Навігація
Головна
Податкова система: поняття і склад. Класифікація податків і зборівКласифікація видів компетенцій міжнародних міжурядових організаційОснови податкової системиВиконавчі органи державної влади: особливості їх організаційної...Правові акти державного управління як основна форма реалізації...Межі дії введених актів податкового законодавства у часіКласифікація податкових злочинівКласифікація видів податкового плануванняЕколого-валеологічна компетенціяПоняття податкових реформ і їх класифікація
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка громадського сектору
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Класифікація за рівнем податкового компетенції

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

У федеративних державах податки можуть встановлюватися на кожному рівні влади - федеральні, регіональні, місцеві. В унітарних державах податки також можуть збиратися на різних рівнях - центральному і місцевому. Критерієм віднесення податку до того чи іншого рівня є право того чи іншого уряду встановлювати податкові ставки, порядок і терміни сплати податків, а також пільги щодо сплати податків. Слід зазначити, що зібрана сума податку може зараховуватися в бюджет іншого рівня або ділитися між бюджетами різних рівнів, що прописується в законі про бюджет. У гл. 2 частини I Податкового кодексу Російської Федерації в ст. 13-15 наведено перелік податків різних рівнів. Згідно з ним, федеральними податками є податок на додану вартість, акцизи, податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний податок, податок на прибуток організацій, податок на видобуток корисних копалин, водний податок, збори за користування об'єктами тваринного світу і за користування об'єктами водних біологічних ресурсів , державне мито; регіональними - податок на майно організацій, податок на гральний бізнес, транспортний податок; місцевими - земельний податок, податок на майно фізичних осіб [1] .

Класифікація за характером оподаткування. Ще одна важлива класифікація податків заснована на тому, як змінюється питома вага податкового платежу в доході зі збільшенням останнього. З цієї точки зору розрізняються прогресивні, регресивні і пропорційні податки. Прогресивний податок зростає швидше доходу, регресивний - повільніше, а частка пропорційного податку в доході залишається незмінною незалежно від того, наскільки великий дохід. Якщо порівняти питомі ваги податку в доходах двох однакових за чисельністю груп населення, перша з яких отримує більше коштів, ніж друга, то при прогресивному оподаткуванні цей показник буде вище у першої групи, при регресивному - у другій, а при пропорційному він виявиться однаковим для обох груп.

Слід підкреслити, що в теорії державних фінансів поняття пропорційного, прогресивного і регресивного оподаткування зазвичай використовуються, саме коли мова йде про те, як податок впливає на величину наявного доходу платника, а не просто про шкалою, по якій безпосередньо обчислюються податкові зобов'язання. Звернемося до прикладу. Нехай на деяку групу товарів встановлений акциз в розмірі 10% до ціни. Чи є підстави для висновку, що в даному випадку платники мають справу з пропорційним податком? Якщо товарна група, про яку йде мова, складається з ювелірних виробів, які купуються в основному особами з високими доходами, то, мабуть, ці особи і виявляться в найбільшою мірою порушеними акцизом. За таких обставин 10% -ний акциз є прогресивний податок. Якщо за такою ж шкалою акциз встановлено на товари, придбані в основному малозабезпеченими, то він виявиться регресивним. Так, в США групи населення з низькими доходами споживають відносно більше тютюнових виробів, ніж високозабезпечені, і в результаті оподаткування тютюну регресивно.

Частку доходу платника податку, яка вилучається у вигляді податку, прийнято називати нормою оподаткування. Розрізняють середню і граничну норми податку (оподаткування). Середня норма дорівнює питомій вазі податку у всьому дохід платника податку, інакше кажучи, стосовно суми податку до розміру доходу. Гранична норма являє собою частку податку в додатковій одиниці доходу, іншими словами, похідну податку по доходу.

Отже, якщо Y - дохід платника податку, а T - сума, що сплачується їм у вигляді податку, то:

(5.3)

(5.4)

Прогресивні, пропорційні і регресивні податки різняться співвідношеннями середніх і граничних норм оподаткування.

При пропорційному оподаткуванні гранична норма дорівнює середній, при прогресивному - перевищує середню, а при регресивному не досягає середньої.

На перший погляд при прогресивному оподаткуванні гранична норма повинна неодмінно зростати в міру збільшення доходу, а при регресивному - зменшуватися з його зростанням. Однак це зовсім не випливає з наведених вище визначень.

Нехай мова йде, наприклад, про прибутковий податок з громадян, побудованому в такий спосіб. Перші R одиниць доходу звільняються від податку, а кошти, які отримуються платником податку понад цю суму, оподатковуються за ставкою t. Таким чином,

при Y <RATR = MTR = 0;

при Y > RMTR = t, ATR = t (YR) / Y = MTR - R / Y.

Зі збільшенням Y середня норма (ATR) підвищується, ніколи не досягаючи, втім, величини MTR. У наявності прогресивне оподаткування з постійною граничною нормою.

Податок з постійною граничною нормою може бути і регресивним. Припустимо, наприклад, що всі громадяни незалежно від рівня доходу зобов'язані вносити до бюджету фіксовану суму Т *, а понад те - виплачувати по t% доходу. тоді

data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Оскільки істотно саме співвідношення граничної та середньої норми, поняття прогресивного, пропорційного і регресивного податку застосовні не тільки до вартісному, а й до специфічного оподаткуванню.

Разом з тим, коли мова йде про вартісних податки, терміни "прогресивний", "регресивний" і "пропорційний" іноді застосовують, характеризуючи безпосередньо побудова податкових зобов'язань, а саме залежність ставки від бази оподаткування. У цьому сенсі говорять, наприклад, про прогресивне оподаткування прибутку, якщо з ростом розміру прибутку ставка податку підвищується.

Структура податків в розвинутих країнах і в Росії

Податкові системи розвинених країн за структурою податків багато в чому схожі. У табл. 5.2 представлені дані про частку окремих податків у загальних податкових надходженнях до деяких країнах ОЕСР. У стовпчиках представлені основні податки, що використовуються в розвинених країнах. Варто відзначити наявність двох видів оподаткування праці - обов'язкові внески на суспільне страхування і податки на фонд заробітної плати (на робочу силу). З точки зору об'єктів вони близькі, але в першому випадку маються на увазі марковані, а в другому - немарковані податки. У багатьох країнах, у тому числі і в Росії, немаркованих оподаткування фонду заробітної плати не застосовується.

Таблиця 5.2. Структура оподаткування в країнах ОЕСР в 2009 р по об'єктах оподаткування,% від загальної суми податкових надходжень

Країна

Податок на дохід і прибуток (Taxes on income and profit)

Внески до фондів соціального страхування (Social security contributions)

Податки на фонд заробітної плати / робочу силу (Taxes on payroll and workforce)

Податки на власність

(Taxes on property)

Податки на товари і послуги (Taxes on goods and services)

Великобританія

38,6

19,7

0,0

12,2

29,0

Німеччина

28,9

38,7

0,0

2,3

29,7

Данія

61,2

2,1

0,5

3,9

32,0

Ірландія

36,3

20,1

0,8

5,9

36,4

Італія

32,7

31,7

0,0

6,2

24,3

Канада

47,3

15,6

2,2

11,1

23,8

Норвегія

48,5

23,4

0,0

2,9

27,8

США

40,6

27,2

0,0

13,7

18,5

Франція

20,7

39,3

3,2

8,0

25,1

Швеція

35,3

24,5

8,5

2,4

28,9

Японія

29,6

40,9

0,0

10,1

19,1

Всього по країнах ОЕСР

33,5

26,6

1,1

5,5

32,5

Джерело: OECD. Revenue statistics 1965-2010. OECD. 2011 року.

При значному відмінності ситуацій в різних країнах, в цілому спостерігається тенденція зниження питомої ваги податків на товари і послуги, на майно і на доходи корпорацій при зростанні частки відрахувань на суспільне страхування і відносної стабільності частки оподаткування особистих доходів.

У Росії, як і в інших країнах з ринковою економікою, доходи держави формуються переважно за рахунок оподаткування. Структура державних доходів Російської Федерації представлена в табл. 5.3.

Таблиця 5.3. Надходження податків, зборів та інших обов'язкових платежів до консолідованого бюджету Російської Федерації за видами в 2010 р

види надходжень

% Від усіх надходжень

Податок на прибуток організацій

23,15

Податок на доходи фізичних осіб

23,35

Податок на додану вартість на товари (роботи, послуги), що реалізуються на території Російської Федерації, що ввозяться з Республіки Білорусь та Республіки Казахстан

18,06

Акцизи по підакцизних товарах (продукції), вироблених на території Російської Федерації

5,76

Податки на майно

8,19

Податки, збори та регулярні платежі за користування природними ресурсами

18,80

Інші податкові надходження

2,69

всього

100

Джерело : Росстат.

Як видно з табл. 5.3, найважливішими джерелами коштів для функціонування громадського сектору в нашій країні є прямі податки - на прибуток організацій і на доходи фізичних осіб - майже половина податкових доходів. Важливу роль також відіграють непрямі податки - на видобуток корисних копалин і податок на додану вартість. За останнє десятиліття в структурі податкових доходів відбулися істотні зміни. Якщо в 90-і рр. XX ст. в доходах бюджету переважали непрямі податки (перш за все, ПДВ і акцизи), то до кінця першого десятиліття XXI ст. збільшилася роль прямих податків, а серед непрямих велику роль став грати податок на видобуток корисних копалин. В цілому, можна відзначити наявність тенденції зближення структури доходів бюджету РФ зі структурою доходів в розвинених країнах (див. Табл. 5.2).

  • [1] URL: nalkodeks.ru
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
data-override-format="true" data-page-url = "http://stud.com.ua">

Cхожі теми

Податкова система: поняття і склад. Класифікація податків і зборів
Класифікація видів компетенцій міжнародних міжурядових організацій
Основи податкової системи
Виконавчі органи державної влади: особливості їх організаційної системи, компетенції, регламентації та класифікації
Правові акти державного управління як основна форма реалізації компетенції суб'єктів виконавчої влади. Класифікація правових актів
Межі дії введених актів податкового законодавства у часі
Класифікація податкових злочинів
Класифікація видів податкового планування
Еколого-валеологічна компетенція
Поняття податкових реформ і їх класифікація
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук