СЕГМЕНТАЦІЯ СТРАХОВОГО РИНКУ

Страховий ринок представляє собою сферу економічних відносин, які опосередковують купівлю-продаж страхових продуктів.

Як частина фінансового ринку страховий ринок - це місце зустрічі покупця (страхувальника) і продавця (страховика), де предметом угоди є страхова послуга. Підставою для виникнення страхування є наявність ризику, а об'єктивна потреба людей у страховому захисті від ризику призвела до появи страхового ринку.

Структурно страховий ринок представлений наступними учасниками та елементами:

  • - страхові продукти;
  • - виробники страхових послуг (страхові організації, перестрахувальні компанії);
  • - споживачі страхових послуг (страхувальники, застраховані особи, вигодонабувачі);
  • - посередники (агенти, брокери);
  • - професійні об'єднання (страхувальники, страховики);
  • - страхова інфраструктура (професійні оцінювачі, актуарії, сюрвейєра, аудитори та ін.);
  • - наглядові і регулюючі органи і організації.

Страхової компанії самої весь час доводиться функціонувати і розвиватися в умовах впливу зовнішніх факторів страхового ринку, з огляду на таку складну структуру ринку і різноманіття його учасників. Найчастіше вплив цих факторів є важко прогнозованими, що обумовлює наявність ризику для страховика. У цих умовах компанії необхідно постійно вивчати стан ринку, робити прогнози і коригувати напрямки своєї діяльності.

Для більш точної орієнтації страховика на ринку, правильного позиціонування та розробки конкурентоспроможного продукту проводиться сегментація страхового ринку. Сегментація служить для оптимізації ринкової стратегії страховика.

Сегментація є поділ ринку на сегменти або групи за певними ознаками.

Цей процес має на увазі поділ ринку на максимально різні між собою фрагменти, усередині яких елементи цих фрагментів максимально схожі між собою. В основу поділу може бути покладений практично будь-яка ознака.

Існує два основних види сегментації страхового ринку. Маркетингова (поведінкова ) сегментація виражається в поділі страхового ринку відповідно до поведінкою споживачів при придбанні та користуванні страховим продуктом. Технічна сегментація спрямована на формування сегментів, максимально близьких за рівнем ризику настання страхової події для страхувальника. Тут важливо визначити рівень ризику настання страхового випадку та його потенційної тяжкості.

Таким чином, сегментація дозволяє страховим компаніям максимально пристосовувати свої продукти до потреб і можливостей окремих груп споживачів.

Крім основних видів сегментації в практиці російських і зарубіжних компаній використовуються наступні критерії для поділу страхового ринку:

  • - географічна сегментація - будується за регіональною ознакою - республіка, область, місто, район. Розбивка ринку на географічні одиниці, особливо розподіл на мегаполіси, великі, дрібні і середні міста, сільські населені пункти, дуже ефективна з точки зору прогнозу збуту. Справа в тому, що різні географічні сегменти характеризуються різною ймовірністю настання страхових подій;
  • - демографічна сегментація - дозволяє виділити групи страхувальників за статтю, віком, рівнем освіти, сімейним статусом. Так, простежується певна залежність між споживчою активністю і віком страхувальників, а також рівнем освіти. Середній клас в основному представлений високооплачуваними працівниками комерційних структур, які мають вищу освіту і є платоспроможною категорією потенційних клієнтів;
  • - соціально-економічна сегментація - виділяє групи споживачів але ознаками соціального статусу (професія, посада) і рівнем доходу. Рівень доходів впливає на потребу в захисті певного переліку майна, яке купується в міру зростання добробуту (квартири, машини, побутової техніки, заміського будинку). Рівень доходів традиційно підвищується з віком, також зростає схильність і зацікавленість у страхуванні;
  • - поведінкова сегментація - грунтується на поведінкових особливостях споживачів. Страховики вивчають цінності, стиль життя, особливості культури та релігії, традиції та все те, що визначає вибір покупця. Це зумовило появу особливого напряму в страхуванні для мусульманських країн, яке називається такафул.

Споживачів можна також ділити за ознакою наявності страхового поліса (тоді в цій сегментації будуть присутні реальні страхувальники, навмисні застрахуватися або принципово відмовляються від страхування). За здатністю заплатити страхову премію можна говорити про платоспроможних і неплатоспроможних клієнтів. З точки зору активності придбання поліса можна виділити активних самостійних споживачів і пасивних страхувальників (хто вибирає страхову послугу не самостійно, а орієнтується на думку друзів, колег).

Сегментація страхового ринку для юридичних осіб в основному враховує такі ознаки: географічне положення; галузева приналежність; основні ризики; характеристики підприємства (розміри підприємства, фінансовий стан). Одним з важливих критеріїв є фінансовий стан корпоративного клієнта, що, в свою чергу, визначає його можливість страхувати велика кількість об'єктів, ризиків і здатність своєчасно вносити страхову премію. Таким чином, в даній сегментації можна виділити збиткові і прибуткові компанії (всередині їх можна класифікувати за рівнем платоспроможності), а також великі, середні і дрібні (наприклад, за кількістю працівників - потенційних страхувальників).

Сегментація страхового ринку визначає і те, скільки об'єктів буде охоплено страхуванням конкретного страховика. Це називається страховим полем. Страхове поле являє собою максимальну кількість об'єктів, яке можна застрахувати. Чим краще компанія проведе сегментацію, тим легше і ширше вона зможе охопити вибрані сегменти. Процентне співвідношення страхового портфеля до страхового поля означає охоплення страхового поля або рівень розвитку страхування.

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >