Навігація
Головна
 
Головна arrow Менеджмент arrow Методи прийняття управлінських рішень
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Порівняння альтернатив і вибір рішення

Класичною формою оцінки економічної ефективності вирішення вважається зіставлення витрат і результатів у вартісному вираженні. Воно є основою оцінки альтернативних дій при виборі економічних рішень. Так, при плануванні потрібно враховувати велике число критеріїв. Обмежуватися оцінкою економічної ефективності неможливо, так як при цьому не враховуються якісні фактори, практично не піддаються кількісним оцінкам, а також наявність ризиків. Тому все ширше застосовуються методи оцінок, що поєднують точні розрахунки із суб'єктивною оцінкою якісних критеріїв (відносини трудового колективу до проблеми, авторитет керівника). Саме таким чином зважуються переваги різних дій і вибирається оптимальний варіант. Інструментами якісної оцінки є встановлення пріоритетів, ранги, оцінка в балах та ін.

Поширеним методом порівняння варіантів рішень служать оціночні бали. Сутність даного методу полягає:

  • 1) у встановленні на суб'єктивній основі коефіцієнта значущості (ваги) кожного з прийнятих критеріїв оцінки ефективності (К);
  • 2) визначенні кожного з результатів у взаємозв'язку з коефіцієнтом значущості (вагою) - Е ^ Ур
  • 3) підсумовуванні результатів за кожним критерієм наявних варіантів (альтернатив) - ЦЄ ^.

Покажемо це на прикладі. Розроблено три варіанти капіталовкладень Б], В2, Вз> які оцінюються за шістьма критеріями К], К-2, КА, К $. Значимість кожного з критеріїв оцінюється відповідно У, К6 (табл. 6 .1).

Таблиця 6.1. Таблична форма залежності варіанти вирішення від критерію

Таблична форма залежності варіанти вирішення від критерію

За варіанту В загальна оцінка але всім критеріям складе суму

За результатами зіставлення вибирається той варіант, загальна сума ефективності по якому становить найбільше значення

Лінія поведінки керівника при виборі рішень залежить і від знання їм можливості виникнення об'єктивних умов. Тому керівник попередньо повинен ставити перед собою питання:

  • 1) які об'єктивні умови можуть вплинути на результати альтернативних рішень і чи можна врахувати (передбачати) їх виникнення;
  • 2) чи можна встановити частоту виникнення об'єктивних умов і наскільки вона постійна?

З огляду на виникнення об'єктивних умов і визначивши варіанти рішень, можна розрахувати та очікувані результати по кожному їх поєднанню, а на цій основі - ступінь відповідності поставленим цілям. Для зручності аналізу очікуваних результатів рішень при різних об'єктивних умовах використовується матриця рішень. Так, позначимо об'єктивні умови через де] приймає значення від 1 до т; варіанти рішень - через ї ,, де / - кількість варіантів; очікуваний результат при кожному поєднанні об'єктивних умов і варіантів рішення - через Оц. Побудуємо матрицю рішень, яка при т = виданню,] - А прийме вигляд

Розглянута матриця рішень визнана універсальною і може застосовуватися для вирішення різних виробничих завдань. При атом об'єктивні умови характеризують некеровані фактори, які можуть досить істотно впливати на результати рішень. Результати Р ,,) відображають те, що буде досягнуто при виборі конкретного варіанту і виникненні певних об'єктивних умов. Слід зауважити, що складання матриці рішень вимагає глибоких знань специфіки виробництва ЛПР, творчого мислення, досвіду для достовірного прогнозування появи можливих ситуацій (об'єктивних умов) та їх потенційного впливу на результати діяльності.

Наведена матриця рішень може бути використана для вибору рішень і в умовах ризику. Чим складніше проблема, тим відповідальнішою вибір рішення. Тому даний етап передбачає зіставлення очікуваного економічного і соціального ефекту за розробленими альтернативам. Враховується і вплив зовнішнього середовища, зокрема, вплив некерованих факторів на результати прийнятого рішення, оцінюється ступінь можливого ризику. Дія фактора невизначеності при прийнятті рішення зв'язується з рівнем управління і тривалістю періоду реалізації рішень. Чим вище рівень управління і триваліше часовий період, тим більше факторів є керованими.

Реалізація рішення може призвести до результатів, що не відповідають поставленої мети. Тому на даному етапі виділяються альтернативи, безпосередньо пов'язані з досягненням мети і задовольняють певним обмеженням. В якості критерію оцінки рішення може виступати ефективність, фактор часу; обмеженням - ступінь ризику.

Існують і інші способи визначення найкращого варіанту рішень. Доусоном рекомендується, залежно від ситуації, керуватися одним з п'яти правил гри:

  • o не кидатися від варіанту до варіанту, а визначити час обмірковування кожного, послідовно розглянути їх позитивні і негативні сторони;
  • o виробити лінію поведінки, особливо з принципових питань: чи співвідноситься прийняте рішення з вашою життєвою позицією, життєвими цінностями. Якщо немає єдності, то можливе корегування власних поглядів;
  • o глибоко аналізувати ситуацію, що склалася для визначення об'єктивності суджень;
  • o при наявності значної кількості варіантів (більше двох-трьох) слід керуватися принципом здорового глузду. Полегшує вибір в цій ситуації опора на логічні судження;
  • o у пошуках вирішення нових проблем доцільно проявляти творчість, ініціативне ставлення, яке часто завершується успіхом.

Таким чином, при появі проблеми необхідно віднести її до одного з наступних правил гри:

  • o не кидатися з боку в бік;
  • o визначити лінію поведінки;
  • o глибоко аналізувати ситуацію;
  • o керуватися здоровим глуздом;
  • o проявити творчість.

У процесі підготовки і вибору рішення необхідно враховувати дві сторони: формалізовану і поведінкову. Перша - нормативна, обумовлена математизацией процесу вироблення рішення, друга - особливостями поведінки осіб, які приймають управлінське рішення в конкретній обстановці. Ця обставина пояснюється тим, що останнє слово у виборі остаточного рішення належить не "математики" і не машині, а людині, залежить від його індивідуальних особливостей: професіоналізму, схильності до ризику та ін. Крім того, з міркувань кон'юнктури ринку та іншим може прийматися рішення і не найкраще з погляду проведених розрахунків. У зв'язку з цим в рамках математичної теорії прийняття рішень виділяються нормативні моделі (про що вже згадувалося), орієнтовані на розрахунок альтернатив і вибір оптимального варіанту в умовах встановлених критеріїв і обмежень. Виходячи з даного підходу нормативні моделі "розписують", як ОПР має приймати рішення. У цьому випадку абстрагуються від особистісних особливостей, поведінка ЛПР з "позиції здорового глузду" приймається як аксіома.

З урахуванням впливу "людського фактору" в теорії прийняття рішень виділяються дескриптивні моделі, поведінковий аспект керівника в яких - визначальний. У них розкриваються процеси і сили, що пояснюють стратегію і тактику, застосовувану ЛПР при розробці, або їх повна відсутність.

Розробка дескриптивних моделей, побудованих на прогнозах поведінки ОПР, досить складне завдання, потребує урахування психологічних аспектів поряд з використовуваними логічними аргументами (наприклад, ціннісних орієнтації, характеру мислення, темпераменту, здібностей, вольового та емоційного рівнів). Логічна схема процесу підготовки та реалізації рішень припускає комплексне використання розроблених нормативних та дескриптивних моделей.

Суб'єктивний фактор, а саме особливості сприйняття та інтерпретації процесу прийняття рішень, лежить в основі виділення наступних моделей прийняття рішень: раціональної, обмеженої раціональності (особистісно-обмеженої раціональності та організаційно-обмеженої раціональності) і політичної.

Раціональна модель строго орієнтована на отримання максимальної вигоди організації при ретельному пошуку альтернатив і виборі найкращої (оптимальної).

Модель обмеженої раціональності має два різновиди, залежно від присутності і переважання у менеджера, який приймає рішення, певних властивостей: обмеженості знань, уявлень чи прихильності звичкам, упередженням. У цьому випадку, як правило, мета максимізації замінюється задоволеністю рішенням: непоганий результат і мінімальні витрати на його досягнення. Пошуком оптимального рішення менеджери не стурбовані.

Політичну модель рішень характеризує обумовленість їх індивідуальними інтересами осіб, що приймають рішення. Дана модель вирішення має класично бюрократичну забарвлення і по суті представляється функцією розподілу влади в організації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук