ВИХОВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ ТА ТОЛЕРАНТНОСТІ

Важливим аспектом олімпійського виховання представляється виховання полікультурності, значення якої істотно зростає в епоху глобалізації, всесвітньої інтеграції та уніфікації, що охопили, крім економіки, політики, культури і релігії, сферу спорту.

Полікультурність проявляється в шанобливому ставленні до цінностей інших культур, в утвердженні взаєморозуміння між народами, в формуванні готовності до співпраці з людьми будь-якої національності і кольору шкіри, а також в різко негативному ставленні до будь-яких проявів дискримінації, націоналізму, расизму.

У тексті Олімпійської хартії це сформульовано як один з найважливіших принципів олімпізму: «несумісні з приналежністю до олімпійського руху є будь-яка форма дискримінації по відношенню до країни або особі за расовими, релігійними, політичними, статевим або іншим мотивам».

У 1997 р в доповіді Міжнародної комісії з освіти ЮНЕСКО було підкреслено значення полікультурного виховання, коли однаково важливо і освоєння підростаючим поколінням культурних традицій власного народу, і шанобливе ставлення до культурних цінностей інших національностей.

Антиподом полікультурності є етноцентризм, що виявляється в расизмі, крайній націоналізм з їх уявленнями про перевагу однієї етнічної групи над іншою.

Полікультурність багато в чому змикається з поняттям толерантності. Толерантність (від лат. Tolerantia - терпіння) означає терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки і звичаїв. Мета виховання толерантності - формування у підростаючого покоління готовності до конструктивної взаємодії з людьми і групами людей незалежно від їх національної, соціальної, релігійної приналежності, поглядів, світогляду, стилів мислення і поведінки.

Досягнення цієї мети можливо при вирішенні конкретних завдань, які можуть бути об'єднані в два взаємопов'язані блоки:

  • 1. Виховання у дітей та підлітків миролюбності, прийняття і розуміння інших людей, вміння позитивно з ними взаємодіяти:
  • 1) формування негативного ставлення до насильства і агресії в будь-якій формі;
  • 2) формування поваги до себе й інших людей, до їхньої культури;
  • 3) розвиток здатності до міжнаціонального і міжрелігійного взаємодії;
  • 4) розвиток здатності до толерантного спілкування, до конструктивної взаємодії з представниками соціуму незалежно від їх расової і національної приналежності і світогляду;
  • 5) формування вміння визначати межі толерантності.
  • 2. Створення толерантного середовища в суспільстві і в сфері освіти:
  • 1) профілактика тероризму, екстремізму та агресії в суспільстві;
  • 2) гуманізація і демократизація існуючих взаємовідносин дорослих і дітей, системи навчання і виховання;
  • 3) включення в реформування освіти провідних ідей педагогіки толерантності;
  • 4) реформування системи підготовки майбутніх педагогів до виховання толерантності у дітей і підлітків.
 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >