Фінансовий аспект складання бізнес-плану

Поняття бізнес-плану, сфера його застосування та умови розробки

Бізнес-план являє собою документ внутрішньофірмового планування, излагающий всі основні аспекти планування виробничої і комерційної діяльності підприємства, аналізує проблеми, з якими воно може зіткнутися, а також визначає способи вирішення фінансово-господарських завдань.

Спеціальна література, де розглядаються різні методичні питання складання бізнес-планів, в основному є перекладної. У книгах зарубіжних авторів докладно викладаються питання складання бізнес-плану стосовно фірмам, які працюють за законами розвиненої ринкової економіки. Економічна та соціальна ситуація, в якій працюють вітчизняні підприємства, не дозволяє здійснювати пряме використання зарубіжних методичних розробок при складанні бізнес-планів російськими підприємствами. Необхідна їх адаптація до реальних економічних умов нашої країни.

Розробка методичних питань складання бізнес-плану відповідно до завдань даного видання обмежується фінансовим аспектом. У нинішніх економічних умовах бізнес-план повинен насамперед вирішувати завдання поліпшення фінансового стану підприємства. У цьому зв'язку розгляд саме фінансового аспекту бізнес-плану найбільш актуально.

Залежно від цілей потреба в розробці бізнес-планів виявляється при вирішенні фінансових і управлінських завдань в різних сферах господарської діяльності. Узагальнення досвіду складання бізнес-планів вітчизняними підприємствами та організаціями дозволяє виділити наступні області їх застосування:

  • o підготовка інвестиційних заявок існуючими і знову створюваними підприємствами на отримання кредитів у комерційних банках;
  • o обгрунтування пропозицій з приватизації підприємств державної та муніципальної власності;
  • o розробка проектів створення приватних фірм, без чого ризик руйнування нових підприємців виявляється надмірним;
  • o вибір економічно вигідних напрямків та способів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами і фірмами;
  • o складання проектів емісії цінних паперів (акцій, облігацій) підприємств;
  • o залучення іноземних інвестицій для розвитку підприємства.

До основних завдань, які підприємство може вирішити за допомогою складання бізнес-плану, відносяться:

  • o визначення ємності та перспектив розвитку ринку збуту продукції по основному виробництву;
  • o оцінка можливих витрат з виготовлення та реалізації продукції і послуг;
  • o порівняння витрат з можливими ціпами для прогнозування прибутку;
  • o виявлення можливих прорахунків і помилок у плануванні фінансово-господарської діяльності;
  • o визначення доцільності розвитку даного виробництва в сформованих економічних умовах.

Законодавство не закріплює обов'язковість розробки бізнес-плану. Зарубіжний досвід і досвід вітчизняних підприємств показують, що складати бізнес-плани змушує саме життя. Тут доречно провести аналогію з порядком складання радянськими підприємствами при короткостроковому плануванні платіжних календарів, які дозволяли раціонально організувати оперативну фінансову роботу шляхом взаємозв'язку всіх джерел надходжень з витратами підприємства. Його складання також не було обов'язковим, однак багато підприємств платіжний календар становили постійно, що дозволяло їм передбачити періоди погіршення фінансового становища і своєчасно вживати заходів щодо вишукування додаткових ресурсів для ліквідації тимчасових фінансових труднощів. Підкреслимо, що ми далекі від повного ототожнення бізнес-плану з таким документом внутрішньофірмового оперативного планування, як платіжний календар. Подібними є тільки методи планування.

Бізнес-план вирішує завдання не тільки оперативного планування, але може мати і стратегічні цілі, а також вирішувати завдання по внешнехозяйственной діяльності підприємства при встановленні або розширенні ділових контактів з постачальниками і споживачами продукції. У цій сфері господарських інтересів підприємства бізнес-план може допомогти вирішити проблему фінансування. При укладенні договорів із банком, інвестиційним фондом або іншим можливим інвестором бізнес-план дозволяє переконати їх у тому, що підприємство має перспективні можливості розвитку виробництва, оскільки існує послідовна і реальна програма проведення підприємницької ідеї в життя.

Господарські партнери підприємства, перш ніж встановити з ним договірні відносини, можуть за допомогою бізнес-плану переконатися в наявності шансів на комерційний успіх і забезпеченні достатнього рівня прибутковості. Таким чином можна будувати господарські взаємовідносини з постачальниками сировини, матеріалів, палива, обладнання;

з посередниками в реалізації власної продукції підприємства; з фірмами, з якими передбачається здійснювати кооперування науково-технічної, виробничої, інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Є і ще один аспект складання бізнес-плану. За кордоном прийнято, що розробка бізнес-плану здійснюється із залученням фахівців, експертів і консультантів, але з обов'язковим особистим участю керівника підприємства. Багато зарубіжних корпорації або інвестиційні фірми взагалі відмовляються розглядати заявки на інвестування, якщо стає відомо, що бізнес-план з початку і до кінця підготовлений консультантом з боку, а керівником підприємства був тільки підписаний. Звичайно, це не означає, що слід відмовлятися від послуг консультантів, навпаки, їх залучення вітається інвесторами. Однак вимога безпосередню участь керівника підприємства в цій роботі означає перевірку його особистих можливостей, готовності, відповідальності і переконаності в правоті своєї справи. Це необхідно для успішної реалізації бізнес-плану.

