Навігація
Головна
 
Головна arrow Фінанси arrow Фінанси
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Визначення потреби підприємства в оборотних коштах

Підприємства, що працюють на принципах комерційного розрахунку, повинні мати визначену майнову й оперативну самостійність для того, щоб бути конкурентоспроможними, вести справу рентабельно і нести відповідальність за прийняті рішення. У цих умовах зростає необхідність визначення потреби у власних оборотних коштах, що грають головну роль в нормальному функціонуванні підприємств.

Політика управління запасами повинна відповідати на питання про мінімально необхідному обсязі запасів. Визначення потреби підприємства у власних оборотних коштах здійснюється в процесі нормування, тобто визначення нормативу оборотних коштів. Метою нормування є визначення раціонального розміру оборотних коштів, які відволікаються на певний строк у сферу виробництва і сферу обігу.

Потреба у власних оборотних коштах для кожної фірми визначається при складанні фінансового плану. Таким чином, величина нормативу оборотних коштів не є постійною. Розмір власних оборотних коштів залежить від обсягу виробництва, політики закупівель сировини і матеріалів, умов продажів, масштабів диверсифікації діяльності, структури капіталу, системи розрахунків і професіоналізму менеджерів організації.

При обчисленні потреби підприємства у власних оборотних коштах необхідно враховувати наступне. Власними оборотними коштами повинні покриватися потреби не тільки основного виробництва для виконання виробничої програми, а й потреби підсобного і допоміжного виробництва, житлово-комунального господарства та інших господарств, що не відносяться до основної діяльності підприємства і не перебувають на самостійному балансі, капітального ремонту, здійснюваного власними силами . На практиці часто враховують потребу у власних оборотних коштах тільки для основної діяльності підприємства, тим самим занижуючи цю потребу.

Нормування оборотних коштів здійснюється в грошовому вираженні. В основу визначення потреби в них покладена кошторис витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) па планований період. При цьому для підприємств з несезонним характером виробництва за основу розрахунків доцільно брати дані IV кварталу, в якому обсяг виробництва, як правило, найбільший в річній програмі; для підприємств із сезонним характером виробництва - дані кварталу з найменшим обсягом виробництва, оскільки сезонну потребу в оборотних коштах забезпечують короткострокові позики банку.

Для визначення нормативу приймається до уваги середньодобова витрата нормованих елементів у грошовому вираженні. По виробничим запасам середньодобова витрата розраховується за відповідною статтею кошторису витрат на виробництво; але незавершеному виробництву - виходячи із собівартості валової або товарної продукції; по готовій продукції - на підставі виробничої собівартості товарної продукції.

У процесі нормування встановлюються приватні і сукупний нормативи. Процес нормування складається з декількох послідовних етапів. Спочатку розробляються норми запасу але кожному елементу нормованих оборотних коштів. Норма - це відносна величина, відповідає обсягу запасу кожного елемента оборотних коштів. Як правило, норми встановлюються в днях запасу й означають тривалість періоду, забезпечуваного даним видом матеріальних цінностей. Наприклад, норма запасу складає 24 дня. Отже, запасів повинно бути рівно стільки, скільки забезпечить виробництво протягом 24 днів.

Норма запасу може встановлюватися у відсотках, у грошовому вираженні до визначеної бази. Далі, виходячи з норми запасу і витрати даного виду товарно-матеріальних цінностей, визначається сума оборотних коштів, необхідних для створення нормованих запасів по кожному виду оборотних коштів. Так визначаються приватні нормативи.

І нарешті, розраховується сукупний норматив шляхом додавання часткових нормативів. Норматив оборотних коштів являє собою грошове вираження планованого запасу товарно-матеріальних цінностей, мінімально необхідних для нормальної господарської діяльності підприємства.

Застосовують наступні основні методи нормування оборотних коштів: прямого рахунку, аналітичний, коефіцієнтний.

Метод прямого рахунку полягає в тому, що спочатку визначається величина авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.

Аналітичний метод застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюють укрупненно, враховуючи співвідношення між темпами зростання обсягу виробництва і розміру нормованих оборотних коштів у попередньому періоді.

При коефіцієнтний метод новий норматив визначається на базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов забезпечення виробництва, продажу продукції (робіт, послуг), систем розрахунків.

На практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунку. Перевагою цього методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки приватних і сукупного нормативів. До приватних відносяться нормативи оборотних коштів у виробничих запасах сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, запасних частин; у незавершеному виробництві і напівфабрикатах власного виробництва; у витратах майбутніх періодів; готових виробах. Особливість кожного елемента визначає специфіку нормування.

Норматив оборотних коштів, авансованих в сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати (Н), визначається за формулою

Н = РХД,

де Н - норматив оборотних коштів у запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів; Р - середньодобова витрата сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів; Д - норма запасу в днях.

Середньодобова витрата по номенклатурі споживаної сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів обчислюється шляхом ділення суми їхніх витрат за відповідний квартал на кількість днів у кварталі.

Визначення норми запасу - найбільш трудомістка і важлива частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожному виду або групі матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і матеріалів, то норма встановлюється по основних видах, що займає не менше 70-80% загальної вартості.

Норма запасу в днях по окремих видах сировини, матеріалів і напівфабрикатів установлюється виходячи з часу, необхідного для створення транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського і страхового запасів.

Транспортний запас необхідний у тих випадках, коли час руху вантажу в дорозі перевищує час руху документів на його оплату. Зокрема, транспортний запас передбачається у випадку розрахунків за матеріали на умовах попередньої оплати. Транспортний запас у днях визначається як різниця між кількістю днів пробігу вантажу і кількістю днів руху й оплати документів на цей вантаж.

Підготовчий запас передбачається у зв'язку з витратами на приймання, розвантаження і складування сировини. Він визначається на основі встановлених норм або фактично витраченого часу.

Технологічний запас враховується лише по тим видам сировини і матеріалів, за якими відповідно до технології виробництва необхідна попередня підготовка виробництва (сушіння, витримка сировини, розігрів, відстій і інші підготовчі операції). Його величина розраховується за встановленими технологічним нормам.

Поточний складський запас покликаний забезпечити безперебійність процесу виробництва між постачаннями матеріалів, тому в промисловості він є основним. Величина складського запасу залежить від частоти і рівномірності постачань, а також періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво. Основою для обчислення поточного складського запасу служить середня тривалість інтервалу між двома суміжними постачаннями даного виду сировини і матеріалів, обумовлена па основі договорів, нарядів, графіків або виходячи з фактичних даних за минулий період. У тих випадках, коли даний вид сировини і матеріалів надходить від декількох постачальників, норма поточного складського запасу приймається в розмірі 50% від інтервалу постачання. На підприємствах, у яких сировина надходить від одного постачальника й обмежене число застосовуваних видів матеріальних цінностей, норма складського запасу може прийматися в розмірі 100% інтервалу постачання.

Страховий запас створюється в якості резерв, що гарантує безперебійний процес виробництва у випадку порушення договірних умов поставок матеріалів (некомплектність отриманої партії, порушення термінів поставки, неналежну якість отриманих матеріалів). Величина страхового запасу приймається, як правило, в межах 50% поточного складського запасу. Вона може бути і більше, якщо підприємство знаходиться далеко від постачальників і транспортних шляхів або якщо періодично споживаються унікальні, підвищеної якості матеріали.

Таким чином, загальна норма запасу в днях на сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати в цілому складається з п'яти перерахованих видів запасів.

Норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали встановлюється по двох основних групах. До першої групи відносяться матеріали, що витрачаються регулярно й у великих кількостях. Норматив розраховується так само, як на сировину і основні матеріали. У другу групу включаються допоміжні матеріали, використовувані у виробництві рідко й у незначних обсягах. Норматив обчислюється аналітичним методом на основі даних за попередні роки.

Загальний норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали являє собою суму нормативів обох груп.

Норматив оборотних коштів на паливо обчислюється так само, як на сировину і матеріали. Не розраховується норматив на газоподібне паливо та електроенергію. При обчисленні витрати палива враховується потреба в паливі для виробничих і невиробничих потреб. Для виробничих потреб потреба визначається виходячи з виробничої програми і норм витрат на одиницю продукції по цехах; для невиробничих - на основі обсягу виконуваних робіт.

Норма оборотних коштів по тарі визначається в залежності від способу її заготівлі і збереження. Тому методи розрахунку норми але тарі в різних галузях неоднакові. На підприємствах, що використовують для упакування продукції покупну тару, норма оборотних коштів визначається так само, як по сировині і матеріалам. По тарі власного виробництва, використовуваної для пакування готової продукції і включається в її оптову ціну, норма запасу в днях визначається часом перебування цієї тари на складі від моменту її виготовлення до упаковки в неї продукції. Якщо вартість тари власного виробництва не включається в оптову ціну готової продукції, а входить у вартість валової і товарної продукції, норматив по ній не встановлюється, так що він враховується в нормативі по готовій продукції. За поворотній тарі, одержуваної від постачальника із сировиною і матеріалами, норма оборотних коштів залежить від середньої тривалості одного обороту тари з моменту оплати рахунку за тару разом із сировиною до оплати рахунку за повернуту тару постачальником. Вартість тари, призначеної для зберігання сировини, матеріалів, деталей і напівфабрикатів па складах і в цехах, не враховується при визначенні нормативу оборотних коштів по тарі, оскільки вона входить до складу основних фондів.

Норматив оборотних коштів на запасні частини встановлюється по кожнім виді запасних частин окремо виходячи з термінів їх поставки і часу використання для ремонту. Норматив може обчислюватися виходячи з типових норм на одиницю балансової вартості основних засобів, аналітичним методом на основі даних минулих років.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві повинен забезпечувати ритмічний процес виробництва і рівномірне надходження готової продукції на склад. Норматив виражає вартість початих, але не закінчених виробництвом виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу. У результаті нормування повинна бути розрахована величина мінімального заділу, достатнього для нормальної роботи виробництва.

Розмір оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво, не однакова по підприємствах і галузям. Основними причинами розходжень є особливості організації, обсяг виробництва, структура продукції, що випускається.

Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві здійснюється за групами або видами виробів для кожного підрозділу окремо. Якщо асортимент продукції різноманітний, то норматив обчислюється по основній продукції, що становить 70-80% її загальної маси.

Норматив оборонних коштів у незавершеному виробництві (Н) визначається за формулою

Н = р х т х до,

де Р - одноденні витрати на виробництво продукції; Т - тривалість виробничого циклу в днях; К - коефіцієнт наростання витрат,

Одноденні витрати визначаються шляхом ділення витрат на випуск валової (товарної) продукції відповідного кварталу на 90.

Твір тривалості виробничого циклу на коефіцієнт наростання витрат являє собою норму запасу в днях за статтею "Незавершене виробництво".

Тривалість виробничого циклу відображає час перебування продукції в незавершеному виробництві від першої технологічної операції до повного виготовлення продукції і передачі її на склад.

У виробничий цикл включаються технологічний запас (час обробки виробу), транспортний запас (час передачі виробу від одного робочого місця до іншого і на склад), оборотний запас (час перебування виробів між операціями обробки) і страховий запас (на випадок затримки якої-небудь операції ). При розрахунку нормативу виробничий цикл визначається по кожному виду виробів у календарних днях з урахуванням числа змін роботи підприємства в добу. На підприємствах, що випускають широкий асортимент продукції, тривалість виробничого циклу визначається як середньозважена величина.

Коефіцієнт наростання витрат відображає характер наростання витрат у незавершеному виробництві по днях виробничого циклу. Усі витрати в процесі виробництва підрозділяються на одноразові і наростаючі. До одноразовим відносяться витрати, вироблені на початку виробничого циклу (витрати сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів). Інші витрати вважаються наростаючими (амортизація основних фондів, витрати електроенергії, оплата праці та ін.).

Коефіцієнт наростання витрат визначається відношенням середньої собівартості виробу в незавершеному виробництві до загальної суми витрат на виробництво. Визначається коефіцієнт різними способами для виробництва з рівномірним і нерівномірним наростанням витрат.

Якщо основна частка витрат надходить у виробництво на самому початку виробничого циклу (одноразові), а інші (наростаючі) витрати розподіляються протягом виробничого циклу відносно рівномірно (у серійному виробництві), коефіцієнт визначається по формулі

де А - витрати, вироблені одноразово на початку виробничого циклу; Б - інші витрати, що входять в собівартість продукції.

При нерівномірному наростанні витрат по днях виробничого циклу коефіцієнт визначається по формулі

де Се - одноразові витрати першого дня виробничого циклу; С2, С3 - витрати по днях виробничого циклу; Т2, Т3 - час від моменту разових операцій до закінчення виробничого циклу; Ср - витрати, здійснені рівномірно протягом виробничого циклу; С - виробнича собівартість виробу; Т - тривалість виробничого циклу.

Витрати, що наростають рівномірно, приймаються в розрахунок середньої собівартості виробу в половинному розмірі, тому що на всіх стадіях незавершеного виробництва вони знаходяться одночасно.

Готова продукція, виготовлена на підприємстві, характеризує перехід оборотних коштів зі сфери виробництва в сферу обігу. Це єдиний нормований елемент фондів обігу.

Норматив оборотних коштів у готової продукції визначається але формулою

де Р - одноденний випуск товарної продукції по виробничій собівартості; Д - норма запасу в днях.

Норма оборотних коштів по готовій продукції визначається окремо для готової продукції на складі і для товарів відвантажених, по яких розрахункові документи знаходяться в оформленні.

За готової продукції на складі норма визначається часом комплектування і нагромадження продукції до необхідних розмірів, зберігання продукції на складі до відвантаження, упакування і маркірування продукції, доставки її до станції відправлення і відвантаження.

По товарах відвантажених, по яких документи не здані в банк, норма визначається встановленими термінами виписки рахунків і платіжних документів, здачі документів в банк, часом зарахування сум на рахунки підприємства.

Таким чином, розраховуються приватні нормативи по кожному елементу нормованих оборотних коштів. Потім визначається сукупний норматив оборотних коштів, що відображає загальну потребу підприємства у власних оборотних коштах у планованому періоді, шляхом додавання часткових нормативів.

Далі необхідно порівняти отриманий сукупний норматив із сукупним нормативом минулого періоду тим, щоб визначити, як змінюється потреба підприємства у власних оборотних коштах у плановому періоді.

Різниця між нормативами складає суму приросту або зменшення нормативу оборотних коштів, що знаходить відображення у фінансовому плані підприємства.

Існують і інші концепції управління оборотними коштами. Вони припускають можливість планування загальної потреби в оборотних коштах без поділу їх на нормовані і ненормовані або формування укрупненої моделі потреби в оборотних коштах з подальшою деталізацією їх за елементами.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук