Навігація
Головна
Нормативний метод калькулювання собівартостіПереваги та обмеження системи калькулювання собівартості методом...МЕТОДИ ОБЛІКУ ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІНормативний метод калькулювання собівартості продукціїМЕТОД КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ЗА НОРМАТИВНИМИ ЗАТРАТАМИ...ЗАМОВНИЙ МЕТОД ОБЛІКУ ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІПОПРОЦЕСНИЙ (ПОПЕРЕДІЛЬНИЙ) МЕТОД ОБЛІКУ ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ...Системи позаказного і попередільного калькулюванняЗМІШАНІ МЕТОДИ ОБЛІКУ ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІМЕТОДИ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ЗА ПОВНИМИ І ЗМІННИМИ ВИТРАТАМИ
 
Головна arrow Аудит та Бухоблік arrow Основи бухгалтерського обліку
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Системи і методи калькулювання собівартості і їх характеристика

Калькулювання як процес обчислення собівартості продукції (робіт, послуг) обумовлено різними причинами, засноване на певних принципах, піддано впливу факторів, що визначають її види та різновиди, і здійснюється в рамках різних систем, за допомогою різних методів залежно від виду, типу та характеру управління та організації виробничої діяльності.

Калькулювання собівартості пов'язано з двома групами причин, перша з яких, формальна, обумовлена наявністю у організації обов'язків з надання інформації зовнішнім користувачам у вигляді фінансової звітності, насамперед балансу і звіту про фінансові результатів, що містять дані про собівартість незавершеного виробництва і готової продукції та її реалізації . Друга група причин, яка обумовлює необхідності калькулювання собівартості, пов'язана з внутрішніми цілями управління організацією, у тому числі:

- Планування роботи організації в цілому і окремих центрів відповідальності;

- Контролю виконання планів організації в цілому і її центрів відповідальності;

- Прийняття управлінських рішень щодо асортименту та цінової політики.

Основними принципами, визначальними калькулювання собівартості, є:

- Балансове узагальнення витрат в кількісному і вартісному вираженні;

- Повне відображення зроблених витрат на основі первинної документації;

- Розрахунок собівартості незавершеного виробництва по стабільності се запасів;

- Узгодженість об'єктів обліку та об'єктів калькулювання;

- Порівнянність показників попередніх і звітних калькуляцій;

- Пропорційність розподіляються непрямих витрат і баз розподілу:

- Цільове призначення калькуляції та ін.

Факторами, що визначають види та різновиди собівартості, служать:

- Ступінь готовності продукції та її реалізації: собівартість валової, товарною, відвантаженої і реалізованої продукції;

- Кількість продукції: собівартість одиниці та всього обсягу;

- Повнота включення поточних витрат: повна і обмежена собівартість:

- Оперативність формування витрат: фактична і нормативна собівартість.

Характер і вид собівартості визначають систему обліку виробничих витрат.

За ступенем оперативності:

- Систему обліку фактичних витрат, в рамках якої формується інформація про фактичну собівартість, яка визначається по закінченні виробничого процесу на основі даних первинних і зведених документів і облікових регістрів;

- Систему обліку нормативних витрат, в рамках якої формується інформація про нормативної собівартості на основі норм використання ресурсів та облікових цін на них. Нормативний метод обліку витрат застосуємо у всіх виробництвах, де витрати можуть зіставлятися з результатами через певний час і характеризується:

- Наявністю норм споживання ресурсів і облікових цін на них;

- Відображенням фактичних витрат з підрозділом па норми і відхилення;

- Оперативним обліком відхилень від норм з встановленням їх розмірів, місць виникнення, причин і винуватців і використання цих даних в цілях управління;

- Системним урахуванням змін норм з метою перевірки обґрунтованості їх поточного значення та контролю ефективності організаційно-технічних заходів;

- Формуванням звітів про вироблених витратах з деталізацією виявлених відхилень за факторами і винуватцям.

Зазначені особливості характеризують нормативний метод як ефективний інструмент планування, оперативного контролю та прийняття управлінських рішень, аналізу та оцінки витрат і розробки програм зниження собівартості.

Система російського нормативного методу є аналогом зарубіжної системи "стандарт-кост", розробленої в 1930-і рр. в США і впроваджена у вітчизняній практиці починаючи з середини минулого століття. Загальні принципи формування та використання цих систем збігаються, однак є і деякі відмінності, зумовлені специфікою економічних систем Росії і США, одним з яких є порядок списання виявлених у процесі обліку відхилень від заданих стандартів (норм). Відповідно до принципів системи "стандарт-кост" вони не капіталізуються, як в нормативному обліку, і списуються на фінансовий результат періоду, в якому виникли, що досить логічно, оскільки будь-яке відхилення від норм і облікових цін, що виникло в певному періоді, повинно коригувати величину фінансового результату даного, а не наступних періодів, щоб уникнути його спотворення.

В даний час в умовах переходу російської системи обліку на міжнародні стандарти обліку і звітності дані відмінності поступово зникають у зв'язку з впровадженням у вітчизняну практику зарубіжних управлінських моделей.

По повноті включення витрат у собівартість:

- Систему обліку повних витрат, що передбачає формування собівартості виробленої продукції (робіт, послуг) на основі всієї суми витрат, включаючи управлінські та інші постійні витрати організації;

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

- Систему "директ-костинг", головним принципом якої є роздільний облік змінних витрат, мінливих зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей і є постійними в розрахунку на одиницю продукції і постійних витрат, в сумі не мінливих при зміні рівня ділової активності, але мінливих в розрахунку на одиницю продукції в залежності від обсягу виробництва і визнання постійних витрат збитками звітного періоду.

Система "директ-костинг" володіє значними перевагами, зокрема:

- Простотою і об'єктивністю калькулювання часткової собівартості, так як відпадає необхідність в умовному і неточному розподілі постійних витрат;

- Можливістю порівняння собівартості різних періодів але змінним затратам, абсолютним і відносним маржинальним показниками;

- Можливістю акцентувати увагу керівництва на зміну маржинального доходу як в цілому по організації, так і по різних сегментах і виробам;

можливістю проводити ефективну цінову політику;

- Можливістю проведення аналізу собівартості при обмежених ресурсах;

- Можливістю поєднання з іншими системами управлінського обліку. У той же час дана система характеризується деякими недоліками, в тому числі:

- Умовністю поділі витрат на постійні та змінні, значна частина яких носять змішаний характер залежно від застосовуваного методу їх розподілу;

- Потребою в даних про повної собівартості для довгострокового планування;

- Наявністю певних труднощів при формуванні фінансової звітності.

У будь-якому випадку вибір системи обліку виробничих витрат повинен виходити з його практичної користі для конкретної організації.

Методами калькулювання називаються прийоми, використовувані для обчислення собівартості продукції (робіт, послуг) і класифікуються, насамперед:

- За видом використовуваної технології (хіміко-фізичної або механічної);

- Типу виробництва за ступенем масовості (масове, серійне, одиничне);

- Типом об'єкта обліку і калькулювання (вид / група продукції, замовлення).

У даному контексті методи калькулювання умовно поділяються на: простий, попередільний і позамовний.

Простий метод калькулювання застосовується в організаціях, що виробляють однорідну продукцію, що не мають напівфабрикатів і незавершеного виробництва. Сума проведених за місяць витрат становить собівартість всього обсягу виробленої продукції, а собівартість одиниці продукції обчислюють шляхом простого ділення всієї суми проведених витрат на кількість випущених одиниць.

Попередільний метод калькулювання застосовується I! виробництвах з фізико-хімічними технологіями і масовим випуском продукції, що пройшла обробку в кількох стадіях, званих переділами: в хімічній, нафтопереробній, текстильній, скляній, металургійної та ін. При понередельном методі в якості об'єктів обліку і калькулювання використовуються окремі види і групи виробів.

Калькуляція собівартості може бути виконана в двох варіантах: полуфабрикатном і бесполуфабрикатном. При першому варіанті собівартість напівфабрикатів обчислюється після кожного переділу. Собівартість продукції останнього переділу є собівартістю готової продукції. При другому варіанті напівфабрикати передаються в наступну стадію обробки без обчислення собівартості на підставі первинних документів про вироблених витратах на обробку. Собівартість готової продукції визначається в кінці останнього переділу шляхом підсумовування собівартості заданих в перший переділ запасів і сукупності витрат на обробку по всіх переділах.

Позамовний метод калькулювання застосовується в організаціях з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва, де витрати враховуються за окремими замовленнями на виріб (групу виробів) або роботам. Собівартість визначають по закінченні виконання замовлення і складається з усієї суми витрат на його виготовлення.

Відмінності між попередільним і позамовний методами пов'язані з відмінностями об'єктів калькулювання. Попередільний метод використовується для калькулювання собівартості простого продукту, що носить в основному серійний і одиничний характер, а позамовний - для калькулювання собівартості складних продуктів, що включають в себе кілька елементів, що формують єдиний виробничий замовлення.

Методи калькуляції поділяються також по спосіб} 'визначення собівартості одиниці продукції: простий, якщо об'єкт калькулювання збігається з калькуляційної одиницею (простий і позамовний методи), і коефіцієнтний, крім основної отримують побічну (метод виключення) або сполучену продукцію (метод розподілу).

Коефіцієнтний метод передбачає необхідність здійснення додаткових калькуляційних розрахунків, що ускладнює процедуру калькулювання. Наприклад, у металообробній промисловості в якості основної продукції виступають певні заготовки, а побічною продукцією є металева стружка, яка може бути використана в цій же організації в якості допоміжного матеріалу або реалізована зовнішньому споживачеві, у зв'язку з чим має бути оцінена. Як правило, оцінка побічної продукції здійснюється за вартістю можливого використання всередині організації або можливої реалізації і виключається із загальної суми виробничих витрат. Тільки сума, що залишилася ділиться на кількість одиниць основної продукції, в результаті чого калькулюється їх собівартість, величина якої буде знижена на собівартість побічної продукції.

Метод розподілу застосовується у виробничих галузях, наприклад в нафтовидобувній промисловості, в яких технологічний процес передбачає отримання двох повноцінних, по різних за значимістю, собівартості та споживчої вартості, видів продукції, названих, у цьому зв'язку, основний і сполученої. У таких випадках для калькулювання собівартості названих видів продукції застосовується система коефіцієнтів, відповідно до яких загальна сума витрат розподіляється між основною і сполученої продукцією.

При цьому основна продукція приймається за одиницю, а сполучена, залежно від зазначених вище критеріїв, як правило, займає меншу частку в загальній сумі витрат.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Cхожі теми

Нормативний метод калькулювання собівартості
Переваги та обмеження системи калькулювання собівартості методом зворотного списання
МЕТОДИ ОБЛІКУ ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ
Нормативний метод калькулювання собівартості продукції
МЕТОД КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ЗА НОРМАТИВНИМИ ЗАТРАТАМИ "СТАНДАРТ-КОСТ"
ЗАМОВНИЙ МЕТОД ОБЛІКУ ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ
ПОПРОЦЕСНИЙ (ПОПЕРЕДІЛЬНИЙ) МЕТОД ОБЛІКУ ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ
Системи позаказного і попередільного калькулювання
ЗМІШАНІ МЕТОДИ ОБЛІКУ ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ
МЕТОДИ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ЗА ПОВНИМИ І ЗМІННИМИ ВИТРАТАМИ
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук