Навігація
Головна
 
Головна arrow Менеджмент arrow Методи прийняття управлінських рішень
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розділ I. Основи прийняття управлінських рішень

Функції рішення в методології та організації процесу управління

Загальні питання методології та організації процесу управління

У загальному вигляді управління (менеджмент) стосовно до соціально-економічним системам (СЕС), типовим представником яких є підприємство, це вміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, мотиви поведінки та інтелект людей. Таким чином, у питаннях організації процесів управління СЕС йдеться про цілеспрямованому впливі на людей, технічні системи та інші керовані об'єкти для підвищення ефективності діяльності керованої системи за допомогою організації і використання наявних ресурсів, преутворених в продуктивну силу, конкурентоспроможність якої багато в чому визначається швидкістю і якістю прийнятих управлінських рішень.

Функціонування сучасних підприємств стикається з безліччю проблем, частина з яких носить типовий (рутинний) характер і може бути порівняно просто вирішена фахівцями за допомогою звичайних, відпрацьованих технологій розробки та реалізації рішень. Для дозволу нових, нетипових і видозмінив проблем часто потрібні спеціальні технології розробки та реалізації рішень. Крім того, для своєчасного вирішення складних проблем власних можливостей керівника та фахівців може бути недостатньо. Подібні ситуації нерідко вимагають залучення зовнішніх ресурсів для прийняття раціональних управлінських рішень. Особливо це характерно для кризових ситуацій.

Таким чином, з погляду методології процес управління підприємством представляється не менш складним, ніж процес управління складними технічними системами. Вивчення методології управління з метою вдосконалення процесів управління підприємством залишається постійною задачею як керівника, так і менеджерів усіх рівнів управління.

Найбільш поширені визначення поняття "управління" наведено нижче:

  • o з'ясування мети та результату її досягнення за допомогою необхідних і достатніх способів, засобів і впливів;
  • o функція організованих систем, що забезпечує збереження їх конкретної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їх програм і цілей розвитку;
  • o створення і здійснення впливів, що забезпечують їхнє бажане функціонування об'єкта, що приводить до наміченої мети;
  • o процес організації цілеспрямованого впливу на об'єкт управління, що забезпечують задоволення потреб суб'єкта управління, що взаємодіє з цим об'єктом;
  • o процес формування цілей діяльності керованого об'єкта і способів їх досягнення;
  • o використання причинно-наслідкових зв'язків керованої системи із зовнішнім світом і між блоками керованої системи для приведення керованої системи до бажаного результату;
  • o вплив на об'єкт, що покращує функціонування чи розвиток даного об'єкта;
  • o процес цілеспрямованого впливу суб'єкта управління на об'єкт управління для досягнення конкретних результатів діяльності.

Таким чином, методологія управління як схема управлінської діяльності передбачає взаємозалежне усвідомлення цілей, функцій і орієнтирів управління, а також засобів і способів їх досягнення.

До основних компонентів методології управління відносяться підхід, парадигма, пріоритет, орієнтири, критерії, альтернативи, процедури вибору, засоби управління.

Підхід являє собою сукупність прийомів, способів впливу на об'єкт управління.

Різновиди підходів до управління наведено на рис. 1.1.

Стосовно до методології управління особливе місце займає системний підхід (рис. 1.2).

Основні підходи до управління

Рис. 1.1. Основні підходи до управління

Основні ознаки системного підходу як компонента методології управління

Рис. 1.2. Основні ознаки системного підходу як компонента методології управління

Системний підхід є напрям методології дослідження, в основі якого лежить розгляд об'єкта як цілісного безлічі елементів в сукупності відносин і зв'язків між ними.

Цілісність - властивість об'єкта, що розглядається як сукупність складових його елементів, організованих відповідно до певними принципами.

Ієрархічність будови означає, що в системі з безлічі елементів їх розташування здійснюється шляхом підпорядкування елементів нижчого рівня елементам вищого рівня.

Структуризація як етап системного аналізу в рамках процесу управління означає, що вся сукупність об'єктів і процесів, що мають відношення до поставленої мети, насамперед, розділяється на власне досліджувану систему і зовнішнє середовище. У системі виділяються окремі складові частини як підсистеми й елементи досліджуваної системи, а можливі зовнішні впливи можуть бути в кінцевому підсумку представлені у вигляді сукупності елементарних впливів. Структурування дозволяє аналізувати елементи системи та їх взаємозв'язку в рамках конкретної організаційної структури. З позицій методології управління необхідно враховувати, що процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури.

Множинність елементів системи і відбуваються в ній процесів дозволяє використовувати різноманітні кібернетичні, економічні та математичні моделі для опису окремих елементів і системи в цілому.

Системність означає, що всі об'єкти управління являють собою системи тій чи іншій мірі цілісності та складності. Це дозволяє розглядати одночасно систему як єдине ціле і в той же час як підсистему для вищих рівнів.

Парадигма (грец. Paradeigma - приклад, зразок) як компонента методології управління є вихідну концептуальну схему, систему понять, що відтворює осмислення значних рис керованої системи, модель постановки проблем та їх вирішення, вибору належних методів, домінуючу в системі управління протягом конкретного періоду і відображатиме певний етап у розвитку теорії управління.

Сучасна парадигма управління акцентує свою увагу на вирішенні проблем управлінської діяльності як протиріччя мети, що склалася і очікуваної ситуації, вирішення якої дозволить позитивно змінити ситуацію для досягнення поставленої мети, або змінити мету адекватно об'єктивним зовнішніх умов.

Пріоритет (лат. Prior - перший, старший) як першість за значимістю в здійсненні будь-якої діяльності стосовно до управління характеризує акценти на ті чи інші сфери функціонування керованого об'єкта, щодо яких активізуються процеси управління.

Орієнтири в управлінні визначаються як добре сприймаються (якісно певні і кількісно вимірювані) об'єкти, які дозволяють сформувати або уточнити цілі тієї чи іншої діяльності. При цьому орієнтири в системі управління можуть бути кваліфіковані за ступенем співвіднесення з перспективами розвитку керованого об'єкта, як стратегічні, оперативні або тактичні.

Критерії (грец. Kriterion - засіб для судження) в методології управління являють собою міри оцінки ефективності управлінської діяльності. При цьому складність прийнятих рішень найчастіше вимагає використання критеріїв, що розробляються на основі комплексних показників, які дозволяють встановити, класифікувати, оцінити різні аспекти управлінської діяльності.

Альтернативи (лат. Alter - одне з двох) як можливі варіанти майбутніх ситуацій, а отже, цілей і завдань, що вирішуються керованим об'єктом, припускають безліч варіантів, пов'язаних з утриманням процесів управління, і використовуваних при цьому механізмів і процедур управління, спрямованих на досягнення бажаних результатів.

Процедури вибору в методології управління являють собою технології і методики пошуку та опеньки альтернативних варіантів управлінських рішень. При цьому методологія визначає (у тому числі на базі використовуваних парадигм, застосовуваних орієнтирів, критеріїв тощо), які саме процедури доцільно задіяти при виборі тих чи інших варіантів управлінських рішень.

Засоби управління являють собою інструменти, важелі управління як матеріалізовані аспекти, компоненти функцій управління, що припускають застосування конкретних методів управління.

Організація процесу управління на підприємстві передбачає формування системи управління (СУ) як сукупності всіх елементів, підсистем і зв'язків (комунікацій) між ними, що реалізують процеси, що забезпечують задану (цілеспрямоване) функціонування організації (рис. 1.3).

Для організації функціонування системи управління підприємством необхідно:

  • o розробити місію організацій;
  • o розподілити функції виробництва і управління;
  • o розподілити завдання між працівниками;
  • o встановити порядок взаємодії працівників і послідовність виконуваних ними функцій.

Таким чином, управлінське рішення на підприємстві являє собою дії суб'єкта управління (індивідуума чи групи), що визначають програму діяльності колективу по ефективному дозволу назрілої проблеми на основі знань об'єктивних законів функціонування керованої системи та аналізу даних про її стан.

Сутність діяльності по виробленню управлінського рішення полягає в розробці найкращого варіанту дій з досягнення поставлених цілей.

Раціональна організація функціонування системи управління підприємством дозволяє: організувати виробництво, придбати або модернізувати технологію виробництва, налагодити систему стимулювання виробництва, постачання і збуту, ефективно вирішити безліч інших виробничо-господарських завдань.

Структура системи управління підприємством

Рис. 1.3. Структура системи управління підприємством

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук