ДЖЕРЕЛО ВИНИКНЕННЯ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

До недавніх пір психологія, подібно кожній молодій науці, прагнула до виявлення загальних закономірностей психічного, до розробки проблем з загальних позицій. Однак в пошуках загального, як правило, втрачається своєрідність індивідуального. Проте кожен дослідник стикався з індивідуальними варіаціями психічного, які спочатку розглядалися як джерело помилок спостереження, а потім з цього джерела помилок стала виникати проблема варіативності психічних проявів людини. І сама логіка розвитку науки привела до виділення диференційно-психологічного аспекту [20] (рис. 1.2).

Джерело виникнення диференціальної психології

Рис 1.2. Джерело виникнення диференціальної психології

Як предмета диференціальної психології виступають індивідуальні відмінності психіки індивідів і груп людей, а також природа, джерела і наслідки цих відмінностей. Диференціальна психологія вивчає індивідуальна, предметно-змістовні і духовно-світоглядні якості індивідуальності, особливості самосвідомості, стильових характеристик особистості і здійснення різних видів діяльності (професійної, навчальної, спілкування і т.д.).

Завдання диференціальної психології:

  • - встановлення закономірності виникнення і прояви індивідуальних відмінностей в психіці людини;
  • - розробка теоретичних основ психодіагностичних досліджень і психокорекційних програм.

Сьогодні ця область знання, максимально розгорнута на запити практики і тому є швидко розвивається. Будь-яке знову виявляється явище, властивість, знову визначається психологічне поняття, що розробляються психодіагностичні методики, переломлюються крізь призму диференціальної психології. Розвиток вимірювальних технік створило експериментальну базу для виявлення індивідуальних відмінностей (психологічного тестування), але саме по собі не могло привести до виникнення диференціальної психології, оскільки служило всього лише допоміжним засобом для нової науки. Потрібно було перейти від розгляду індивідуальних і - в принципі нескінченних - кількісних відмінностей між людьми до розгляду типових (якісних). Варто було звернутися до того, що не тільки відрізняє людей, а й об'єднує їх за тими чи іншими ознаками. Це зажадало дихотомічного (дихотомія - сопостав- лінь або протиставлення двох частин цілого) аналізу результатів тестування, тобто слід віднести людей з тими чи іншими ознаками до полярним групам: до здатним або нездатним, сміливим чи боягузливим, запальним або витриманим, товариським або замкнутим і т.п. Оскільки значущість особливого в загальному стає все більшою, то і метою вивчення стає індивідуальність (рис. 1.3).

Актуальність вивчення індивідуальності

Мал. 1.3. Актуальність вивчення індивідуальності

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >