Універсально мисляча людина

Сучасній людині необхідно мати здатність долати рамки сформованої культури, шукати ефективні рішення, що відповідають складним викликам плинної реальності, виходити в нові логічні простору формування сенсу. В системі світових взаємодій зростає роль суб'єктних відносин і цілеспрямованого керування. Саме інтелектуальний фактор буде вирішальним у виборі не тільки прийнятних варіантів для продовження життя на Землі людської спільноти, а й виходу людської цивілізації на нові рубежі.

Оскільки в реальний процес спілкування людей залучено безліч культурних феноменів, то слід визнати безперервне протікання в мисленні людини якогось полілогу. На зміну діалогічної логіці приходить плюралістична методологія, яка прагне охопити безліч культурних смислів, цінностей, значень і уявити світ у всій його різній цілісності. Саме в перехідні періоди розвитку культури відбувається перетворення базисних смислів універсалій культури, що означає трансформацію не тільки способу людського світу, але і самої людини, його відносин до дійсності, коригування його ціннісних орієнтацій, вироблення інших способів мислення. Тому в сучасній епосі з необхідністю виробляються такі світоглядні універсалії, які корелюються з відбуваються змінами у світі. При всьому існуючому різноманітті культур і цивілізацій в сучасному світі, немає ніяких підстав стверджувати, що це розходження просто нівелюється і на зміну прийде якась уніфікована цивілізація. Тим не менше, не можна не усвідомлювати, що наша сучасність - це загальносвітове стан, який впливає на всі паші дії, інтерпретації та звичаї поверх національних кордонів, незалежно від того, якими є наші реальні культурні витоки. Цей стан сучасності ми повинні прийняти, бо всередині нього ми живемо і діємо.

З усього споживаного людиною інформаційного багатства людина задіює не все, а те, що відповідає його інтенціям, інтересам, потребам, схильностям і т.п. При цьому людина може стати універсально мислячим, тобто стати мудрою людиною, що необхідно для взаєморозуміння. Колись фіксували шлях сходження за наступними ступенями: від мудрості до знання, від знання до інформації. Сьогодні актуальним видається шлях у зворотному напрямку - від інформації до мудрості. Цей шлях не має лінійної спрямованості, в мисленні відбуваються складні процеси відбору інформації, схильні випадковим факторам. У цьому зв'язку склалися поняття, які фіксують характер цих нелінійних, що відбуваються в мисленні людини процесів. Деякі з них стосуються логіки, інші - філософії, по всі вони виходять в сферу етики. Бо як мислити людині в світі, де існує на перший погляд безліч цінностей, ідеалів, взаємовиключних оцінок; як систематизувати знання: але принципом "нове - старе", або "відоме - невідоме", або ж категоричніше: "своє - чуже", тобто належить до моєї культури і инокультурную?

Слід усвідомити залежність власного мислення від стереотипів своєї культури, від особливостей особистого соціокультурного досвіду. Процес сприйняття і оцінювання культурних феноменів - то не проста приписування їм звичних значень, а це ще й позиція, яку ми займаємо. У культурній антропології розрізняють поняття культурної відносності (культурний релятивізм), яке означає розуміння культури з погляду се носіїв. Може бути точка зору інсайдера ("свою" людину) на власну культуру. Можливий і інший погляд на культуру - із зовнішнього боку - з позицій аутсайдера (стороннього спостерігача). Комплементарність (взаємне відповідність, зв'язок доповнюють один одного структур) поглядів інсайдера і аутсайдера (учасника і спостерігача) сприяє цілісному сприйняттю культурних артефактів.

Цю проблемну ситуацію сприйняття інокультурних цінностей, способів їх оцінювання аналізують також в рамках логіки. Вітчизняний мислитель Володимир Соломонович Біблер (1918-2000), продовжуючи ідеї М. М. Бахтіна і продуктивно розробляючи обгрунтування мислення як форми діалогу, в результаті якої тільки і може виникнути творче мислення, вводить поняття "парадоксальність логіки". Якщо в культурі Нового часу пізнання було орієнтоване на науку, в якій вирішальним виявлялося прагнення до виявлення єдиної істини, то вже у XX ст. логіка мислення тяжіє до іншого прообразу - до мистецтва, у сфері якого не варто питання про істинність або неістинності. Кожний художній твір, кожен предмет культури, кожне нове культурна подія, новий образ культури виходять за межі пізнавально орієнтованого розуму і являють собою самоцінний факт. Такий тип мислення необхідний для взаєморозуміння культур.

Перш ніж таке діалогічне спілкування з фактом іншої культури може відбутися, в мисленні людини повинна бути підготовлена основа для цього процесу, для зустрічі з "іншим", який розглядається як партнер у спілкуванні. Такого роду діалогічне спілкування може відбуватися як сприйняття людиною цінностей інших культур при безпосередньому комунікативному контакті з іншою людиною, в результаті чого виникає порозуміння і розширення власного досвіду. Результат такого діалогу - неминуче виникнення нового явища культури (знання, враження, артефакту, цінності). Це нове явище формується як би між які перебувають в діалогічних відносинах феноменах культури, між полюсами дуальної опозиції. Тим самим зникає внутрішня роздвоєність свідомості, знімається протистояння двох зустрічних логік, настає взаєморозуміння. Так мисляча людина йде по шляху формування універсального мислення, бо, будучи прихильником своєї культури, виявляється здатним розуміти як співмірні цінності інших культур. В основі такого розуміння лежать неодмінно універсалії культури, які є спільним сполучною ланкою для всього людства, які і дозволяють знайти єдину мову між культурами.

Значний внесок у проблему взаєморозуміння вніс сучасний філософ Ю. Хабермас, розробивши теорію комунікативної дії, в якій висвітлюються проблеми створення універсальної прагматики, когнітивно-інструментальної та комунікативної раціональності, пропонуються спроби синтезу комунікативної компетенції і герменевтики. Це його спадщина ще підлягає продуктивному освоєнню.

Отже, для реалізації поставлених цілей, необхідний пошук якогось оптимального балансу різноманітних тенденцій, у зв'язку з чим неминучий перегляд ряду політико-теоретичних і культурних реалій, таких як громадянське суспільство, держава, суверенність, влада, право, патріотизм, націоналізм, національна ідентичність, культурна ідентичність та ін. Потужне розширення горизонту життєвого світу, вторгнення інших смислів, інтеграція культурного досвіду роблять ці питання насущними і життєво важливими.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >