається в так званому розумно песимістичному підході. У той же час банки не можуть систематично висувати занадто песимістичні припущення, тому що дуже мало проектів будуть вигідними при таких умовах.

Прогнози грошового потоку, створені на базі "розумно песимістичного підходу", служать основою для встановлення максимуму зовнішнього безоборотного фінансування, який міг би мати проект під час надання позики, і суми капіталу і оборотного фінансування, які необхідно знайти позичальникові. Вони також служать для встановлення шкали погашення кредиту, яка складається з погашень фіксованих (цільових) або рівних певному відсотку з чистого грошового потоку або їх комбінацій. Останній день погашення визначається з урахуванням профілю виробництва, умов позичальника і ринку. Цільові платежі або відсотки встановлюються на основі прогнозу грошового потоку з тим, щоб досягти повної виплати до заключного дню.

Насправді припущення, що використовуються як позичальником, так і банками для підготовки проекту грошового потоку, не відповідають тому, що реалізується на практиці, а іноді відрізняються дуже сильно. Тому банки і позичальники погоджують методи регулярного перегляду безоборотной частки або рівня відсотка з урахуванням новопосталих припущень.

Особливе місце в діяльності банків по реалізації проектного фінансування займає управління технічним, комерційним, економічним і політичними ризиками, які можуть вплинути на проект як протягом першою його фази - в період будівництва, так і в другій - в період виробництва.

При проектному фінансуванні найбільш суттєвим є ризик незавершення будівництва, який покривається в основному гарантіями його закінчення. Цей ризик може виникнути у зв'язку з інцидентом, який зруйнує весь або частина проекту, невдачею підрядника, змінами в плані будівництва, неможливістю завершення або розривом у фінансовому балансі проекту перед початком виробництва в результаті радикальних змін в економічній обстановці (ціни, податки і т.д .). Від спонсора проекту зазвичай вимагають дати гарантію (пряму чи опосередковану) виплатити суму, дану банком, до кінця певного періоду в разі, якщо спонсор вважатиме за краще не закінчувати проект.

Ризик перевитрати вартості через затримки, модифікацій проекту, недооцінки будівельних витрат може бути породжений самими банками. Крім виділення коштів на непередбачені витрати банки можуть надавати суму понад раніше встановленого ліміту, якщо перевитрата коштів перевищить непередбачені витрати. Понад цей ліміт позичальник традиційно погоджується взяти на себе ризик покривати всі додаткові витрати.

Виробничий ризик може бути пов'язаний з технічними (неадекватний дизайн проекту, слабкості інженерного забезпечення і т.д.) або економічними проблемами (збільшення виробничих витрат, скорочення поставок). Зазвичай кредитор проектного фінансування приймає цей ризик на себе.

Ринковий ризик може виникнути через неправильну оцінки ринку (розмір, сегментація), старіння продукції, зниження цін, погіршення можливостей продажу (наприклад, анулювання тривалих контрактів про продаж). Цей ризик може бути не ліквідовано повністю, але обмежений великою обережністю у встановленні цін, детальним аналізом контрактів про продаж і ретельним вивченням ринку.

Фінансовий ризик пов'язаний з можливим збільшенням витрат на фінансування, коли позики гарантовані на базі коливного курсу, або у зв'язку з погіршенням кредитоспроможності позичальника. Цей ризик можна скоротити, укладаючи обмежені договори, лімітуючі вкладення, дивіденди і позикові поліси.

Істотний вплив на розвиток проекту може надати політична обстановка в країні, тобто політичні ризики. Позичальники прагнуть до такої фінансової структурі, яка дозволяє їм змістити хоча б частину політичного ризику іноземних проектів на банки. Таке його переміщення є одним з факторів прогресу міжнародного проектного фінансування. Позичальники вважають, що банки знаходяться в кращому положенні по відношенню до політичного ризику і що фінансування з обмеженим обігом зменшить цей ризик для проекту. Вони міркують, що якщо банки мають широкі зв'язки в країні, що здійснює проект, то їхня позиція краще, ніж у окремої компанії, для переговорів з урядом про політичні тенденції, які можуть вплинути на життєздатність проекту. У деяких випадках позичальники не звертаються до вітчизняного, а прагнуть до міжнародному проектному фінансуванню тільки для того, щоб покрити політичний ризик, і готові нести технічний і комерційний ризик самі.

Для зниження ризиків проектного фінансування провідні менеджери дотримуються визначених базовими правилами, до числа яких відносяться:

• ретельний аналіз технічних аспектів проекту за допомогою добре відомих незалежних консультантів;

• песимістичний підхід до визначення суми капіталовкладень, враховуючи торговельні та постачальницькі витрати, використання захисного коефіцієнта, визначального суму безоборотного позики, виплати якого забезпечуються грошовим потоком проекту;

• пошук спільного інтересу, який зв'язує позичальника і кредитора.

Проектне фінансування у всіх випадках має бути

прив'язане до специфічних характеристик кожного проекту і вимогам позичальника. Воно передбачає чіткий поділ ризиків, банки беруть на себе тільки ті з них, які вони можуть оцінити і контролювати і для яких у них є певний резерв.

Світовий ринок банківського проектного фінансування в період 2002-2008 рр. характеризувався стійким зростанням, що було викликано бурхливим розвитком перехідних економік, що розвиваються, і за підсумками 2008 р склав 250 600 000 000 дол. США. У 1 кварталі 2009 р, як наслідок глобальної кризи, його обсяги знизилися до рівня 2003 р з подальшим ростом. При цьому лідирували галузі: енергетика (36%), транспорт (22%), видобуток і транспортування нафти і газу (15%) і регіони: країни Західної Європи (35%), Південна і Північна Америка (15%), Середній Схід ( 9%), Австралія (9%), Південна Азія (8%) і Східна Європа (8%). Європейсько-близькосхідне банківське проектне фінансування склало в цілому 55% його світового обсягу; російський проект "Сахалін" став найбільшим проектом 2008 і восьмим за величиною за всю історію проектного фінансування.

У нашій країні проектне фінансування стало розвиватися в 1990-х рр. завдяки безпосередній участі міжнародних організацій (Світового банку, ЄБРР, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародного інвестиційного банку та ін.). За різними оцінками, у період 1997-2007 рр. в рамках банківського проектного фінансування економіка Росії отримала 12-22 млрд дол. (з них 5,5 млрд дол. було інвестовано в будівництво газопроводу на Ямалі в 1997 г.). У період кризи 2008 р обсяг угод проектного фінансування не тільки не скоротився, по навіть зріс (з 22 млрд дол. На 31 грудня 2007 р до 25 млрд дол. На 31 грудня 2010 року), оскільки таке фінансування вважається консервативним, безпечним і гнучко структурованим продуктом.

Число банків, що займаються проектним фінансуванням на постійній основі, вкрай мало. В основному, це найбільші і великі банки (наприклад, Газпромбанк, Ощадбанк Росії, Внешторгбанк, Райффайзенбанк, НОМОС-БАНК, банк "УРАЛСИБ"). Вони віддають пріоритет проектам у видобувній сфері та галузях зі стабільним попитом на продукцію (ПЕК, металургія, телекомунікації і зв'язок, будівництво, виробництво будівельних матеріалів, деревообробна і паперова, харчова промисловість, побутова хімія).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Проектне фінансування як форма довгострокового фінансування інвестиційних проектів.
Оцінка ризикованих форм фінансування інвестиційних проектів
Застосування проектного фінансування для реалізації довгострокових державних проектів і програм
Обгрунтування залучення фінансування під інвестиційний проект
Інвестиційний проект: сутність, класифікація, життєвий цикл, особливості фінансування
Які особливості інвестиційних рішень при фінансовому неблагополуччя?
Техніка підстроювання
Сутність техніки, особливості взаємозв'язку науки і техніки
Структура капіталу інвестиційного проекту в Російській Федерації
Наукові основи криміналістичної техніки
 
Дисципліни
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук