ГЕНЕЗИС І РОЗВИТОК РЕЛІГІЙНИХ ФОРМ СВІДОМОСТІ ЛЮДСТВА

З уявленнями про природну релігію пов'язані і перші філософські передумови розвитку еволюційного підходу в розумінні виникнення і розвитку релігії. З природною точки зору Юм розглядає саму історію релігії. Релігійні уявлення породжуються страхом стародавньої людини і такою здатністю його свідомості, як антропоморфізм. Політеїзм як рання, примітивна форма релігії людства характеризується Юмом в цілому негативно за велику кількість забобонів і ідолопоклонство. Перехід від політеїзму до монотеїзму відбувається тоді, коли той чи інший народ починає виділяти серед багатьох божеств одне і поступово передавати йому все більше і більше атрибутів, якими раніше володіли інші боги. Таке божество в результаті стає єдиним володарем світу, а потім і його творцем.

Гегель з ідеалістичної точки зору представляв релігійне життя людства як єдиний поступальний процес, ініційований саморозвитком Абсолютного Духа, який, пізнаючи самого себе і поступово піднімаючись, створює на чергової сходинки певну релігію. Змістом цього процесу, який розкривається за допомогою діалектичного методу, є поступове розділення «природного» і «духовного», набуття духом все більшої свободи: відбувається розвиток від примітивної форми природної релігії, в якій дух людський ще знаходиться в стані безпосередності, не виділяючи себе з природи, через стадію релігій духовної індивідуальності до абсолютної релігії - християнства, в якій і досягається знання духу про дух в його істині. У цілісній картині розвитку релігійної свідомості людства окремі стадії представлені Гегелем як саморух релігійних ідей, серед яких, в першу чергу, виділяються уявлення про бога і безсмертя душі.

Крім згаданого підходу існує і концепція ірамонотеізма, згідно з якою релігія в людському суспільстві існувала завжди і до того ж спочатку мала форму монотеїзму, проте він був згодом втрачений, виродившись в багатобожжя або язичництво. Цю точку зору розвивав Шеллінг: ранній примітивний монотеїзм «золотого століття» характеризувався тим, що людство поклонялось того, чого не знало, і щоб утвердитися як істина, монотеїзм повинен пройти через своє заперечення. Тому первинна інтуїція Бога слабшає, відбувається відпадання від Бога, і через міфологію як «розбрелися, розклався монотеїзм» [1] починається повернення до Бога в рамках єдиного процесу Одкровення.

За Фейербахом, основу релігії становлять страх і почуття залежності, які відчувають людиною. На першій стадії розвитку релігії - природною , природа є предметом цього почуття і обожнюється. На другій стадії - духовно-людської - сама людина вже височить над природою, з природного істоти стає істотою соціальною, і па цій стадії він починає відчувати все більшу залежність вже від сили закону або громадської думки, тому і релігія поступово змінює свої основні риси, а божественні істоти все більше наділяються соціальними і політичними атрибутами. Фейєрбах стверджує, що людина сама є джерелом монотеїзму. Якщо на природній стадії розвитку релігії людина жертвував собою природі, наділяючи її якостями своєї природи, то на другій стадії він вже жертвує природою собі, в християнстві ж зосереджується лише на себе самого. Христос і є ідеал абстрактного людини, прообраз, сукупність всіх моральних досконалості людського роду, любов людства до самого себе.

У сучасну епоху уявлення про еволюційний розвиток релігії як сходженні від нижчих форм релігійної свідомості до більш досконалим фактично вже не розглядається в зв'язку з тим, що такий підхід передбачає редукционизм в поясненні і розумінні релігії. Для сьогоднішнього світогляду більш співзвучна ідея діалогу та затвердження унікальності кожної релігійної традиції.

  • [1] Шеллінг Ф. Й. Твори: в 2 т. Т. 2. М., 1989. С. 235.
 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >