Навігація
Головна
Проблеми формування зовнішнього середовища та адаптації до неї...Зовнішні фактори інноваційної сфери, що впливають на ефективність...Адаптація організації до умов зовнішнього середовищаВзаємодія і адаптація організації до змін зовнішнього середовищаЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІНФактори розвитку та особливості інноваційної сприйнятливості...ТЕОРЕТИЧНІ І ПРОГРАМНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ, ВИХОВАННЯ І...Інноваційний характер розвитку фірми в сучасних умовахУправління компанією на основі процесного підходуМЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ В...
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і управління на підприємстві
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методичні підходи посилення адаптації виробництва до мінливих зовнішнього середовища на основі інноваційного характеру розвитку ОЕС

Інноваційний характер розвитку ОЕС ІКПП, що дозволяє підприємству оперативно адаптуватися до постійно мінливих зовнішнього середовища, значною мірою забезпечує досягнення головних завдань модернізації машинобудівного виробництва.

Провівши аналіз сучасного стану виробництва, його підготовки та інфраструктури на машинобудівних підприємствах, можна зробити висновок про те, що в даний час і в найближчому майбутньому (через 3-5 років) найважливішим практичним напрямком технічного та організаційного розвитку виробництва (ТіОРП) в машинобудуванні буде перехід від фактичного рівня до більш високого ступеня - раціонально можливого рівня як на машинобудівних підприємствах в цілому, так і в окремих виробничих або інфраструктурно-підготовчих, які забезпечують виробництво підрозділах. Наступним перспективним етапом буде перехід ТіОРП підприємств машинобудування та їх підрозділів до найвищої сходинки - оптимальному рівню розвитку виробництва інноваційно-активного типу (через 5-10 років після попереднього етапу). Використання розроблених автором нових методичних підходів дозволяє здійснювати порівняння рівнів ТіОРП різних машинобудівних підприємств в муніципальній освіті, в міжмуніципальному, регіональному, міжрегіональному, галузевому та подотраслевом розрізі, здійснювати науково обгрунтований перехід виробництва на інноваційний шлях розвитку.

ТіОРП є синтезом двох різних за своїм змістом процесів: виробничого і НТП, безперервно розвивається в цілому і викликає закономірні зміни організаційно-технічного характеру у виробничо-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, ТіОРП на підприємстві динамічний, і необхідно оцінювати його рівень, простежуючи тенденції його зміни і впливу на результати діяльності підприємства. При цьому завжди слід враховувати, що виробничий процес на машинобудівних підприємствах несе в собі тактичні напрями, а НТП - стратегічні напрями розвитку виробництва. Ринкові економічні відносини стимулюють стратегічну спрямованість і конкурентоспроможність підприємств, так як без останніх їм важко домогтися комерційних успіхів і сьогодні, і в майбутньому. По суті справи тільки інноваційний розвиток систем виробництва, його підготовки та інфраструктури на машинобудівних підприємствах гарантує їм успішну діяльність в ринкових умовах господарювання.

Тому в числі показників оцінки рівня ТіОРП машинобудівного підприємства пріоритетними повинні бути показники ефективності інноваційної діяльності та забезпечення його конкурентоспроможності на ринку. Однак не слід забувати і про тактичні завдання виробничої діяльності підприємства з випуску конкретної машинобудівної продукції, що користується попитом у споживачів. Таким чином, оціночні показники рівня ТіОРП машинобудівного підприємства повинні бути доведеного напрямки: і тактичні (поточні), і стратегічні (інноваційні, забезпечують підвищення конкурентоспроможності підприємства на перспективу), але обов'язково враховувати інноваційний характер виробництва.

У практиці роботи машинобудівних підприємств сьогодні превалює система заохочення за досягнуті поточні результати, оскільки вони більш відчутні, конкретніше відображають результативність тієї чи іншої діяльності співробітників, виробничих підрозділів і служб підприємств. Багато сучасних керівники машинобудівних підприємств вважають, що систему заохочення, орієнтовану на поточні результати (особливо в кризових і посткризових умовах розвитку економіки), можна використовувати як основу для кар'єрного зростання працівників і менеджерів, але по суті це завдає, можливо, непоправної шкоди майбутньому розвитку цих підприємств. Необхідно, щоб керівництво підприємств саме було мотивоване на постановку стратегічних, інноваційних цілей і завдань, на основі яких слід оцінювати і стимулювати результати роботи.

Розробка методики оцінки рівня ТіОРП та облік результатів перспективного, інноваційного техніко-організаційного розвитку виробництва на підприємстві - найважливіша функція і завдання ОЕС ІКПП.

Розроблена авторами і запропонована в даному підручнику методика не є носієм консервативного змісту, а відповідно з модульним підходом може гнучко, періодично (залежно від динаміки зовнішнього і внутрішнього середовища машинобудівного підприємства, впровадження інновацій) коригуватися у вигляді заміни одних показників рівня ТіОРП (блоків функціональних модулів) іншими, більш затребуваними теорією і практикою машинобудівного виробництва.

В основу методики оцінки рівня ТіОРП машинобудівного підприємства покладена система певних (кількісних, аналітичних) показників, що характеризують вплив основних технічних і організаційно-економічних чинників на ТіОРП на підприємстві в цілому, в окремих основних підрозділах або ланках ІКПП. Нижче наводяться ці показники (коефіцієнти) і методика їх розрахунку, апробована на підприємствах одиничного, дрібносерійного і серійного виробництва, які виробляють продукцію засобів виробництва, а також експлуатують машини і агрегати для виробництва виробів комунально-побутового призначення (КБН).

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

До 1 - коефіцієнт прогресивності структури обладнання:

де Ν П - кількість одиниць прогресивного обладнання;

N q - загальна кількість одиниць обладнання у виробництві;

Н п.о - нормативне значення коефіцієнта, що показує питому вагу прогресивного обладнання в загальному його парку. Цей коефіцієнт може бути розрахований на основі досліджень структури обладнання виробництва на підприємствах певної галузі (підгалузі, регіону, муніципального освіти).

Відповідно до такими дослідженнями, проведеними автором, визначено значення Н п.о = 0,2.

Κ 2 - коефіцієнт використання устаткування у виробництві:

де Т ф, Τ пл - відповідно кількість станкочасах, фактично відпрацьований обладнанням виробництва за аналізований період, і плановане.

До 3 - коефіцієнт використання виробничих площ:

де F уд - середня питома нормативна площа, яка припадає на одиницю устаткування (для аналізованих машинобудівних підприємств прийнято значення F уд = 20 м 2);

F ф - фактична виробнича площа виробництва, м 2.

До 4 - коефіцієнт використання робочого часу виробничих робітників:

де П ф - фактичні втрати робочого часу виробничих робітників за аналізований період;

Ф р - фонд робочого часу цих робітників за той же період.

До 5 - коефіцієнт механізованої праці у виробництві (або рівень механізації праці):

де Н П - чисельність виробничих робітників;

Н м - чисельність виробничих робітників, охоплених механізованою працею.

До 6 - коефіцієнт, що характеризує питому вагу виробничих робітників у загальній чисельності працюючих:

де Н р - чисельність працюючих у виробництві.

До 7 - коефіцієнт функціонального поділу праці робітників:

де Н І.П - нормативне відношення чисельності робітників, зайнятих у сфері виробничої інфраструктури, до виробничих (прийнято 0,25);

Н І - чисельність робітників у виробничій інфраструктурі.

До 8 - коефіцієнт функціонального поділу праці ІТП і службовців:

де Н Р.И - нормативне відношення чисельності ІТП і службовців до всіх виробничих та інфраструктурним робочим (прийнято Н Р.И = 0,15);

Н І.С - чисельність ІТП і службовців.

До 9 - коефіцієнт спеціалізації виробництва (коефіцієнт профільної продукції):

де В спец, В заг - відповідно обсяги випуску профільної (спеціалізованої) продукції і всієї виготовленої у виробництві продукції.

До 10 - коефіцієнт інноваційного розвитку виробництва:

де В ір - обсяг випуску інноваційної (наукоємної, високотехнологічної) продукції як параметр інноваційного розвитку виробництва.

Виходячи з того, що аналітичні коефіцієнти, будучи неоднорідними за змістом, взаємопов'язані один з одним, можна визначити рівень ТіОРП на машинобудівному підприємстві в кількісному аспекті як середньогеометричної величини значень коефіцієнтів:

Значення У ТіОРП, як і кожного з аналітичних коефіцієнтів, знаходяться в межах від нуля до найвищого рівня, рівного одиниці.

Як приклад порівняльного аналізу в табл. 3.2 наведені розраховані на початковий і кінцевий періоди аналізу значення коефіцієнтів і рівень ТіОРП для групи машинобудівних підприємств.

Таблиця 3.2

Рівень ТіОРП і його аналітичні коефіцієнти на машинобудівних підприємствах

Параметр

Значення показників за періодами аналізу

початковий період підприємств

кінцевий період підприємств

1

2

3

1

2

3

K 1

0,75

0,53

0,60

0,75

0,53

0,60

K 2

0,55

0,70

0,45

0,58

0,69

0,57

K 3

1,00

1,00

1,00

1,00

1,00

1,00

K 4

0,96

0,92

0,90

0,92

0,96

0,90

K 5

0,76

0,74

0,61

0,78

0,75

0,62

K 6

0,64

0,69

0,64

0,69

0,67

0,62

K 7

0,57

0,80

0,46

0,67

0,69

0,47

K 8

0,49

0,48

0,46

0,47

0,43

0,46

K 9

1,00

0,95

1,00

0,95

0,96

1,00

K 10

0,5

0,5

0,3

0,5

0,5

0,3

УТіОРП

0,36

0,2

0,2

0,38

0,36

0,2

Аналізуючи зазначені в таблиці дані, можна зробити наступні висновки:

1) рівень ТіОРП на підприємствах 1 і 2 (0,36, 0,38) вище, ніж на підприємстві 3 (У ТіОРП = 0,2);

2) коефіцієнт інноваційного розвитку на всіх підприємствах нижче, ніж інші показники рівня ТіОРП;

3) зростання рівня ТіОРП за весь період аналізу підприємстві 1 відбувся в основному за рахунок поліпшення функціонального поділу праці працюючих (збільшилися значення коефіцієнтів К 6 і К 7). Невелике зниження цього рівня на підприємстві 2 пояснюється зменшенням значень К 6, К 7 і К 8;

4) невисокі значення коефіцієнтів K 1, К 2, К 7, К 8, і К 10 на всіх підприємствах показують наявні значні резерви подальшого підвищення рівня використання обладнання та ступеня прогресивності його структури, поліпшення функціонального поділу працюючих і інноваційного розвитку виробництва.

З вищевикладеного видно, що розроблена авторами методика дозволяє виробляти ефективний аналіз та оцінку рівня технічного та організаційного розвитку виробництва на машинобудівних та інших промислових підприємствах, в їх виробничих підрозділах і структурах ОЕС ІКПП; здійснювати систематичний контроль і планування зміни його кількісних значень і, отже, проводити цілеспрямовану роботу з порівняльного аналізу і підвищення цього рівня як на окремих підприємствах, так і в масштабі галузі (підгалузі), на регіональному, міжрегіональному та муніципальному рівнях управління. Розрахунки зазначених коефіцієнтів (показників) на підприємствах та інших рівнях, їх порівняння і оцінку можна ефективно виконувати із застосуванням інформаційних технологій.

Незважаючи на те, що сьогодні Росія ще суттєво відстає від розвинених країн світу за рівнем використовуваних у машинобудуванні та промисловості високих і наукомістких технологій, вона володіє великим науково-технічним потенціалом на машинобудівних підприємствах в цій галузі. У разі їх успішного розвитку і просування у виробництво частка Росії на світовому ринку наукомістких і високих технологій в найближчі 5-10 років може піднятися з 0,3 до 10% і більше. На машинобудівних та інших промислових підприємствах внаслідок більш повного використання науково-технічного потенціалу радикально підвищиться рівень ТіОРП.

Аутсорсинг і аутстаффінг як інноваційні фактори підвищення ефективності виробництва фактично відкривають доступ до будь-яких ресурсів, запропонованим на сучасному ринку: технологічним, інтелектуальним, інформаційним. Російські машинобудівні підприємства в основному поки не можуть з цілого ряду причин інтегрувати власні розробки в готовий продукт, затребуваний на світовому ринку. Але вже сьогодні російські підприємства та організації займають гідне місце в сфері наукових досліджень і розробок ОПК.

В даний час аутсорсинг розглядається не тільки як сучасна методологія створення високоефективних і конкурентоспроможних організацій, але і як інструмент, що дозволяє скоротити витрати виробництва [2].

Аутсорсинг як технологія формування конкурентоспроможних структур, як відомо, складається у винесенні за межі організації виконання окремих функцій або видів виробничої діяльності, в тому числі процесів підготовки виробництва, підготовчих або обслуговуючих процесів, виконуваних раніше самостійно.

Машинобудівні заводи в нашій країні тривалий час складалися як підприємства, що мали у своєму складі комплекс виробничих і допоміжних цехів. Вони, як правило, самі забезпечували себе заготовками, інструментами, запасними частинами для ремонту обладнання, здійснювали своїми силами ремонт і модернізацію обладнання, а також багато інших видів обслуговування виробництва. І цю ситуацію сьогодні необхідно міняти за допомогою використання аутсорсингу. Різні види аутсорсингу, що вже склалася практика використання цієї методології дозволяють говорити про те, що всі сфери діяльності сучасного машинобудівного підприємства доступні для застосування аутсорсингу (рис. 3.9).

Рис. 3.9. Сфери застосування аутсорсингу в машинобудівному виробництві

Аутсорсинг сфери машинобудівного виробництва зачіпає в першу чергу інфраструктуру виробництва - забезпечення основного виробництва технологічним оснащенням, електроенергією, транспортом, ремонт обладнання, виготовлення допоміжних пристроїв і т. П. Відмова від самостійного виконання функцій інфраструктури виробництва дозволяє підприємству зосередити свою увагу на веденні основної діяльності. Скорочення відповідних підрозділів, відповідальних за реалізацію функцій інфраструктури виробництва, вивільняє ресурси підприємства і дозволяє спрямувати їх на розвиток стратегічно важливих напрямків, у тому числі сучасних технологій і науково-дослідної діяльності щодо вдосконалення підготовки виробництва. Аутсорсинг в даному випадку дозволяє повніше залучити ресурси глобальної мережі виробників комплектуючих виробів з урахуванням виготовлення всередині країни. Це, на нашу думку, дозволить інтегрувати одну з найважливіших галузей російської економіки (машинобудування) в глобальну виробничу інфраструктуру.

Впровадження аутсорсингу і аутстаффінгу має безпосереднє відношення до вирішення проблеми ефективності використання людських ресурсів. Це пов'язано насамперед з тим, що процеси управління сферою виробництва, його підготовкою або інфраструктурою часто пов'язані зі значним скороченням штату організації-клієнта.

Аутстаффінг дозволяє використовувати персонал зовнішньої організації для вирішення проблем кадрового забезпечення на конкретному підприємстві. У посткризової ситуації світова практика показала, що колишні форми трудових відносин не володіють достатньою гнучкістю і не відповідають новим вимогам сучасної економіки, що функціонує в умовах глобалізації при зростаючої конкуренції на внутрішньому і світовому ринках. Все це призвело до суттєвого перегляду способів використання трудових ресурсів у машинобудівному виробництві.

В організації праці та виробництва на машинобудівних та інших суміжних підприємствах, його підготовці та інфраструктурі з'явилися технології "позикової праці". У даному випадку це стосується до аутстаффінгу, спрямованому на використання "зовнішнього" або "позикового" персоналу (персоналу зовнішньої організації) для вирішення проблеми кадрового забезпечення та інтеграції інтелектуального потенціалу. Аутстаффінг розглядається сучасним менеджментом як послуга, яку надають спеціалізовані агентства (staffingagепсу), що надають організації-замовнику кваліфікований персонал на умовах, що визначаються договором (угодою про аутстаффінгу). Що стосується відмінності між аутсорсингом і аутстаффінгу, то слід мати на увазі, що аутсорсинг - більш загально поняття, і при аутсорсингу замовник платить за виконання певної функції або роботи, а при аутстаффінгу замовник платить за наданий персонал.

Реальний шлях зниження можливих при цьому ризиків - передати процедуру з підбору та управління частиною персоналу кадрового (аутстаффінгового) агентству, яке по суті стає спеціалізованим підприємством з управління персоналом. Проведені дослідження показали, що середні або великі машинобудівні підприємства, що використовують в посткризових умовах аутстаффінг, можуть знизити свої витрати з управління робочою силою на 15-25%.

Концентрація фахівців у кадрових агентствах може істотно пом'якшити негативні впливи на ринок праці демографічної ситуації, що склалася в даний час: у Росії після 2010 р відбувається зниження чисельності працездатного населення, і в цих умовах для суспільства буде невигідна ситуація, коли машинобудівні підприємства, нездатні повністю завантажити своїх працівників, будуть їх утримувати, оскільки в пошук, підготовку та навчання фахівців вкладено чималі кошти. Кадровим агентствам по силам забезпечити направлення фахівців на ті підприємства, де в даний момент є в них потреба.

Практика показує, що значна частина позикових працівників (у тому числі студентів) по завершенні тимчасової роботи приймається в штат підприємства-користувача. У цьому випадку позикова праця перетворюється на сходинку до постійної зайнятості. Більше того, у ряді випадків такі підприємства, залучаючи через кадрові агентства позикових працівників, з самого початку розглядають їх як кандидатів на заміщення вакансій у майбутньому. У ході тимчасової роботи випробовуються і удосконалюються професійні якості осіб, які можуть зайняти постійні штатні посади на підприємстві-користувачі. У посткризових умовах усе більше число працівників звертаються до тимчасового працевлаштування, яке надає їм необхідну гнучкість. При цьому зростають вимоги до працівника, рівню його кваліфікації, освіти. Багато в чому дані вимоги ростуть по відношенню до працівників систем підготовки виробництва та його інфраструктури на машинобудівних підприємствах.

Таким чином, в Росії з'явився позитивний досвід практичної реалізації технології аутстаффінгу у великих масштабах на машинобудівних та інших промислових підприємствах, який може бути використаний при вдосконаленні російської законодавчої бази. Цьому сприяє короткострокова потреба у висококваліфікованих фахівцях (особливо в кризовий або посткризовий період).

Перспективи використання аутстаффінгу перебувають у сфері пошуку інноваційних рішень в управлінні машинобудівними підприємствами: залучення висококваліфікованого персоналу зовнішньої організації сприяє подоланню відомчої замкнутості та використанню інтелектуальних ресурсів, зниженню витрат на непрофільні функції.

Аутсорсинг і аутстаффінг (А і А) потребують перебудови мислення вищого менеджменту машинобудівних підприємств і вироблення стратегії, спрямованої на створення ефективної структури взаємовигідних відносин з організаціями-партнерами.

Економічне обгрунтування А і A-проекту пов'язане з оцінкою витрат на виробництво продукції або послуг власними силами в порівнянні з витратами на придбання (кількісна оцінка рішення "виробляти або купувати").

Якщо

то в цьому випадку слід віддати перевагу придбанню послуг аутсорсера.

Переваги А і А полягають у створенні високоефективної конкурентоспроможної організації, готової адекватно реагувати на що відбуваються на ринку зміни. Дані переваги залежать значною мірою від готовності керівництва машинобудівних підприємств змінити своє становище на ринку в найближчому і віддаленому майбутньому, застосовуючи високі технології менеджменту - аутсорсинг і аутстаффінг у підготовці виробництва і його інфраструктурі.

Виробництво динамічно, вимоги його суперечливі, і тому промислове підприємство XXI ст. і його ОЕС ІКПП, як і виробнича система підприємства в цілому, в умовах модернізації та інноваційного розвитку повинні представляти собою якийсь "живий організм", постійно розвивається, вдосконалюється і пристосовується до мінливих умов зовнішнього середовища (ринкової економіки). У той же час ці системи повинні бути ефективними, результативними, що досягається високим рівнем механізації і автоматизації робіт, інтеграцією елементів і систем.

Визначальними при вивченні проблеми підвищення ефективності виробництва є системно-комплексний підхід і модульний принцип, що охоплюють усі переділи машинобудівного виробництва, повністю його підрозділи (включаючи інфраструктуру), комплексну підготовку та організацію самого виробництва. Тільки за таких умов можливе ефективно здійснювати переналагодження виробничих (технологічних) процесів, обладнання, засобів технологічного оснащення, планування (топологію) розміщення цехів, дільниць та інших підрозділів, організаційну структуру управління машинобудівним підприємством і його виробництвом.

Всі елементи виробничої системи машинобудівного підприємства, підготовки та інфраструктури виробництва (ОЕС ІКПП) повинні володіти високою мобільністю, гнучкістю, пристосовуваністю до змін зовнішнього середовища. Вирішення цієї проблеми має базуватися на інноваційному, системно-комплексному і модульному побудові всіх елементів ОЕС ІКПП, застосуванні засобів технологічного оснащення (СТО), системної уніфікації, технологічної та організаційно-економічної наступності, процесів механізації та автоматизації робіт, інформаційних, технологічних та інфраструктурно-підготовчих процесів. Лише на такій базовій основі сучасне вітчизняне машинобудівне виробництво може стати високоефективним, раціонально керованим у своєму розвитку, єдиним для випуску цивільної та оборонної техніки.

Ефективність виробництва на машинобудівних підприємствах багато в чому залежить від динаміки поновлення СТО, широкого впровадження обладнання з числовим програмним управлінням (ЧПУ), верстатів типу "обробний центр" (ОЦ), промислових роботів і маніпуляторів (прим), робототехнічних комплексів (РТК), гнучких виробничих систем (ГВС), гнучких виробничих модулів (ГВМ).

Всі ці напрямки робіт в автоматизованому вигляді на підприємстві об'єднують процеси виробництва, його підготовки та інфраструктури в єдиному виробничому комплексі, названому авторами "інтегрованою системою" (ІС). Коротко розглянемо перспективи розвитку ІС на машинобудівних підприємствах, в їх виробничих системах та ОЕС ІКПП. ІС значно підвищує ефективність машинобудівного виробництва, полегшує працю всіх працівників підприємства, сприяє інноваційному розвитку економіки, підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції, що випускається, застосуванню прогресивних методів управління - аутсорсингу і аутстаффінгу в галузі підготовки та інфраструктури виробництва на підприємстві.

Можна визначити, що застосування ІС для виробництва продукції широкої номенклатури на підприємствах машинобудування дозволяє вирішити суперечливі завдання: виробляти високоякісну продукцію в залежності від запитів споживачів і забезпечувати мінімально можливі витрати на її виготовлення при найкоротших термінах підготовки виробництва та можливості швидко перебудувати його на нові види виробів.

При впровадженні ІС підприємство отримує додатковий прибуток (інноваційний додатковий ефект) - економію інвестицій, необхідних для освоєння нової машинобудівної продукції, зниження ресурсних витрат, зростання потужностей і продуктивності праці, підвищення конкурентоспроможності підприємства, його виробничої системи і "провідної ланки" виробництва - ОЕС ІКПП.

До ІС на машинобудівному підприємстві пред'являються наступні основні вимоги:

1) забезпечення можливості здійснювати швидке переналагодження ІС при підготовці та переході до випуску нової продукції;

2) зменшення тривалості виробничого циклу виготовлення виробів за рахунок використання високопродуктивного технологічного обладнання та СТО, зведення до мінімуму простоїв обладнання з організаційно-економічних причин;

3) забезпечення безперервного функціонування ІС в заданому планом режимі часу;

4) зменшення використовуваних виробничих площ за рахунок оптимальної топології виробничого процесу та його підготовки;

5) створення ІС на принципі блочно-модульного проектування, що різко скорочує ресурсні витрати на її створення і експлуатацію;

6) комплексні рішення при створенні І С (з'єднання процесів виробництва, його підготовки та інфраструктурного забезпечення);

7) значне зниження або виключення відмов (збоїв) в процесі функціонування ІС.

Основні завдання, які вирішуються в процесі управління інноваційною діяльністю машинобудівного підприємства, спрямованої на підвищення ефективності виробництва:

1) розробка методологічних основ управління виробництвом, впровадженням та розповсюдженням сучасних ІС в машинобудівному виробництві;

2) вибір концепції та розробка стратегії розвитку технологічних та організаційно-економічних інновацій на підприємстві;

3) класифікація і формування портфеля високоефективних ІС;

4) управління політикою формування портфеля машинобудівної продукції, виробленої в ІС, на 3-5 років вперед;

5) розробка системи мотивації праці до інноваційної, латеральної роботі ІС;

6) формування креативно мислячих, "латеральних команд" на підприємстві для вирішення завдань пошуку, науково обгрунтованого вибору, розробки та впровадження технологічних та організаційно-економічних інновацій.

Економічність Ек як вираження ефективності з точки зору використання ресурсів системи ОЕС ІКПП або її складових (підсистем) може бути оцінена за формулою:

де Р п і Р ф - ресурси, які підлягають споживанню в системі, і ресурси, фактично спожиті.

Процес проектування машинобудівного виробництва, його підготовки та інфраструктури слід розглядати як проектування багатофункціональної системи, результуюча функція якої характеризується її ефективністю, яка залежить від функцій складових підсистем, які, як і сама система, мають структуру, параметри, функціональні властивості і алгоритм роботи.

Досвід створення та експлуатації інтегрованих систем в гнучкому виробництві в нашій країні і за кордоном показує, що можливості цієї нової техніки і вплив її на інноваційний розвиток машинобудування, економіки в цілому значні, тому що завдяки їх впровадженню забезпечуються ті радикальні зміни, які необхідні для створення машинобудівних підприємств майбутнього, що працюють в малолюдному або безлюдному режимі.

Необхідно пам'ятати, що "ядром" підприємства є люди, трудові колективи, на яких впливають об'єктивно існуючі закони організації. Беручи в конкретних умовах роботи той чи інший закон (принцип) як головне, керівнику організації слід враховувати обмежувальні умови і вимоги інших об'єктивно існуючих законів (принципів). Недотримання правила єдності законів і принципів несе в собі наслідки розвитку негативних явищ в організації виробництва і економіці машинобудівних підприємств.

Розрахунок річного економічного ефекту всієї системи (Е ГОЕСІКПП) може бути визначений підсумовуванням відповідних ефектів, отриманих в кожній з автономно функціонуючих підсистем або БФМ (принцип адитивності):

де Е rji - річний економічний ефект, отриманий незалежно при впровадженні i-го заходу в j-й підсистемі (або БФМ).

Як показали результати впровадження організаційно-економічних систем на ряді промислових підприємств м Подольська Московської області, витрати на створення ОЕС та їх основних блоків функціональних модулів (БФМ) окупаються протягом одного-двох років.

На закінчення даного підрозділу наведемо розроблений нами алгоритм безперервного вдосконалення ОЕС, який зводиться до зміни циклів системного аналізу (СА) і системного синтезу (СС) при проведенні протягом кожного циклу певних етапів робіт (рис. 3.10). Застосування алгоритму на вітчизняних підприємствах дозволяє здійснювати в осяжній перспективі розробки стратегічних планів підвищення технічного і організаційного розвитку виробництва.

Рис. 3.10. Алгоритм безперервного вдосконалення ОЕС

І ще відзначимо один важливий аспект інфраструктурного забезпечення економіки - неухильне зростання потреб в телекомунікаційних послугах і устаткуванні з боку фізичних та юридичних осіб при наявності бурхливо розвивається НТП в області передачі інформації, засобів зв'язку (у тому числі стільникового зв'язку, Інтернету). Будучи невід'ємною частиною інфраструктури РФ, сучасний ринок телекомунікацій країни являє собою складний господарський комплекс. Рівень якості та доступності телекомунікаційних послуг та обладнання являє собою основу, на якій базується розвиток господарства країни в цілому і всіх його складових суб'єктів. По суті справи швидке зростання світового ринку телекомунікацій є основою для революційних перетворень у розвитку ОЕС, соціальної, організаційно-економічній та інших галузей вітчизняної і світової економіки.

Завдяки цьому все сприятливі інфраструктурні умови створюються для функціонування матеріального виробництва та невиробничої сфери. Триває інтенсивна інтеграція національних телекомунікаційних ринків в глобальну інформаційну інфраструктуру, що в недалекому майбутньому дозволить жителям планети і всім учасникам господарської діяльності постійно і легко користуватися величезним багатством накопичених у світі знань та практичного досвіду.

Все це відповідно до закону композиції і пропорційності (з області теорії організації) слід здійснювати гармонійно, при паралельному розвитку інших сфер національної економіки. При цьому не повинні допускатися істотні диспропорції в темпах розвитку телекомунікаційного та інших секторів народного господарства, тим більше уповільнення темпів соціально-економічного розвитку країни.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Cхожі теми

Проблеми формування зовнішнього середовища та адаптації до неї суб'єкта господарювання
Зовнішні фактори інноваційної сфери, що впливають на ефективність управління
Адаптація організації до умов зовнішнього середовища
Взаємодія і адаптація організації до змін зовнішнього середовища
ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН
Фактори розвитку та особливості інноваційної сприйнятливості організацій
ТЕОРЕТИЧНІ І ПРОГРАМНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ, ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Інноваційний характер розвитку фірми в сучасних умовах
Управління компанією на основі процесного підходу
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук