Навігація
Головна
Інформаційні чинники комунікацій та менеджментуОрганізація та функціонування системи екологічного менеджментуСистема екологічного менеджментуПОТЕНЦІАЛ МОТИВАЦІЇ В СИСТЕМІ КОМУНІКАЦІЙ МЕНЕДЖМЕНТУКОМУНІКАЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВАТеоретичні основи екологічного менеджментуФактори влади, партнерства і співпраці в системі комунікаційРозвиток екологічного менеджменту як фактор сталого розвитку регіонуСистема екологічного менеджменту в торгівлі
 
Головна arrow Екологія arrow Екологічний менеджмент і аудит
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Типи комунікацій і розподіл відповідальності в рамках системи екологічного менеджменту

Типи комунікацій і розподіл відповідальності в системі екологічного менеджменту на підприємстві залежать від того, за яким типом побудована його екологічна служба.

Екологічна служба підприємства або, у випадку невеликих виробництв, окремий кваліфікований фахівець (менеджер), уповноважений вирішувати відповідні завдання, є ключовою ланкою в системі екологічного менеджменту.

На практиці зустрічаються структури систем екологічного менеджменту чотирьох типів, що розрізняються по положенню екологічної служби підприємства або уповноваженої спеціаліста:

1) структура з відсутньою екологічною службою або фахівцем в галузі екологічного менеджменту;

2) структура, в якій екологічна служба (посадові обов'язки менеджера) поєднана з яким-небудь іншим підрозділом (іншими посадовими обов'язками) підприємства;

3) структура, в якій екологічна служба (менеджер) виділена в окремий підрозділ (посада);

4) структура, в якій екологічна служба виділена в окремий підрозділ з керівником, рівним але рангу заступнику директора підприємства.

Найменш ефективною вважається система екологічного менеджменту з відсутньою екологічною службою. Рішення виробничих екологічних завдань у разі такої організації покладено на певний посадова особа в якості додаткового навантаження. Такою людиною може бути, наприклад, головний технолог, головний енергетик, головний інженер підприємства та ін. Так як ці посадові особи в першу чергу виконують свої безпосередні обов'язки, то вся природоохоронна діяльність зводиться в цьому випадку переважно до виконання формальних вимог чинного природоохоронного законодавства, наприклад до заповнення необхідної екологічної звітності.

Для екологічної служби зі структурою типу II передбачено створення відділу або призначення окремого фахівця, що займається питаннями екологічного менеджменту. При цьому їх посадові обов'язки так само, як і в першому випадку, суміщені з іншими функціями. Наприклад, на практиці часто відбувається поєднання в одному підрозділі екологічної служби та служби охорони праці або суміщення екологічної служби та служби експлуатації природоохоронного устаткування. Для систем екологічного управління та менеджменту типу II характерні наступні недоліки:

• великий обсяг обов'язків, що обмежує можливості ініціативної діяльності;

• недостатня увага екологічним аспектам діяльності підприємства;

• обмеженість часу і ресурсів для практичної реалізації природоохоронної діяльності;

• недолік авторитету екологічної служби (фахівця- менеджера).

В екологічній службі, побудованої за типом III, екологічна служба або фахівець в галузі екологічного менеджменту виділена в окремий підрозділ підприємства або в окрему посаду. Служба має свого керівника, але при цьому не володіє достатньою вагою в ієрархічній структурі підприємства.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Для систем екологічного управління та менеджменту типу III можна виділити один характерний недолік, що полягає в тому, що ефективність функціонування екологічної служби або спеціаліста - менеджера-еколога залежить від підпорядкованості та місця в екологічної служби загальній системі виробничого управління та менеджменту. Водночас даний тип структури екологічного управління та менеджменту одержує істотні переваги:

• більш високий авторитет екологічної служби або спеціаліста - менеджера-еколога;

• можливість комплексно і повноцінно здійснювати екологічну діяльність;

• можливість детального вивчення екологічних проблем.

Найбільш ефективним і володіють найбільшими потенційними можливостями у використанні переваг екологічного менеджменту є тип IV системи екологічного менеджменту. У ній екологічна служба виділена в окремий підрозділ, а керівник або фахівець - менеджер-еко- лог за посадою залежно від розміру підприємства дорівнює заступнику директора або заступнику головного інженера. Для структур систем екологічного управління та менеджменту типу IV характерні наступні можливості:

• ефективне поєднання основних виробничих і екологічних цілей і завдань на підприємстві;

• найбільш комплексного, раціонального і повноцінного здійснення екологічної діяльності;

• здійснення різноманітною і економічно ефективної екологічної діяльності.

За способом організації діяльності можливо розподіл екологічних служб підприємств на служби інтегрованого, диференційованого і змішаного типів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Інформаційні чинники комунікацій та менеджменту
Організація та функціонування системи екологічного менеджменту
Система екологічного менеджменту
ПОТЕНЦІАЛ МОТИВАЦІЇ В СИСТЕМІ КОМУНІКАЦІЙ МЕНЕДЖМЕНТУ
КОМУНІКАЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ
ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Теоретичні основи екологічного менеджменту
Фактори влади, партнерства і співпраці в системі комунікацій
Розвиток екологічного менеджменту як фактор сталого розвитку регіону
Система екологічного менеджменту в торгівлі
 
Дисципліни
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук