Навігація
Головна
 
Головна arrow Менеджмент arrow Методи прийняття управлінських рішень
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Аналіз зовнішнього середовища та її впливу на реалізацію альтернатив

Основні поняття і положення аналізу зовнішнього середовища

Прийняття рішень - складова частина будь-якої управлінської функції. Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керуючий, формуючи цілі і домагаючись їх досягнення. Рішення приймається завжди в якому-небудь середовищі. Якість будь-якого управлінського рішення залежить від безлічі факторів, що визначають зовнішнє середовище в якій приймається рішення. Жоден водій не поїде по дорозі при нульовій видимості. Так і менеджер не зможе прийняти рішення при невизначеною зовнішньому середовищі. Розуміння змісту зовнішнього середовища, її складових, а також впливу їх на управлінське рішення - один з важливих аспектів у розробці управлінського рішення.

Ефективне прийняття рішень необхідно для виконання управлінських функцій. Удосконалення процесу прийняття обгрунтованих об'єктивних рішень у ситуаціях виняткової складності досягається за рахунок використання наукового підходу до даного процесу. Для прийняття ефективного рішення менеджер як ЛПР повинен володіти знаннями в області технологій прийняття рішень, бути озброєним системним і ситуаційним підходом, володіти моделями і методами прийняття рішень.

Будь-яка організація знаходиться і функціонує в середовищі. Кожна дія всіх без винятку організацій можливо тільки в тому випадку, якщо середовище допускає його здійснення.

Проблема взаємовідносини організації та середовища в науці стала розглядатися вперше в роботах А. Богданова і Л. фон Берталанфі в першій половині XX в. Однак у менеджменті значення зовнішнього середовища для організацій було усвідомлено тільки в 1960-і рр. в умовах посилення динамізму її факторів і наростання кризових явищ в економіці. Це послужило відправною точкою для інтенсивного використання системного підходу в теорії та практиці управління, з позицій якого будь-яка організація стала розглядатися як відкрита система, що взаємодіє із зовнішнім середовищем. Подальший розвиток даної концепції призвело до виникнення ситуаційного підходу, згідно з ним вибір методу управління залежить від конкретної ситуації, характеризується значною мірою певними зовнішніми змінними.

Зовнішнє середовище являє собою джерело, що живить організацію ресурсами, необхідними для підтримки її внутрішнього потенціалу на належному рівні. Організація знаходиться в стані постійного обміну з зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість виживання. Але ресурси зовнішнього середовища не безмежні. І на них претендують багато інших організацій, що знаходяться в цьому ж середовищі. Тому завжди існує можливість того, що організація не зможе одержати необхідні ресурси із зовнішнього середовища. Це може послабити її потенціал і привести до багатьох негативних для організації наслідків. Завдання стратегічного управління складається в забезпеченні такої взаємодії організації із середовищем, що дозволяло б їй підтримувати її потенціал на рівні, необхідному для досягнення її цілей, і тим самим давало б їй можливість виживати в довгостроковій перспективі.

Для того щоб визначити стратегію поведінки організації і провести цю стратегію в життя, менеджери повинні мати поглиблене уявлення не тільки про внутрішнє середовище організації, її потенціал і тенденції розвитку, а й про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку і місця, що займає в ній організацією. При цьому зовнішнє оточення вивчається стратегічним управлінням в першу чергу для того, щоб розкрити ті загрози і можливості, які організація повинна враховувати при визначенні своїх цілей і при їх досягненні.

Стратегічне управління розглядає зовнішнє оточення як сукупність двох середовищ: макрооточення і безпосереднього оточення.

Розробка рішень в умовах невизначеності здійснюється за допомогою економіко-математичних моделей ігрового характеру. При цьому стосовно до конкретних ситуацій вибір дії визначається не тільки оцінкою різних результатів, а й можливими альтернативами дій конкурентів або інших елементів зовнішнього середовища. Різновидом інтуїтивних рішень визнається практична реалізація теореми про мінімакс (відомої в теорії ігор, одному з методів дослідження операцій), змістом якої є побудова матриці результатів.

Основне завдання при управлінні взаємодією організації з зовнішнім середовищем - максимальна адаптація організації до зовнішнього середовища, зниження невизначеності положення організації, досягнення її стратегічних цілей.

Залежно від різних умов зовнішнього середовища розрізняють два типи управління організацією:

  • 1) механістичний тип:
    • o консервативна, негнучка структура,
    • o чітко визначені, стандартизовані завдання,
    • o опір змінам,
    • o влада виникає з ієрархічних рівнів в організації,
    • o ієрархічна система контролю,
    • o командний тип комунікацій,
    • o зміст комунікацій: прийняті керівництвом рішення, накази, розпорядження;
  • 2) органічний тип:
    • o гнучка структура,
    • o динамічні, нечітко визначені завдання,
    • o готовність до змін,
    • o влада базується на знанні і досвіді,
    • o самоконтроль контроль колег,
    • o увазібагатонаправленого комунікацій,
    • o зміст комунікацій: інформація та поради. Кожен з типів має певні переваги і використовується в залежності від того, наскільки динамічні зміни у зовнішньому середовищі організації.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук