РІЗНІ БІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ СТАНУ ВОДНИХ ЕКОСИСТЕМ

В останні роки розроблена сучасна експертна система оцінок, заснована на методі екологічних модифікацій (Абакумов, 1991). Метод включає наступні градації оцінки стану екосистем: фонове стан, стан антропогенного екологічного напруги, стан антропогенного екологічного регресу і стан антропогенного метаболічного регресу. При фоновому стані можливі перебудови біоценозу, які не ведуть до ускладнення або спрощення його структури, тобто нс змінюють загального рівня організації входять до нього спільнот .. Стан екологічного напругивиражається в збільшенні різноманітності біоценозу (збільшенні загального числа видів, зменшення ентропії (що виражається, наприклад, в зниженні індексу Шеннона), ускладненні міжвидових взаємодій, збільшенні просторово-часової гетерогенності, ускладненні харчовому ланцюгу). Стан екологічного регресу характеризується зменшенням різноманітності і просторово тимчасової гетерогенності, збільшенням ентропії, спрощенням міжвидових взаємодій, трофічних ланцюгів. Стан метаболічного регресу відповідає зниженню активності біоценозу за сумою всіх процесів утворення і руйнування органічної речовини фітопланктону, періфітона, бактерій і консументів.

Один з методів застосування екологічних модифікацій грунтується на визначенні змін інтенсивності загального метаболізму біоценозу, оцінюваних через продукційні характеристики фітопланктону (Сіренко, 1991). Як характеристик інтенсивності метаболізму використовували відношення продукції і деструкції фітопланктону, а також характер вертикального розподілу хлорофілу, який визначається за його нативної флуоресценції, в тому числі і дистанційними методами аналізу.

Ряд досліджень присвячений оцінці антропогенних екологічних модифікацій спільноти макрозообентосу (Попчснко, 1991; радий- ДЕМ, Казаков, Вишковська, 1991). Великий внесок у теоретичну і практичну розробку проблеми внесли роботи В.І. Попчснко, який пропонує оцінювати екологічні модифікації біоценозу за допомогою його функціональних характеристик. Серед таких пропонується відношення загального дихання угруповань водних безхребетних до його сумарної біомасі, ставлення продукції до біомаси, а також ставлення продукції до енергії, що розсіюється популяцією в простір. Пізніше В.І. Попченко була розроблена і запропонована схема загальних критеріальних тестів інваріантних станів спільноти зообентоса.

Іншим способом виявлення екологічної модифікацій спільноти макрозообентосу є розрахунок індексу Раддема (Раддем, Казаков, Вишковська, 1991). Групи і види макрозообентосу розподіляються по різних класах відповідно до їх стійкістю до закислення, причому кордони між класами обрані таким чином, щоб кожен клас відповідав певної екологічної модифікації.

Застосування методу екологічних модифікацій фітопланктону і зообентосу на Горьківському водосховищі показало, що на початку періоду досліджень співтовариство фітопланктону знаходилося в стані екологічного напруги, а співтовариство макрозообентосу - в стані екологічного регресу (Дмитрієва, Обрідко, 1999). Надалі спостерігали поліпшення екологічної ситуації, пов'язане зі зниженням рівня антропогенного навантаження.

Екологічні модифікації спільноти періфітона досліджувалися в роботі В.М. Тальський (1998).

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >