Навігація
Головна
 
Головна arrow Менеджмент arrow Міжнародний менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Формування світової ринкової системи

В даний час ринкові зв'язку з'єднали держави в загальне світове господарство.

Світове господарство являє собою об'єктивний результат тривалого історичного процесу, що охоплює не одне сторіччя розвитку продуктивних сил. Становлення всього світового господарства почалося ще на стадії мануфактурного етапу капіталізму, коли йшло формування світового ринку. Освіта світового ринку історично і логічно передувало утворенню всесвітнього господарства. Велике значення для розвитку міжнародних економічних зв'язків мало виникнення в ряді країн світу в середині XIX ст. великого машинного виробництва, яке не тільки створило можливість для розширення світових господарських зв'язків, але й зумовило їх необхідність. Зародження великої промисловості, що поклала початок інтернаціоналізації виробництва і капіталу, зруйнувало відособленість окремих країн і поставило задоволення їх потреб в залежність від усього світу.

Світове господарство являє собою не просту суму національних господарств окремих держав, а глобальну, цілісну систему, всі елементи якої перебувають у взаємодії та взаємозалежності.

Одна з головних характеристик сучасної світової ринкової системи - прогресуюча інтернаціоналізація господарського життя. Ядром цього процесу є розвинені країни світу - лідери в світовій господарській системі. Спостерігається тісне переплетення їх ринків на всіх рівнях. Всі більш організовано і цілеспрямовано проходять процеси економічного зближення і об'єднання.

За допомогою механізму швидко зростаючих міжнародних зв'язків підвищується ступінь єдності світового господарства, в якому окремі країни і їх угруповання у все більшій мірі виступають як складові частини більш великої економічної системи. Відбувається стихійна інтеграція окремих країн у світове господарство і прогрес останнього як глобального економічного комплексу.

Така послідовність розвитку товарно-грошових відносин у світовому господарстві говорить про те, що воно через певні інтервали повторює ті щаблі, які вже пройшла внутрішня економіка в ході формування та розвитку внутрішнього ринку. Цей рух знаходить послідовне втілення в міжкраїнових економічних відносинах. Вони розвивалися від міжнародної торгівлі, що зв'язує окремі країни у світовій капіталістично організований ринок, до міжнародного руху позичкового грошового капіталу. Далі - до міжнародного інвестуванню, а потім до інтернаціоналізації кредитних і фінансових ресурсів і формуванню на цій базі інтегрованого світового грошового ринку. Досягнута висока ступінь єдності торгівлі, виробництва та кредитно-фінансової сфери служить ознакою формування нової світової ринкової системи, учасники якої, незважаючи на державні кордони, функціонують як складові частини єдиного цілого.

Економічна взаємодія країн в рамках світової ринкової системи здійснюється в умовах постійної конкурентної боротьби за розширення своєї частки на світових ринках товарів, послуг, капіталів і фінансових ресурсів. При цьому першість і переважання найбільш розвинених країн служить потужним чинником, що впливає на темпи просування до економічного прогресу країн-послідовників. Одночасно ці країни проводять активну політику власного розвитку на основі принципів ринкової економіки та конкуренції на світових ринках аж до проникнення па ринки розвинених країн і розширення там своїх позицій. Завдяки взаємодії цих двох факторів у світовій економіці складається система багатостороннього конкурентного партнерства.

Однак слід зазначити, що формування цієї системи йде досить довго і проблема входження в категорію розвинених країн не вирішується автоматично. Задачі подолання розриву, незважаючи на певну специфіку, мають загальні ключові установки. Головна з них - активні послідовні дії країни для подолання її відставання та виходу на рівень рівного партнерства з лідерами світової економіки. Для подолання цього розриву, як показує світовий досвід, необхідно:

  • o забезпечувати стабільний політичний лад, спрямований на добробут всього суспільства;
  • o залучати й ефективно використовувати іноземні інвестиції;
  • o направляти економічний розвиток по шляху науково-технічного прогресу і активної взаємодії з партнерами;
  • o постійно розвивати й удосконалювати господарський механізм з метою підвищення ефективності використання ресурсів і конкурентоспроможності на світовому ринку;
  • o проводити активну соціальну політику, що забезпечує баланс всіх верств суспільства.

Якщо при цьому країна володіє власними природними та виробничими ресурсами, розвиненим науково-технічним потенціалом, то вона має сприятливі стартові умови для просування по шляху економічного і соціального прогресу, а також для успішної інтеграції у світову господарську систему.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук