Навігація
Головна
Короткі висновкиКороткі висновкиКороткі висновки

Оптимальність за Парето в обмініОптимальність за Парето і критерій Калдора - ХіксаПарето-оптимальні податкові структури
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Короткі висновки

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Необхідність участі держави в розподілі національного доходу виникає через те, що його ринковий розподіл допомогою цін на фактори виробництва може призвести до великої диференціації добробуті громадян, викликаючи соціальну напруженість у суспільстві. Відповідно з економічною теорією можна так організувати перераспределительную діяльність держави, що вона не заважатиме ринку стимулювати оптимальне за Парето використання виробничого потенціалу суспільства.

Через те що в процесі господарської діяльності один агент суспільного виробництва може непередбачено (без укладення торгової угоди або договору) впливати на умови виробництва і споживання іншого агента, обсяги випуску благ можуть не відповідати оптимальним з позицій суспільства розмірами. Держава може сприяти вирішенню цієї проблеми за допомогою директивного регулювання окремих видів господарської діяльності, введенням специфічних податків і дотацій і розширенням прав приватної власності. Для усунення перешкод ефективному функціонуванню ринку, що виникають при асиметричній інформованості учасників ринкових угод, теж можна використовувати і адміністративні засоби держави, і специфічні ринкові інструменти, створювані приватним сектором.

Відшкодування витрат на виробництво суспільних благ не може здійснюватися через ринок через їх "неконкурентність" і "неісключаемості"; фінансування їх випуску здійснюється державою або іншим представником суспільства. Проте інструменти аналізу поведінки індивідів на ринку дозволяють виявити оптимальні обсяги випуску таких благ. Основна проблема, яка при цьому виникає, полягає в тому, щоб виявити індивідуальні функції попиту на суспільне благо. У вирішенні цієї проблеми сучасна економічна наука досягла певних результатів.

Підіб'ємо підсумки першого розділу, названого "Мікроекономіка". Почавши її вивчення з аналізу формування пропозиції і попиту на окремому ринку, ми перейшли до аналізу ціноутворення на ринку окремого товару. Це послужило основою для побудови моделі взаємодії всіх ринків, що утворюють в сукупності національне господарство. За допомогою її ми розглянули, як в результаті взаємодії ринків благ і факторів виробництва відбувається міжгалузевий розподіл виробничих ресурсів суспільства і утворення індивідуальних доходів учасників суспільного господарства. Якщо на всіх ринках панує досконала конкуренція, то ринковий механізм забезпечує оптимальне за Парето використання факторів виробництва і споживчих благ. Оцінивши достоїнства і недоліки стану економіки, що забезпечується ринком при досконалої конкуренції, ми визначили економічні функції держави, що сприяють підвищенню добробуту суспільства з урахуванням панівних уявлень про соціальну справедливість.

На цій підставі можна зробити висновок, що мікроекономіка є вченням про функціонування не тільки окремих ринків, а й національного господарства в цілому.

Такий висновок вірний тільки в першому наближенні. За межами мікроекономічного аналізу залишилися такі актуальні і масштабні проблеми національних господарств, як економічне зростання, кон'юнктурні цикли, інфляція, стійка безробіття, фіскальна і кредитно-грошова політика держави. Сучасне освітлення цих проблем покоїться на іншому, макроекономічному методологічному підході до аналізу функціонування ринкового господарства. Відповідно до нього всі безліч індивідуальних економічних суб'єктів представляється у вигляді двох агрегатів: сектора домашніх господарств і підприємницького сектора. Разом з державою і світовим господарством вони є об'єктами макроекономічного аналізу, істотно доповнює картину функціонування національних економік.

Додаток

Перехід від одного спільного у виробництві та обміні оптимального по Парето стану до іншого

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Приклад 8.1

В економіці з досконалою конкуренцією є 1 025 од. праці, який при заданому обсязі капіталу використовується для виробництва двох благ А і В за технологіями:. Уподобання двох представницьких споживачів цих благ відображаються їх функціями корисності

В економіці встановилося ОЕР при цінах. Визначимо, який асортимент благ при цьому виробляється і як вони розподіляються між споживачами.

З наведених даних випливає, що рівняння кривої виробничих можливостей (77) має вигляд:.

Обсяги випуску кожного блага визначаються з рівності:

Як ринок розподілить ці обсяги благ між споживачами, можна дізнатися з рівності:

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Тепер можна дізнатися і бюджети споживачів:

Наочно вихідна аллокація показана на рис. 8.7, а.

Перехід від стану а до б і в

Рис. 8.7. Перехід від стану а до б і в

Якщо така структура виробництва і розподілу не відповідає уявленням суспільства про соціальну справедливість, то уряд може за допомогою податків і субсидій змінити бюджети споживачів. Але при цьому потрібно враховувати, що від величини бюджету залежать обсяги купуються індивідом благ, а отже, і гранична норма їх заміщення. Тому для досягнення нової спільної оптимальності у виробництві та обміні потрібно:

- Забезпечити таке співвідношення індивідуальних бюджетів, щоб у всіх споживачів нова норма граничного заміщення будь-яких двох благ була однаковою;

- Врахувати, що слідом за зміною повинна змінитися і, тобто асортимент вироблених благ.

Припустимо, що після проведення необхідних розрахунків уряд сприяло тому, що при колишньому масштабі цін Р А = 1 бюджет 1-го споживача став M 1 = 105, а 2-го споживача М 2 = 168,5. Щоб визначити, яку аллокації створить ринок при колишніх виробничих можливостях і перевагах споживачів, потрібно вирішити наступну систему з п'яти незалежних рівнянь з п'ятьма невідомими:

Наочно нова аллокація зображена на рис. 8.7, б. Спільна оптимальність досягнута, але в іншій коробці Еджуорт з іншого контрактній кривій. Здійснити перерозподіл у вихідній коробці Еджуорт можна тільки за рахунок зниження ефективності (погіршення) за Парето.

Припустимо, що уряд вважає соціально справедливим такий розподіл благ: q A1 = 88,5; q B1 = 7; q A2 = 36,5; q B2 = 13. Такий розподіл відповідає оптимальності по Парето в обміні:

Споживачі захочуть купувати блага в такому асортименті при цінах Р A = 1; Р B = 8,4 і бюджетах М 1 = 88,5 + 8,4 • 7 = 147,3; М2 = 36,5 + 8,4 • 13 = 145,7. Якщо ввести податок на споживача у розмірі 2,4 ден. од. з кожної купленої їм одиниці товару В, то необхідне співвідношення цін для споживачів буде досягнуто. Для забезпечення споживачів необхідними бюджетами з 1-го споживача потрібно взяти подушний податок у розмірі 181,9 - 147,3 = 34,6, а 2-му споживачеві дати дотацію у розмірі 145,7 - 63,1 = 82,6. З урахуванням того, що держава отримала акциз з проданого обсягу товару В у розмірі 2,4 • 20 = 48, стан державного бюджету нс змінилося: 34,6 + 48 - 82,6 = 0.

Виникає в результаті зазначених перерозподільних процедур аллокація представлена на рис. 8.7, в. Ціни для споживачів стали відрізнятися від цін виробників, що свідчить про відсутність спільної оптимальності.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Короткі висновки
Короткі висновки
Короткі висновки
Оптимальність за Парето в обміні
Оптимальність за Парето і критерій Калдора - Хікса
Парето-оптимальні податкові структури
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук