Навігація
Головна
 
Головна arrow Культурологія arrow ЛЕГЕНДИ І МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

СВАРКА АХІЛЛА З АГАМЕМНОНОМ

Викладено за поемою Гомера "Іліада".

Уже дев'ять років тримали в облозі греки Трою. Настав десятий рік великої боротьби. На початку цього року прибув до табору греків жрець стріловержця Аполлона Хрис. Він благав всіх греків, і перш за все їх вождів, повернути йому за багатий викуп дочка Хрисеиду. Вислухавши Хриса, всі погодилися прийняти за Хрисеиду багатий викуп і віддати її батькові. Але розгнівався могутній цар Агамемнон і сказав Хрису:

- Старий, іди і ніколи не смій показуватися тут, у наших кораблів, інакше не врятує тебе і те, що ти жрець бога Аполлона. Чи не поверну я тобі Хрісеїди. Ні, все життя буде вона нудитися в неволі. Стережися сердити мене, якщо хочеш неушкодженим повернутися додому.

У страху покинув Хрис стан греків і пішов засмучений на берег моря. Там, здійнявши до неба руки, так благав він великому синові Латона, богу Аполлону:

- О, сребролукій бог! Послухай мене, твого вірного слуги! Відомсти твоїми стрілами грекам за мою скорботу і образу.

Почув Аполлон скаргу свого жерця Хриса. Швидко помчав він із світлого Олімпу з цибулею і сагайдаком за плечима. Грізно гриміли в сагайдаку золоті стріли. Мчав Аполлон до стану греків, палаючи гнівом; хмурній ночі було обличчя його. Примчавшись до стану ахейців, він вийняв із сагайдака стрілу і послав її в стан. Грізно задзвеніла тятива лука Аполлона. За першою стрілою послав Аполлон другу, третю, - градом посипалися стріли в стан греків, несучи з собою смерть. Страшний мор вразив греків. Безліч греків гинуло. Усюди палали похоронні вогнища. Здавалося, настав для греків годину загибелі.

Дев'ять днів лютував уже мор. На десятий день, за порадою, даним Герой, скликав великий герой Ахілл на народні збори всіх греків, щоб вирішити, як бути їм, як умилостивити богів. Коли зібралися всі воїни, першим звернувся до Агамемнона з промовою Ахілл:

- Доведеться нам плисти назад на батьківщину, син Атрея, - сказав Ахілл, - ти бачиш, що гинуть воїни і в боях, і від мору. Але, може бути, ми перш за запитаємо віщунів: вони скажуть нам, ніж прогнівили ми сребролукого Аполлона, за що послав він згубний мор на наше військо.

Лише тільки сказав це Ахілл, як піднявся віщун Кал- хас, вже багато разів відкривав грекам волю богів. Він сказав, що готовий відкрити, ніж має гнів далеко разючий бог, але

Аполлон, що стріляє з лука. Так званий «Аполлон Бельведерський». (Статуя IV ст. До н. 9.)

відкриє він це лише в тому випадку, якщо Ахілл захистить його від гніву царя Агамемнона. Ахілл обіцяв свій захист Калхасу і поклявся у цьому Аполлоном. Тоді тільки сказав Калхас:

- Гнівається великий син Латона за те, що збезчестив цар Агамемнон жерця його Хриса, прогнав його зі стану, не прийнявши від нього багатого викупу за дочку. Умилостивити можемо ми бога лише тим. що повернемо батькові чорнооку Хрисеиду і принесемо в жертву богу сто телят.

Почувши, що сказав Калхас, запалився страшним гнівом на нього і Ахілла Агамемнон; проте бачачи, що йому все ж доведеться повернути Хрисеиду батькові, він, нарешті, погодився, але зажадав тільки собі нагороди за її повернення. Дорікнув в користолюбстві Агамемнона Ахілл. Це ще більше розлютило Агамемнона. Він став загрожувати, що своєю владою візьме собі нагороду за Хрисеиду з того, що дісталося на долю Ахілла, або Аяксу, «Чи Одіссею.

  • - Безсоромний, підступний корисливий! - скрикнув Ахілл. - Ти погроЖуєш нам, що забереш у нас наші нагороди, хоча ніхто з нас ніколи не мав рівний з тобою частки в нагородах. А ми ж прийшли боротися не за свою справу; ми прийшли сюди заради допомоги Менелаєві і тобі. Ти хочеш відняти у мене частину тієї видобутку, яка дісталася мені за великі подвиги, здійснені мною. Так краще повернутися мені назад в рідну Фтію, я не хочу збільшувати твою здобич і скарби.
  • - Що ж, біжи в Фтію! - крикнув у відповідь Ахілла Агамемнон. - Більше всіх царів ненавиджу я тебе! Ти один починаєш чвари. Не страшний мені твій гнів. Ось що скажу я тобі! Хрисеиду поверну я батькові, раз таке бажання бога Аполлона, але за це заберу я в тебе полонянку Брисеиду. Ти дізнаєшся, наскільки більше у мене влади! Нехай кожен побоюється вважати себе рівним по владі мені!

Страшний гнів опанував Ахіллом, коли він почув цю загрозу Агамемнона. Схопився за свій меч син Фетіди; він вже витягнув його наполовину з піхов і готовий був кинутися на Агамемнона. Раптом відчув Ахілл легкий дотик до волосся. Обернувся він і в жаху відсахнувся. Перед ним, незрима для інших, стояла велика донька громовержця Афіна Паллада. Гера послала Афіну. Дружина Зевса не бажала загибелі ні того, ні іншого з героїв, обидва вони - і Ахілл і Агамемнон - була їй однаково дорогі. З трепетом запитав Ахілл богиню Афіну:

  • - О, дочка громовержця Зевса, навіщо спустилася ти з високого Олімпу? Невже прийшла ти сюди, щоб бачити, як шаленіє Агамемнон? О, скоро погубить він себе своєю гордістю!
  • - Ні, могутній Ахілл, - відповіла светлоокая Паллада, - не за тим прийшла я. Прийшла я приборкати твій гнів, якщо тільки ти повінуешься волі богів-олімпійців. Чи не оголює меча, задоволення лише словами, ними бічуй Агамемнона. Вір мені! скоро тут, на цьому ж місці, заплатять тобі за образу дарами, які будуть у багато разів багатші. Змирися і підпорядкувати волі безсмертних богів.

Підкорився волі богів Ахілл: він вклав свій меч в піхви, і Афіна знову піднеслася на світлий Олімп до сонму богів.

Багато гнівних слів сказав ще Ахілл Агамемнона, називаючи його пожирачів народу, п'яницею, боягузом, собакою. Кинув свій скіпетр на землю Ахілл і поклявся їм, що настане час, коли потрібна буде його допомога проти троянців, але марно благатиме про неї Агамемнон, раз він так важко образив його. Даремно мудрий цар Пилоса, старець Нестор, намагався примирити ворогуючі. Чи не послухався Агамемнон Нестора, не змирився і Ахілл. Гнівний пішов великий син Пелея зі своїм другом пат РОКЛ і хоробрими мірмідони до своїх наметів. Несамовито бушувала в його грудях злість на свого кривдника Агамемнона.

Тим часом цар Агамемнон звелів спустити швидкохідний корабель на море, віднести на нього жертви богу Аполлону і відвезти прекрасну дочка жерця Хриса. Корабель цей повинен був плисти під начальством хитромудрого Одіссея в Фіви, місто Естіона, а греки в стані, по велінню Агамемнона, повинні були принести багаті жертви Аполлону, щоб умилостивити його.

Швидко нісся посланий Агамемноном корабель по хвилях безмежного моря. Нарешті, увійшов корабель в гавань Фів. Спустили вітрила греки і причалили до пристані. Зійшов з корабля на чолі загону воїнів Одіссей на берег, відвів прекрасну Хрисеиду до батька і звернувся до нього з таким привітанням:

- О, служитель Аполлона! Я прибув сюди з волі Агамемнона, щоб повернути тобі дочка. Привезли ми і сто биків, щоб умилостивити цими жертвами великого бога Аполлона, що послав тяжке лихо на греків.

Зрадів старець Хрис поверненню доньки і ніжно обійняв її. Негайно приступили до жертвоприношення Аполлону. Благав Хрис бога-стріловержця:

- О, сребролукій бог! Послухай мене! І раніше слухав ти моїх благань. Почуй ти і нині мене! Відверни велике лихо від греків, припини згубний мор!

Почув благання Хриса бог Аполлон і припинив мор в стані греків. Коли ж були принесені Хрис жертви Аполлону, влаштований був розкішний бенкет. Весело бенкетували греки в Фівах. Юнаки розносили вино, наповнюючи їм доверху чаші бенкету. Голосно лунали величні звуки гімну на честь Аполлона, який співали юнаки-греки. До заходу сонця тривав бенкет, а вранці, оновлені сном, Одіссей і його загін вирушили в дорогу назад до великого стану. Аполлон послав їм попутний вітер. Як чайка, нісся корабель по морських хвилях. Швидко досяг корабель стану. Витягли його на берег плавці і розійшлися кожен до наметів своїх.

Поки плавав Одіссей в Фіви, Агамемнон виконав і те, чим він погрожував Ахілла. Закликав він глашатаїв Талфібій і Еврібат і послав їх за Брисеиду. Неохоче йшли послані Агамемнона до намету Ахілла. Вони застали його сидячим в глибокій задумі біля шатра. Підійшли посли до могутнього герою, але ось сумні не могли вимовити ні слова. Тоді сказав їм син Пелея:

- Привіт вам, глашатаї. Я знаю, що ви ні в чому не винні, винен один лише Агамемнон. Ви прийшли за Брисеиду. Друг мій, Патрокл, видай їм Брисеиду. Але нехай будуть вони самі свідками, що настане час, коли буду потрібен я, щоб врятувати від загибелі греків. Не зможе тоді Агамемнон, що втратив розум, врятувати греків!

Проливаючи гіркі сльози, покинув Ахілл друзів своїх, пішов на безлюдний берег, прихилив до моря руки і голосно закликав мати свою, богиню Фетиду:

- Мати моя, якщо вже народила ти мене приреченим на коротку життя, навіщо ж тоді позбавляє мене слави громовержець Зевс! Ні, не дав він мені слави! Цар Агамемнон мене збезчестив, відібравши у мене нагороду за мої подвиги. Мати моя, вислухай мене

Почула богиня Фетіда заклик Ахілла. Покинула вона морську безодню і чудовий палац бога Нерея. Швидко, подібно легкому хмарі, спливла вона з морських пінних хвиль. Вийшла Фетіда на берег і, сівши біля улюбленого сина, обняла його.

- Що ти ридати так гірко, сину мій? - запитала вона. - Розкажи мені твоє горе.

Розповів матері Ахілл, як тяжко образив його Агамемнон. Він став просити матір піднестися на світлий Олімп і там благати Зевса, щоб покарав він Агамемнона. Нехай допоможе Зевс троянцям, хай проженуть вони греків до самих кораблів. Нехай зрозуміє Агамемнон, як немудро вчинив він, образивши найхоробрішого з греків. Ахілл запевняв мати, що не відмовить їй у проханні Зевс. Адже їй варто тільки нагадати Зевсу, як допомогла вона одного разу йому, коли боги Олімпу замислили скинути Зевса, скувавши його. Тоді закликала Фетіда на допомогу Зевсу сторукого велетня Бріарея; побачивши його, зніяковіли все боги і не посміли підняти рук на Зевса. Нехай нагадає Фетіда про це великому Зевсу-громо- вержцу, і він не Відмовить їй в її проханні. Так благав Ахілл матір свою Фетиду.

- О, мій коханий син, - вигукнула, гірко плачучи, Фетіда, - навіщо тільки народила я тебе на стільки лих! Так, недовга буде твоє життя, близький уже твій кінець. І ось тепер ти і недовговічний, і всіх нещасливішим! О, ні, не скорботи так! Я піднімуся на світлий Олімп, там буду я благати громовержця Зевса допомогти мені. Ти ж будеш сидіти в своєму наметі і не приймай більше участі в битвах. Зараз покинув Зевс Олімп, він з усіма безсмертними відправився на бенкет до ефіопам [1] . Але коли через

Брисеиду відводять від Ахілла. (Стінний живопис з Помпей.)

дванадцять днів повернеться Зевс, тоді я припаду до його ніг і, сподіваюся, вблагаю його!

Покинула Фетіда сумного сина, і він пішов до наметів своїх хоробрих мирмидонян. З цього дня Ахілл не брав участі ні в зборах вождів, ні в боях. Сумний сидів він у своєму наметі, хоча й прагнув військової слави.

Минуло одинадцять днів. На дванадцятий день, рано вранці, разом з сивим туманом піднеслася богиня Фетіда з безодні моря на світлий Олімп. Там впала вона до ніг Зевса, обняла його коліна і з благанням простягнула до нього руки, торкнувшись його бороди.

- О, батько наш! - молила Фетіда. - Молю тебе, допоможи мені помститися за сина! Виконай моє прохання, якщо коли-небудь зробила я тобі послугу. Посилай до тих пір перемогу троянцям, поки не стануть греки благати мого сина допомогти їм, поки вони не дадуть йому великих почестей.

Довго не відповідав тучегонитель Зевс Фетиде. Але невідступно благала його Фетіда. Нарешті, глибоко зітхнувши, сказав громовержець:

- Знай, Фетіда! Проханням своєї викликаєш ти гнез Гери, гніватися буде вона на мене. Вже і так постійно докоряє вона мене за те, що допомагаю я троянцам в битвах. Але ти вдалися тепер з високого Олімпу так, щоб не бачила тебе Гера. Я обіцяю виконати твоє прохання. Ось тобі знак, що я виконаю обіцянку.

Сказавши це, Зевс грізно насупив брови, волосся на голові його піднялися, і весь Олімп здригнувся. Заспокоїлася Фетіда. Швидко помчала вона з високого Олімпу і занурилася в пучину моря.

Зевс ж пішов на бенкет, на який зібралися боги. Всі вони встали назустріч Зевсу, жоден з них не наважився вітати його сидячи. Коли цар богів і людей сіл на свій золотий трон, звернулася до нього Гера. Вона бачила, що Фетіда приходила до Зевсу.

  • - Скажи мені, підступний, - сказала Зевсу Гера, - з ким із безсмертних мав ти таємний рада? Завжди приховуєш ти від мене твої помисли і думи.
  • - Гера, - відповів їй Зевс, - ти не розраховуй, що коли-небудь будеш знати все, про що я думаю. Що можна знати, то ти будеш знати раніше за всіх богів, але всіх таємниць моїх не намагайся дізнатися і не питай про них.
  • - О, тучегонитель, - відповіла Гера, - ти зна.ешь, що ніколи не намагалася я дізнатися твої таємниці. Ти завжди вирішуєш все без мене. Але я боюся, що сьогодні вмовила тебе Фетіда помститися за сина її Ахілла і погубити безліч греків. Я знаю, що ти обіцяв виконати її прохання.

Грізно глянув на Геру Зевс, він розгнівався на дружину свою за те, що вічно стежить за всім, що він робить. Гнівно велів Зевс їй сидіти мовчки і коритися йому, якщо не хоче вона, щоб він покарав її. Злякалася Гера гніву Зевса. Мовчки сиділа вона на своєму золотому троні. Налякані були і боги цієї сваркою Зевса з Герою. Встав тоді кульгавий бог Гефест; він докоряв богів за те, що вони починають сварки через смертних.

- Адже якщо ми будемо сваритися через смертних, то завжди будуть позбавлені веселощів бенкети богів, - так говорив бог Гефест і благав матір свою Геру скоритися силі Зевса, так як грізний він в гніві і може скинути з тронів всіх богів-олімпійців.

Гефест нагадав Гері, як скинув на землю його самого Зевс за те, що поспішив він на допомогу матері, коли він розгнівався на неї мечущий блискавки Зевс. Взяв кубок Гефест і, наповнивши його нектаром, підніс Гері. Усміхнулася Гера. Гефест же, накульгуючи, почав черпати кубком нектар з чаші і розносити його богам. Засміялися всі боги, бачачи, як кульгавий Гефест шкандибав по бенкетним чертогу. Знову веселощі запанувало на бенкеті богів, і безтурботно бенкетували вони до заходу сонця під звуки златой кіфари Аполлона і під спів муз. Коли ж закінчився бенкет, розійшлися по своїх покоїв боги, і весь Олімп поринув у спокійний сон.

  • [1] Міфічний народ, що жив, за поданням греків, на самому южномкрае землі.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук