УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА З МЕТОЮ ЇХ МІНІМІЗАЦІЇ

В останні роки в російській практиці набуває дедалі більшого застосування планування витрат на виробництво та реалізацію продукції в розрізі змінних і постійних витрат. Таке планування дозволяє визначити залежність фінансових результатів діяльності підприємства від витрат і обсягу реалізації продукції.

Як було зазначено вище, змінні витрати змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва продукції. До них можна віднести витрати на сировину і матеріали, паливо, енергію на технологічні цілі, відрядну заробітну плату, транспортні витрати та ін.

Постійні витрати не змінюються при зміні обсягу виробництва продукції за якийсь певний період часу. Вони включають амортизаційні відрахування, відсотки за кредит, заробітну плату управлінських працівників, адміністративні витрати та ін. Разом з тим при істотній зміні обсягу виробництва постійні витрати можуть стати іншими. Наприклад, при здійсненні технічного переозброєння може значно підвищитися виробнича потужність і, відповідно, збільшиться обсяг випуску продукції. Але при цьому може суттєво зрости і сума амортизаційних відрахувань, витрати енергетичного характеру і ін. Таким чином, постійні витрати в даному випадку переходять на новий рівень і зберігаються у відносно незмінною величиною протягом певного періоду. Для характеристики цього періоду використовується поняття релевантного інтервалу зміни обсягу реалізації продукції, протягом якого величина постійних витрат залишається незмінною.

Одні і ті ж види витрат на виробництво продукції можуть бути для одних підприємств змінними, а для інших - постійними. Прикладом таких витрат можуть бути амортизаційні відрахування на обладнання. Якщо нарахування амортизаційних відрахувань здійснюється лінійним способом, це постійні витрати, величина яких не змінюється від періоду до періоду. Якщо ж, наприклад, підприємство нараховує амортизаційні відрахування пропорційно обсягу продукції, що випускається в натуральному вираженні, амортизаційні відрахування переходять з постійних витрат в розряд змінних. Аналогічна ситуація характерна для витрат на оплату праці. При відрядній оплаті - це змінні витрати, при фіксованому окладі працівника - постійні.

Поряд із зазначеними видами витрат виділяють також змішані, що складаються з постійних і змінних частин. Прикладом таких витрат можуть бути поштові та телеграфні витрати, витрати на поточний ремонт обладнання, орендна плата та ін. Для забезпечення більшої точності планових показників змішані витрати необхідно розділяти на постійну і змінні частини і враховувати, відповідно, в постійних і змінних витратах. Розглянемо порядок поділу змішаних витрат на конкретному прикладі.

Приклад. Підприємство зіткнулося з проблемою поділу витрат на поточний ремонт обладнання, які є змішаними. Величина цих витрат і обсяг виробництва продукції по місяцях представлені в табл. 16.3.

З метою диференціації витрат на постійні і змінні можуть бути використані наступні три методи:

  • • метод максимальної і мінімальної точки;
  • • графічний (статистичний метод);
  • • метод найменших квадратів.

Використання цих методів дозволяє розрахувати ставку змінних витрат на одиницю продукції і на її основі - величину постійних витрат у складі змішаних.

Таблиця 16.3

Вихідні дані для розподілу витрат на поточний ремонт на постійні

і змінні

місяць

Обсяг виробництва продукції, тис. Од.

Витрати на поточний ремонт обладнання, тис. Руб.

січень

1,2

450

Лютий

1,0

430

Березень

1,4

580

Квітень

1,8

690

Травень

1,6

620

червень

2,0

680

Липень

2,4

730

Серпень

2,2

720

В середньому за місяць

1,7

612,5

Метод верхньої-нижньої точки полягає в тому, що з сукупності даних вибираються два періоди з найбільшим і найменшим обсягом виробництва продукції. У розглянутому прикладі це липень і лютий. У липні величина змінних витрат буде максимальною, а в лютому, відповідно, мінімальної. Дані, які відповідають цим періодам, представлені в табл. 16.4.

Таблиця 16.4

Обсяг виробництва продукції, тис. Од.

Витрати на поточний ремонт, тис. Руб.

Максимальне значення

2,4

730

Мінімальне значення

1,0

430

зміна

1,4

300

Ставка змінних витрат на одиницю продукції складе:

Величина постійних витрат буде дорівнює:

Отримані дані використовуються при плануванні беззбиткової діяльності підприємства.

Графічний ( статистичний) метод диференціації витрат полягає в нанесенні даних про змішаних витратах (табл. 16.3) на графік, як показано на рис. 16.1.

Лінія загальних витрат, як правило, визначається рівнянням

де 3 - загальні витрати (витрати); а - постійні витрати; b - змінні витрати на одиницю виробу; k - обсяг виробництва продукції, сд.

Виходячи із зазначеного рівняння, змінні витрати на одиницю продукції складуть:

Метод найменших квадратів забезпечує найбільш точні результати. Алгоритм розрахунку на основі даного методу представлений в табл. 16.5.

Таблиця 16.5

місяць

Обсяг виробництва продукції, X (тис. Од.)

Х-Х

Змішані витрати всього, 3 (тис. Руб.)

3-3

(X - ху

(X - X) х х (3 - 3)

січень

1,2

-0,5

450

-162,5

0,25

81,25

Лютий

1,0

-0,7

430

-182,5

0,49

127,75

Березень

1,4

-0,3

580

-32,5

0,09

9,75

Квітень

1,8

0,1

690

77,5

0,01

7,75

Травень

1,6

-0,1

620

7,5

0,01

-0,75

червень

2,0

0,3

680

67,5

0,09

20,25

Липень

2,4

0,7

730

117,5

0,49

82,25

Серпень

2,2

0,5

720

107,5

0,25

53,75

Разом

4900

1,68

382,0

середнє

значення

1,7

612,5

Змінні витрати на одиницю виробу розраховуються наступним чином:

У розрахунку на середньомісячний обсяг виробництва продукції змінні витрати складуть:

Постійні витрати дорівнюватимуть 225,9 тис. Руб. (612,5 - 386,6).

Таким чином, диференціація змішаних витрат на постійні і змінні з використанням різних методів привела до різних результатів.

За методом верхньої-нижньої точки:

  • • постійні витрати за період - 215,7 тис. Руб.,
  • • змінні витрати на одиницю продукції - 214,3 руб.

З графічного (статистичному) методу:

  • • постійні витрати за період - 270 тис. Руб.,
  • • змінні витрати на одиницю продукції - 201,5 руб.

За методом найменших квадратів:

  • • постійні витрати за період - 225,9 тис. Руб.,
  • • змінні витрати на одиницю продукції - 227,4 руб.

Виходячи із зазначених методів і керуючись завданням досягнення

Певною мірою точності результатів розрахунків, підприємство може вибрати найбільш прийнятний варіант диференціації витрат.

Роздільне планування постійних і змінних витрат дозволяє визначити необхідний обсяг випуску і реалізації продукції, при якому досягається окупність зтіх витрат.

Мінімальний обсяг випуску продукції (в натуральному вираженні) (P min ), нижче якого виробництво продукції стає нерентабельним, розраховується наступним чином:

де З - постійні витрати в цілому по підприємству; Ц - ціна одиниці виробу (за мінусом ПДВ); П ер - змінні витрати на одиницю виробу.

Розглянемо розрахунок обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства (порогового обсягу), графічну побудову точки беззбитковості на конкретному прикладі.

Приклад. Обсяг реалізації продукції підприємства становить 5000 од. Ціна одиниці виробу - 400 руб. Постійні витрати по підприємству рівні 650 000 руб. Змінні витрати посилання - 1 050 000 тис. Руб., В тому числі на одиницю виробу - 210 руб.

На малюнку 16.2 представлений графік, що показує взаємозв'язок обсягу реалізації, витрат і прибутку підприємства. Як видно з малюнка, беззбитковий діяльність підприємства досягається при обсязі реалізації 3421 од. При такому обсязі виручка від реалізації показує постійні і змінні витрати на виробництво і реалізацію продукції, а прибуток в цьому випадку дорівнює нулю. Така виручка називається порогової або порогом рентабельності (400 х 3421 = 1 368 тис. Руб.).

Диференціація витрат на постійні і змінні дозволяє розрахувати обсяг реалізації, що забезпечує отримання підприємством цільової суми прибутку, що покриває його потреби в виробничому і соціальному розвитку.

Графік беззбитковості

Мал. 16.2. Графік беззбитковості

На основі використання попередньої формули отримуємо:

де У цілий - обсяг реалізації, що забезпечує отримання цільового прибутку; П 11ел - величина цільового прибутку.

Якщо, виходячи з умови розглянутого прикладу, припустити, що підприємство має на меті отримання прибутку в розмірі 400 000 руб., То обсяг реалізації, що забезпечує її отримання, складе:

Змінюючи співвідношення між постійними і змінними витратами в межах наявних можливостей, підприємство забезпечує оптимізацію величини прибутку від реалізації продукції. Як інструмент оптимізації виступає операційний (виробничий) важіль. Він розраховується за формулою

де ОР - сила впливу операційного важеля; ВР - виручка від реалізації продукції; П ср 3 - змінні витрати; П - прибуток від реалізації продукції.

Виходячи з умови даного прикладу, операційний важіль становить:

Дія операційного важеля виявляється в тому, що будь-яка зміна виручки призводить до сильнішого зміни прибутку. Так, якщо припустити, що виручка від реалізації збільшиться на 1,7%, прибуток в цьому випадку зросте на 5,39% (1,7 х 3,17). Якщо ж виручка зменшиться на 2,5%, зниження прибутку складе 7,93% (2,5 х 3,17). Таким чином, операційний важіль показує, як зміниться прибуток при зміні обсягу реалізації па 1%. Чим вище частка постійних витрат у сукупних витратах підприємства, тим вище рівень операційного важеля. У зв'язку з цим важливим завданням планування витрат на виробництво та реалізацію продукції є нс тільки зниження їх абсолютної величини, але і вдосконалення структури.

Керівники і менеджери підприємства повинні чітко розуміти: управління витратами виробництва і реалізації продукції з метою їх мінімізації на підприємстві є складовою частиною управління підприємством в цілому.

Управління витратами необхідно перш за все для:

  • • отримання максимального прибутку;
  • • поліпшення фінансового стану фірми;
  • • підвищення конкурентоспроможності підприємства і продукції;
  • • зниження ризику стати банкрутом і ін.

Для вирішення проблеми зниження витрат виробництва і реалізації продукції на підприємстві повинна бути розроблена загальна концепція ( програма ), яку необхідно щорічно коригувати з урахуванням обставин, що змінилися. Ця програма повинна носити комплексний характер, тобто враховувати всі фактори, що впливають на зниження витрат виробництва і реалізації продукції.

Зміст і сутність комплексної програми по зниженню витрат виробництва залежать від специфіки підприємства, поточного стану і перспективи його розвитку. Але в загальному плані в ній повинні бути відображені наступні моменти:

  • • комплекс заходів щодо більш раціонального використання матеріальних ресурсів (впровадження нової техніки і безвідходної технології, що дозволяє більш економно витрачати сировину, матеріали, паливо та енергію; вдосконалення нормативної бази підприємства, впровадження і використання більш прогресивних матеріалів; комплексне використання сировини і матеріалів; використання відходів виробництва ; поліпшення якості продукції та зниження відсотка браку та ін.);
  • • заходи, пов'язані з визначенням і підтримкою оптимального розміру підприємства, що дозволяють мінімізувати витрати залежно від обсягу виробництва;
  • • заходи, пов'язані з поліпшенням використання основних фондів (звільнення підприємства від зайвих машин та обладнання; здача майна підприємства в оренду; поліпшення якості обслуговування і ремонту основних засобів; забезпечення більшої завантаження машин і устаткування, підвищення рівня кваліфікації персоналу, що обслуговує машини і обладнання; застосування прискореної амортизації; впровадження більш прогресивних машин та обладнання тощо.);
  • • заходи, пов'язані з поліпшенням використання робочої сили (визначення та підтримання оптимальної чисельності персоналу; підвищення рівня кваліфікації; забезпечення випереджаючого зростання продуктивності праці в порівнянні із середньою заробітною платою; застосування прогресивних систем і форм оплати праці; вдосконалення нормативної бази, поліпшення умов праці; механізація і автоматизація всіх виробничих процесів; забезпечення мотивації високопродуктивної праці і ін.);
  • • заходи, пов'язані з удосконаленням організації виробництва і праці (поглиблення концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування і диверсифікації виробництва; впровадження бригадної форми організації виробництва і праці; впровадження НОТ; вдосконалення організаційної структури управління фірмою та ін.).

Крім того, комплексна програма зі зниження витрат виробництва повинна мати чіткий механізм реалізації. Слід також підкреслити, що планування і реалізація тільки окремих заходів але зниження витрат виробництва хоча і дають певний ефект, але не вирішують проблему в цілому.

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >