КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПАСІВ РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН І ЇХ ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА

Мінерально-сировинна база промисловості - це ресурси мінеральної сировини в надрах землі, виявлені в результаті геологорозвідувальних робіт. Таким чином, основою мінерально-сировинної бази є виявлення родовища корисних копалин.

Мінерально-сировинні ресурси, які при даному рівні розвитку науки і техніки можуть бути досить ефективно вилучені з надр землі і використані в промисловому виробництві, називаються корисними копалинами.

Використовувані промисловістю корисні копалини прийнято поділяти на такі групи:

• • горючі копалини (вугілля, горючі сланці, торф, нафта, природний газ);
• • мінеральні корисні копалини (чорні, кольорові, шляхетні й рідкі метали);
• • неметалеві корисні копалини (сировина для хімічної промисловості, будівельні матеріали, неметалевої сировина для чорної металургії).

З економічної точки зору будь-яке родовище характеризується перш за все якістю корисної копалини і його кількісними запасами.

За ступенем разведанности і вивченості запаси родовищ корисних копалин поділяються на три категорії:

• • достовірні (категорія А);
• • ймовірні (категорія В );
• • можливі (категорія С).

Запаси категорії А цілком вивчені, розвідані і підготовлені до видобутку, призначені для експлуатаційних робіт підприємств, а також для їх проектування і будівництва.

Запаси категорії В геологічно обгрунтовані, щодо розвідані і оконтурени гірничими виробками і свердловинами. Вони можуть бути призначені для обгрунтування проектування капітального будівництва гірничих підприємств.

Запаси категорії С менш вивчені, вимагають уточнення за допомогою детальних геологорозвідувальних робіт, використовуються для перспективного планування розвитку гірничої промисловості та геологорозвідувальних робіт.

Крім того, запаси родовищ корисних копалин поділяються на дві групи: геологічні та промислові. У свою чергу, геологічні діляться на балансові і позабалансові.

Балансові запаси при певному рівні розвитку науки і техніки можуть бути вилучені з надр землі з достатньою ефективністю.

Забалансовими називаються запаси, які на якомусь етапі з економічної точки зору недоцільно вилучати з надр землі. З розвитком науки і техніки, появою нових, більш прогресивних технологій позабалансові запаси можуть бути переведені в категорію балансових.

Промислові запаси - це балансові запаси за вирахуванням експлуатаційних або проектних втрат. Чим менше експлуатаційні втрати, тим більше може бути вилучено балансових запасів, тим раціональніше використовуються родовища корисних копалин.

Родовища будь-якого корисної копалини мають різне економічне значення. Для виявлення кращого проводиться їх економічна оцінка. Їй передують геологічна і технологічна оцінки.

Геологічна оцінка включає загальні відомості про родовище, геологічну характеристику району і геологічна будова родовища.

На основі геологічної оцінки визначаються геологічні запаси, якість корисних копалин, гірничо-геологічні умови залягання родовища, глибина розробки, потужність пласта і ін.

Технологічна оцінка покликана встановити технологічну можливість розробки родовища, можливі масштаби видобутку, спосіб розтину, підготовки і ін.

Економічна оцінка родовищ проводиться на основі даних геологічної та технологічної оцінок і визначає при експлуатації того чи іншого родовища наступні показники:

• • загальні та питомі капітальні вкладення;
• • витрати на видобуток, збагачення і реалізацію продукції;
• • індекс прибутковості;
• • продуктивність праці;
• • прибуток і рентабельність;
• • термін окупності;
• • чистий дисконтований дохід (ЧДД), визначених за формулою

де Z _t - цінність всієї отриманої та реалізованої продукції, включаючи всі попутно добуваються компоненти, на? -м кроці експлуатації родовища; S _t - витрати на видобуток, збагачення і реалізацію продукції на t-м кроці експлуатації родовища; К - дисконтована величина необхідних капітальних вкладень в розробку родовища.

де К, - капітальні вкладення, необхідні на t-м кроці експлуатації родовища; Е - ставка дисконту; Т - період експлуатації родовища.

Якщо ЧДД> 0, розробка родовища економічно доцільна. Чим більше величина ЧДД, тим вище економічна оцінка родовища. При її визначенні враховуються і такі показники, як термін окупності, індекс прибутковості, внутрішня норма рентабельності і ін.

На основі зіставлення всіх цих показників ранжуються родовища корисних копалин по їхньої економічної значимості з метою визначення черговості їх розробки.