ВПЛИВ ПРИСКОРЕННЯ НТП НА СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

Собівартість продукції є найважливішою економічною категорією, і її роль в ринкових умовах суттєво зростає з наступних причин.

По-перше, зниження собівартості продукції - найважливіший фактор стійкого фінансового стану підприємства і відходу від банкрутства.

По-друге, конкурентоспроможність продукції багато в чому визначають витрати на випуск і реалізацію.

Уже ці дві причини красномовно свідчать про значимість собівартості продукції для кожного суб'єкта господарювання в умовах ринкових відносин.

Багато що пояснює і та обставина, що витрати на виробництво і реалізацію продукції є закритою інформацією. Тому в сучасних умовах все комерційні організації не тільки повинні, але й зобов'язані управляти витратами з метою їх зниження.

Науково-технічний прогрес завжди був і залишається найважливішим фактором зниження собівартості продукції і зміни її структури.

Прискорення НТП впливає на структуру собівартості продукції за багатьма напрямками і практично на всі елементи витрат.

Впровадження на підприємстві більш продуктивної техніки, малоопераційних і безвідходної технології, вдосконалення організації виробництва і праці в кінцевому підсумку призводять до наступних позитивних наслідків:

  • • підвищення технічного рівня виробництва, рівня кваліфікації працівників, їх вивільнення, що веде до зростання продуктивності праці і зниження собівартості продукції;
  • • більш раціонального використання матеріальних ресурсів, в тому числі енергетичних, за рахунок впровадження ресурсозберігаючої техніки і технології, отже, до зниження собівартості продукції по елементу «матеріальні витрати»;
  • • поліпшення якості продукції, що призводить до зниження шлюбу, отже, і собівартості продукції;
  • • збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, отже, до зниження її собівартості за рахунок «ефекту масштабності»;
  • • поглиблення спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, що багатопланово впливає на собівартість продукції, в основному в бік її зниження;
  • • вдосконалення управління, організації виробництва і праці, поліпшення умов праці, що також призводить до зниження собівартості продукції.

Прискорення НТП впливає не тільки на окремі елементи витрат, але і на структуру собівартості - її склад але елементам або статтями і їх частку в повній собівартості.

Структуру собівартості характеризують:

  • • співвідношення між живим і уречевлена працею;
  • • частка окремого елемента або статті в повній собівартості;
  • • співвідношення між постійними і змінними, основними і накладними, виробничими і комерційними (невиробничими), прямими і непрямими витратами і ін.

На структуру собівартості продукції впливають такі фактори:

  • • специфіка галузі та підприємства;
  • • прискорення НТП;
  • • рівень концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування і диверсифікації виробництва;
  • • інфляція та ін.

З наукової та практичної точки зору дуже важливо знати механізм впливу НТП на структуру собівартості продукції. Дослідженнями встановлено, що цей фактор впливає на структуру собівартості різнопланово. Але основний вплив НТП надає на співвідношення між живим і уречевлена працею. Під впливом цього чинника частка живого праці знижується, а частка минулої (уречевленої) в собівартості продукції збільшується.

Ця світова тенденція, характерна для всіх галузей промисловості і народного господарства, підтверджується офіційними статистичними даними.

Розглянемо в методичному плані вплив НТП на окремі економічні елементи витрат.

Матеріальні витрати. Матеріальні витрати в структурі собівартості за 2011 р в цілому по обробній промисловості склали 73,7%, тобто вони займають значну частку собівартості і є найістотнішим резервом її зниження. Практична реалізація цього резерву навряд чи можлива без впровадження на підприємстві енергозберігаючої техніки і технології, штучних і синтетичних матеріалів і взагалі без раціонального використання матеріальних ресурсів.

Економію матеріальних ресурсів за рахунок впровадження енергозберігаючої, малоотходной і безвідходної техніки і технології можна визначити за формулою

де AMj - економія матеріальних ресурсів за рахунок впровадження нової техніки; H f yH ; 2 - Норми витрат ix матеріальних ресурсів до і після впровадження нової техніки і технології; Ц, - ціна придбання одиниці / -го матеріального ресурсу; V i2 - обсяг випуску продукції в натуральному вираженні після впровадження нової техніки і технології.

Дана формула справедлива тільки в разі, якщо підприємство і до, і після впровадження нової техніки і технології використовувало традиційні сировину і матеріали для виготовлення продукції.

В даний час найбільш істотним резервом зниження матеріаломісткості продукції є широке використання штучних і синтетичних матеріалів. Широке їх застосування дозволяє не тільки знизити матеріаломісткість продукції, але і її трудомісткість.

Величину зниження собівартості за рахунок зниження матеріаломісткості продукції (ДС м ч можна визначити з формули

де / н . - індекси норм витрати / -го матеріального ресурсу; / Ц . - індекси цін | -го матеріального ресурсу; d M . - частка / -го матеріального ресурсу в собівартості продукції.

З формули випливає, що відсоток зниження собівартості по елементу «матеріальні витрати» залежить від величини індексів норм і цін, а також від частки матеріальних ресурсів в собівартості продукції.

Найбільш істотне зниження собівартості продукції за рахунок зниження її матеріаломісткості можливо на матеріаломістких підприємствах.

Заробітня плата. Заробітна плата в структурі собівартості за 2011 р в цілому по обробній промисловості склала 9,7%, відрахування в соціальні фонди - 2,7%.

За значущістю для зниження собівартості продукції заробітна плата спільно з відрахуваннями в соціальні фонди стоїть на другому місці після елемента «матеріальні витрати». Крім того, в Російській Федерації в порівнянні з розвиненими країнами світу, робоча сила є порівняно дешевою, і це відставання досить істотне. Більше однієї чверті населення отримує доходи, які не забезпечують відтворення робочої сили. Мінімальна заробітна плата становить лише чверть прожиткового мінімуму.

Довго цей процес не може тривати, тому в перспективі необхідно підвищення середньої заробітної плати в Росії і поступове її наближення до рівня розвинених країн. Але ця тенденція буде закономірна і можлива тільки в разі підйому національної економіки на основі прискорення НТП та підвищення продуктивності праці. Тому в перспективі є всі підстави очікувати підвищення частки заробітної плати, отже, і страхових внесків до собівартості продукції.

З усього цього можна зробити висновок: в майбутньому значення економії заробітної плати для зниження собівартості продукції в комерційних організаціях буде зростати. Реалізувати повною мірою цей резерв зниження собівартості продукції можна тільки на основі НТП.

Науково-технічний прогрес впливає на економію заробітної плати через зростання продуктивності праці (виробітку) за рахунок механізації і автоматизації виробничих процесів, впровадження більш продуктивної техніки і технології. При цьому економія по заробітній платі буде тільки в разі, якщо темпи зростання продуктивності праці будуть випереджати темпи зростання середньої заробітної плати, тобто

де Т іт - темпи зростання продуктивності праці; Т зп - темпи зростання середньої заробітної плати.

Величину зниження собівартості за рахунок зростання продуктивності праці можна визначити за формулою

де ДС ПТ - величина зниження собівартості продукції за рахунок зростання продуктивності праці,%; 1 т - індекс заробітної плати; / Пт - індекс продуктивності праці; d 3n - частка заробітної плати в собівартості продукції.

З цього виразу випливає, що величина зниження собівартості за рахунок зростання продуктивності праці залежить від співвідношення / зп і / пт , а також частки заробітної плати в собівартості продукції.

Прискорення НТП призводить до умовного і абсолютного скорочення чисельності промислово-проізодственних персоналу (ППП):

де ДЛД бщ - загальне скорочення чисельності ППП; ДЛГ ум - умовне вивільнення чисельності ППП; AiV a6c - абсолютне скорочення чисельності ППП.

При цьому на практиці можуть бути такі ситуації:

Кількість абсолютно вивільненої робочої сили залежить від співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і продуктивності праці.

Кількість абсолютно вивільнюваних працівників або необхідний приріст промислово-виробничого персоналу (A N) можна визначити за формулою

де Д, - індекс обсягу виробництва; Д | Т - індекс продуктивності праці; АТ - чисельність ППП в звітному (базовому) періоді.

Якщо темпи зростання обсягу виробництва і продуктивності праці збігаються, тобто Д = / 11Т , має місце тільки умовне вивільнення ППП, яке можна визначити за формулою

де ДАТ - умовне вивільнення чисельності ППП; А I - темп приросту продуктивності праці або обсягу виробництва.

Економію заробітної плати за рахунок умовного вивільнення ППП (АЗП) можна досить точно визначити по формулі

де ЗП ср - середньорічна заробітна плата одного працівника ППП в базисному періоді.

З урахуванням страхових внесків до соціальних фондів економія по заробітній платі складе:

де d - частка страхових внесків від заробітної плати, частки од.

Відрахування на соціальні потреби. В сучасних умовах зниження витрат на заробітну плату має особливу значимість. Ця особливість полягає в тому, що зниження величини заробітної плати автоматично веде до зниження страхових внесків до державних позабюджетних фондів.

Наприклад, якщо економія по заробітній платі на будь-якому підприємстві склала 200 тис. Руб., Величина зниження собівартості продукції з урахуванням страхових внесків складе 200 х 1,30 = 260 тис. Руб. (30% - ставка страхових внесків).

Амортизаційні відрахування. Частка амортизаційних відрахувань у структурі собівартості промислової продукції в обробних виробництвах в 2011 р склала 30%, при цьому динаміка даного показника була нестійкою. З 2002 р держава проводить нову амортизаційну політику, спрямовану на скорочення термінів корисного використання основних фондів і розширення сфери застосування прискорених методів нарахування амортизаційних відрахувань. Реалізація цієї політики буде сприяти подальшому збільшенню питомої ваги амортизаційних відрахувань у структурі витрат на виробництво продукції.

Крім того, з прискоренням НТГТ частка амортизаційних відрахувань, за логікою, повинна хоча і незначно, але зростати. Значить, в перспективі буде зростати і значення зниження амортизаційних відрахувань для зниження собівартості продукції.

Особливість амортизаційних відрахувань від інших елементів витрат полягає в тому, що вони залишаються в розпорядженні підприємства і повинні стати основою для простого і розширеного відтворення основних виробничих фондів.

Прискорення НТП впливає на величину амортизаційних відрахувань і її частку в структурі собівартості різнопланово. З одного боку, прискорення НТП призводить до зростання вартості основних виробничих фондів, особливо їх активної частини, отже, і до збільшення амортизаційних відрахувань.

З іншого боку, заміна морально і фізично застарілого обладнання на більш сучасне і більш продуктивне призводить до зниження амортизаційних відрахувань на одиницю продукції. Це правило справедливо, тільки якщо вартість нового обладнання зростає в меншій мірі, ніж його продуктивність.

Величину зниження амортизаційних відрахувань в цьому випадку можна визначити за формулою

де ДА - величина зниження амортизаційних відрахувань на одиницю продуктивності обладнання,%; / С - індекс вартості нового обладнання; 1 П - індекс продуктивності нового обладнання.

Тому при придбанні нової техніки необхідно прагнути до того, щоб її експлуатаційні параметри, особливо продуктивність, зростали в більшій мірі в порівнянні з її вартістю.

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >