Навігація
Головна

 
Головна arrow Аудит та Бухоблік arrow Основи бухгалтерського обліку
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Калькулювання

Поряд з іншими методичними та організаційно-технічними елементами, облікова політика організації передбачає також варіанти ведення обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Сутність калькулювання в ринкових умовах визначається реальними виробничими умовами організації, необхідністю отримання показників собівартості для порівняння витрат, призначення ціни, контролю та прийняття рішень з управління виробництвом. У цьому зв'язку задача облікової політики полягає у виборі систем і методів обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), найбільшою мірою враховують виробничу специфіку організації і відповідають її фінансовим інтересам.

Калькулювання являє собою методичний прийом бухгалтерського обліку, призначений для угруповання, розподілу витрат і обчислення собівартості заготовлених матеріальних цінностей та виробленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг у розрізі економічних елементів, статей витрат, об'єктів обліку і калькулювання і калькуляційних одиниць.

Для обчислення собівартості матеріальних цінностей і готової продукції (робіт, послуг) складається калькуляція (лат. Calculation - вважати, підрахувати), яка є заключним етапом обліку витрат на виробництво. Вона являє собою документ, в якому групуються витрати в грошовому вираженні для визначення собівартості продукції (робіт, послуг).

Калькуляції бувають попередніми (плановими, нормативними, кошторисними) і звітними. Попередні калькуляції складаються до початку виробничого процесу, звітні - по його закінченні.

Планова калькуляція складається на основі планових норм витрат з метою встановлення планових завдань по собівартості. Нормативна калькуляція заснована на розроблених і діючих на початок місяця нормам виробничих витрат, служить базою для обчислення фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) і забезпечує оперативний контроль за відхиленнями і змінами норм. Кошторисна калькуляція складається при здійсненні будівельно-монтажних і проектно-вишукувальних робіт, а також в бюджетних установах з метою управління бюджетними ресурсами. Звітна калькуляція - складається в кінці звітного періоду з метою визначення фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) на основі реально вироблених витрат.

Калькулювання собівартості має величезне значення для оцінки наукової обгрунтованості норм витрат, оцінки динаміки, виявлення резервів їх зниження, встановлення та оперативного перегляду продажних цін па продукцію.

При калькулюванні собівартості продукції (робіт, послуг) важливим є вибір об'єктів обліку, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць. Об'єктами обліку можуть бути: структурні підрозділи організації і місця виникнення витрат (цех, відділ, дільниця, бригада), центри фінансової відповідальності (центри витрат, інвестицій), види виробництва (основне, допоміжне, обслуговуюче). В якості об'єкта калькулювання виступають однорідні види матеріальних цінностей, продукції, робіт і послуг, на які відносять сукупність зроблених витрат з метою обчислення їх собівартості. Калькуляційними одиницями служать натуральні показники, прийняті для вимірювання об'єктів обліку і калькулювання в грошовому вираженні.

Залежно від обраних елементів облікової політики - систем обліку витрат на виробництво і методів калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в кожній організації встановлюється Калькуляційний період, за який узагальнюються витрати і обчислюється собівартість. У більшості галузей економіки таким періодом є місяць, по іноді в такій якості виступає виробничий цикл (при позамовному методі калькулювання собівартості), виконаний етап робіт (у будівельному виробництві) або фінансовий рік (у сільському господарстві).

Для ефективного та раціонального здійснення процесу калькулювання велике значення має вивчення класифікації виробничих витрат, зокрема:

- За видами продукції - для обчислення собівартості калькуляційної одиниці;

- Місцем виникнення витрат (витрати дільниці, цеху, виробництва, господарства);

- Техніко-економічним призначенням (основні, накладні);

- Способом включення до собівартості (прямі, непрямі);

- Відношенню до обсягу виробництва (змінні, постійні);

- Звітних періодів (поточні, майбутніх періодів);

- Періодичності здійснення (поточні, одноразові);

- Економічними елементами (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати);

- Статтями калькуляції (певних видів витрат, які входять до складу собівартості) (сировина і матеріали, поворотні відходи (віднімаються), паливо і енергія на технологічні потреби, основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників; страхові внески, витрати на підготовку і освоєння виробництва, витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальноцехові витрати, загальногосподарські витрати, втрати від браку, інші виробничі витрати, витрати на продаж).

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Перелік калькуляційних статей встановлюється галузевими методичними рекомендаціями з обліку витрат па виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), з урахуванням їх особливостей. Угруповання витрат по калькуляційних статтях зазвичай деталізується в організації в залежності від запитів управління. Наприклад, стаття "Сировина і матеріали" може розшифрувати по сировинних групами, розмірами, якісним характеристикам та ін.

Управлінська структура кожної організації розробляє для внутрішнього використання класифікаційну систему витрат на виробництво. Основою для такої системи служить ПБО 10/99 "Витрати організації", де передбачена угруповання витрат за економічними елементами. Для цілей управління використовується не тільки загальноприйнята система обліку витрат на виробництво, але їх угруповання по центрам відповідальності - окремим підрозділам організації, виробляють продукцію (роботи, послуги), призначену для іншого підрозділу або зовнішнього споживача. Центром відповідальності може бути цех, ділянка, робоча бригада. Облік за центрами відповідальності - це система відображення, обробки та контролю планової і фактичної інформації на вході і виході. Такий облік передбачає розмежування сукупних витрат та витрат конкретного центру відповідальності.

Для ефективного управління витратами, з урахуванням існуючої структури управління, в кожній організації повинна бути створена система фінансового та управлінського обліку витрат, що встановлює місце їх виникнення, наприклад центр відповідальності, мета їх здійснення, така як реалізація конкретної програми (проекту), види застосовуваних ресурсів по елементами витрат, суму витрат по конкретному центру відповідальності і загальну суму витрат організації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук