Навігація
Головна
 
Головна arrow Маркетинг arrow Зв'язки з громадськістю в органах влади
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ВІДМІННОСТІ АГІТАЦІЇ, ПРОПАГАНДИ ТА ЗВ'ЯЗКІВ З ГРОМАДСЬКІСТЮ В ОРГАНАХ ВЛАДИ

Поняття агітації і пропаганди змістовно близькі між собою. Часто їх вживають в єдиному контексті. У найзагальнішому вигляді агітація і пропаганда покликані спонукати людину думати і діяти певним чином. В цьому відношенні вони зближуються з поняттям СО.

Відповідно, розглянуті раніше етапи розвитку СО застосовні до агітації і пропаганді. Як політичне явище агітація отримала розвиток в республіках Стародавньої Греції і в Стародавньому Римі, де вільний громадянин мав можливість вплинути на долю своєї держави за допомогою майстерного володіння переконливою промовою. Наслідком цього стало виникнення політичної риторики. У V-III ст. до н.е. агітація існувала вже як самостійний етап виборчої боротьби. Вона починалася з моменту внесення імені кандидата в список для голосування і тривала до дня виборів. До цього ж періоду відносяться перші правові обмеження передвиборчої агітації. Так, встановлювалася заборона на безкоштовні бенкети і видовища для громадян, на подарунки і роздачу грошей.

У XX ст. починають домінувати державні монополістичні тенденції і глобальна науково-технічна революція, яка створила високопродуктивні системи передачі і фіксації інформації. Агітація і пропаганда були перенесені на радіо, телебачення, пізніше - в Інтернет.

Слово «пропаганда» походить від назви католицької організації Congregatio de Propaganda Fide (Конгрегація поширення віри), створеної папою Григорієм XV в 1622 році для місіонерської діяльності і діє до сих пір.

Пропаганда (від лат. Propaganda - підмет поширенню) - поширення будь-яких ідей для залучення прихильників.

Значення слова «пропаганда» можна позначити як розповідь про якійсь ідеї, теорії, науковому або культурному напрямі, метою якого є залучення прихильників і однодумців. Пропаганда - відкрите поширення поглядів, факторів та інших відомостей для формування громадської думки чи інших цілей, переслідуваних пропагандистами.

Цілі пропаганди часто мирні, просвітницькі, проте історія знає приклади пропаганди військових, фанатичних і насильницьких дій.

Виділяють ряд основних функцій пропаганди:

  • • формування в суспільстві певних зразків мислення;
  • • активізація свідомості, переведення знань і уявлень людей в сферу мотивації і прийняття практичних рішень;
  • • боротьба з ідейними противниками і їх нейтралізація.

Поширеними техніками пропагандистської роботи є наступні:

  • привернення уваги. Це важливий початковий етап, так як неуважна аудиторія залишається несприйнятливою до ідей пропагандиста. Щоб привернути увагу, слід починати з обговорення актуальних ідей, що хвилюють багатьох людей тут і зараз. Одним із способів залучення уваги є провокація - яскраве, спірне, незвичайне твердження або дія, вибивається із загального ряду і тому привертає до себе загальну увагу;
  • створення достовірності та авторитетності послання. Після того як увага аудиторії залучено, слід сформувати зрозуміле і викликає довіру послання. Пропагандист повинен справляти враження фахівця, що добре розбирається в обговорюваній проблемі, яка оперує фактами, знає більше, ніж його противники. У цьому випадку він буде викликати довіру аудиторії;
  • формування пам'яті. Привернути увагу і запропонувати аудиторії ряд ідей недостатньо для успіху пропагандистського впливу. Потрібно, щоб люди запам'ятали суть обговорюваних ідей, могли самостійно відтворити її в розмові зі своїми знайомими і сприяли поширенню ідеї. Для цього слід створити у аудиторії певні стійкі асоціації з обговорюваної ідеєю, щоб вона перестала бути для людей абстрактної і почала зв'язуватися ними з їх власним життям і відбуваються в ній подіями;
  • збудження емоцій. Пропагандистська робота не тотожна освіті і навчанню. Мова тут йде не про передачу знань або навичок, а про формування особистісного ставлення до тієї чи іншої ідеї або проблеми. Щоб бути особистісним, ставлення повинно мати емоційне забарвлення. Формується позитивне ставлення аудиторії до самої ідеї та її носіїв і неприязне ставлення до інших ідей і тим, хто їх розділяє. Коли емоційне сприйняття ідеї сформувалося, можна говорити про те, що пропагандистський вплив досягло успіху: тепер людина може забути факти і аргументи, пов'язані з ідеєю, але не забуде саму ідею;
  • повторення повідомлення. Для того щоб бути успішним, пропагандистський вплив має бути повторюваним. Повторення дозволяє актуалізувати ідею в міру необхідності, освіжити її сприйняття аудиторією.

У сучасній теорії виділяються кілька основних видів пропаганди. Вони представлені в табл. 3.2.

На відміну від реклами пропаганда не має чіткого законодавчого регулювання. Окремі норми містяться у Федеральних законах:

  • • від 11 липня 2001 року № 95-ФЗ «Про політичні партії»;
  • • від 29 грудня 2010 року № 436-ФЗ «Про захист дітей від інформації, що завдає шкоди їх здоров'ю та розвитку»;
  • • від 22 лютого 2014 р № 20-ФЗ «Про вибори депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації».

Класифікації видів пропаганди

Таблиця 32

підстава

класифікації

види пропаганди

коротка характеристика

мета

пропаганда дією

Формування ставлення людей до конкретної ситуації в сьогоденні, минулому або майбутньому, з метою спонукати їх до певної поведінки

ідейна пропаганда

Поширення певних цінностей, ідей з метою об'єднання або роз'єднання суспільства

зміст

конструктивна

пропаганда

Виконує виховну та інформаційну функції в суспільстві

негативна пропаганда

Поширення ідей, що заподіюють психологічний або інший збиток населенню; створить ілюзорну реальність з «перевернутої» системою цінностей

використовувані методи

соціологічна

пропаганда

Використання елементів повсякденності з метою насадження неусвідомлюваних людьми ідеологій чи політичних уподобань

Пропаганда засобами мистецтва

Створення системи уподобань до тих чи інших концепцій за допомогою архітектури, живопису, графіки, скульптури, плаката, кіно, театру, музики, літератури, журналістики

залучення

аудиторії

Ретиальна (мережева, масова) пропаганда

Взаємодія з широкою аудиторією і використання коштів, розрахованих на масове сприйняття

аксіальна пропаганда

Взаємодія зі спеціально відібраної частиною населення

форма

істота-

вання

Пряма (явна) пропаганда

Використання публічних закликів, гасел, самореклами

неявна пропаганда

Непряме вплив на людей з використанням алегорій, метафор, прихованих натяків

Використовувані источ- ники

«Біла» пропаганда

Ведеться з використанням достовірних джерел інформації з посиланням на них

«Сіра» пропаганда

Ведеться з використанням невідомих джерел інформації

«Чорна» пропаганда

Ведеться з використанням неправдивої інформації, фальсифікованих джерел

Агітація (від лат. Agitatio - приведення в рух) - усна, друкована та наочна політична діяльність, що впливає на свідомість людей для того, щоб спонукати їх до будь-якої діяльності.

За визначенням агітація - е го політична діяльність, МРІ якої використовуються всі можливі канали інформації, для того щоб спонукати населення до певної поведінки. Агітація - це завжди активний заклик до дії, до якогось рішення або вчинку. Яскравий приклад агітації - агітація передвиборча, яка спонукає виборців прийти на вибори, а також проголосувати за або проти якогось кандидата чи партії.

Агітація за своєю суттю пов'язана з владою і політикою. Величезну роль відіграє особистість агітатора, його харизма і здатність до переконання.

Можливі форми агітації представлені на рис. 3.1.

Основні форми агітації

Мал. 3.1. Основні форми агітації

Зіставлення агітації і пропаганди дозволяє виділити ряд подібностей і відмінностей між ними (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Подібності та відмінності агітації і пропаганди

схожість

відмінності

агітація

пропаганда

Враховують настрої людей, рівень освіти, культурний рівень

Впливає адресно, доходить до окремої людини

Впливає на все суспільство

Активно використовує держава для забезпечення підтримки своєї політики в суспільстві

Пов'язана з конкретною подією (наприклад, виборами)

Діє тривало і безперервно

Впливають на свідомість і поведінку людей

Спонукає людину до дії

Формує цілісний світогляд

Крім того, спостерігається ряд відмінностей між агітацією і пропагандою, з одного боку, і СО в органах влади - з іншого (габл. 3.4).

Таблиця 3.4

Відмінності агітації і пропаганди та зв'язків з громадськістю

параметр

порівняння

Пропаганда і агітація

Зв'язки з громадськістю

мета

Намагається змінити відносини для своїх цілей

Намагається підлаштуватися під сформовані відносини

спрямованість

Характерно одностороннє спілкування (монолог)

Характерно двостороннє спілкування (діалог)

фактори

успішності

Для успішного функціонування необхідна обмеженість достовірної інформації в суспільстві

Для успішного функціонування необхідний демократичний лад і масове суспільство

Таким чином, пропаганда і агітація - це важливі складові соціального і політичного процесу, які можуть взаємодіяти і перетинатися. Вони мають свої особливості, що відрізняють їх від СО в органах влади.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук