ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ КОНЦЕНТРАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

Економічні показники роботи підприємства (собівартість, прибуток, рентабельність, продуктивність праці, матеріаломісткість і ін.) В значній мірі залежать від розвитку концентрації виробництва, тобто від обсягу продукції, що випускається. З розвитком концентрації економічні показники роботи підприємства, як правило, поліпшуються до його оптимальних розмірів, а потім можуть погіршуватися.

Обсяг продукції, що випускається залежить від величини задіяних виробничих ресурсів, тобто величини змінного і постійного капіталу. Але оскільки на зміну кількості використовуваних у виробничому процесі ресурсів витрачається різний час, необхідно розрізняти короткостроковий і довгостроковий періоди.

На підприємстві обсяг випуску продукції може бути збільшений за рахунок найбільш повного використання потужностей; в цьому випадку мета досить швидко досягається шляхом залучення додаткової кількості змінного капіталу. Якщо на підприємстві відсутній резерв виробничих потужностей, збільшення випуску продукції вимагає досить тривалого часу і залучення не тільки змінного, але і постійного капіталу. Економічний ефект досягається за рахунок зниження умовно-постійних витрат на одиницю продукції.

Великі підприємства мають як істотні переваги, так і недоліки перед середніми і дрібними підприємствами. Пре, майна в загальному плані виявляються в наступному:

  • • великі підприємства є провідниками науково-технічного прогресу, так як мають можливість здійснення всього циклу «наука - виробництво», тобто проведення великомасштабних науково-дослідних, пошукових і прикладних, проектних і конструкторських робіт, створення нової техніки і її поширення;
  • • на них легше впровадити і ефективно використовувати сучасне і високопродуктивне обладнання;
  • • створюються кращі передумови для застосування більш досконалої організації виробництва;
  • • зі збільшенням обсягу виробництва постійні витрати на одиницю продукції знижуються, що веде до зниження витрат виробництва;
  • • є більше можливостей для поглиблення, поділу та кооперування праці;
  • • досягається більший ефект від застосування ЕОМ.

Великі підприємства, як уже зазначалося, мають не тільки переваги, а й недоліки, які слід враховувати при проектуванні і створенні підприємств такого масштабу.

До недоліків великих підприємств перш за все слід віднести:

  • • збільшення транспортних витрат на підвезення сировини, матеріалів і комплектуючих виробів до підприємства і відправлення готової продукції споживачам внаслідок зростання радіуса транспортування;
  • • необхідність великих інвестицій на спорудження великих підприємств і тривалий термін їх будівництва;
  • • ускладнення процесу управління зі зростанням масштабів підприємства;
  • • підвищення навантаження на природне середовище з усіма наслідками, що випливають звідси негативними наслідками;
  • • порушення принципу рівномірного розміщення промислового виробництва та комплексного розвитку окремих регіонів країни;
  • • можливість монополізації виробництва і ін.

Концентрація на будь-якому підприємстві повинна контролюватися

з метою досягнення мінімальних витрат на випуск продукції незалежно від того, за яким формам розвивається цей процес, тобто на підприємстві повинні прагнути до випуску оптимального обсягу продукції.

У вітчизняній літературі відомі два підходи до визначення оптимального розміру підприємства. Перший пов'язаний з мінімізацією наведених витрат (3 | ф | ) на випуск продукції, Г.Є.

де С; - собівартість продукції по i -му варіанту; Е - ставка дисконтування; К, - - капітальні вкладення по г-му варіанту; З тр) - - транспортні витрати по г-му варіанту.

Оптимальним вважається розмір підприємства, при якому досягається мінімум приведених витрат.

У вітчизняній літературі відомий і графічний метод визначення оптимального розміру підприємства, суть якого показана на рис. 4.1.

Тут простежується залежність внутрішньовиробничих витрат (А), позавиробничих (В) і повних витрат (П = А + В) від обсягу продукції, що випускається. Оптимальний розмір підприємства досягається при мінімумі повних витрат на випуск продукції. На малюнку цей мінімум позначений точкою «К».

У західній літературі оптимальний розмір підприємства визначається зіставленням позитивного і негативного ефекту масштабів виробництва. Замість оптимального розміру підприємства використовується концепція мінімального розміру підприємства. Він являє собою обсяг виробництва, при якому фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати на одиницю продукції (рис. 4.2).

Економія витрат від зростання масштабів виробництва досягається на ділянці АБ, потім до точки В витрати залишаються незмінними, а на відрізку ВС - зростають.

Мінімальний ефективний розмір підприємства досягається на ділянці OVj і триває до точки V 2 , так як на ділянці V, V 2 фірма забезпечує собі мінімальні середні витрати.

А - внутрішньовиробничі витрати на випуск продукції;

В - позавиробничі витрати;

II - повні витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Мал. 4.1. Залежність повних витрат на виробництво і реалізацію продукції від обсягу виробництва

Ділянка кривої ВС характеризує зростання середніх витрат виробництва від збільшення обсягу виробництва, тобто для фірми нарощувати обсяги випуску продукції більше V 2 невигідно.

Одна з можливих кривих залежності довгострокових середніх витрат від обсягу виробництва

Мал. 4.2. Одна з можливих кривих залежності довгострокових середніх витрат від обсягу виробництва

Для використання цього методичного підходу при знаходженні оптимального розміру підприємства у вітчизняній практиці необхідно на кожному з них визначати криву залежності довгострокових середніх витрат від обсягу виробництва.

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >