Навігація
Головна
ТРЕБА РОЗРАХУВАТИ НОРМАТИВНУ ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ЇДАЛІН...Гарантії і компенсації працівникам при ліквідації, реформуванні...Чисельність і склад персоналу підприємстваАналіз чисельності, складу і руху працівників підприємстваЧисельність і кваліфікаційний склад працівниківАналіз виконання плану за чисельністю і складом працівниківСтатистичне вивчення трудових ресурсів і чисельності працівниківСпори про звільнення у разі скорочення чисельності або штату...Розірвання трудового договору у зв'язку зі скороченням чисельності...РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ І МОТИВАЦІЯ ПРАЦІ
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка праці
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Раціоналізація чисельності працівників підприємства

Під раціоналізацією чисельності працівників розуміється доцільне її зміну. Це органічна частина процесу планування чисельності працівників, якому має передувати техніко-економічне обґрунтування варіантів її раціоналізації. Такий підхід дає інформацію для обгрунтування планової чисельності працівників і характеризує можливість і наслідки прийнятих управлінських рішень.

Незважаючи на спільність завдань, постановка їх при раціоналізації та плануванні чисельності різна. Раціоналізація чисельності працівників поряд з плануванням має передбачати і здійснення інших функцій управління працею (аналіз, організація, стимулювання і т.д.). В цілому її можна оцінити як попередню (дослідницьку) стадію планової роботи з визначення чисельності працівників, вона повинна бути тісно пов'язана з роботою з обліку, атестації та раціоналізації робочих місць. Раціоналізація чисельності працівників включає ряд завдань: аналіз техніко-технологічних і соціально-економічних процесів; виявлення найбільш істотних факторів, що впливають на чисельність працівників; визначення зміни зв'язків між чисельністю працівників та системою які її чинників; оцінку соціально-економічної ефективності виробництва при різних варіантах чисельності працівників і виявлення оптимального варіанту або можливих альтернатив встановлення чисельності працівників; прийняття оптимального рішення щодо визначення планової чисельності працівників та встановлення термінів його дії; організацію роботи з впровадження заходів, пов'язаних з раціоналізацією чисельності працівників.

Раціоналізація чисельності передбачає виявлення найбільш значущих чинників, що визначають чисельність працівників і кількісну оцінку впливу системи факторів. Процес раціоналізації чисельності працівників практично зводиться до відпрацювання наявної інформації про фактори, що визначають чисельність працівників, про стан виробничого і кадрового потенціалу та закономірностях їх зміни. На цій основі розробляються конкретні заходи щодо зміни чисельності працівників.

Для раціоналізації чисельності працівників видається важливою класифікація факторів, які доцільно об'єднати в три групи і покласти їх в основу обґрунтування раціональної чисельності працівників.

I. Основними факторами цієї групи є виробнича програма і трудомісткість одиниці продукції. Їх дія відображає просторовий аспект раціоналізації чисельності працівників, обумовлений фактичними (плановими) показниками кількості і структури робочих місць і кадрів.

II. Фактори даної групи відображають співвідношення робочих місць і чисельності працівників у часі і пов'язані з різною величиною дійсних річних фондів часу працівника і одиниці обладнання. Різниця величин Фд.р і Фд.о складається за рахунок змінного режиму роботи. Провідним чинником даної групи є змінність роботи обладнання. Коефіцієнт змінності обладнання визначається шляхом відношення фактично відпрацьованих верстато-змін до станко-днях встановленого обладнання. У порівнянні з факторами першої групи змінність роботи (при фіксованій чисельності працівників) більш динамічна, але разом з тим обмежена факторами першої групи.

III. Фактори даної групи відображають просторово-часовий аспект раціоналізації чисельності працівників, що обумовлює її необхідність (введення і вибуття основних виробничих фондів, плинність кадрів).

Важливою умовою, визначальним чисельність працівників, виступає певна комбінація цих чинників, місце і час їх дії. Тим самим обумовлюється різноманіття форм їх впливу на процес раціоналізації чисельності працівників.

Раціоналізація чисельності працівників включає визначення оптимальної чисельності, розподіл працівників по змінах, розстановку працівників усередині зміни.

Визначення оптимальної чисельності робітників здійснюється на основі даних оптимізації технологічних процесів, виробничої програми і норм праці. Оптимальний варіант режиму технологічного процесу вибирають за критерієм мінімуму витрат на одиницю продукції. Область допустимих значень режимів технологічного процесу визначається системою обмежень.

1. Обмеження, обумовлені характеристиками предметів праці, інструментів, пристосувань. До числа цих характеристик відносяться властивості оброблюваного матеріалу, допустимий знос інструменту і т. Д. Обмеження даної групи можна записати у вигляді

(6.40)

де і - відповідно фактичне і допустиме значення параметра при i-му варіанті режиму технологічного процесу.

2. Обмеження, обумовлені паспортними даними застосовуваного устаткування:

(6.41)

де Аs (Х) - проектоване значення 5-го параметра роботи обладнання; {А "s} - безліч допустимих паспортом обладнання значень 5-го параметра.

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

3. Обмеження за умовами праці визначаються відповідно до системи стандартів безпеки праці. Цільова функція має вигляд:

(6.42)

де 3О - загальні витрати на випуск продукції; Зр, Зі, Зм - витрати відповідно на оплату праці основних і допоміжних робітників, на інструмент, сировину і матеріали; К - величина капітальних вкладень при даному варіанті проектованого технологічного процесу (для умов діючого виробництва К = 0).

При оптимальному варіанті технологічного процесу величина 3υ досягає мінімального значення (за умови дотримання всіх обмежень).

Після вибору технологічного процесу машинний час на операцію однозначно визначається відповідно до встановлених значеннями технологічних параметрів. Отримані значення станкоемкості використаються при оптимізації виробничої програми. Завдання оптимізації виробничої програми зводиться до визначення оптимального асортименту продукції на основі номенклатури, встановленої планом, виходячи з річного фонду часу роботи обладнання. Критерієм оптимальності є максимальне завантаження устаткування:

(6.43)

де Хj - шукана кількість ізделійj-го виду; n- кількість видів виробів, призначених до випуску; l - число груп взаємозамінного обладнання; tij - верстатомісткість виготовлення j-го виду виробів на i-й групі устаткування (з урахуванням оптимальних режимів технологічного процесу).

Критерій максимального завантаження устаткування забезпечує виявлення виробів, щонайкраще завантажують обладнання за часом, і дозволяє визначити ступінь відповідності структури обладнання запланованої структурі продукції.

При цьому повинні виконуватися наступні обмеження.

де Фi - дійсний річний фонд часу i-ї групи устаткування (з урахуванням оптимального коефіцієнта змінності роботи устаткування).

Обмеження означають, що сумарна верстатомісткість виробів не повинна перевищувати по кожній групі взаємозамінного обладнання їх фондів часу.

2. Xjmin≤Xj≤Xjmax, гдеХjmin іХjmax - кількість виробів j-го виду відповідно по річній виробничій програмі і по перспективної потреби.

Без даного обмеження в оптимальний план, по-перше, може не увійти вся запланована номенклатура виробів, по-друге, кількість виробів за деякими видами продукції може перевищити потреба.

При даному обмеженні можуть виявитися "вузькі місця", тобто групи взаємозамінного обладнання, що не дозволяють забезпечити виконання виробничої програми. У цьому випадку розглядається можливість підвищення коефіцієнта змінності за даними групам обладнання понад оптимального значення (так як одержуваний при цьому додатковий ефект збільшує можливості підвищення змінності роботи даного обладнання).

(6.44)

або

(6.45)

де / і q - цілі позитивні числа.

Дане обмеження по пропорційності означає, що вироби Χη_1 і Хп повинні випускатися в певній пропорції.

На основі даних, отриманих при оптимізації виробничої програми, розраховуються скориговані коефіцієнти змінності роботи устаткування.

Визначається кількість зайвого Νізлi і відсутнього Nнедi обладнання:

(6.46)

(6.47)

На основі даних про Nізл i і Nнед i плануються відповідні зміни в чисельності працівників.

Після визначення оптимальної виробничої програми розраховуються оптимальні норми праці. Критерій оптимізації норм праці аналогічний критерієм оптимізації режиму технологічного процесу. Система обмежень має наступний вигляд:

1., де Д (Х) - відповідно кількість діючого обладнання при різних варіантах норм обслуговування і чисельності; Д "- середнє число діючих верстатів, необхідних для виконання виробничої програми з даної операції.

2., де і - відповідно проектований і нормативний коефіцієнт сумарної зайнятості робітника i-ї групи протягом зміни.

3., де і - відповідно проектований і нормативний коефіцієнти зайнятості робітників i-ї групи основними функціями.

4., де N (Х) - загальна кількість одиниць устаткування, використовуваного при різних варіантах норм обслуговування і чисельності; N - кількість устаткування, наявного на ділянці (в цеху).

Визначення раціональної (оптимальної) чисельності працівників ґрунтується на розрахунках, наведених вище, і включає ряд етапів.

1. Визначається коефіцієнт змінності роботи обладнання (ксм.оi) по i-й групі:

(6.48)

де П, - оптимальна виробнича програма по i-й групі взаємозамінного обладнання, верстато-годину; Ф - дійсний річний фонд часу одиниці обладнання i-ї групи при однозмінній роботі, дні (години); kB.Hi - запланований коефіцієнт виконання норм; Nl - число одиниць устаткування в i-й групі.

2. Розраховується раціональна чисельність працівників, необхідних для виконання виробничої програми на i-й групі взаємозамінного обладнання:

де Nij - число одиниць устаткування i-ї групи при j-й нормі обслуговування; kCMi - коефіцієнт змінності по окремому робочому місцю i-ї групи; - оптимальна норма обслуговування j-το виду.

3. Визначається недолік (надлишок) працівників по роботах, виконуваних на i-й групі взаємозамінного обладнання ΔΡi, і по роботах, виконуваних на всіх групах взаємозамінного обладнання:

(6.50)

(6.51)

де - фактична середньооблікова чисельність працівників відповідно по i-й групі і по всіх групах взаємозамінного обладнання; - середньооблікова чисельність працівників по i-й групі устаткування.

Розподіл працівників по змінах проводиться з урахуванням обґрунтування змінного режиму роботи ділянки (цеху, підприємства). Економія при підвищенні змінності роботи устаткування складається за рахунок наступних складових:

o економія на амортизаційних відрахуваннях по вивільненому обладнанню

(6.52)

де а - середній відсоток амортизаційних відрахувань з обладнання; Соб - балансова вартість вивільняється обладнання;

o економія на витратах з експлуатації та обслуговування обладнання за рахунок скорочення його кількості

(6.53)

де і - відповідно базові й аналізовані витрати з експлуатації та обслуговування обладнання; k - коефіцієнт зміни кількості обслуговується;

o економія на умовно-постійних витратах у разі приросту виробництва продукції

(6.54)

де і - відповідно базові й аналізовані умовно-постійні витрати; Jn - індекс зростання випуску продукції при підвищенні змінності роботи устаткування;

o економія за рахунок вивільнення виробничих площ

(6.55)

де Ен - нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень; - кількість одиниць вивільненого обладнання; Sед - площа, займана однією одиницею обладнання, м2; С - середня вартість 1 м2 виробничих площ, руб .;

o ефект від ліквідації, передачі, розбору на запасні частини вивільненого обладнання:

(6.56)

де Ел - середній ефект від ліквідації, передачі, розбору на запасні частини одиниці вивільняється обладнання.

Сума отриманої економії за рахунок підвищення змінності роботи устаткування повинна бути зменшена на величину додаткових витрат по заробітній платі працівників, зайнятих у вечірню та нічну зміни, а також на величину витрат на демонтаж вивільняється обладнання, наведених в річну розмірність (за допомогою Ен), витрат на перевлаштування вивільнюваних виробничих площ.

Змінна робота (у дві, три і чотири зміни) вводиться на підприємствах у випадках, коли тривалість виробничого процесу перевищує припустиму тривалість щоденної роботи робітників і при необхідності більш ефективного використання устаткування і збільшення випуску продукції на тому ж обладнанні. Дотримання графіку змінності обов'язково для персоналу.

При переході на багатозмінний режим роботи доцільно здійснити наступні заходи:

1) розробити конкретні заходи для перекладу дільниць, цехів, виробництв на роботу в дві і три зміни; здійснити переклад поетапно, максимально використовуючи основні виробничі фонди, особливо активну їх частину;

2) підвищити роль атестації робочих місць, звернувши особливу увагу на поліпшення структури встановленого парку устаткування і підвищення його продуктивності, завантаження верстатів, машин, агрегатів і кожного робочого місця;

3) ширше залучати робітників, конструкторів, технологів та інших фахівців до розробки і здійснення заходів щодо раціоналізації виробництва за рахунок впровадження сучасних технологічних процесів, розробки і створення засобів механізації та автоматизації, поглиблення спеціалізації і кооперування виробництва;

4) перевести всі високопродуктивне, унікальне і наукомістке обладнання на трьох- і четирехсменний режим роботи; забезпечити випередження фізичного зносу в порівнянні з моральним старінням (перелік даного обладнання визначає міністерство чи відомство);

5) використовувати вивільняються виробничі площі для ліквідації "вузьких місць", випуску гостродефіцитної продукції і товарів народного споживання; розвитку власного виробництва технологічного обладнання для потреб підприємства і галузі; створення сучасних засобів контролю та випробувальних стендів; розширення експериментальної бази для підвищення якості продукції, а також для поліпшення умов праці та побуту працівників;

6) забезпечити реалізацію або передачу на свій розсуд зайвого устаткування; кошти, отримані від його реалізації, направляти на збільшення фонду розвитку виробництва, науки і техніки; перебудувати організацію праці, звернувши особливу увагу на створення наскрізних (багатозмінних) комплексних бригад, а також колективів дільниць і цехів, що працюють на умовах підряду.

Оптимізація розстановки робочих кадрів є складовим елементом раціоналізації чисельності робітників.

Завдання оптимізації розстановки робочих кадрів вирішується як транспортна при фіксованій кількості робітників і верстатів. Ефект від оптимальної розстановки робочих кадрів складається в основному за рахунок скорочення втрат робочого часу (у тому числі на простої і переходи) і раціоналізації транспортних потоків матеріальних об'єктів у відповідності з принципом прямоточности в організації виробництва. Основні обмеження при цьому пов'язані з виробничою програмою, фондом часу робочого і устаткування, запасом сировини, технологічною структурою ділянки (цеху) і можливостями її зміни, з вимогами до умов праці.

В цілому заходи по раціоналізації чисельності працівників можуть бути згруповані за укрупненими напрямками.

1. Зміна обсягу виробництва: економія праці за рахунок умовно-постійної чисельності працівників; додаткова чисельність працівників або їх вивільнення у зв'язку із структурними зрушеннями у виробничій програмі.

2. Удосконалення технічної бази: механізація і автоматизація виробничих процесів; підвищення технічної оснащеності на базі діючого обладнання; модернізація обладнання.

3. Удосконалення технологічної бази виробництва: впровадження прогресивних технологій, інтенсифікація технологічних процесів.

4. Удосконалення організаційної бази виробництва і праці, розвиток спеціалізації виробництва і внутрішньовиробничого кооперування.

5. Впровадження прогресивних форм і методів стимулювання праці: розширення сфери застосування матеріального заохочення за кінцевими результатами; розробка та використання ефективних форм і методів стимулювання праці.

6. Поліпшення використання технічної бази виробництва: скорочення простоїв через несправність устаткування і позапланових ремонтів.

7. Поліпшення використання технологічної бази виробництва: скорочення витрат робочого часу, обумовлених виправленням технологічного браку.

8. Удосконалення організації виробництва: скорочення простоїв; підвищення рівня ритмічності виробництва.

9. Удосконалення нормування праці: скорочення непродуктивних витрат робочого часу, пов'язаних з недостатнім рівнем нормування праці, організації праці; перегляд норм.

10. Удосконалення організації праці: впровадження наукових форм організації та оплати праці, типових проектів організації праці та робочих місць, передових прийомів і методів праці, багатоверстатного обслуговування і суміщення професій; скорочення непродуктивних втрат робочого часу з вини працівника.

11. Забезпечення професійно-кваліфікаційної відповідності речових та особистого факторів виробництва, вдосконалення професійної та кваліфікаційної структури працівників.

12. Оптимізація змінного режиму роботи: досягнення оптимального коефіцієнта змінності роботи устаткування; організація роботи по зміні змінного режиму роботи ділянки цеху підприємства (об'єднання).

13. Оптимізація розстановки кадрів: розвиток системи поділу праці; організація внутрішньозаводського перерозподілу (розстановки) працівників та ін.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Cхожі теми

ТРЕБА РОЗРАХУВАТИ НОРМАТИВНУ ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ЇДАЛІН ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
Гарантії і компенсації працівникам при ліквідації, реформуванні підприємства і скорочення чисельності персоналу
Чисельність і склад персоналу підприємства
Аналіз чисельності, складу і руху працівників підприємства
Чисельність і кваліфікаційний склад працівників
Аналіз виконання плану за чисельністю і складом працівників
Статистичне вивчення трудових ресурсів і чисельності працівників
Спори про звільнення у разі скорочення чисельності або штату працівників організації, індивідуального підприємця (п. 2 ч. 1 ст. 81 ТК РФ)
Розірвання трудового договору у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників організації, індивідуального підприємця (п. 2 ч. 1ст. 81ТК РФ)
РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ І МОТИВАЦІЯ ПРАЦІ
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук