СУБ'ЄКТИ ГЛОБАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Традиційно основними суб'єктами, відповідальними за стан справ в міжнародних відносинах, були державні територіальні утворення. Дегерріторіалізація політичного авторитету в XXI ст. привела і до розширення суб'єктного складу управління міжнародними відносинами. Сформувалася розподілена система глобального управління, в якому держава стала лише одним з її елементів.

Суб'єктність глобального управління множинна. Вона здійснюється як офіційними, гак і неформальними міжнародними структурами. Повноправними суб'єктами управління світового масштабу стали ООН, СОТ, МВФ, ОЕСР, Світовий банк. Свою глобальну роль відіграють транснаціональні корпорації. Створюються такі структури або з ініціативи світової спільноти на рівні ООН та інших загальносвітових політичних центрів, або регіональними та міжрегіональними міжнародними об'єднаннями при провідній ролі держав-лідерів. У структурі суб'єкта глобального управління провідне місце належить ООН з її Радою Безпеки. Відповідним статусом володіють багато клубні структури зі статусними повноваженнями міжнародного мегарегулірованія. Такі, наприклад, як G7 / G8 і G20, міжрегіональні організації глобального масштабу Рада економічної безпеки / Економічна і соціальна рада ООН, Генеральна угода з тарифів і торгівлі / СОТ, Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров'я, МВФ, Світовий банк. Вельми впливові альянси типу АТЕС, АСЕАН, БРІКС, НАТО, транстихоокеанський партнерство, Трансатлантичне торговельна та інвестиційна партнерство. Вагоме місце займають такі регіональні структури, як ЄС, ЄврАзЕС, Ліга арабських держав, Африканський союз, різного роду недержавних гравців у формі транснаціональних об'єднань і рухів. Важливу роль відіграють глобальні ЗМІ, перш за все радіостанції типу «Свобода» і «Голос Америки», телерадіомовної організації типу Бі-бі-сі (ВПС), новинний мережі Сі-Ен-Ен (CNN).

Помітна роль і інших, найчастіше глибоко прихованих від широкої громадськості форм міжнародного елітного спілкування - масонських лож, Більдербергського клубу, мальтійських орденів, релігійних братств, фондів сприяння, міжнародних неурядових організацій. Це вони аналізують і поширюють інформацію про міжнародні та внутрішньонаціональних проблемах; лобіюють прийняття потрібних рішень, спонукають уряди до висновку тих чи інших міждержавних угод; проводять рейтинговий аналіз діяльності урядових і міждержавних структур, політичних діячів і лідерів громадської думки; мобілізують громадськість на певні політичні акції.

Роль держав у глобальному управлінні також зазнає змін. На сучасні виклики різні держави відповіли но-різному. Нове положення в світовій політиці змусило їх до нього тим чи іншим чином адаптуватися. Не всі держави прийняли новий порядок речей, деякі не змогли адаптуватися, деякі постаралися зберегти своє колишнє місце в системі міжнародних відносин. Вони до цих пір сприймають світову систему по-старому: у центрі знаходиться територіальна держава і міжнародне право, засноване на вільній волі держав. З їх точки зору, формування нової системи глобального управління - его не природний процес, а результат цілеспрямованої, найчастіше деструктивної політики кількох сильних держав. Тому необхідно не адаптуватися до нової системи, а протистояти їй, розвиваючи альтернативні варіанти типу Митного союзу, БРІКС, ЄврАзЕС, ШОС.

Західні держави, які нібито є авторами системи глобального управління, відповіли на виклик цієї системи істотними державними реформами. Важливою інновацією в ході таких реформ стала поява так званого регулятивного держави. Регулятивне держава виступає каталізатором і регулятором виробництва суспільних благ. Воно відповідає за регулювання ( «рулювання»), а виробництво ( «греблю») передоручає недержавних гравців. Кейнсіанське держава, навпаки, самостійно займалося виробництвом благ.

Між кейнсіанської і регулятивної фазами трансформації держави був ще неоліберальний період, коли держава прагнула бути маленьким за розміром інституційно і вельми ефективно функціонально. Ця фаза в розвитку західної державності відома як етап переходу до нового державного менеджменту. Згодом модель регулятивного державного управління поступово стала виходити на глобальний рівень. При цьому держави починають грати в ній нову, досить цікаву роль. У науковій літературі вона відома як модель «метауправленія», тобто управління управлінням, свого роду управління в квадраті.

 
Переглянути оригінал
< Попер   ЗМІСТ   ОРИГІНАЛ   Наст >