На практиці для розробки підприємством бізнес-плану керівнику корисно мати організаційний план. Основними розділами такого плану можуть бути:

  • o експрес-аналіз і оцінка поточного фінансового стану підприємства;
  • o аналіз впливу на господарську діяльність підприємства зовнішніх і внутрішніх факторів;
  • o визначення цілей і формулювання кількісно певних завдань на планований період господарської діяльності підприємства;
  • o програма виконання організаційного плану із зазначенням термінів виконання та відповідальних виконавців.

При складанні бізнес-плану використовується статистична, бухгалтерська та інша інформація. Метою проведення експрес-аналізу фінансового стану підприємства є оцінка структури його балансу з точки зору платоспроможності відповідно до системи критеріїв для визначення незадовільної структури балансу підприємств. На основі запропонованої методики можна дати оцінку фінансового стану, зіставну з офіційними вимогами держави, зрозумілу для російських підприємств. Разом з тим слід зауважити, що методика ця поки недосконала. Пошук нових, більш точних критеріїв оцінки триває.

Для проведення експрес-аналізу фінансового стану підприємства використовуються його річна і квартальна звітність: форма № 1 "Баланс підприємства"; форма № 2 "Звіт про фінансові результати та їх використання", довідка до форми № 2 "Довідка до звіту про фінансові результати та їх використання". Аналіз і оцінка структури балансу підприємства проводяться на основі двох коефіцієнтів:

  • 1) поточної ліквідності;
  • 2) забезпеченості власними коштами. Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує

загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами для ведення господарської діяльності. Він розраховується як відношення фактичної вартості знаходяться в наявності оборотних коштів у вигляді виробничих запасів, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (сума підсумків II і III розділів активу балансу) до найбільш термінових зобов'язань підприємства у вигляді короткострокових кредитів банків, короткострокових позик і різних видів кредиторської заборгованості (підсумок II пасиву балансу за вирахуванням рядків 500, 510, 730, 740),

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує наявність у підприємства власних оборотних коштів, необхідних для його фінансової стійкості. Даний коефіцієнт визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних коштів (підсумок I розділу пасиву балансу) до фактичної вартості знаходяться в наявності у підприємства оборотних коштів у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості, інших оборотних активів (сума підсумків II і III розділів активу балансу). Зіставлення розрахованих значень показників з їхньої позитивної величиною і фактичними даними за інші періоди господарської діяльності дозволяє дати оцінку не тільки фактично сформованого фінансового стану, але і динаміки показників, визначити тенденції в результатах господарської діяльності. Отже, стає можливо намітити першочергові заходи та напрямки роботи але поліпшенню фінансового становища шляхом використання зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають па виробництво. Великий практичний інтерес для керівників підприємств має складання програми виконання організаційного плану із зазначенням термінів виконання роботи, відповідальних виконавців і підготовлених вихідних документів. Така програма, крім уже названих підготовчих робіт, повинна передбачити проведення але напрямками, виявленим експрес аналізом, більш детального аналізу фінансово-господарської діяльності включає:

  • o аналіз структури вартості майна підприємства і коштів, вкладених у нього;
  • o аналіз платоспроможності підприємства;
  • o аналіз його фінансової стійкості;
  • o оцінку можливих перспектив розвитку підприємства.

Організаційний план розробки бізнес-плану доцільно розглянути і затвердити правлінням підприємства або радою директорів акціонерного товариства. Питання методичного забезпечення реалізації бізнес-плану і контроль за ходом його виконання цікавлять усіх акціонерів і працівників підприємства, оскільки від успішного вирішення залежать і курс акцій суспільства, і рівень виплачуваних дивідендів.

У методичних вказівках відділам і службам підприємства по складанню основних розділів бізнес-плану зазвичай передбачається розробка програми соціального захисту працівників і акціонерів. Рекомендується також розробити графік контрольних перевірок, проводити періодичні звіти адміністрації та інші форми інформування акціонерів і працівників підприємства про результати робіт зі складання та реалізації бізнес-плану.

Розробникам бізнес-планів на підприємствах слід мати на увазі, що не існує загальноприйнятої, єдиної для всіх, регламентованої їх форми і структури. У той же час при значних зовнішніх відмінностях бізнес-планів методи їх розробки практично збігаються. Це дозволяє для вирішення проблем методичного забезпечення розробки бізнес-плану користуватися найбільш типовими методами його складання. Для будь-яких умов роботи підходить наступна структура бізнес-плану.

Резюме.

Розділ 1. Товари і послуги.

Розділ 2. Оцінка збуту товарів.

Розділ 3. Інформація про можливих конкурентів.

Розділ 1. План маркетингу. Розділ 5. План виробництва. Розділ 6. Організація. Розділ 7. Юридичний план.

Розділ 8. Оцінка прогнозування та управління різного роду ризиками.

Розділ 9. Фінансовий план.

Фінансові аспекти розробки розділів бізнес-плану будуть розглянуті в наступному параграфі.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >