Навігація
Головна
Посилення мотивів високоякісного продуктивної праці і мотивів...Праця і його продуктивність
Сутність продуктивності праці і значення її підвищення в сучасних...Сутність трудових ресурсів і продуктивності праціПоняття і показники продуктивності праціПосилення мотивів високоякісного продуктивної праці і мотивів...Праця і його продуктивність
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка праці
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Продуктивність праці

Сутність і значення продуктивності праці

Продуктивність праці є складною і суперечливою економічною категорією. Досить сказати, що, будучи важливою характеристикою трудової діяльності, вона нерозривно пов'язана з застосовуваними засобами виробництва, і в першу чергу - зі знаряддями праці.

Найбільш часто продуктивність праці визначається як співвідношення обсягу вироблених продуктів і витрат праці. В рамках цього достатньо традиційного підходу основні складнощі виникають при вимірюванні витрат праці і оцінці його матеріального результату.

По-перше, має місце тривала дискусія, які витрати праці треба враховувати: тільки безпосередньо зайнятих виробництвом цих продуктів працівників (так звані витрати живої праці) або навіть витрати по створенню засобів виробництва, використовуваних в ході трудової діяльності (тобто витрати упредметненої праці). В останньому випадку мова фактично йде про віддачу засобів виробництва. Теоретичне значення цього спору не викликає сумнівів. Проте з практичної точки зору представляється абсолютно очевидним, що різні завдання управління працею (і виробництвом в цілому) вимагають розрахунку і тієї, і іншої характеристики. Справді, в короткостроковій перспективі при вирішенні завдань невеликого виробничого підрозділу єдиним об'єктом управління буде безпосередній працю його працівників.

При переході до перспективного планування діяльності підприємства неможливо аналізувати тільки продуктивність живої праці, оскільки остання буде відображати лише малу частину загальної зміни результативності діяльності працівників. До того ж в іншому випадку показник продуктивності праці слабо пов'язаний з фінансовими показниками діяльності підприємства. Природно, в проміжних варіантах можливий також розрахунок показників, що відображають витрати минулої праці лише частково (передбачається, що не включаються до розрахунок складові витрат практично не змінюються).

По-друге, в більшості публікацій ведуться суперечки про те, чи враховується в рівні продуктивності інтенсивність праці. Дана категорія відображає напруженість трудової діяльності. Її зміна означає зміну обсягу зусиль, які працівник віддає трудовому процесу. При зростанні інтенсивності праця стає більш напруженим, захоплюючим всі сили індивіда. Вирішення даного питання з теоретичної точки зору також представляється досить складним. Однак на практиці попросту необхідно використовувати показники, що відображають як ту, так і іншу позицію. Сукупність застосовуваних засобів виробництва, існуюча організація виробництва і праці досить чітко визначають об'єктивно можливу (потенційну) продуктивність (її часто називають продуктивною силою праці). Однак конкретний рівень інтенсивності праці може істотно відхиляти фактичний (реальний) обсяг виробленої продукції від його гаданої величини. Природно, що різні управлінські рішення по-різному впливають як на продуктивну силу, так і на інтенсивність праці. Зокрема, в короткостроковій перспективі остання нерідко змінюється досить швидко, в той час як перша в більшості випадків залишається практично незмінною.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Необхідність обліку інтенсивності праці зумовлює ще одна обставина. Більш інтенсивна праця є не що інше, як "ущільнений" праця, праця в прискореному режимі. Відповідно підвищення інтенсивності праці близько за своїм значенням збільшенню тривалості робочого часу. Таким чином, і при вирішенні даного питання слід використовувати показники двох типів: враховують і не враховують інтенсивність праці. Фактично мова йде про те, що той чи інший рівень продуктивності праці є результатом взаємного впливу цілого ряду процесів, кожен з яких є складним (комплексним) фактором. Тому для її аналізу необхідно використовувати цілий ряд понять.

Відзначимо, що результуючу характеристику більш правильно називати просто продуктивністю. Це пояснюється тим, що на її рівень впливає велика кількість факторів, значна частина яких (це ще в більшій мірі відноситься до не відображених тут факторам) прямо не пов'язана з працею.

У найзагальнішому вигляді продуктивність праці - це показник, що характеризує його результативність, віддачу кожної одиниці використовуваного ресурсу праці.

Так що ж розглядати в якості результату трудової діяльності: створений продукт, його вартісне (цінова) вимір або реально отриманий в результаті реалізації цього продукту на ринку дохід (прибуток)? Тут представляється доцільним виділити два аспекти розуміння сутності продуктивності праці.

Перший характеризує її як продуктивність трудової діяльності - співвідношення виміряного тим чи іншим способом кількості продукції, виробленої системою (підприємством, фірмою, галуззю і т.п.), і потребовавшихся для цього витрат ресурсу праці, виміряних в людино-годинах, людино-днях, середньорічної чисельності. Зростання продуктивності праці в цьому її розумінні є одним з визначальних факторів збільшення реального обсягу виробництва:

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

(4.1)

де Iо.т. - Індекс реального обсягу виробництва; Iп.т. - Індекс продуктивності праці (розрахованої як середня годинна продуктивність); Iт.е. - Індекс трудових витрат (відпрацьованих людино-годин).

Другий аспект визначає сутність продуктивності праці як ефективність його використання - співвідношення економічного результату діяльності системи (виручка від реалізації виробленої продукції, робіт, послуг; дохід; прибуток) і витрат, пов'язаних із залученням і використанням ресурсу праці (насамперед витрат на заробітну плату, соціальні виплати, підбір і підготовку кадрів, охорону праці та ін.).

У цьому розумінні зростання продуктивності праці є фактором збільшення фінансового результату діяльності, зниження собівартості і підвищення рентабельності, інакше кажучи, фактором зростання маси і норми прибутку, конкурентоспроможності фірми.

Другий підхід, будучи більш широким і відповідає умовам ринкової економіки, припускає ряд нових питань.

o Якщо збільшується виробництво продукції, не знаходить збуту (застарілою, не потрібною споживачеві, низької якості), то чи може це навіть при незмінних або скорочуються трудових витратах, знижувати витрати на одиницю продукції розглядатися як зростання продуктивності праці?

o Якщо при зростанні продуктивності трудової діяльності (продуктивності праці в першому розумінні) сукупні витрати виробництва продукції не забезпечують її цінову конкурентоспроможність і в силу цього вона не може бути повністю і в необхідні терміни реалізована, то чи можна стверджувати, що має місце зростання продуктивності праці?

o Якщо трудові витрати на одиницю продукції зростають (а значить, продуктивність праці в першому розумінні знижується) в силу різкого підвищення її якості, споживчих властивостей, новизни і з цих причин обсяг реалізації, дохід, прибуток ростуть швидше, ніж сукупні витрати на ресурс праці, то чи росте продуктивність праці?

Виходячи з другого аспекту розуміння сутності продуктивності праці, необхідно дати негативну відповідь на перший і другий питання і позитивний - на третій.

Разом з тим і другий підхід до розуміння сутності продуктивності не може бути абсолютизованим, бо задовольняє критеріям економічної ефективності виключно з позиції роботодавця, для якого витрати на працю є елемент загальних витрат. Низький рівень, зниження цих витрат (а значить, і зростання ефективності використання ресурсу праці) можуть бути обумовлені низькими ставками заробітної плати.

Термін "продуктивність" в сучасній економічній науці застосовується не тільки по відношенню до залученому в продуктивну діяльність ресурсу праці (за Марксом, "живому праці"). Оскільки, виходячи з положень сучасної економічної теорії, виділяються чотири основних фактори виробництва: праця, земля, капітал, підприємництво, поєднання яких і забезпечує виробництво продукції, можна говорити про продуктивність кожного з цих факторів. Д. С. Сінк так трактує загальне поняття продуктивності: "У систему вводяться витрати у формі праці (людські ресурси), капіталу (фізичні та фінансові активи), енергія, матеріали та інформація. Ці ресурси перетворюються на продукцію (товари і послуги). Продуктивність - це відношення кількості продукції, виробленої даною системою за даний період часу, до кількості ресурсів, спожитих для створення або виробництва продукції за той же період ".

Таким чином, поряд з продуктивністю праці можна говорити про продуктивність матеріалів, енергії, запасів, обладнання тощо, а також про загальну продуктивності, що характеризує ефективність використання всіх залучених у виробництво ресурсів. У силу цього, розраховуючи показник продуктивності праці як один з характеризують результативність виробництва, слід мати на увазі, що не тільки праця є джерелом прийнятої в розрахунок виробленої продукції.

Продуктивність праці, інших факторів виробництва, загальна продуктивність може характеризуватися:

o результатом в розрахунку на одиницю витрат того чи іншого ресурсу (продуктивністю);

o зворотним показником - витратами ресурсу на одиницю отриманого результату (ресурсоемкостью).

Відповідно, зростання продуктивності праці може бути охарактеризований і як зниження ресурсоємності і обумовлений:

o зростанням результату при незмінних витратах ресурсу або їх зниженні;

o зниженням витрат при незмінному або зростаючому результаті;

o одночасним зростанням результату і витрат при випереджаючому темпі зростання результату;

o одночасним зниженням результату і витрат при випереджаючому темпі зниження витрат.

Зростання продуктивності праці на підприємствах проявляється у вигляді:

o збільшення маси продукції, створюваної за одиницю часу при незмінному її якості;

o підвищення якості продукції при незмінній її масі, створюваної за одиницю часу;

o скорочення витрат праці на одиницю виробленої продукції;

o зменшення частки витрат праці в собівартості продукції;

o скорочення часу виробництва та обігу товарів;

o збільшення маси і норми прибутку.

Зростання продуктивності праці обумовлює зниження витрат й одержання прибутку, необхідного для розвитку виробництва. Природно, зростають і особисті доходи підприємця. Поряд з цим зростання продуктивності є основою підвищення реальної заробітної плати і доходів працівників; лише за цієї умови вони можуть зростати без збільшення витрат на одиницю (рубль) продукції. Слід зазначити, що високий рівень реальної заробітної плати, можливість забезпечити працівникам додаткові соціальні пільги та виплати з прибутку робить підприємця більш конкурентоспроможним як покупця на ринку праці: він може залучити й утримати кваліфіковані кадри, провести їх якісний відбір, заклавши тим самим базу для подальшого розвитку фірми.

Розрізняють продуктивність праці в масштабі країни, регіону, галузі, продуктивність праці на підприємстві і продуктивність індивідуальної праці окремого працівника.

Кожне підприємство відрізняється конкретним рівнем продуктивності праці. Зміна цього рівня в часі показує динаміку продуктивності. Зміни відбуваються у бік збільшення і у бік зменшення, що викликається сукупністю різних факторів. Однак неодмінною умовою розвитку виробництва служить зростання продуктивності праці, який є економічною необхідністю для розвитку суспільства незалежно від пануючої в ньому системи господарювання.

На рівень продуктивності праці впливає величина екстенсивного використання праці, інтенсивність праці, а також техніко-технологічний та організаційний рівень виробництва.

Екстенсивна характеристика праці відображає ступінь використання робочого часу та його тривалість за зміну при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв, непродуктивних витрат часу, чим триваліше робоча зміна, тим вища продуктивність праці. Екстенсивна характеристика праці має видимі межі: законодавчо встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо протягом робочого дня, тривалість якого дорівнює законодавчо встановленої величині, робочий час повністю використовується на працю, то це буде межею можливої величини екстенсивного його використання.

Інтенсивність праці характеризує ступінь його напруженості в одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої за цей час енергії людини. Чим вище інтенсивність праці, тим вище його продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними і психологічними можливостями людського організму, а це означає, що інтенсивність праці має психофізіологічні межі і не може бути необмеженою. Нормальна праця передбачає і нормальну його інтенсивність, тобто такий витрата життєвої енергії протягом робочого часу на зміну, який забезпечує при діючій системі охорони здоров'я, реально доступному якості харчування та раціональне використання вільного від роботи часу умови для повноцінного відправлення всіх життєвих функцій і повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня.

Таким чином, інтенсивність праці - важливий фактор продуктивності, але він має психофізіологічний межа і вимагає дотримання норм витрати людської енергії.

Джерелом зростання продуктивності, який не має меж, є науково-технічний прогрес, технічне, технологічне та організаційне вдосконалення виробництва, поява нових матеріалів, видів енергії та ін.

Прогрес людства визначається саме науково-технічним розвитком, і називається це на сучасній мові науково-технічним прогресом. Наукові відкриття, створення нової техніки і технології, нових матеріалів, нових видів енергії - це плід людського інтелекту. Але будучи матеріалізованими, ці досягнення людської думки стають машинами, механізмами, технологіями, матеріалами, видами енергії і т.д. (по марксистської термінології - "минулим" працею, яку нової вартості не створює). Але якраз ці нові засоби і підвищують продуктивність підприємства. Продуктивність праці при використанні більш продуктивної техніки також зростає в силу того, що вона (техніка) вимагає від працівника більш високої кваліфікації.

У розвинених країнах світу на загальнодержавному рівні склалася практика визначення продуктивності праці за певні роки. Обчислення продуктивності праці надає можливість порівняння ефективності виробництва по одному з факторів виробництва - праці за ряд років, а також дозволяє порівнювати рівень продуктивності між різними країнами. При цьому фігурує наскрізний єдиний показник, досить просто розраховується для найбільш загальної оцінки та порівняння рівнів ефективності виробництва в різних країнах світу.

Проте слід розуміти, що віднесення обсягу випущеної продукції до трудовитрат, пов'язаним з цим випуском, при підрахунку продуктивності праці зовсім не означає, що тільки праця є джерелом продукції. Розрахунки цього показника представляють лише один із способів визначення ефективності виробництва і не більше того. Якщо ж віднести до продуктивності праці тільки ту продукцію, яка створена безпосереднім працею працівників конкретного підприємства, то величина продуктивності праці, природно, буде інший, ніж при її розрахунках на весь обсяг випущеної продукції.

Іноді зростання продуктивності праці розцінюють як фактор, що негативно впливає на зайнятість населення, маючи на увазі, що для випуску того ж обсягу продукції потрібно менша чисельність працівників. Однак якщо з деякою мірою умовності це положення і можна визнати вірним для короткострокового періоду, то, розглядаючи загальну тенденцію, слід зазначити, що підвищення продуктивності праці створює передумови для розширеного відтворення, економічного зростання, що підвищує гарантії зайнятості та покращує умови найму.

Общепризнанна провідна роль продуктивності праці в забезпеченні економічного зростання та підвищенні добробуту населення країни. По-перше, економічне зростання в умовах обмеженості ресурсів може досягатися насамперед за рахунок більшої ефективності їх використання. По-друге, досягнення економічного зростання вимагає збільшення витрат на накопичення в структурі ВВП, з тим щоб оновлення зношених та розширювати основні виробничі фонди. Збільшення споживання на душу населення одночасно із зростанням накопичення можливо лише при виході на новий, більш високий рівень продуктивності праці.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Cхожі теми

Посилення мотивів високоякісного продуктивної праці і мотивів господарювання
Праця і його продуктивність
Сутність продуктивності праці і значення її підвищення в сучасних умовах
Сутність трудових ресурсів і продуктивності праці
Поняття і показники продуктивності праці
Посилення мотивів високоякісного продуктивної праці і мотивів господарювання
Праця і його продуктивність
 
Дисципліни
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук