Операційний та інтегральний важелі

Діловий (операційний) ризик, тобто невизначеність, притаманна майбутнім доходам, робить істотний вплив на всі рішення, прийняті фінансовим менеджером. Вплив ділового ризику на результати фінансової діяльності залежить від частки постійних витрат у загальних витратах. Тому прийнято вважати, що діловий ризик є функцією структури витрат. Якщо постійні витрати високі, то навіть невелике зниження виручки може призвести до значного зниження прибутку до виплати податків і відсотків. Чим вище частка постійних витрат, тим більше діловий ризик фірми. Висока частка постійних витрат характерна для фірм, що використовують дороге устаткування і мають у балансі велику частку необоротних активів.

Операційний важіль означає можливість здобуття більшого чи меншого зміни прибутку при одному і тому ж зміні виручки. Ця можливість залежить від частки постійних витрат у загальних. Чим більше операційний важіль, тим вище діловий ризик.

Витрати підприємства визначаються як сума постійних і змінних витрат:

де ТС - загальні витрати підприємства; РС - постійні витрати; Л УС - питомі змінні витрати; (I - обсяг реалізації в натуральному вираженні.

Співвідношення постійних і змінних витрат змінює становище точки беззбитковості.

Приклад 7.5

Розглянемо три підприємства, що виробляють однакову продукцію і працюють на конкурентному ринку. Інформація про їх діяльність представлена в таблиці.

Як видно з таблиці, при тій же ціні підприємство З набагато пізніше досягає точки беззбитковості через великої ваги постійних витрат в загальній структурі витрат.

Сила (ступінь) операційного важеля (degree of operating leverage) визначається як відносна зміна прибутку (відсотка) при зміні обсягу продажів (виручки):

Так як ціна і постійні витрати в короткостроковій перспективі залишаються незмінними, то зміна прибутку і виручки обумовлено зміною обсягу реалізації в натуральному вираженні:

З урахуванням цих співвідношень:

У чисельнику формули (7.6) - маржинальний прибуток (EBIT + ЄС), в знаменнику - прибуток до виплати відсотків і податків (EBIT). Звідси:

Можна також зв'язати силу операційного важеля і точку беззбитковості. Враховуючи, що точка беззбитковості О * розраховується як

і використовуючи (7.5), отримаємо:

В роботі [Мс1) аше1, 1984] сила операційного важеля ув'язується з виручкою від реалізації продукції і критичним оборотом (точкою беззбитковості у грошовому вираженні) 5 *:

На використанні концепції операційного важеля заснований метод аналізу і планування прибутку, що отримав в літературі назву "операційний аналіз" '. Ключовими елементами операційного аналізу виступають порогові показники діяльності підприємства: критичний обсяг виробництва (реалізації товарів), поріг рентабельності і запас фінансової міцності.

Практично вони пов'язані з поняттям маржинального доходу або маржинальної прибутку. Вона характеризує результат від реалізації товарів після відшкодування змінних витрат і враховується в показнику сили операційного важеля [див. формулу (7.7)]. Основні формули для використання операційного аналізу наведені в дод. 5.

Сила операційного важеля (£ Ю £) виражається в тому, що будь-яка зміна обсягу реалізації продукції призводить до ще більш інтенсивної зміни фінансового результату (прибутку або збитку). Дія даного ефекту пов'язано з неоднаковим впливом змінних і постійних витрат на фінансовий результат при зміні обсягу виробництва (продажів). Чим вище питома вага постійних витрат у загальній сумі операційних витрат підприємства, тим більшою мірою змінюється сума операційного прибутку стосовно темпів зміни обсягу реалізації продукції.

Якщо точка беззбитковості пройдена (прибуток більше 0), то частка постійних витрат в сумарних витратах знижується і сила операційного важеля падає. І навпаки, підвищення питомої ваги постійних витрат в сумарних витратах підсилює дію операційного важеля на дане підприємство.

За допомогою операційного аналізу можна вирішити широкий спектр управлінських завдань, а саме:

  • o оцінити прибутковість операційної діяльності;
  • o прогнозувати рентабельність фірми па основі показника "запас фінансової міцності";
  • o оцепить діловий ризик, пов'язаний з даним підприємством;
  • o вибрати оптимальні шляхи виходу з кризового стану;
  • o оцінити результати початкового періоду функціонування нової фірми чи прибутковість інвестицій, здійснюваних для розширення основного капіталу;
  • o розробити найбільш вигідну для підприємства асортиментну політику у сфері виробництва і реалізації товарів.

Проте слід враховувати, що можливості застосування операційного аналізу обмежені необхідністю дотримання ряду умов, серед яких:

  • o стійкий характер змінних витрат у виручці від реалізації;
  • o незмінність постійних витрат;
  • o сталість структури продажів за видами (групами) продукції.

Таким чином, сила операційного важеля характеризує ступінь ділового ризику і впливає на прибуток до виплати відсотків і податків, а сила фінансового важеля характеризує фінансовий ризик і впливає на чистий прибуток (рис. 7.8).

Для ефективного управління можна використовувати обидва важеля в сукупності [Стоянова, 2001]. У підсумку досліджується вплив обсягу реалізації на чистий прибуток (EPS). Об'єднаємо значення операційного та фінансового важелів, використовуючи значення їх сили.

Розглянемо інтегральний важіль.

Сила інтегрального важеля (degree of integral market) виражається у відносному зміні чистого прибутку на одну акцію на кожну одиницю щодо зміни виручки, тобто .:

Розділимо чисельник і знаменник формули (7.8) на AEBIT / EBIT і отримаємо:

Використовуючи вирази (7.6) і (7.7) і провівши перетворення, отримаємо:

Використання інтегрального важеля у фінансовому менеджменті дозволяє встановити точне вплив змін в обсягах продажів па чистий прибуток акціонерів. Підбираючи різні поєднання операційного та фінансового важеля, можна отримати максимальний прибуток при допустимому ризику або мінімізувати ризик при заданій прибутку.

Об'єднане вплив важелів

Рис. 7.8. Об'єднане вплив важелів

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >