Навігація
Головна
Аналіз показників рентабельностіАналіз показників платоспроможності та ліквідності, фінансової...Аналіз фінансових результатів діяльності організації та показників...Показники рентабельностіСистема універсальних показником для оцінки ефективності проектуРозрахунок показників рентабельності (прибутковості вкладень) капіталуФактори, що визначають якість аналізуВизначальні фактори тіньової економікиФінансові показники та визначальні чинники в системі управління...Факторний аналіз рентабельності
 
Головна arrow Економіка arrow Комплексний аналіз господарської діяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Аналіз показників рентабельності та факторів, їх визначальних

Логіка формування системи відносних показників прибутковості підприємства побудована виходячи з розуміння, що забезпечення безперервності діяльності будь-якої організації передбачає оцінку достатності віддачі ресурсів:

• вкладених у виробництво і реалізацію товарів (продукції, робіт, послуг) - з урахуванням комерційних і управлінських витрат і без них;

• наявних активів;

• фінансування, використовуваного для формування активів і покриття поточних витрат.

Ключовими характеристиками віддачі ресурсів є показники прибутковості, у тому числі рентабельності, побудовані відповідно до економічно однорідними групами ресурсів та фінансовими інтересами різних учасників діяльності підприємств.

Виходячи з наведеної угруповання задіяних ресурсів, в якості критеріїв ефективності їх використання можуть бути використані показники рентабельності:

• продукції - рівень валового прибутку (маржинального доходу другого рівня) і рентабельність продажів;

• активів - всіх і в тому числі забезпечують основну діяльність;

• фінансування - усіх пасивів, сукупного і власного (акціонерного) капіталу.

За ступенем агрегування найбільш загальними з них відносно оцінки ефективності використання ресурсів є показники рентабельності активів, що характеризують рівень генерування ними прибутку. З точки ж зору ступеня задоволення фінансових інтересів власників (акціонерів) найбільш інтегральним показником є рентабельність власного капіталу, широко відома схема факторного моделювання якої була розроблена фірмою Дюпон (Du Pont). У подальшому на її основі були сформовані різні модифікації факторних моделей для аналізу показників рентабельності, у тому числі та викладені в даному підручнику.

Для оцінки якості сформованій чи планованої динаміки валового прибутку використовується відносний показник її рівня. Формули індивідуальних рівнів (за окремими видами діяльності, товарним групам, окремим виробам) та середнього по підприємству в цілому застосовувалися при оцінці їх впливу на зміни абсолютної суми валового прибутку, а також в рамках маркетингового аналізу маржинального доходу (див. Гл. 3 і 4 підручника ). У цьому параграфі вони моделюються для цілей відображення взаємозв'язку різних за змістом рівневих показників прибутковості (рентабельності).

Зокрема, індивідуальні та середні відносні рівні прибутковості товарів (продукції, робіт, послуг) можуть бути представлені аналогічно моделям (11.3) і (11.4) або з деякою модифікацією:

де У1Ш - індивідуальний рівень валового прибутку,%; ВП, - сума валового прибутку (маржинального доходу) г-го виду товару (продукції, робіт, послуг), тис. Руб .; С, - - виробнича собівартість 1-го виду товару (продукції, робіт, послуг), тис. Руб .; В, - - виручка (дохід) від реалізації окремого виду товару (продукції, робіт, послуг), тис. Руб.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

де У - середній по підприємству рівень валового прибутку,%; уі - рівень валового прибутку по Г'-му виду товару (продукції, робіт, послуг),%; - Частка пана-го виду товару (продукції, робіт, послуг) у загальному обсязі виручки,%; і = 1,2, 3, п, де п - число найменувань товарних груп (видів продукції, робіт, послуг).

Частка прибутку від продажів у виручці від реалізації товарів (продукції, робіт, послуг) відображає рівень рентабельності продажів (виробничо-збутової діяльності).

У формалізованому вигляді рентабельність продажів можна представити таким чином.

де Р | ф - рентабельність продажів,%; П || р - прибуток від продажів (операційний прибуток), тис. Руб.

Прибуток до оподаткування використовується для обчислення показників рентабельності активів і рентабельності сукупного фінансування (з урахуванням відсотків але позиковими коштами і без них). У формалізованому вигляді вони можуть бути представлені таким чином.

де Рак - рентабельність активів,%; ПД || - Прибуток до оподаткування, тис. Руб .; Л, .. ,, середня величина всіх активів підприємства, тис. Руб. Ф

де РС0В.фН "- рентабельність сукупного фінансування,%; (СК + ЗФ). - Середня величина загальної суми власного капіталу і позикового фінансування, тис. Руб.

Доцільність використання середніх величин активів і фінансування при визначенні відповідних показників рентабельності викликана необхідністю дотримання методологічного єдності при формуванні чисельника і знаменника будь-якого рівневого індикатора. Стосовно до досліджуваних показниками в чисельнику кожного з них фігурує прибуток до оподаткування, яка розраховується за період (залежно від цілей аналізу замість показника прибутку до оподаткування може бути використана чистий прибуток, також формована за період). Дані ж про активи та фінансуванні, наявні в балансі, відображаються на дату його складання, тобто є моментних показниками. Середні величини враховують зміни (рух) активів і фінансування протягом року, іншими словами, є середньорічними (або среднеквартальному) і тому стають методологічно співставні з прибутком. Слід принагідно зауважити, що враховуючи внутрішньорічні коливання показників, середні хронологічні їх значення є більш точними, ніж середні арифметичні.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Основний рівневий показник, що обчислюється на базі чистого прибутку, - це рентабельність власного капіталу, який відображає ступінь можливого задоволення інтересів власників підприємства за рахунок поточного фінансового результату діяльності. У формалізованому вигляді він представлений таким чином.

де Рск - рентабельність власного капіталу,%; ЧП - чистий прибуток, тис. Руб .; СКср - середня за період величина власного капіталу, тис. Руб .;

В умовах розвинених фінансових ринків рентабельність власного капіталу є не єдиним показником, орієнтованим па задоволення інтересів власників підприємств, оскільки їхні доходи (насамперед у відкритих акціонерних товариствах) формуються з двох джерел:

1) дивідендів за рахунок чистого прибутку;

2) приросту вартості капіталу (акціонерного - за рахунок приросту курсової вартості акцій, а але підприємствам іншої правової форми - за рахунок приросту вартості компанії, що визначається спеціальними методами, які не є предметом даного навчального курсу).

У ряді видань спеціальної літератури показники рентабельності активів і сукупного фінансування обчислюються на базі чистого прибутку, а не до оподаткування. Питання досить тривалий час залишається дискусійним. Не вдаючись детально в полеміку по ньому, слід підкреслити, що з точки зору забезпечення аналітичною інформацією осіб, які приймають рішення, важливіше використовувати обидва підходи. У цьому випадку аналіз динаміки показників рентабельності, обчислених з урахуванням податку на прибуток (включаючи відстрочені податкові активи і зобов'язання) і без його впливу, дозволяє отримати додаткову інформацію:

• про вплив податкового навантаження на чистий прибуток;

• ступеня залежності чистого прибутку від рівня ефективності використання підприємством його ресурсів.

Приклад

Прибуток до оподаткування зріс в порівнянні з попереднім періодом на 8,5%, а чистий прибуток - на 6,0%, тоді відмінності можуть бути викликані змінами порядку визначення оподатковуваної бази і ставок з податку на прибуток або скасуванням (втратою) права на пільги.

Рентабельність активів за аналізованому підприємству за останні два роки характеризується такими даними.

Таблиця 11.7. Динаміка рентабельності активів

Динаміка рентабельності активів

Обидва показники рентабельності активів знижуються однаковим темпом - 0,34, оскільки рівень податкового навантаження не змінився в порівнянні з попереднім роком, хоча абсолютні відхилення різні: -0,42 і -0,32 процентних пункти відповідно, що викликано відмінностями в розмірності аналізованих показників.

Доказом адекватності зроблених висновків служить наступна модель взаємозв'язку двох показників рентабельності.

З наведеної формули видно, що рентабельність активів на базі чистого прибутку, природно, залежить від аналогічного показника, розрахованого на основі прибутку до оподаткування, і від рівня вилучення прибутку державою, який формує частку чистого прибутку в загальній її масі, "заробленої" підприємством за період . За умови, що рівень оподаткування прибутку аналізованого підприємства не змінився, відмінності в розмірності показників (а рентабельність на базі прибутку до оподаткування завжди вище) і є причиною їх відмінностей в абсолютному зміні.

З метою визначення факторів формування рентабельності активів необхідно побудувати відповідну модель методом розширення вихідної формули, дотримуючись при цьому наступні правила:

• розгорнута модель повинна перетворюватися у вихідну;

• всі елементи розгорнутої моделі повинні мати чіткий економічний зміст і легко інтерпретуватися.

Помножимо і чисельник, і знаменник вихідної формули на прибуток від продажів, валовий прибуток, виручку і суму профільних активів. Тоді шукана модель має наступний вигляд:

де Егуд / А0бЩс - питома вага профільних активів у загальній величині, коеффіціент1; В / АОЛ ^ - рівень віддачі профільних активів, руб .; ВП / В - середній рівень валового прибутку, коефіцієнт; П | ф / ВП - співвідношення прибутку від продажів і валового прибутку, коефіцієнт; ПД || / П1ф -Співвідношення прибутку до оподаткування і прибутку від продажів, коефіцієнт.

У моделі (11.16) чинники, що визначають динаміку рентабельності активів, ранжовані згідно з правилами застосування ланцюгових підстановок і з урахуванням незалежності подальших від попередніх. Однак точного обґрунтування послідовності розрахунків останніх чотирьох факторів не існує, так як всі вони є якісними.

Частка профільних активів у загальній їх величині - показник, що характеризує структуру активів. Чим вище частка активів, що генерують високий рівень віддачі, тим прибутковіше діяльність підприємства. Наприклад, для інвестиційно-фінансових компаній характерними є вкладення у фінансові активи з досить помітною ступенем диференціації рівня дохідності та ризику.

У залежності від коливань питомої ваги, хоча й ризикових, але високоприбуткових активів буде змінюватися і їх рентабельність. І навпаки, коли в структурі активів помітний питому вагу займають невикористовувані їх види або, наприклад, основні фонди, які використовуються з низьким коефіцієнтом змінності і не на повну потужність, то прибутковість знижується.

Середній рівень віддачі профільних активів у свою чергу залежить: у промисловості та будівництві від їх завантаження за часом і потужністю, від спряженості виробничих потужностей різних груп обладнання; в торгівлі від режиму роботи, раціональності використання торгових площ і т.п.

Залежність рівня рентабельності активів від прибутковості товарів (продукції, робіт, послуг) і від рівня комерційних і управлінських витрат очевидна і не вимагає особливих коментарів, оскільки назадній, що підвищення рівня прибутковості видів діяльності (товарів, продукції, робіт, послуг) призведе і до зростання рентабельності активів.

Співвідношення прибутку від продажів і валового прибутку характеризує вплив рівня комерційних і управлінських витрат. Цей показник зазвичай менше одиниці і може рости при зменшенні рівня витрат на карбованець виручки або знижуватися при зворотній динаміці названих витрат. Іншими словами, якщо комерційні та управлінські витрати ростуть невиправдано високими темпами, відбувається "проїдання" валового прибутку, заробленого підприємством часом у дуже нелегкій конкурентній боротьбі. У подібному випадку відносно висока прибутковість видів діяльності (товарів, продукції, робіт, послуг) не призводить до адекватного зростання рентабельності активів за рахунок необґрунтованого підвищення збутових і загальногосподарських витрат.

Коефіцієнт співвідношення прибутку до оподаткування і прибутку від продажів характеризує вплив фінансових результатів від інших (не профільному) операцій. Він може приймати наступні значення:

Коли зазначений коефіцієнт більше одиниці, це свідчить про перевищення інших доходів над витратами, наслідком чого є збільшення прибутку, тобто загальний фінансовий результат за аналізований період зростає за рахунок додаткового прибутку від інших операцій. Позитивна динаміка коефіцієнта співвідношення прибутку до оподаткування і прибутку від продажів (його підвищення) сприяє зростанню рентабельності активів за рахунок інших операцій. Відповідно, негативний вплив на рентабельність активів надаватимуть зниження названого показника і його рівень менше одиниці.

Значення розглянутого показника, рівне одиниці, зустрічається досить рідко, оскільки воно можливе тільки при нульовому сальдо інших доходів і витрат. У подібній ситуації прибуток до оподаткування виявиться рівною прибутку від продажів.

З методичної точки зору важливим є розуміння економічної логіки послідовності розрахунків впливу аналізованих факторів. У найзагальнішому вигляді обсяг і структура використовуваних ресурсів повинні оцінюватися раніше, ніж ефективність їх застосування. Оскільки на динаміку відносних показників абсолютні обсяги ресурсів впливають лише при дуже значних їхніх відмінностях (як правило, у кілька разів), то розрахунки починають з визначення впливу структурних (в даному випадку - структура активів), а потім якісних показників:

• віддача профільних активів залежить від частки активів, пов'язаних з основною діяльністю, та рівня їх завантаження за часом і потужності;

• рівень валового прибутку на карбованець виручки (прибутковість продукції) залежить від ефективності використання не тільки профільних активів, але інших - трудових і матеріальних ресурсів;

• відношення прибутку від продажів до валової не пов'язане з виробничими процесами і показує вплив адекватності оргструктури підприємства масштабами і рівнем диверсифікації діяльності, а також ефективність політики оплати праці персоналу управлінських і обслуговуючих підрозділів, рівня витрат па забезпечення їх умов праці;

• відношення сум прибутку до оподаткування і від продажів характеризує вплив фінансових результатів від інших (непрофільних) операцій. Таким чином, логіка послідовності розрахунків вибудовується від структури активів (співвідношення вкладень в основну діяльність та інші активи - фінансові, наприклад) до факторів ефективності використання виробничих ресурсів і конкурентоспроможності продукції, а потім до рівня витрат, що генеруються управлінською політикою підприємства, і платежами з податку на прибуток.

Приклад

Приклад аналізу зміни рентабельності активів за рахунок впливу окремих факторів наведено в табл. 11.8.

Таблиця 11.8. Оцінка впливу факторів на динаміку рентабельності активів за прибутком до оподаткування

Оцінка впливу факторів на динаміку рентабельності активів за прибутком до оподаткування

Розрахунки показали, що зниження рентабельності активів компанії, обчисленої на базі прибутку від усіх операцій, в порівнянні з попереднім роком склало 0,422 процентних пункти. Основною причиною зниження рентабельності активів стало істотне зменшення відношення прибутку до оподаткування до прибутку від продажів, яке свідчить про збільшення розриву між витратами і доходами за іншими операціями. Більш детальний аналіз цих операцій дозволяє уточнити, що головними причинами є:

• негативна динаміка сальдо позареалізаційних результатів, яке в поточному періоді було негативним (витрати перевищували доходи на 400 тис. Руб.), А в попередньому році позитивним (доходів було отримано більше, ніж витрат на тисячу сімсот сімдесят три тис. Руб.), Тобто негативне зміна склала 2 173 тис. руб .; в результаті на цей фактор довелося приблизно 56% зниження прибутку до оподаткування по відношенню до її величині, отриманої від продажів;

• збільшення відсотків по кредитах на 1700 тис. Руб., Абсолютна сума яких склала в поточному періоді +9225 тис. Руб .; частка їх впливу на зниження співвідношення між загальною масою прибутку і прибутком від продажів також досить велика -приблизно 44%.

Свою негативну лепту, хоча помітно меншу, в падіння рентабельності активів внесли:

• зниження середньої прибутковості продукції - рівень валового прибутку зменшився з 18,31 до 17,63%, що призвело до незначного негативному впливу на рентабельність активів (на 0,05 процентних пункту);

• зменшення питомої ваги профільних активів у загальній їх величині також справляло негативний вплив на динаміку рентабельності, проте в даному випадку воно було несуттєвим, оскільки частка непрофільних активів залишається вкрай незначною (-0,027 процентних пункту).

Негативний вплив названих вище факторів було лише частково компенсовано позитивною динамікою:

• віддачі від профільних активів, що дозволяло, при інших рівних умовах, підвищило рентабельність активів на 0,135 процентних пункту;

• рівня комерційних і управлінських витрат - їх зниження підвищило рентабельність активів - на 0,054 процентних пункти.

Враховуючи, що рентабельність активів на аналізованому підприємстві дуже невисока, допущене в результаті сукупного впливу факторів зниження (на 0,422 процентних пункти) не можна вважати незначним. У порівнянні з базовим рівнем рентабельність активів впала на 34%.

Отже, головними напрямками пошуку шляхів зростання рентабельності активів є визначення причин такого істотного зростання позареалізаційних витрат і аналіз можливостей підвищення середньої прибутковості продукції. При збереженні хоча б колишнього рівня названих чинників рентабельність активів у звітному році не знижувалася б, а могла вирости до 1,4%.

З позицій управління відносними показниками прибутковості активів висновки за результатами аналізу впливу названих вище факторів повинні містити відповіді на кілька головних питань.

• Наскільки політика розподілу фінансових ресурсів між профільними і фінансовими активами сприяє підвищенню прибутковості підприємства; чи доцільна склалася частка непрофільних активів з урахуванням планованих (або прогнозних) темпів зростання попиту на продукцію підприємства чи вона повинна бути змінена.

• Чи достатній рівень завантаження виробничих потужностей (оптимальним рівнем завантаження для умов ринкової економіки традиційно вважається 85-90%, так як запас потужностей необхідний для можливості гнучкого реагування на сплески попиту).

• Рівень валового прибутку вище, дорівнює або нижче середнього по галузі (підгалузі); його динаміка відповідає ринковим тенденціям або відстає від них; чи є у підприємства можливості підвищення середнього рівня валового прибутку і чи можуть вони бути реалізовані без серйозних капітальних вкладень.

• Чи відповідає рівень комерційних і управлінських витрат максимально допустимому й чи може бути він знижений.

• Чи повністю використані можливості інструментів облікової політики для зниження рівня податкового навантаження, чи є можливості для отримання пільг з податку на прибуток.

• Які втрачені можливості зростання рентабельності активів, причини їх породили і інструменти їх запобігання в майбутньому.

Приклад

Динаміка рентабельності активів на базі чистого прибутку, розрахована згідно моделі (11.15), проілюстрована даними табл. 11.9. Зниження рентабельності активів по прибутку до оподаткування, природно, спричинило за собою і падіння рентабельності активів але чистого прибутку на 0,338 процентних пункти. Отримані результати з усією очевидністю свідчать про істотній залежності показника рентабельності активів по чистому прибутку від динаміки аналогічного показника на базі прибутку до оподаткування.

Таблиця 11.9. Оцінка впливу факторів на динаміку рентабельності активів по чистому прибутку

Номер підстановки

Рентабельність активів за прибутком до оподаткування,%

Ставлення ПП / ПД, коефіцієнт

Рентабельність активів за

ПП,%

Зміна рентабельності, процентні пункти

1

1,235

0,80

0,988

2

0,813

0,80

0,650

-0,338

3

0,813

0,74

0.602

0.019

Разом

-0,386

А оскільки питома вага чистого прибутку в прибутку до оподаткування змінився (це відбувається, як правило, в результаті впливу відкладених податкових активів і зобов'язань, а також при оплаті штрафних санкцій за порушення податкового законодавства), то рентабельність активів по чистому прибутку зменшилася ще на 0,049 процентних пункту і склала лише 0,6%.

Технічно не настільки складно, підставивши у формулу (11.15) замість рентабельності активів за прибутком до оподаткування визначають її фактори відповідно до формули (11.16), розрахувати їх вплив і на динаміку рентабельності активів по чистому прибутку. Однак з економічної точки зору і виходячи з потреб управління прибутковістю, подібні дублюючі розрахунки навряд чи необхідні.

Оцінка втрачених можливостей зростання рентабельності активів здійснюється, природно, з використанням результатів аналізу обох показників. У розглянутому прикладі до істотних факторів слід віднести перевищення витрат над доходами по позареалізаційних операцій і збільшення процентних платежів по боргового фінансування. Усунення названих причин дозволило б не допустити зниження рентабельності активів по прибутку до оподаткування, а підвищити її до рівня 1,425%, що спричинило б за собою і зростання рентабельності активів але чистого прибутку па 0,152 процентних пункти.

Серед показників рентабельності фінансування - усіх пасивів, сукупного і власного (акціонерного) капіталу з точки зору інтересів власників підприємства найбільше значення має останній. Перетворити формулу обчислення рентабельності власного капіталу (11.14) в необхідну факторну модель можна методом подовження, що дозволить показати її залежність від рентабельності активів, рівня податкового навантаження та структури фінансування. Для цього помножимо і чисельник, і знаменник вихідної формули на прибуток до оподаткування (ПЛН) і на середньорічну вартість всіх активів (А ^ ,,). При цьому згадаємо, що актив балансу дорівнює пасиву і тому А ^ Пк.р = Фоб |, к.р.

де - рентабельність активів, коефіцієнт;

ПП / ПЛ (1 - питома вага чистого прибутку в загальному фінансовому результаті за період (відображає вплив динаміки рівня вилучення прибутку державою), коефіцієнт; Аобш = Фобш / СКср - структура фінансування, коефіцієнт.

Послідовність розрахунку впливу зазначених факторів вибудувана виходячи з наступної логіки. Структура пасивів повинна бути адекватна структурі активів за термінами використання і формується в залежності від них, а також з урахуванням маси чистого прибутку як джерела самофінансування підприємства, використання якого знижує потреби у зовнішніх запозиченнях.

Основними питаннями оцінки досягнутого рівня рентабельності власного капіталу і факторів його визначають є порівняння з прибутковістю альтернативних сфер докладання капіталу і вивчення впливу на його динаміку структури фінансування, оскільки аналіз факторів рентабельності активів вже проведено і висновки сформовані. Природно, оскільки рентабельність власного капіталу в істотній мірі залежить від рентабельності активів, то повторювати отриману за результатами аналізу останнього інформацію немає необхідності.

При плануванні діяльності підприємства і обгрунтуванні планової структури фінансування додатково слід врахувати:

• потреба у зростанні активів, що належать до основної діяльності;

• частку чистого прибутку, расходуемую на виплату дивідендів;

• суму амортизаційних нарахувань з урахуванням передбачуваних змін в активах;

• можливості залучення позикових джерел коштів за прийнятною ціною;

• обмеження на залучення позикових коштів з міркувань підтримки ліквідності балансу (використовуючи мінімально допустимі для умов діяльності підприємства значення коефіцієнта покриття оборотними активами короткострокової заборгованості) і фінансової стійкості (з урахуванням задаються обмежень за рівнем фінансового важеля).

Приклад

Аналіз впливу зазначених факторів на динаміку рентабельності власного капіталу відповідно до моделлю чинника (11.17) можна провести на підставі даних табл. 11.10.

Таблиця 11.10. Оцінка впливу факторів на зміну рентабельності власного капіталу по чистому прибутку

Оцінка впливу факторів на зміну рентабельності власного капіталу по чистому прибутку

Зниження рентабельності власного капіталу викликано практично виключно падінням рентабельності активів. За рахунок цього фактора рентабельність власного капіталу зменшилася на 0,758 процентних пункти, тобто на третину від вихідного рівня. Частка власного капіталу в загальній сумі фінансування знизилася незначно, тому деяке зростання питомої ваги щодо дешевших позикових коштів істотного значення на рентабельність не мав.

Динаміка показника рентабельності сукупного фінансування (див. Формулу обчислення 11.13) визначається зміною рентабельності власного капіталу (за чистим прибутком), вартістю позикових коштів і структурою пасивів. Вказану залежність ілюструє наступна факторна модель:

де ЧП / СК ,. | (- рентабельність власного капіталу (за чистим прибутком), коефіцієнт;% - сума процентних платежів але кредитами і позиками на базі ефективної процентної ставки; СКср / (СК + ЗФ) С |> і ЗФср / (СК + ЗФ) ср питомі ваги відповідно власного капіталу і позикових коштів у загальній сумі фінансування, коефіцієнт;% / ЗФср - вартість позикового фінансування (прибутковість для кредиторів), коефіцієнт.

Вона по суті є одночасно формулою визначення середньозваженої вартості фінансування. Її економічний сенс слід інтерпретувати як відображення впливу ділових і фінансових ризиків підприємства на вартість позикового фінансування та необхідну прибутковість власного капіталу. Ціна боргового фінансування зростає при підвищенні його питомої ваги в структурі пасивів. При цьому необхідно мати на увазі, що збільшення частки позикових коштів у загальній сумі фінансування одночасно призводить до такого ж зниження питомої ваги власних коштів, оскільки загальна їх величина дорівнює 100%. Враховуючи дану обставину, застосування класичного варіанту ланцюгових підстановок для розрахунку впливу факторів па рентабельність сукупного фінансування видозмінюється:

• спочатку проводиться заміна значення фактора структури фінансування (одночасна підстановка мінливих питомих ваг власних і позикових джерел коштів);

• потім здійснюється підстановка мінливого рівня вартості позикових коштів;

• останньої є заміна значень рівня рентабельності власного капіталу.

Приклад

Розрахунок впливу факторів на динаміку рентабельності сукупного фінансування наведено в табл. 11.11.

Таблиця 11.11. Оцінка впливу факторів на динаміку рентабельності сукупного фінансування

Підстановка

(ПП / СК) • (СК / СК + ЗФ), коеф.

(% / ЗФ) • (ЗФ / СК + ЗФ), коеф.

Рентабельність фінансування,%

Зміна рентабельності фінансування, процентні пункти

1

2,34-0,4417

0,0288 - 0,5583

1,662

2

2,34 - 0,4542

0,0288 - 0,5458

1,671

0,009

3

2,34 • 0,4542

0,0348 • 0,5458

2,019

0,348

4

1,43-0,4542

0,0348 • 0,5458

1,234

-0,785

Разом

-0,428

Інтерпретація отриманих результатів для правильної оцінки динаміки рентабельності сукупного фінансування має цілком певну специфіку. Деяке зниження частки позикового фінансування на 1,25 процентних пункту і відповідне збільшення питомої ваги власних засобів у такій же мірі (45,42 - 44,17 = 1,25) практичного впливу не зробило, оскільки репетує на 0,009 процентних пункти значущим визнати не можна . Помітне підвищення вартості боргового фінансування (в іноземній валюті) з 2,88 до 3,48% призвело до зростання рентабельності сукупного фінансування, що свідчить з погляду кредиторів про підвищення як ринкових, так і фінансових ризиків у аналізованої компанії, яка була змушена виплатити комерційним банкам приблизно на 1600 тис. руб. більше. При цьому рентабельність власного капіталу знизилася на 0,91 відсоткових пункти (з 2,34 до 1,43%). Незважаючи на зниження середньозваженої вартості фінансування на 0,428 процентних пункту, слід зробити висновок, що керівництво комерційної організації не тільки не домоглося зростання ключових показників рентабельності діяльності, але й не забезпечило економічно доцільною політики фінансування.

Факторну модель (11.17) можна розширити за рахунок заміни в ній рентабельності власного капіталу на визначальні її фактори згідно моделі (11.16), що дозволить показати вплив рентабельності активів, яке, у свою чергу, можна деталізувати за допомогою використання моделі (11.12). Остання дає можливість оцінки впливу на рентабельність сукупного фінансування динаміки прибутковості видів діяльності (товарів, продукції, робіт, послуг).

З викладеного вище очевидно, що три основні показники рентабельності: товарів (продукції, робіт, послуг), активів та капіталу взаємопов'язані між собою і ступінь деталізації впливу факторів на ці ключові відносні показники прибутковості залежить від цілей і етапів проведеного аналізу.

Оцінка співвідношень в динаміці показників рентабельності продукції, активів і капіталу на рівні експрес-аналізу дозволяє виявити проблемні області в управлінні організацією, які зажадають надалі більш глибокого вивчення причин їх виникнення та розробки необхідних заходів для підвищення прибутковості.

Приклад

Огляд динаміки ключових показників рентабельності представлений в табл. 11.12.

Таблиця 11.12. Динаміка ключових показників прибутковості діяльності

Показник

Попередній рік,%

Звітній рік,

%

Зміна, процентні пункти

Рівень валового прибутку

18,31

17,63

-0,68

Рентабельність продажів

6,90

6,93

0,03

Рентабельність активів за прибутком до вирахування податку

1,235

0,813

0,12

Рентабельність активів по чистому прибутку

0,99

0,60

-0,39

Рентабельність власного капіталу по чистому прибутку

2,34

1,43

-0,91

Проведення експрес-аналізу вимагає глибокого розуміння змісту основних факторних моделей рентабельності і їх взаємозв'язку. Зокрема, дані табл. 11.12 констатують зниження рівня валового прибутку, яке може викликатися як внутрішніми, так і зовнішніми стосовно комерційної організації факторами: зменшенням обсягів і структури попиту на вироблені товари - зовнішній фактор; зниженням рівнів маржинальної прибутковості як індивідуальної, так і середньої -за рахунок підвищення цін на покупні ресурси (зовнішні фактори) та підвищення трудомісткості виготовлення виробів і застосування більш дорогих матеріалів з метою підвищення якості продукції (внутрішній фактор, вплив якого зазвичай компенсується підвищенням цін на реалізовані товари ).

Результати аналізу факторів зміни суми валового прибутку (табл. 11.6) свідчать, що в ситуації, що розглядається зниження середнього по підприємству рівня валового прибутку викликано, головним чином, зрушеннями в структурі продажів (майже 83% - це зниження), а зменшення індивідуальних рівнів прибутковості окремих видів продукції було практично малозначущими. Якщо зрушення в структурі продажів відбулися в результаті реакції керівництва на зміни попиту, то це не може бути поставлено менеджменту в провину. В іншому випадку - відсутність раціональної політики в управлінні структурою продажів є серйозним недоліком самої організації, що вимагає змін у системі інформаційного забезпечення управління прибутковістю бізнесу.

Порівняння темпів динаміки рівня валового прибутку і рентабельності продажів дає підставу вважати, що негативний вплив зниження першого з названих показників було компенсовано (табл. 11.5) відповідним зниженням рівня комерційних і управлінських витрат на 0,7 відсоткових пункти (з 11,41 до 10,71 %), який привів хоча і до незначного, але все ж зростання рентабельності продажів - на 0,03 процентних пункту.

Зіставлення динаміки рентабельності активів і прибутковості продажів (при відносній стабільності останньої) дозволяє зробити висновок, що проблеми можуть перебувати у сфері управління структурою активів, ефективністю їх використання та іншими операціями, що підтверджується в даному прикладі результатами проведеного аналізу (табл. 11.8). Саме істотне перевищення витрат над доходами за іншими операціями справила найбільший вплив на зниження рентабельності активів - на 0,535 процентних пункти. Інші фактори з негативною динамікою надали набагато менший вплив: зниження рівня валового прибутку і зменшення частки профільних активів - відповідно на 0,05 і 0,03 процентних пункти. Оскільки віддача профільних активів дещо підвищилася, що призвело до зростання їх рентабельності на 0,135 процентних пункту, то загальне зниження рентабельності активів виявилося меншим і склало 0,42 процентних пункту.

У ситуації зі зниженням рентабельності активів навряд чи можна очікувати зростання рентабельності власного капіталу, що знизилася навіть у більшій мірі, ніж рентабельність активів - на 0,91 процентних пункту. Слід визнати, що додатковий негативний внесок, хоча й набагато менший, може бути пов'язаний (згідно факторної моделі 11.17) з динамікою податкового навантаження на прибуток, а також зі структурою пасивів і вартістю боргового фінансування. Таким чином, найбільш серйозними проблемами є управління структурою продажів з метою збільшення рівня валового прибутку і необхідність підвищення рентабельності активів за рахунок більш жорсткого контролю за іншими витратами, у тому числі і вартістю боргового фінансування.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Аналіз показників рентабельності
Аналіз показників платоспроможності та ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності та ділової активності
Аналіз фінансових результатів діяльності організації та показників його рентабельності
Показники рентабельності
Система універсальних показником для оцінки ефективності проекту
Розрахунок показників рентабельності (прибутковості вкладень) капіталу
Фактори, що визначають якість аналізу
Визначальні фактори тіньової економіки
Фінансові показники та визначальні чинники в системі управління бізнесом
Факторний аналіз рентабельності
 
Дисципліни
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук