СТРАХУВАННЯ МАЙНА ФІЗИЧНИХ І ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Страхування майна юридичних осіб є об'єктом майнового страхування і являє страховий захист майнових інтересів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном юридичної особи.

Об'єктами страхування майна юридичних осіб можуть бути:

  • - будівлі - виробничі, адміністративні, соціально-культурного призначення та ін .;
  • - споруди - агрегати та інші виробничо-технічні установки;
  • - обладнання - інженерне або виробничо-технологічне;
  • - господарські будівлі;
  • - окремі приміщення - цеху, лабораторії, склади і т.д .;
  • - об'єкти незавершеного виробництва;
  • - майно, що є предметом і результатом виробничої діяльності підприємств та ін.

Страхова сума встановлюється за кожним об'єктом страхування майна підприємств виходячи з наступної оцінки:

  • - для будівель, споруд, машин, устаткування і т.д. - дійсної вартості, яка визначається на підставі даних балансу, за вирахуванням амортизації, висновку оцінної експертизи;
  • - товарно-матеріальних цінностей - фактичною собівартістю;
  • - готової продукції в процесі виробництва або обробки - вартості витраченого сировини, матеріалів, на підставі затверджених цін, норм і розцінок.

Під майном , підлягає страхуванню за договором страхування майна , слід розуміти майно, щодо якого, по-перше, може існувати інтерес в його збереженні, і по-друге, заподіяну певними обставинами шкоду має грошову оцінку.

Страхування майна громадян поширюється: на житлові приміщення (квартира, кімната, сукупність їх конструктивних елементів, а також обробка); будови (дачі, котеджі, забудови і т.д. з їх зовнішньою і внутрішньою обробкою); домашнє та інше майно, тобто предмети домашнього вжитку, особистого споживання, а також предмети підсобного господарства та ін.

Страхування майна фізичних осіб здійснюється за загальним або спеціальним договором. За загальним договором застрахованими вважаються всі наявні в даному господарстві предмети домашнього майна (крім застрахованих за спеціальним договором), а також елементи оздоблення та обладнання квартири (житлових та індивідуальних підсобних приміщень) на випадок їх пошкодження в будинках державного, громадського фонду та житлово-будівельних кооперативів .

За спеціальним договором можна здійснити страхування: виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного, напівдорогоцінного і виробних (кольорових) каменів; колекції, картини, унікальні та антикварні предмети, якщо є документ компетентної організації про оцінку їх вартості; радіо-, теле- і відеоапаратура, комп'ютери та ін.

Спеціальний договір може бути укладений як на страхування всіх предметів, що відносяться до тієї чи іншої групи, так і на окремі предмети.

Страхувальник може укласти договір зі страхування всіх житлових і господарських будівель, що знаходяться на відведеній йому земельній ділянці, окремих будівель (наприклад житлового будинку) або належної йому частки будови. Якщо страхувальник втратив право власності на будівлі, дія договору страхування припиняється без повернення страхових платежів, за винятком випадків, коли будови переходять у власність іншої особи. У цьому випадку вони вважаються застрахованими до кінця терміну, зазначеного в договорі. В добровільному порядку за бажанням страхувальника договір укладається також і на окремі будівлі, зведені на земельних ділянках, розташованих в населених пунктах сільської та міської місцевості, а також відведених під садівничі товариства.

Страхова оцінка (переоцінка) будівель дозволяє визначити страхову суму, розмір належних з громадян платежів, а в разі знищення або пошкодження будівель - розмір страхового відшкодування. Вона відображає вартість будівель з урахуванням їх зносу. З плином часу вартість змінюється внаслідок природного зносу будівлі, зміни цін на будівельні матеріали, вартості робіт і т.п.

Оцінці підлягають житлові і господарські будівлі будь-якого господарського призначення. Для оперативного і якісного виконання роботи з оцінки будівель використовують оціночні норми, встановлені для типових будівель. Типовими називаються будови, які за матеріалами стін і даху, розмірами, конструкції, внутрішньою будовою, якості та сортності будівельних матеріалів і обробки найбільш поширені в даній місцевості. На кожен вид будівель (житловий будинок, сарай, комора, огорожу і т.п.) існує кілька оціночних норм, що відповідають різним типам даного виду будівель.

Страхова вартість домашнього майна оцінюється згідно з правилами страхування: на основі вартості, заявленої страхувальником, і документів, що підтверджують цю вартість; на підставі експертної оцінки страховика, якщо договором страхування не передбачено інше.

Страхові ризики відображаються в повному обсязі в правилах (умовах) страхування. У типові правила страхування майна громадян включається надання страхового захисту громадян від різних ризиків. Характерними ризиками при страхуванні майна громадян є пошкодження, знищення (загибель), втрата майна внаслідок пожежі, стихійних лих, протиправних дій третіх осіб, крадіжки і грабежі, падіння літальних апаратів та їх уламків, аварії водопровідної, опалювальної, каналізаційної систем, підтоплення ґрунтовими водами, наїзду наземними транспортними засобами і т.д.

Страхування майна громадян відноситься до ризикових видах страхування. Як правило, такі види страхування не передбачають обов'язок страховика зробити виплати страхового відшкодування при закінченні дії договору, якщо страховий випадок не настав.

Для укладення договору страхування майна підприємств страхувальник зобов'язаний подати письмову заяву з додатком документів, що характеризують об'єкт страхування, а також бухгалтерських документів, що підтверджують вартість об'єкта. При укладанні договору страхування майна повинно бути досягнуто згоди: про конкретний об'єкт страхування майна (будівля, обладнання тощо); характері події; термін дії договору; розмір страхової суми.

Документом, що свідчить про укладення договору, служать страхові поліси, які є бланком суворої звітності страховика або спеціальними бланками з різними ступенями захисту.

Договір страхування вступає в силу в момент сплати страхової премії або першого її внеску, якщо в договорі не передбачено інше. Договір страхування укладається в письмовій формі. Недотримання письмової форми тягне недійсність договору, за винятком договору обов'язкового державного страхування. Договір може бути укладений шляхом складання одного документа або вручення страховиком страхувальникові на підставі письмової або усної заяви страхового поліса (свідоцтва, сертифікати, квитанції), підписаного страховиком.

При укладанні договору страхування страхувальник зобов'язаний повідомити страховику всі обставини, що мають істотне значення для визначення ступеня страхового ризику. Істотними визнаються обставини, обумовлені страховиком у стандартній формі договору страхування (страховому полісі) або в його письмовому запиті, а також деякі обставини, які не відомі і не можуть бути відомі страховику.

Якщо після укладення договору буде встановлено, що страхувальник повідомив страховикові свідомо неправдиві відомості про обставини, страховик має право визнати договір страхування недійсним.

Достроково дію страхового договору припиняється, якщо після його вступу в силу можливість настання страхового випадку відпала й існування страхового ризику припинилося для розслідування обставин іншим, ніж страховий випадок. До таких обставин відносяться:

  • - закінчення строку дії договору;
  • - загибель застрахованого майна з причин іншим, ніж настання страхового випадку;
  • - припинення ведення страхувальником підприємницької діяльності, які застрахували підприємницький ризик чи ризик цивільної відповідальності.

При достроковому відмову страхувальника (вигодонабувача) від договору страхування сплачена страховику страхова премія не підлягає поверненню, якщо інші умови не передбачені умовами договору. Крім того, дія договору припиняється у випадках:

  • - закінчення терміну дії;
  • - виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником за договором в повному обсязі;
  • - несплати страхувальником страхових внесків у встановлені договором терміни;
  • - ліквідації страхувальника, що є юридичною особою, або смерті страхувальника (крім випадків, коли права страхувальника переходять до інших осіб);
  • - ліквідації страховика;
  • - прийняття судом рішення про визнання договору недійсним;
  • - в інших випадках, передбачених законодавством.

В період дії договору страхування страхувальник має певні обов'язки, які містяться в правилах страхування і (або) покладено на нього згідно із законом. Страхувальник зобов'язаний:

  • - своєчасно сплачувати страхові внески відповідно до умов договору;
  • - повідомити страховика про всі істотні обставини для судження про ступінь ризику;
  • - надати повну інформацію про об'єкт страхування;
  • - вживати всіх необхідних заходів з метою запобігання шкоди і зменшення його розміру;
  • - своєчасно повідомити страховика про факт настання страхового випадку;
  • - забезпечити страховику можливість пред'явлення вимог до особи, відповідальної за збитки.

У разі переходу прав на застраховане майно протягом терміну дії договору від імені, в інтересах якої він був укладений, до іншої особи права і обов'язки за договором, за винятком випадків примусового вилучення майна і відмови від права власності, переходять до цієї особи.

При настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату. При необхідності страховик може направити запит до відповідних компетентних органів для подання інформації та документів, що підтверджують факт і причину настання страхового випадку.

Якщо страховик виплатив страхове відшкодування страхувальникові, то до нього переходить право вимоги відшкодування шкоди в межах фактичних витрат до особи, відповідальної за збитки. Перехід до страховика прав страхувальника на відшкодування збитку називається суброгацію. Страхувальник (вигодонабувач) зобов'язаний передати страховику всі документи і докази і повідомити відомості, необхідні для здійснення страховиком перейшов до нього права вимоги.

ЦК України встановлює підстави звільнення страховика здійснити страхову виплату. Так, підставами для відмови страховика зробити страхову виплату є:

  • - навмисні дії страхувальника, застрахованої особи або вигодонабувача, спрямовані на настання страхового випадку;
  • - повідомлення страхувальником страховикові завідомо неправдивих відомостей, що мають значення для визначення ймовірності страхового випадку та розміру можливих збитків;
  • - завищення страхової суми, що стало наслідком обману з боку страхувальника;
  • - договір страхування майна укладений за відсутності у страхувальника або вигодонабувача інтересу у збереженні застрахованого майна;
  • - відсутність письмової згоди застрахованої особи на укладення договору особистого страхування на користь іншої особи, яка не є застрахованою особою;
  • - неповідомлення або несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку.

Страховик звільняється від виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, якщо інше не передбачено умовами договору, за збитки, що виникли внаслідок вилучення, конфіскації, реквізиції, арешту або знищення застрахованого майна за розпорядженням державних органів.

Страхування майна фізичних осіб і страхування майна юридичних осіб є ліцензованим видами страхування.

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >