Управління оборотним капіталом організацій

Економічна сутність оборотного капіталу організацій

Оборотний капітал (поточні активи) є однією із складових частин майна підприємства, організації. Стан і ефективність її використання - одне з головних умов успішної діяльності підприємств та організацій. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови короткострокової фінансової політики. Інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно до оборотного капіталу, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їх використання.

Однією з умов безперервності виробництва є постійне поновлення його матеріальної основи - засобів виробництва. У свою чергу, це визначає безперервність руху самих засобів виробництва: оборотні фонди послідовно приймають грошову, продуктивну і товарну форми, що відповідає їх розподілу на виробничі фонди і фонди обігу.

Матеріальним носієм виробничих фондів є засоби виробництва, які поділяються на предмети праці і знаряддя праці. Готова продукція разом з грошовими коштами та коштами в розрахунках утворюють фонди обігу.

Операційний цикл або кругообіг фондів підприємств починається з авансування вартості в грошовій формі на придбання сировини, матеріалів палива й інших засобів виробництва. Це - перша стадія кругообігу. У результаті кошти приймають форму виробничих запасів, виражаючи перехід зі сфери обігу в сферу виробництва. Вартість при цьому не витрачається, а авансується, тому що після завершення кругообігу вона повертається. Завершенням першої стадії переривається товарний оборот, але не кругообіг.

Друга стадія кругообігу відбувається в процесі виробництва, де робоча сила здійснює продуктивне споживання засобів виробництва, створюючи новий продукт, несе в собі перенесену і знову створену вартість. Авансована вартість знову змінює свою форму - із продуктивної вона переходить у товарну.

Третя стадія кругообігу полягає в реалізації виробленої готової продукції (робіт, послуг) та отриманні грошових коштів. На цій стадії оборотні кошти знову переходять зі сфери виробництва в сферу обігу. Перерване товарний оборот відновлюється, і вартість з товарної форми переходить у грошову. Різниця між сумою коштів, витрачених на виготовлення та реалізацію продукції (робіт, послуг) і отриманих від реалізації виробленої продукції (робіт, послуг), складає грошові нагромадження підприємства.

Закінчивши один оборот, оборотні кошти вступають у новий, тим самим здійснюється їх безперервний кругообіг. Саме постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу виробництва та обігу. Таким чином, можна охарактеризувати операційний цикл як період часу, необхідний для придбання запасів, їх переробки, продажу та отримання грошей.

Аналіз кругообігу фондів підприємств показує, що авансується вартість не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно у визначених розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, авансируемая вартість на кожен даний момент кругообігу різними частинами одночасно знаходиться в грошовій, продуктивній, товарній формах.

Слід зазначити, що грошові потоки та операції, з ними пов'язані, як правило, не збігаються за часом. Грошовий цикл являє собою кількість днів від моменту оплати куплених запасів товарно-матеріальних цінностей до отримання грошей за проданий товар, тобто тимчасову різницю між операційним циклом та оплатою кредиторської заборгованості.

Кругообіг фондів підприємств, організацій може відбуватися тільки за наявності певної авансуєму вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг, вона вже не залишає його, послідовно змінюючи свої функціональні форми. Зазначена вартість у грошовій формі являє собою оборотні кошти підприємства, організації.

Оборотні кошти виступають насамперед як вартісна категорія. Вони в буквальному сенсі не є матеріальними цінностями, оскільки з них можна робити готову продукцію. Будучи ж вартістю в грошовій формі, оборотні кошти вже в процесі кругообігу приймають форму виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції. На відміну від товарно-матеріальних цінностей оборотні кошти не витрачаються, що не витрачаються, не споживаються, а авансуються, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.

Момент авансування являє собою одну з істотних і відмітних рис оборотних коштів, так як він грає важливу роль у встановленні їхніх економічних границь. Тимчасовим критерієм для авансування оборотних коштів повинен бути не квартальний чи річний обсяг фондів, а один операційний цикл, після якого вони відшкодовуються і вступають у наступний.

Вивчення сутності оборотних коштів передбачає аналіз оборотних фондів і фондів обігу. Оборотні кошти, оборотні фонди і фонди обігу існують у єдності і взаємозв'язку, але між ними є істотні відмінності.

Оборотні кошти постійно знаходяться у всіх стадіях діяльності підприємства, у той час як оборотні фонди проходять виробничий процес, замінюючись все новими партіями сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Виробничі запаси, будучи частиною оборотних фондів, переходять у процес виробництва, перетворюються в готову продукцію і залишають підприємство. Оборотні фонди повністю споживаються в процесі виробництва, переносячи свою вартість на готовий продукт. Їх сума за рік може в десятки разів перевищувати суму оборотних коштів, що забезпечують при здійсненні кожного кругообігу переробку або споживання нової партії предметів праці і залишаються в господарстві, здійснюючи замкнутий кругообіг.

Оборотні фонди безпосередньо беруть участь у створенні нової вартості, а оборотні кошти - побічно, через оборотні фонди.

У процесі кругообігу оборотні кошти утілюють свою вартість в оборотних фондах і тому за допомогою останніх функціонують у процесі виробництва, беруть участь у формуванні витрат виробництва.

Якби оборотні кошти прямо і безпосередньо брали участь у створенні нового продукту, то вони поступово зменшувалися б і до моменту закінчення кругообігу повинні були б зникнути.

Оборотні фонди, представляючи собою споживчу вартість, виступають у єдиній формі - продуктивної. Оборотні кошти, як зазначалося, не тільки послідовно приймають різні форми, по і постійно в певних частинах перебувають у цих формах.

Наведені особливості створюють об'єктивну необхідність для розмежування оборотності оборотних фондів і оборотних коштів.

Порівняння оборотних коштів з фондами обігу, що є функціональною формою оборотних коштів на стадії обігу, приводить до наступних результатів.

Кругообіг фондів підприємств завершується процесом реалізації продукції (робіт, послуг). Для нормального здійснення даного процесу вони поряд з основними і оборотними фондами повинні розташовувати і фондами обігу.

Оборот фондів обігу нерозривно пов'язаний з оборотом оборотних виробничих фондів і є його продовженням і завершенням. Роблячи кругообіг, ці фонди переплітаються, утворюючи загальний оборот, в процесі якого вартість оборотних фондів, перенесена на продукт праці, переходить зі сфери виробництва в сферу обігу, а вартість фондів обігу в розмірі авансованої вартості - зі сфери обігу в сферу виробництва. Так здійснюється єдиний оборот авансованих коштів, що проходять через різні функціональні форми і повертаються у вихідну грошову форму. Оборотні кошти, роблячи кругообіг, зі сфери виробництва, де вони функціонують як оборотні фонди, переходять у сферу обігу, де вони функціонують як фонди обігу,

Визначення оборотних коштів як грошових коштів, авансованих в створювані запаси оборотних виробничих фондів і фондів обігу, не розкриває повного економічного змісту цієї категорії. Воно не враховує того, що поряд з авансуванням визначеної суми коштів відбувається процес авансування в ці запаси вартості додаткового продукту, створюваного в процесі виробництва. Тому у рентабельних підприємств після завершення кругообігу фондів сума авансованих оборотних коштів зростає па певну суму отриманого прибутку. У нерентабельних підприємств сума авансованих оборотних коштів при завершенні кругообігу фондів зменшується у зв'язку з понесеними збитками.

У кругообігу оборотного капіталу виділяють фінансовий та операційний цикли. Фінансовий цикл характеризує тривалість обігу грошових коштів, тобто час, протягом якого грошові кошти відвернені з обороту. Операційний цикл відображає час знаходження фінансових ресурсів у запасах товарно-матеріальних цінностей та дебіторської заборгованості. Фінансовий цикл, як правило, менше операційного циклу на середній час обертання кредиторської заборгованості.

Оборотні кошти часто ототожнюються з грошовими коштами. Тим часом не можна в прямому сенсі називати їх коштами. Засоби, зайняті у виробництві й у зверненні, не слід ототожнювати з грошима. Сукупна вартість авансується у формі грошей і, пройшовши процес виробництва і обігу, знову приймає цю форму. Грошові кошти є посередником у русі засобів. Сукупна вартість, виражена в грошах, перетворюється в реальні гроші тільки часом і вроздріб.

Отже, оборотні кошти являють собою авансуєму в грошовій формі вартість для утворення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасність здійснення розрахунків.

Оборотні кошти підприємства виконують дві функції: виробничу і розрахункову. Виконуючи виробничу функцію, оборотні кошти, авансуючи в оборотні виробничі фонди, підтримують безперервність процесу виробництва і переносять свою вартість на вироблений продукт. По завершенні виробництва оборотні кошти переходять у сферу обігу у вигляді фондів обігу, де виконують другу функцію, що складається в завершенні кругообігу і перетворенні оборотних коштів з товарної форми в грошову.

Різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями являє собою власні оборотні кошти або чистий оборотний капітал. У благополучних організаціях чистий оборотний капітал завжди позитивний.

Важливою характеристикою оборотних коштів є їх ліквідність, тобто здатність перетворюватися в грошові кошти в процесі кругообігу. Так, запаси сировини і матеріалів менш ліквідні, ніж готова продукція, а грошові кошти є абсолютно ліквідними.

Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними засобами. Нестача коштів, авансованих на придбання матеріальних запасів, може призвести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми. Зайве відволікання коштів у запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвіння ресурсів, неефективного їх використання. Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їхньої організації й ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, а й фінансова у вартість підприємства.

Короткострокові фінансові рішення відносно оборотного капіталу організацій включають визначення, по-перше, найбільш прийнятного рівня оборотного капіталу (в цілому та за елементами) і, по-друге, джерел їх фінансування.

Відомі три альтернативних типу політики щодо загального рівня оборотних коштів: обережна, помірна і обмежувальна.

Обережна політика допускає відносно високий рівень грошових коштів, товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості для стимулювання покупців. При такій політиці збільшується питома вага оборотних активів у загальній сумі активів, знижується ризик збоїв у виробництві, поліпшується платоспроможність. Однак досягається це ціною уповільнення їх оборотності.

Такої політики дотримуються фірми, які віддають перевагу в умовах невизначеності крім мінімально необхідної суми грошових коштів, матеріальних запасів (залежно від очікуваних виплат, обсягу реалізації, поставок та ін.) Тримати страховий запас на випадок непередбачених відхилень від очікуваних величин, таким чином мінімізуючи ризик збоїв у виробництві.

Обмежувальна політика передбачає зведення до необхідного мінімуму сум коштів, товарно-матеріальних запасів і дебіторської заборгованості. Даний тип політики передбачає отримання вигоди від відносно меншого обсягу фінансових ресурсів, відмерлого в оборотних коштах. Разом з тим він тягне за собою найбільший ризик збоїв у виробництві, зниження платоспроможності. Даною політики дотримуються фірми, що знаходяться в умовах визначеності (коли точно відомі обсяг реалізації, витрати, період реалізації, терміни платежів та ін.). Надмірна обмежувальна політика призводить до падіння обсягу реалізації, неефективності виробництва через брак товарно-матеріальних запасів, уповільнення виплат працівникам організації.

Помірна політика передбачає якийсь баланс між обережною і обмежувальної політикою. Такі показники фінансового стану підприємства, як рентабельність активів, ризик неплатоспроможності, період оборотності оборотних коштів, знаходяться на середніх рівнях.

Рівень оборотного капіталу слід аналізувати також з точки зору ризику втрати ліквідності та розміру одержуваного прибутку. З одного боку, із зростанням розміру оборотного капіталу знижується ступінь ризику втрати ліквідності, отже, необхідно прагнути до нарощування чистого оборотного капіталу. З іншого боку, існує оптимальний рівень чистого оборотного капіталу з погляду розміру отримуваного прибутку. Будь-яке відхилення від оптимального рівня чистого оборотного капіталу призводить до зниження прибутку.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >