«СХІДНІ PR» В XX СТОЛІТТІ: ВИКОРИСТАННЯ ЗАХІДНОГО ДОСВІДУ

Вже на початку XX ст. традиційні суспільства, поступово долучаються до «благ цивілізації», стали використовувати ті форми комунікації, які були незвичні для країн Сходу, але сприймалися як самі собою зрозумілі на Заході. Наприклад, в ході політичної боротьби в Османській імперії (Туреччини), Бухарском еміраті, Хивинском ханстві молоді реформатори 1910-х рр. вперше стали видавати газети, друкувати і розповсюджувати листівки. Стали проводитися мітинги і збори, що раніше було прерогативою виключно влади або релігійних кіл. Створювалися партії, політичні рухи, просвітницькі організації, які проводили роботу з різними групами населення. Подібна робота організовувалася переважно (або навіть виключно) тими турками, бухарцям або хівинцями, які перш за побували в Європі або США, отримали західну освіту і тепер намагалися застосувати на практиці отримані знання.

Подібно сучасної економічної теорії, менеджменту, конституціоналізму й іншим подібним досягненням західної цивілізації, основні форми публічної комунікації були запозичені країнами Сходу (які називають також «країни третього світу» або «країни, що розвиваються») з Заходу. Тому можна сміливо стверджувати, що в східних країнах мала місце і західна PR-експансія. Разом з самими явищами прийшли і відповідні їм поняття «імідж», «реклама», «паблісіті», «копірайтер» та ін., Які не мали аналогів в традиційній культурі східних товариств. Навіть сам термін «public relations» широко використовується в таких неангломовних країнах, як Китай, Іран, Монголія.

Засоби реклами виявилися затребувані в країнах Сходу дещо раніше, ніж власне PR (як, втім, і в західному світі свого часу), тому і вплив Заходу найбільш яскраво проявилося спочатку саме в рекламній комунікації. Дослідники реклами в арабських країнах відзначають, що в багатьох випадках тільки використовуваний алфавіт був місцевим, тоді як і зміст повідомлень, і манера подання інформації, і стиль були цілком запозичені з європейського та американського досвіду. Цікаво, що часом на рекламу навіть не поширювалися, наприклад, традиційні в ісламі заборони на зображення людей і тварин і т.п.

Надалі в східному світі стали з'являтися навіть власні школи рекламного справи, відстоювали певні стилі рекламних повідомлень, які робили акцент на різних складових реклами (текст, зображення, заголовок та ін.), Але представники і цих шкіл перебували під впливом західних наставників і колег. Своєрідність їх, втім, виявлялося переважно в тому, що деяким термінам з області рекламоведенія перебували відповідності в арабській мові.

PR-фірми і відповідні підрозділи державних структур і комерційних організацій в багатьох країнах Сходу з'явилися порівняно недавно: 10-20 років тому. Проте ринок СО там активно розвивається: наприклад, в Китаї, де перші консультації в сфері PR були проведені тільки в 1980-і рр., Менш ніж за 20 років з'явилося понад 1500 PR-компаній. І, природно, формувалися вони на основі західних аналогів, а нерідко - і за допомогою західних фахівців.

Інформаційна діяльність збіглася з бурхливим розвитком в східних державах друкованих, а потім і електронних ЗМІ. Причому в останні кілька років їх кількість настільки зросла, що держава, традиційно регулировавшее на Сході інформаційні потоки, частково втратило контроль над ними, і в даний час докладає зусилля по відновленню статусу модератора інформації.

Слідом за західними країнами в державах Сходу став підніматися питання про соціальну відповідальність бізнесу. Як ми переконалися, питання соціального забезпечення навіть в середні віки на Сході вирішувалися, мабуть, більш ефективно, ніж на Заході. Проте в сфері бізнесу навіть такі традиційні держави, як Індія, обрали методи, властиві корпораціям Європи і США. Можливо, саме з подачі західних ідеологів та діяльність, яка в країнах ісламського або буддійського світу вважалася обов'язковою і богоугодним (відповідно до релігійних канонів), сьогодні стала служити ще одним приводом для залучення уваги до компанії, тобто якоїсь рекламною акцією. Наприклад, керівники індійських корпорацій зовсім в дусі своїх європейських або американських колег міркують про необхідність внесення лепти в соціальну політику країни, встановлення конструктивного діалогу з державою і суспільством. Безсумнівно, подібні заяви розраховані, в першу чергу, на їх західних колег, для яких проблема соціальної відповідальності бізнесу зараз дуже актуальна, тому що в східних суспільствах вона ніколи не стояла так гостро в силу особливостей взаємин держави, суспільства і бізнесу.

Намагаючись порівнювати СО в традиційних суспільствах за аналогією із західними, фахівці нерідко і оцінюють їх відповідно до критеріїв, виробленими американськими, англійськими, французькими комунікаторами. Тому, скидаючи з рахунків національну своєрідність, вони нерідко критикують відсутність в «східних PR» тих чи інших елементів, властивих комунікації в Європі або Америці. Зокрема, китайським фахівцям але СО в державній сфері ставилося в докір відсутність двосторонньої комунікації. Англо-американські критики абсолютно не враховували традицій взаємовідносин держави і суспільства в Китаї, що складалися протягом кількох тисячоліть. Цей та інші аналогічні приклади призводять до закономірного питання: чи дійсно PR на Сході стали 100-іроцснтним запозиченням з західного досвіду і зовсім не враховують національної специфіки?

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >